Рішення

від 28.01.2025 по справі 712/11634/24

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №712/11634/24

провадження №2/712/625/25

28.01.2025 м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Шевченко О.П.,

представника позивача - Коломієць Т.В.,

представника відповідача - адвоката Луб В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Соснівського районного суду м. Черкаси звернулася Черкаська міська рада з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Черкаська міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 0,9456 га, кадастровий номер: 7110136700:03:026:0002, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Відповідач є власником частини нежитлового приміщення торгового центру, розміщеного на вказаній земельній ділянці. Відповідач з моменту набуття права власності на нерухоме майно, що знаходиться на належній позивачу земельній ділянці, здійснює фактичне користування земельною ділянкою під своїм нерухомим майном, без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування. За таких обставин, у зв`язку з фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою та ухиленням від сплати безпідставно збереженої за рахунок Черкаської міської ради орендної плати, порушенням прав територіальної громади м. Черкаси через ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно утримувані грошові кошти за таке фактичне користування земельною ділянкою. Згідно з розрахунком за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 02.04.2017 (в межах загального строку позовної давності) по 03.07.2024 (по дату нарахування з метою звернення до суду) розмір заборгованості відповідача становить 2 256 грн 83 коп.

Ухвалою суду від 03.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за даним позовом, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25 листопада 2024 року представником відповідача - адвокатом Луб Владиславом Володимировичем надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що позовну заяву належить задовольнити частково з огляду на таке. Відповідно до розрахунку Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, розмір заборгованості за період фактичного користування відповідачем земельною ділянкою з 02.04.2017 по 03.07.2024 становить 2 256 грн 83 коп. Посилаючись на те, що з урахуванням загального строку позовної давності, представник позивача вказує, що позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів можуть розглядатися в межах трирічного строку з моменту звернення до суду, а саме з 01.10.2021. Зважаючи на викладене, на думку представника відповідача, перебіг позовної давності щодо нарахування заборгованості розпочався 02.04.2017 і закінчився 02.04.2020. У свою чергу, Черкаська міська рада звернулась до суду з відповідним позовом 01.10.2024, тобто через понад чотири роки після спливу позовної давності. Таким чином, на думку представника відповідача, позивачем наведено невірний розрахунок заборгованості щодо сплати за користування земельною ділянкою. Також у відзиві зазначено, що відповідачем визначено розрахунок заборгованості, зважаючи на пропущені строки позовної давності. Тобто, фактично, згідно з розрахунком, за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, за період з 01.10.2021 по 03.07.2024 розмір заборгованості відповідача становить 1018 грн 60 коп. З огляду на наведене представник відповідача просить задовольнити позов в частині стягнення з відповідача коштів за період з 01.10.2021 по 03.07.2024 у сумі 1 018 грн 60 коп.

Також 25.11.2024 представником відповідача надано до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог, заявлених Черкаською міською радою до 01.10.2021, в обґрунтування якої наведено обставини зазначені у відзиві.

25 листопада 2024 року представником позивача до суду подано заперечення на вказану заяву.

Як зазначено у запереченнях представника позивача проти клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 на всій території України було встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у в`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020 вирішено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнити, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 по справі №920/724/21 зазначив, що ні ЦК України, ані інші нормативно-правові акти, якими встановлений (продовжений) на території України карантин, продовжено строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу на строк дії такого карантину, не містять тих вимог, про які зазначає ТОВ «ЕнераСуми», а автоматичне продовження цих строків пов`язане саме із встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону. Крім того, Законом України №2120-ІХ від 15.03.2023 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу було доповнено п. 19, у відповідності до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Відтак, заявлений до стягнення період обґрунтовується наступним: дата з якої здійснюється нарахування плати - 02.04.2017, дата набрання чинності Закону №540-IX та зупинення строку позовної давності - 02.04.2020, період позовної давності, який не сплив перед набранням чинності Законом №540-IX - 02.04.2017 - 02.04.2020, можливий період до подання позову, станом на сьогодні - з 02.04.2017 по теперішній час. Таким чином, з 02.04.2020 строк позовної давності про пред`явлення позову зупинився. З огляду на наведене, на думку представника позивача, станом на 02.04.2020, строк позовної давності для пред`явлення даного позову у період з 02.04.2017 по 02.04.2020 не сплинув та продовжив строк своєї дії на весь період карантину, а після припинення карантину на період дії воєнного стану, тому строк позовної давності не пропущений.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягала з підстав, викладених у позовній заяві та заперечувала проти застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог, заявлених Черкаською міською радою до 01.10.2021.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити в частині стягнення з відповідача коштів у сумі 1 018 грн 60 коп. за період з 01.10.2021 по 03.07.2024 та застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до вимог, заявлених Черкаською міською радою за період з 01.10.2017 до 01.10.2021. Також представник відповідача просив суд взяти до уваги, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду не було надано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №383893111 від 21.06.2024, відповідач є власником частини нежитлового приміщення торгового центру по АДРЕСА_1 , площею 30,69 кв.м.

