Рішення

від 24.01.2025 по справі 484/6538/24

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/6538/24

Провадження № 2/484/264/25

Рішення

іменем України

24.01.2025 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Максютенко О.А.

секретар судового засіданняЗавірюха В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про внесення змін до договору оренди земельної частки (пай)

без участі сторін

встановив

Позивач 25.11.2024 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про внесення змін до договору оренди земельної частки (пай). В обґрунтування позову зазначено, що позивач відповідно до сертифікату серії МК №0035556 від 10.07.1996 року мав право на земельну частку (пай) розміром 4.78 умовних кадастрових га, виданого на підставі розпорядження Первомайської райдержадміністрації від 27.07.1996 року №170. Будучи власником земельної частки (пай), позивач 28.12.2009 року укладв договір оренди земельної частки (пай) з ТОВ «Агрофірма Корнацьких», який зареєстровано 02.03.2010 року за №122 у Книзі записів договорів оренди земельних частко (паїв) по Кам`яномостівській сільській раді строком на 50 років.

Умовами договору оренди земельної частки (пай) передбачено, що у випадку виділення в натурі (на місцевості) належної орендодавцю земельної частки (пай) цей договір зберігає чинність та його умови діють протягом усього терміну до переукладення сторонами договору оренди землі (п.2.3 договору).

02.04.2023 року позивач виділив земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) та зареєстрував своє право на земельні ділянки з к.н.: 4825481800:01:000:1383 площею 0.0171; 48255481800:01:000:1369 площею 0.2299; 4825481800:01:000:1386 площею 2.5458 га; 4825481800:01:000:1387 площею 1.3184 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Договір оренди земельної частки (пай) не переукладався. У договорі оренди земельної частки (пай) в п.2.2 Розділі «Орендна плата» зазначено, що за користування земельною часткою (пай) орендар повинен щорічно сплачувати орендодавцю орендну плату в грошовій формі ( з розрахунку на одну земельну частку) в розмірі 3% від грошової оцінки земельної частки (пай), яка передається в оренду, що в грошовому вигляді складає 1211.77 грн. У даному пункті договору зазначено, що форма оплати і розмір платежів можуть щороку погоджуватись між сторонами шляхом внесення змін або доповнень до цього договору.

18.09.2024 року, виходячи зі змісту п.2.2 договору оренди земельної частки (пай) позивач звернувся до відповідача з пропозицією про внесення змін до договору оренди земельної частки (пай), зокрема до п.2.2, запропонувавши укласти додаткову угоду та викласти зазначений пункт в наступній редакції: «за користування земельними ділянками орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 10% від грошової оцінки земельних ділянок. Із збільшенням грошової оцінки, проводиться перерахунок орендної плати автоматично».

Відповідач не надав відповіді на пропозицію позивача, що і змусило позивача звернутись до суду.

27.11.2024 року ухвалою суду у справі відкрито провадження у справі справу призначено до підготовчого судового засідання.

26.11.2024 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

19.12.2024 року представник відповідача до суду направив відзив на позовну заяву. У відзиві на позов зазначає, позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні, у спірному договір оренди сторони дійшли згоди із усіх істотних умов договору, включаючи і орендну плату, вільно та у відповідності до вимог чинного законодавства уклали договір оренди.

В судове засідання представники сторін надали заяви про слухання справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом УкраїниПро оренду землі, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договорами оренди землі.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України, статті 1 Закону УкраїниПро оренду земліправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та інших видів діяльності.

Статтею 15 Закону УкраїниПро оренду землівизначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її виплати.

У відповідності до положень статті 21 Закону УкраїниПро оренду земліорендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно статті 24 Закону УкраїниПро оренду земліорендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно частин другої, третьої статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 409 ЦК України встановлено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 28.12.2009 року між позивачем ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» як орендарем було укладено договір оренди земельної частки (пай) земельної ділянки загальною площею 4.78 умовних кадастрових гектарів строком на п`ятдесят років, до 31.12.2059 року. Державна реєстрація договору була здійснена 02.03.2010 року за № 102 в книзі записів реєстрації договорів земельних часток (паїв) по Кам`яномостівській сільській раді.

Земельну ділянку було передано орендодавцем орендарю 01.07.2015 року на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який є невід`ємною частиною договору оренди землі.

Сторони не мають права відмовитись від виконання умов договору в односторонньому порядку. Орендодавець зобов`язаний не вносити зміни в договір без згоди орендаря. Сторони мають право вносити зміни та доповнення у договір за згодою обох сторін у письмовій формі.

За користування вказаною земельною часткою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі ( в розрахунку на одну земельну частку) у розмірі три відсотки від грошової оцінки земельної частки (пай), яка передається орендодавцем в користування орендарю, що в грошовому вигляді складає 1211 грн 77 коп. Форма оплати і розмір платежів можуть щороку погоджуватись між сторонами шляхом внесення змін або доповнень до договору.

Орендна плата враховуючи не виплачену, підлягає індексації на дату її виплати відповідно до рівня інфляції національної валюти України.

18.09.2024 року позивач направив відповідачу письмового листа пропозицію про внесення змін до договору оренди земельної частки (паю), де просив збільшити орендну плату зазначивши її у 10% від грошової оцінки земельних ділянок.

Відповіді на вказаний лист позивач не отримав, що і змусило його звернутись до суду.

Наведене вище свідчить, що сторонами не досягнуто згоди щодо перегляду розміру орендної плати, а наданий позивачем розрахунок орендної плати у розмірі 10% від грошової оцінки земельних ділянок не відповідає умовам договору, оскільки таким передбачено, що розмір орендної плати становить 3% від грошової оцінки земельної частки (пай).

Про порушення цих умов відповідачем - позивач не заявляв з часу укладення договору, що свідчить про те, що вони виконуються.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази в їх сукупності та відповідно до наведеного вище чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.

Посилання позивача на те, що відповідач для інших орендодавців встановив більший розмір орендної плати за таку ж площу земельної ділянки, а тому зобов`язаний йому визначети розмір орендної плати 10% від грошової оцінки земельної ділянки, не може бути підставою для зміни істотної умови зазначеного договору, оскільки таке суперечать змісту, спірного договору оренди.

Керуючись ст.258,259,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив

в задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про внесення змін до договору оренди земельної частки (пай), укладеного 28.12.2009 року в частині сплати орендної плати відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч.2ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 03.02.2025 року.

Суддя