Ухвала

від 31.01.2025 по справі 372/531/25

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/531/25

Провадження 1-кс-108/25

ухвала

Іменем України

31 січня 2025 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області в місті Обухів Київської області клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, погоджене прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Серби Ємільчинського району Житомирської області, українець, громадянин України, не одружений, на утриманні нікого не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимий,

В С Т А Н О В И В:

31.01.2025 року до суду надійшло вказане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , який підозрюється в вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на існування ризиків, які дають йому підстави вважати, що підозрюваний спробує переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, вчити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.

Відповідно до наданих суду матеріалів, Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. ст. 27, 28 Конституції України, обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Однак, у порушення вищевказаних норм законодавства України, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішив стати на злочинний шлях та вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 30 січня 2025 року, точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, однак не пізніше 17 години 55 хвилин, перебуваючи в житловій кімнаті квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , між ОСОБА_6 та його співмешканкою - ОСОБА_7 , в ході спільного вживання алкогольних напоїв, виник словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході розвитку якого у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

Відразу після цього, ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, керуючись мотивом, що ґрунтувався на раптово виниклих особистих неприязних стосунках із ОСОБА_8 , з метою спричинення останній тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, взяв до правої руки кухонний ніж та наніс один удар ножем в ділянку грудної клітини ОСОБА_7 , чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітини, правобічного гемотораксу, які за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.

ОСОБА_6 підозрюється в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

30 січня 2025 року матеріали досудового розслідування по даному факту внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111230000254.

30 січня 2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

31 січня 2025 року ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення від 30 січня 2025 року; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 30 січня 2025 року; довідкою з КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ» від 30 січня 2025 року; протоколом огляду місця події від 30 січня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 31 січня 2025 року; протоколом затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України; протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння № 22 від 30 січня 2025 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 ; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років.

Вислухавши учасників розгляду, вивчивши копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення.

В клопотанні слідчим, відповідно до ст. 184 КПК України, викладені обставини, на підставі яких слідчий прийшов до висновку про наявність ризиків, є посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, містить обґрунтування необхідності застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.

Прокурор та слідчий в суді довели обставини, викладені в клопотанні слідчого, посилались на те, що підозрюваний може ухилятись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню.

Підозрюваний в судовому засіданні проти клопотання слідчого заперечив просив обрати йому більш м`який запобіжний захід.

Захисник в судовому засіданні проти клопотання заперечив, просив обрати підозрюваному ОСОБА_6 більш м`який запобіжний захід.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вважаю, що під час розгляду клопотання в повному обсязі виконано вимоги статтей 177, 178, 194 КПК України, доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, встановлено і враховано слідчим суддею всі інші визначені законом обставини.

Оцінюючи доводи, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України слід прийняти до уваги, що з досліджених письмових доказів, зокрема витягу з кримінального провадження, протоколу прийняття заяви про вчинене правопорушення, протоколу огляду місця події, протоколу допиту потерпілого, протоколів допиту свідків, повідомлення про підозру, інших матеріалів кримінального провадження, вбачається, що підозрюваний може бути причетним до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Разом з цим, вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Із поданих слідчому судді матеріалів вбачається, що підозрюваний міг перебувати у час скоєння злочину на місці його вчинення, підозрюваним не наведено спростувань достовірності викладених у клопотанні обставин причетності підозрюваного до вчинення злочинних діянь, тому підозра є достатньо обґрунтована, а питання правильності остаточної кваліфікації і доведення винуватості у вчиненні злочину не може вирішуватись на цій стадії кримінального провадження та є передчасним.

За таких обставин, вважаю, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні вказаного у клопотанні злочину є достатньо обґрунтована, оскільки існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При цьому перевірка доведеності вини підозрюваного, встановлення його винності у скоєнні інкримінованого злочину виходять за межі цього судового розгляду та предмету доказування у цій справі.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

Наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - ( ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду) оскільки підозрюваний ОСОБА_6 скоїв умисний тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, тому, прогнозуючи неминучість тривалого покарання у вигляді позбавлення волі, він може переховуватись від правоохоронних органів, як спосіб уникнення від відповідальності.

Крім цього ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Вказане дає підстави вважати, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 в межах вказаного кримінального провадження, може стати причиною ухилення останнього від явки до слідчого, прокурора чи суду.

При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, так у параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що у свою чергу прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.

Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (позиція Європейського Суду з прав людини у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Таким чином підозрюваний ОСОБА_6 не має міцних соціальних зв`язків, за місцем фактичного проживання мешкає без реєстрації, офіційно не працевлаштований, у зв`язку з чим, існують підстави вважати, що останній може переховуватись від правоохоронних органів, як спосіб уникнення від відповідальності.

Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавленні волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для ОСОБА_6 до втечі.

Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - (ризик незаконно впливати на потерпілого та свідків), який обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 без реєстрації проживає протягом тривалого часу разом з потерпілою ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_9 в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_9 , які вказують на причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення, з метою реабілітації себе як злочинця.

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - (вчинити інше кримінальне правопорушення), оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи в період введення на території України воєнного стану, а тому це прямо вказує на відсутність будь-яких стримуючих факторів, щодо вчинення протиправних діянь, в тому числі кримінальних правопорушень. Так, у разі перебування ОСОБА_6 на волі, наявні передумови для вчинення останнім інших кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищевикладене, вказані обставини дають достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення - злочин.

Окрім того, зважаючи на наявність підстав передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, доведеність ризиків, вважаю, що застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , окрім як застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та запобігти виникненням ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що в наданих до суду матеріалах наявні вагомі докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, враховуючи дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, враховуючи його майновий стан, репутацію, відсутність достатньо міцних соціальних зв`язків, а також те, що санкція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, вважаю, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних обов`язків.

Крім того, вважаю неможливим обрання більш м`якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту, оскільки в разі застосування до ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, таких як застава, особиста порука, особисте зобов`язання чи домашній арешт, органи досудового розслідування не зможуть в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матимуть можливості запобігти його спілкуванню з іншими учасниками кримінального провадження, здійснення останнім впливу на потерпілого та свідків по кримінальному провадженню з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих дій по провадженню.

Так, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосовано, оскільки під впливом розуміння інкримінованого йому правопорушення ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не може бути застосовано до підозрюваного у зв`язку з тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та може уникати явки до органу досудового слідства та переховуватись, що в свою чергу призведе до неможливості закінчення розслідування.

До підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки не можливо застосувати у зв`язку з тим, що відсутні особи, які можуть виступити його поручителями.

Тому застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а інтереси суспільства переважають обмеження в правах, які має підозрюваний ОСОБА_6 на час досудового розслідування.

За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності кримінального судочинства і змагальності сторін, оцінивши всі подані доводи і докази, вважаю, що доводи клопотання знайшли об`єктивне підтвердження під час судового розгляду, тому немає достатніх підстав для відмови у задоволенні клопотання.

Керуючись ст.ст. 177-179, 182-184, 193, 194, 196, 202, 309 КПК України,

У Х В А Л И В:

Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Серби Ємільчинського району Житомирської області, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 березня 2025 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з часу затримання - 19 год. 17 хв. 30 січня 2025 року.

Строк дії ухвали - до 30 березня 2025 року включно.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1