Згідно з свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 від 27.12.2012, виданого Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради іншим співвласником цього майна є ОСОБА_2 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №384776693 від 28.06.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , також розміщено приміщення торгового центру літ. А'-2 площею 2 546,7 кв.м.

Черкаській міській раді належить земельна ділянка площею 0,9456 га (кадастровий номер 7110136700:03:026:0002), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру №НВ-0000094182024 від 17.01.2024.

Згідно з інформаційної довідки з ДЗК від 05.07.2024 земельна ділянка загальною площею 0,9456 га, кадастровий номер: 7110136700:03:026:0002, зареєстрована з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Відповідно до довідки КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» №343 від 29.05.2024 загальна площа приміщень торгового центру літ. А-2, 1пд, 2пд, 3пд становить 24 652,6 кв.м.

Згідно з розрахунком частки та площі для нарахування плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 для відповідача, частка землекористування (площа для нарахування плати за землю) в залежності від площі нежитлових приміщень, що перебувають у власності відповідача становить 5 кв.м.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №179 від 15.01.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:026:0002 площею 9456,0 кв.м. у 2021 році становить 6 507 713 грн 76 коп.

Рішеннями Черкаської міської ради №2-2219 від 27.06.2017 та №2-4690 від 27.06.2019 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положень наявна таблиця, з пункту 7 яких вбачається, що за земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 9% від їх нормативно-грошової оцінки.

Згідно з повідомленням Держтеокадастру від 12.01.2024 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік» вбачається, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2020 роках була сталою і застосовувалася із значенням 1.0, за 2021 рік становить для земель несільськогосподарського призначення - 1,1, за 2022 рік - 1,15, за 2023 рік - 1,051., при цьому розмір нормативної грошової оцінки 1 кв.м. становить 688 грн 21 коп., а розмір нормативної грошової оцінки у 2021 році відповідно до площі для нарахування плати 5 кв.м. становить 3 441 грн 05 коп.. З урахуванням коефіцієнтів індексації, які залишились сталими у 2017-2020 роках, нормативно-грошова оцінка за 2017-2020 роках відповідно до площі для нарахування плати у ці роки (5 кв.м.) становить також 3 441 грн 05 коп., за 2022 рік - 3 785 грн 16 коп. (3 441,05*1,1), а за 2023 рік - 4 352 грн 93 коп. (3 785,16*1,15).

Відповідно до розрахунку заборгованості за користування земельною ділянкою відповідачем по АДРЕСА_1 , за період з 02.04.2017 (в межах загального строку позовної давності) по 03.07.2024 (по дату нарахування з метою звернення до суду), розмір заборгованості відповідача становить 2 256 грн 83 коп.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями статтей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб ч наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі N 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі N 922/3412/17, від 09.11.2021 у справі N 905/1680/20.

З матеріалів справи судоми встановлено, що відповідач будучи співвласником частини нежитлового приміщення торгового центру по АДРЕСА_1 , площею 30,69 кв.м., що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №384776693 від 28.06.2024, у період з 02.04.2017 по 03.07.2024 використовував земельну ділянку, на якій розміщений вказаний торговий центр, без будь-якого правовстановлюючого документу.

Таким чином, на підставі викладеного вище та беручи до уваги надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів сторони позивача в цій частині та враховує, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 02.04.2017 по 03.07.2024 сума заборгованості відповідача становить 2 256 грн 83 коп.

