Рішення

від 23.01.2025 по справі 534/2532/24

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №534/2532/24

Провадження №2/534/747/24

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року місто Горішні Плавні

Комсомольський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді Куц Т.О., з участю: секретаря судового засідання Дегтяр Є.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Горностаєвої А.В., відповідача ОСОБА_2

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей, сім`ї та молодіжної політики виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому прохає позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з неї аліменти на його користь на утримання сина у розмірі частини від заробітку (доходу). Заявлені вимоги мотивує тим, що з 2022 він фактично припинив шлюбні відносини з відповідачкою, а його син з червня 2024 року проживає залишилась проживати з ним, оскільки відповідач веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, проживає з іншим чоловіком з яким постійно влаштовують сварки та бійки, які відбувалися на очах дитини. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров?я, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, зокрема - не забезпечує необхідним харчуванням, матеріально не забезпечує.

Ухвалою суду від 11.11.2024 за згаданою позовною заявою відкрито провадження у справі з призначенням справи до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.01.2024 підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник- адвокат Горностаєва А.В. позовні вимоги підтримали повністю посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві, крім того просили понесені судові витрати залишити за позивачем та не стягувати їх з відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю, не заперечувала обставин зазначених у позовній заяві.

Представник органу опіки та піклування Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області в судове засідання не з`явився, від нього наявна у справі заява про розгляд справи у їх відсутність.

Встановивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками зазначені ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , яка при реєстрації шлюбу 06.04.2019 змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.8).

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської облоасті від 28.11.2024 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано .

Відповідно до доповідної вчителя початкових класів ОСОБА_7 , яка доповіла в.о. директору ЗАШ І-ІІІ про те, що учень ОСОБА_4 не відвідує школу, при зверненні до матері учня ОСОБА_2 , остання повідомила, що ОСОБА_3 хворіє, однак при перевірці вказаної інформації було встановлено, що за 40 днів відсутності у школі мати зверталась до лікарні лише один раз і довідка про хворобу наявна лише за 7 днів.

Як вбачається з постанов Комсомольського міського суду Полтавської області від 02.08.2024 та 17.09.2024 за № 534/1913/24 та 534/2002/24 по яким ОСОБА_2 була потерпілою особою, судом було встановлено, щодо неї неодноразово здійснюється домашнє насильство фізичного характеру зі збоку її співмешканця (а.с.12-16).

Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав від 17.12.2024 вбачається, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 , ОСОБА_3 сам виявив бажання проживати разом із батьком, оскільки мати постійно вживає алкогольні напої та ображає його.

Як було встановлено представниками органу опіки та піклування 27.05.2024 до їх служби надійшло телефонне звернення від ОСОБА_1 , який проходить службу в ЗСУ та повідомив, що його син не відвідує школу, а його мати ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями. В ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 не забезпечує належних умов проживання для дитини, дитина не забезпечена одягом та продуктами харчування, а матір зловживає спиртними напоями.

За інформацією ЗОШ І-ІІІ №2 Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_4 , навчається у вказаному закладі, під час його навчання мати ОСОБА_3 батьківські збори не відвідувала, рідко цікавилась успіхами дитини на телефонні дзвінки від вчителя не відповідала.

За інформацією управління охорони здоров`я від 04.06.2024 у разі захворювання ОСОБА_8 до лікарні зверталась мати ОСОБА_2 , остання з 03.06.2024 перебуває на обліку у лікаря-нарколога .

Враховуючи асоціальний спосіб життя ОСОБА_2 , яка вживає алкогольні напої, не налаштована на зміну способу життя та активну участь у вирішенні власних потреб, а також те, що вона не усвідомлює свою винну поведінку та власну відповідальність за життя та здоров`я дитини, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.

Як вбачається із висновку органу опіки та піклування Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_4 дуже сором`язливий, соромиться відповідати у дошки , боїться осуду однокласників та дорослих.

З огляду на що в судовому засіданні було визнано недоцільним з`ясування думки неповнолтінього ОСОБА_8 , оскільки проти цього заперечували позивач його представник та відповідач при цьому посилались на те, що дитина є сором`язливою і з урахуванням його емоційного стану та індивідуально-психологічних властивостей не спроможній висловити свою думку.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, сім`ї.

За змістом ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Так, у відповідності до ст.ст.150,151 СК України первинний і головний обов`язок по вихованню дитини покладається на її батьків. Передача дитини на виховання іншим фізичним чи юридичним особам не звільняє батьків від обов`язку піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та проживання малолітньої дитини з ними, вправі вимагати повернення дитини до себе.

Згідно з вимогами ч.1 та 2 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав, виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з ч. 1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов`язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 16 постанови Пленуму ВС України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляд справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» зазначеної постанови роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» встановлено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (пункт 49 рішення ЄСПЛ).

У рішенні по справі «Хант проти України» п. 54 зазначено, що суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden») і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Таким чином, оглянувши всі надані докази, як по одинці так і в сукупності, суд приходить до висновку, що дійсно батько малолітньої дитини відповідача по справі, ухиляється від своїх обов`язків по вихованню та розвитку дитини, які передбачені вимогами ст.150 СК України.

Крім того, суд визнає винною поведінку ОСОБА_2 визнає свідоме нехтування нею своїх обов`язків, оскільки вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, не приймає участі у підготовці до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення.

Ухилення ОСОБА_2 від виховання дитини суперечить його інтересам, перешкоджає його нормальному вихованню в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини і сім`ї.

На підставі викладеного суд вважає, що крім повного визнання позову відповідачкою, її ухилення від виконання батьківських обов`язків, в судовому засіданні доведено повністю, в матеріалах справи міститься достатньо доказів на підтвердження даних обставин, що дають підстави позов задовольнити повністю та позбавити відповідачку батьківських прав щодо її неповнолітнього сина , так як саме позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд зауважує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182).

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч.1 ст.191 СК України).

Розглянувши справу у межах заявлених вимог, враховуючі всі обставини справи, стан здоров`я, матеріальне становище дитини, платника аліментів, суд вважає, що з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше встановленого законодавством мінімального гарантованого розміру аліментів для дитини відповідного віку на дитину.

Згідно ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Суд роз`яснює відповідачці, що відповідно до ст.169 СК України мати, батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 258, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 164 СК України, суд,

у х в а л и в :

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей, сім`ї та молодіжної політики виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, що становить 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину.

Аліменти стягувати щомісячно починаючи з 05.10.2024 до повноліття дитини.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 . Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.О.Куц