Рішення

від 23.01.2025 по справі 548/2253/24

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/2253/24

Провадження № 2/548/51/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

23.01.2025 м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Лідовець Т. М .,

за участю секретаря судового засідання- Манжос Т. В.,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національної гвардії України, в/ч НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національної гвардії України, в/ч НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона разом з ОСОБА_3 з 2015 року почали проживати як дружина та чоловік, без реєстрації шлюбу.

За час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини у них народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач разом з ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, всі свята проводили в колі рідних та друзів.

Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України ОСОБА_3 був призваний до Національної Гвардії України у квітні 2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання за призначенням під час воєнних дій в районі населеного пункту Роботине Запорізької області ОСОБА_3 зник безвісти. І вона не має можливості скористатися своїм правом відповідно до закону на отримання певних прав та гарантій для членів сімей зниклих безвісти військовослужбовців, оскільки протягом тривалого часу вона проживала з ним у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.

14 жовтня 2024 року ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області Лідовець Т. М. відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження та залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національну гвардію України, в/ч НОМЕР_1 .

20 листопада 2024 року ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

12 грудня 2024 року ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області відкладено судове засідання та визнано явку відповідача ОСОБА_2 обов`язковою для дачі особистих пояснень.

20 січня 2025 року ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання, призначене на 23 січня 2025 року, відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, належно була повідомлена про дату, час та місце слухання справи. Направила до суду відзив, в якому проти задоволення позовних вимог не заперечувала, вважала, що їх слід задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національної Гвардії України в/ч НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився. Жодних клопотань чи пояснень до суду не надходило.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, вказувала про те, що вона разом із ОСОБА_3 проживали за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, зробили ремонт в будинку, замінювали вікна та двері. Зазначила що відповідач ОСОБА_2 знаходиться за кордоном, тому не має змоги прибути в судове засідання. Просила позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, згідно з якою вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Копією довідки про склад сім`ї, виданою відділом надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Хорольської міської ради від 18.07.2024 вих. № 09.08.1159, у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 - заявник, ОСОБА_1 - мати заявниці та ОСОБА_4 - син. (а. с. 8-14).

Згідно з копією паспорта ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 , виданого Роменським МРВ УМВС України в Сумській області від 03.05.2005, місцем реєстрації проживання ОСОБА_3 з 21 січня 2020 року зазначено: АДРЕСА_2 ( а. с. 9).

18.07.2024 у складі комісії депутата міської ради Кібенка О. І. та двох сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складено акт, відповідно до якого за адресою АДРЕСА_1 , проживає але не зареєстрований з 2015 року ОСОБА_3 ( а. с. 23).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 04.10.2023 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ( а. с.10).

ОСОБА_3 зник безвісти 13.03.2024 року у зв`язку з виконанням бойового завдання в районі населеного пункту Роботине Запорізької області, що підтверджується копією сповіщення сім`ї № 17 від 13.06.2024, надісланого ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу матері ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 (а. с. 13).

У матеріалах справи містяться копії фотокарток, на яких зі слів позивача зображені її чоловік ОСОБА_3 , її син ОСОБА_4 та їх рідні, друзі (а.с. 15-20).

До матеріалів позовної заяви додані дві нотаріально засвідчені заяви від сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , датовані 30.07.2024, в яких вказані особи зазначили про те, що підтверджують факт того, що ОСОБА_3 з 2015 року до повномаштабного вторгнення російською федерацією на територію України, до моменту мобілізації у квітні 2022 року до лав ЗСУ проживали спільно із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , спільно виховували сина ОСОБА_4 , вели спільне господарство, мали організований побут, спільний бюджет, брали участь в утриманні житла та займалися його благоустроєм, піклувалися один про одного, що носило постійний та систематичний характер (а.с.21,22).

Метою встановлення факту проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 є необхідність реалізації її прав як члена сім`ї на отримання соціальних виплат, що належать ОСОБА_3 як військовослужбовцю, відтак такий факт породжує юридичні наслідки.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статей 12, 13, 80, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних обставин та усталених відносин між чоловіком та жінкою, які притаманні подружжю.

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.

Вирішуючи заявлену в межах цієї справи позовну вимогу про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2015 до 2022 року суд дійшов до висновку про відсутність належних і допустимих у справі доказів на підтвердження доводів позивачки про факт ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю з огляду на таке.

Зокрема, ОСОБА_1 для підтвердження спільного проживання, наявності спільного побуту посилається на Акт обстеження від 18 липня 2024 року №, укладеного депутатом Хорольської міської ради за участю двох свідків. У документі вказується про спільне проживання позивачки та ОСОБА_3 з 2015 року, водночас відсутні будь-які обставини, які давали б підстави вважати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали, вели спільне господарства, мали взаємні права та обов`язки. Окрім того, в Акті не вказані будь-які дані осіб, які були присутні при обстеженні, не засвідчені їх підписи, не вказані документи, що їх посвідчують. З огляду на це суд не може вважати Акт обстеження належним та допустимим доказом у справі.

Нотаріально засвідчені заяви свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд вважає недопустимими доказами у справі, оскільки відповідно до статей 90-93 ЦПК України встановлено спеціальний порядок допиту свідків, що передбачає їх виклик у судове засідання з наданням права учасникам справи ставити їм питання. У постанові від 20.05.2020 у справі №200/17947/16-ц Верховний Суд зробив висновок про те, що надання показань свідків шляхом їх нотаріального посвідчення не відповідає вимогам ЦПК України та не забезпечує права учасників справи на всебічний і повний розгляд справи.

У контексті визначення доказів та їх оцінки як достатніх для підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю, ураховуючи усталену судову практику, сам факт народження спільної дитини, копії фотокарток із зображеннями спільного проведення часу їх у колі рідних, друзів, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав і обов`язків іншими доказами, не можуть свідчити про те, що між особами склалися та мали місце протягом тривалого часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Наявність у справі відзиву відповідача ОСОБА_2 , за змістом якого вона не заперечує факт спільного проживання її сина та ОСОБА_1 однією сім`єю до того часу як він був призваний до лав ЗСУ не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України суд приймає рішення про задоволення позову лише за наявності законних підстав.

Суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову. Такий висновок сформулював Верховний Суд у постановах від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16).

У постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14- 400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 259, 263-268, 274 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національної гвардії України, в/ч НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Національна гвардії України, в/ч НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).

Повний текст судового рішення скалдений 03.02.2025.

Суддя Т. М. Лідовець