Однак стороною відповідача подано до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог в частині стягнення коштів за період з 02.04.2017 по 01.10.2021.

Заява обґрунтована тим, що перебіг позовної давності щодо нарахування заборгованості розпочався 02.04.2017 і закінчився 02.04.2020. У свою чергу, Черкаська міська рада звернулась до суду з відповідним позовом 01.10.2024, тобто через понад чотири роки після спливу позовної давності. Поважні причини щодо пропущення строку позовної давності позивачем не наведено.

У запереченнях на заяву щодо пропущеного строку позовної давності, представник позивача зазначає, що порядок обчислення строків позовної давності під час карантину, визначений нормами ЦК України. Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Крім того, Законом України №2120-ІХ від 15.03.2023 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу було доповнено п. 19, у відповідності до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Відтак, заявлений до стягнення період обґрунтовується наступним: дата з якої здійснюється нарахування плати - 02.04.2017, дата набрання чинності Закону №540-IX та зупинення строку позовної давності - 02.04.2020, період позовної давності, який не сплив перед набранням чинності Законом №540-IX -02.04.2017 - 02.04.2020, можливий період до подання позову, станом на сьогодні - з 02.04.2017 по теперішній час. Таким чином, з 02.04.2020 строк позовної давності про пред`явлення позову зупинився. З огляду на наведене, на думку представника позивача, станом на 02.04.2020, строк позовної давності для пред`явлення даного позову у період з 02.04.2017 по 02.04.2020 не сплинув та продовжив строк своєї дії на весь період карантину, а після припинення карантину на період дії воєнного стану, тому строк позовної давності не пропущений.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

У даній справі підставою для подання позову є несплата відповідачем коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів з 02.04.2017 по 03.07.2024.

З даним позовом Черкаська міська рада звернулась до суду 01.10.2024.

Клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності до позовної заяви позивачем надано не було.

Отже, строк позовної давності для пред`явлення вимог про стягнення з відповідача коштів за період 02.04.2017 по 01.10.2021 сплинув на момент звернення позивача з даним позовом до суду.

Суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 було встановлено карантин.

У подальшому строк дії карантину неодноразово продовжувався.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Однак, такі карантинні обмеження не призупинили роботу судів на території України та роботу самого позивача.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.02.2021 у справі № 910/18125/19 зазначено, що оголошення карантину внаслідок поширення коронавірусу COVID-19 не зупиняє роботи судів, а правосуддя в Україні здійснюється і в період зазначеного карантину (з дотриманням карантинних обмежень).

Щодо посилання сторони позивача про запровадження на території України дії військового стану з 22.04.2022, який діє і дотепер, суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №199/8478/21 сформовано таку позицію: «Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами. Разом з тим, якщо процесуальний строк був пропущений до початку війни, питання про його поновлення повинно вирішуватися з врахуванням причин, з яких строк був пропущений, та тривалості пропуску строку до запровадження воєнного стану.

Безумовно, що стан війни в Україні створює об`єктивні перешкоди для реалізації своїх прав на судовий захист. Проте в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені».

Тобто Верховний Суд, звернув увагу на те, що навіть попри відсутність змін, зумовлених дією воєнного стану на території України і закріплених у Цивільному та Цивільному процесуальному кодексах, суди повинні враховувати такі обставини під час розгляду справи.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що обставини, про які зазначав представник позивача у запереченнях на клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, не були перешкодою для його звернення з позовом в межах законодавчо встановленого строку, і не приймаються судом як обґрунтовані, оскільки їх наявність не перешкоджала своєчасному пред`явленню позовної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, оскільки позивач звернувся до суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів за період з 02.04.2017 по 01.10.2021, у зв`язку зі спливом строку на звернення до суду вимог в цій частині.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 89, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (18001, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36, ідентифікаційний код 25212542) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно утримувані кошти за період з 01.10.2021 по 03.07.2024 у сумі 1 018 (одна тисяча вісімнадцять) грн 06 коп.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради судовий збір у сумі 1 366 (одна тисяча триста шістдесят шість) грн 54 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 03.02.2025.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська