Рішення

від 27.01.2025 по справі 365/886/24

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/886/24

Номер провадження: 2/365/33/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

27 січня 2025 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Кучерявої Л.М.

за участі секретаря судового засіданняМатвієнко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про припинення трудових відносин,

В С Т А Н О В И В :

26 листопада 2024 року до Згурівського районного суду Київської області звернувся позивач ОСОБА_1 із вказаним позовом, у якому просить: розірвати трудовий договір між нею та Відокремленим підрозділом «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з 01.07.2022 та визнати трудові відносини припиненими з 01.07.2022 у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з займаної посади за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у 2001 році їй була призначена пенсія. У січні 2015 року вона як пенсіонерка була прийнята на роботу по безстроковому трудовому договору у Відокремлений підрозділ «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (далі ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова») на посаду інспектора відділу кадрів, де вона працювала із січня 2015 року по грудень 2021 року і за цей період їй щомісячно нараховувалася заробітна плата. Однак, на цій шахті вона працювала до 30.06.2022 включно, до окупації м. Лисичанськ військами Російської Федерації. Із 24 лютого по 20 червня 2022 року роботу шахти у зв`язку із бойовими діями на території Лисичанської міської територіальної громади було ускладнено, а так як існувала загроза для життя та здоров`я працівників шахти, то за розпорядженням її керівництва усі працівники шахти протягом цього періоду тимчасово не виходили на роботу. Із 01.07.2022 роботу шахти повністю було зупинено, так як м. Лисичанськ окупували війська РФ та воно стало не підконтрольне державі Україна. З цього часу вона вважається такою, що припинила виконувати свої трудові обов`язки в ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» у зв`язку із окупацією м. Лисичанськ, оскільки до їх виконання більше не приступала.

На підконтрольну територію України вона переїхала у квітні 2022, у зв`язку з цим не змогла подати заяву на звільнення, хоча фактично припинила трудові відносини із підприємством. Звільнитися зараз не має об`єктивної можливості, оскільки м. Лисичанськ є окупованою територією, тому поїхати туди вона не може, так само як не може направити поштою по місцю своєї роботи заяву на звільнення, так як АТ «Укрпошта» доставку поштових відправлень на окуповані території не здійснює.

З березня 2023 року вона проживає в с. Усівка Броварського району і у неї виникла необхідність у розірванні трудового договору із ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» для того, щоб перерахувати свою пенсію, але вона фактично позбавлена такої можливості. При зверненні у липні 2023 року в усній формі до ГУ ПФ України в Київській області із проханням перерахувати розмір її пенсії у зв`язку з тим, що вона з липня 2022 року фактично не працює, їй було роз`яснено, що без звільнення з останнього місця роботи цього зробити неможливо, а звільнення можливе через Центр зайнятості. У жовтні 2024 року вона письмово звернулася до Згурівського відділу Броварської філії Київського обласного центру зайнятості про припинення трудового договору в односторонньому порядку в межах діючого законодавства, та їй було роз`яснено, що вона не може звільнитись через Центр зайнятості, оскільки вже є пенсіонеркою.

У жовтні та листопаді 2024 року вона зверталася до Згурівського районного суду Київської області із заявами про встановлення факту припинення трудових відносин та встановлення факту, що має юридичне значення, але в обох випадках їй було відмовлено у відкритті провадження у справі та роз`яснено, що має місце спір про право, а тому для вирішення питання щодо припинення трудових відносин їй необхідно звернутися до суду із позовом.

Оскільки вона не мала можливості звільнитися з роботи у встановленому законом порядку у зв`язку із початком 24.02.2022 активних бойових дій на території Лисичанської міської територіальної громади та окупацією м. Лисичанськ, на теперішній час зв`язки із ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» нею втрачені та трудові відносини фактично припинені з 01.07.2022, в силу об`єктивних причин вона не має можливості виконувати далі свої трудові обов`язки, а існування трудового договору із ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» порушує її право на належний соціальний захист збільшення розміру пенсії шляхом її перерахування, єдиною можливістю припинити трудовий договір між нею та ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» є рішення суду.

Суддя Згурівського районного суду Київської області кучерява Л.М. своєю ухвалою від 28.11.2024 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановила сторонам строки для подання заяв по суті справи, виклик відповідача постановила здійснити шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), призначила справу до розгляду.

Від відповідача відзив на позов не надходив. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судове засідання учасники справи не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 направила до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.

Відповідача Відокремлений підрозділ «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Судом було вжито усіх можливих процесуальних заходів задля належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання та створення учасникам процесу належних умов для ознайомлення з рухом справи, а також надано сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки, та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , із 31.03.2023 взята на облік як внутрішньо переміщена особа та є пенсіонером за віком з 01.04.2001 (а.с. 11-12 копія паспорта громадянина України, а.с. 13 довідка старости від 14.11.2024, а.с. 14 довідка від 31.03.2023, а.с. 21 копія пенсійного посвідчення).

Відповідно до відомостей із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач із січня 2015 року перебуває у трудових відносинах із Відокремленим підрозділом «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (код ЄДРПОУ 26349183), яке зареєстроване у м. Лисичанськ Луганської області (а.с) 18-19 форма ОК-7, а.с. 17 витяг про юридичну особу).

22 жовтня 2024 року позивач в порядку ч. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» звернулася до Згурівського відділу Броварської філії КОЦЗ із заявою на ім`я керівника ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» АТ «Лисичанськвугілля» про припинення трудового договору з 23.10.2024 на підставі ст. 38 КЗпПУ (а.с. 15-16).

15 жовтня 2024 року суддя Згурівського районного суду Київської області Солдатова Т.М. своєю ухвалою у справі № 365/742/24 відмовила позивачу у відкритті провадження за її заявою про встановлення факту припинення трудових відносин, оскільки для вирішення питання про припинення трудових відносин між внутрішньо переміщеною особою та підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, встановлений окремий позасудовий порядок, у зв`язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства (а.с. 24-26).

24 жовтня 2024 року Згурівський відділ Броварської філії КОЦЗ повідомив позивача про те, що оскільки вона є пенсіонером, а згідно п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема, за віком, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна працювати, вона не має права на отримання статусу безробітного (а.с. 22).

07 листопада 2024 року суддя Згурівського районного суду київської області Кучерява Л.М. своєю ухвалою у справі № 365/826/24 відмовила позивачу у відкритті провадження за її заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки в порядку окремого провадження може бути встановлений лише певний факт, не пов`язаний із наступним вирішенням спору, а із заяви ОСОБА_1 , про встановлення факту припинення трудових відносин, вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження (а.с. 27-28).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні було введено військовий стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який послідуючими указами Президента України неодноразово продовжувався та триває і на даний час.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, яким було затверджено «Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)», який був чинний до 22.12.2022 року, а також відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким затверджено «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Лисичанська міська територіальна громада з 24.02.2022 по 10.12.2022 була територією ведення активних бойових дій, і з 24.02.2022 по цей час є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Позивач вказала, що 24.02.2022 для збереження життя і здоров`я працівників підприємства роботу шахти було призупинено, а з 01.07.2022 повністю припинено.

З початком збройної агресії Російської Федерації проти України 24.02.2022, що призвело до бойових дій та окупації частини територій України, через активні бойові дії та тимчасову окупацію території України, позивач вимушена була виїхати з окупованого м. Лисичанськ і не мала можливості дотриматись порядку припинення трудових відносин, проте фактично вони припинились. Позивач переїхала до села Усівка Згурівської селищної територіальної громади Броварського району Київської області та зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа, де і мешкає по теперішній час.

Зважаючи на той факт, що підприємство, в якому позивач працювала, знаходиться на непідконтрольній владі України території, до своїх трудових обов`язків вона повернутись не змогла, як не змогла подати заяву про звільнення, оскільки листування з окупованими територіями не здійснюється.

3 01.07.2022 і по теперішній час у позивача відсутня будь-яка можливість припинити трудові правовідносини з відповідачем, подавши відповідну заяву на звільнення. Заробітна плата позивачеві не нараховується та не виплачується. Наявність запису в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування як зайнятої на основному місці роботи, і відсутність запису про звільнення, перешкоджає позивачеві звернутися до органів Пенсійного Фонду України для здійснення перерахунку пенсії, що порушує її соціальні права в частині отримання належних їй соціальних гарантії.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною другою статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Згідно із частиною першою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року у справі №1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі №1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі №1-5/2008 вказав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Згідно зі ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

За інформацією з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Відокремлений підрозділ «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» протягом січня 2015 - грудня 2022 років здійснювало відрахування обов`язкових страхових платежів за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено ст. 38 КЗпП України, згідно з якою працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника, або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що у зв`язку з тимчасовою окупацією території Лисичанської міської територіальної громади, ОСОБА_1 фактично припинила роботу в ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» АТ «Лисичанськвугілля» з 01.07.2022.

Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08 червня 2001 року «Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою» та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за № 554/5745, зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин. У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин: фізичною особою - роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї зі сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору.

Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

Враховуючи той факт, що станом на день розгляду справи територія м. Лисичанськ Луганської області, де знаходиться відповідач, є тимчасово окупованою відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75 «Про затвердження переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 297 від 15.12.2022 року, УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти на тимчасово окуповані території, які не підконтрольні Україні, тому позивач не мала можливості подати поштовим відправленням заяву про припинення трудових відносин, оскільки такі відправлення на вказану територію не приймаються.

Таким чином, суд вважає, що на сьогодні трудові відносини між сторонами фактично не існують, однак процедура припинення трудових відносин відповідно до законодавства України про працю повністю не виконана.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що існує порушення права позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України, тобто припинення трудових відносин.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»( далі - Закон) тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Положеннями ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території, визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 24.03.2022, визначає, крім іншого, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Стаття 4 Закону встановлює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.

Судом встановлено, що дійсно Відокремлений підрозділ «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (код ЄДРПОУ 26349183) розташований на території, яка є тимчасово окупованою територією України. Трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, проте позивач позбавлена можливості оформити припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку, що порушує її конституційні права. Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довела наявність обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

При таких обставинах, враховуючи те, що установа відповідача знаходиться на непідконтрольній Україні території, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім звернення до суду, оскільки поштова служба зв`язку не працює, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, бути наділеним правом на розірвання договору з метою надання можливості позивачу в подальшому реалізовувати свої права, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Відокремленим підрозділом «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» з 01 липня 2022 року, на підставі ст. 38 КЗпП України, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є ефективним.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 21, 22, 24, 36, 38 КЗпП України, ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-284, 354-356 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати припиненими з 01 липня 2022 року трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Відокремленим підрозділом «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (код ЄДРПОУ 26349183), на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 31.01.2025.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Відокремлений підрозділ «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», адреса місцезнаходження: вулиця Первомайська, будинок 217, місто Лисичанськ, Луганська область, код ЄДРПОУ 26349183.

Головуюча суддя Л.М. Кучерява