Ухвала

від 03.02.2025 по справі 755/1769/25

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/1769/25

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"03" лютого 2025 р. м.Київ

Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В. вивчивши матеріали позовної заяви Громадської організації Садівницьке товариство «Геолог» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по членським та цільовим внескам, -

в с т а н о в и в :

До Дніпровського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Громадської організації Садівницьке товариство «Геолог» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по членським та цільовим внескам.

30.01.2025 року визначено суддю, якій передано позовну заяву для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями. Фактично справу отримано суддею по реєстру 31.01.2025 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Як передбачено ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно відповіді № 1084140 від 31.01.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру отримана інформація про те, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали заяви вважаю, що вона не відповідає вимогам ЦПК України, а саме.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету .

Натомість в порушення вимог ст. 175 позивачем не зазначено про інформацію про наявність чи відсутність інформації про електронний кабінет.

Вказані вимоги до позовної заяви, щодо обов`язкової наявності відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету до ЦПК України внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 року, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року.

Відповідно до ч. 8 ст.14 Цивільного процесуального кодексу України, особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний підпис», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ч.9 ст.14 Цивільного процесуального кодексу України, суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи в електронній формі.

Частиною 8 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до ч.6,7 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів".

Частиною першою статті 177 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Таким чином, належними доказами відправлення учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів, при зверненні до суду, є оригінали опису вкладення в поштовий конверт в якому зазначений поіменний перелік документів, що надсилається адресату та документу, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до п. 3.2.1.2 «Порядку пересилання поштових відправлень» затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 р. № 211, при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв`язку звіряє вкладення з описом ф. 107, а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля. Згідно із бланком опису ф.107, затвердженим наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 03.03.2015 № 155 «Про затвердження зразків бланків, що застосовуються при пересиланні поштових відправлень» в редакції Наказу №1455 від 20.12.2018, виправлення в описі вкладення у цінний лист не допускаються.

Пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, визначено, що розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв`язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з п.61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Таким чином, належним доказом відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція, тощо), подані в оригіналі.

У бланку опису вкладення зазначається: поштова адреса і найменування адресата, а також найменування вкладених документів, їх кількість і сума їх оцінки, якщо вона є.

Позивачем при зверненні до суду не долучено доказів, які мали підтвердити надіслання засобами поштового зв`язку та/або надання відповідачу копії позовної заяви разом з додатками до неї.

Крім того, оскільки позовна заява подана до суду представником позивача Тоцьким Броніславом Артуровичем через систему «Електронний суд» та не містить відомостей щодо реєстрації відповідача в підсистемі «Електронний суд» суд позбавлений можливості у разі відкриття провадження, на виконання вимог статті 190 Цивільного процесуального кодексу України направити відповідачу копію позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів на електронну адресу.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує, що ОСОБА_1 є членом с/т «Геолог» на підставі Довідки про структуру власності Громадської організації Садівницьке товариство «Геолог».

Разом з тим, як вбачається з п.2.3 Статуту громадської організації Садівницьке товариство «Геолог», рішення про прийом в члени Товариства затверджується на загальних зборах Товариства.

Отже, позивачу необхідно надати належним чином засвідчену копію відповідного рішення загальних зборів, на підставі якого відповідачку ОСОБА_1 було прийнято в члени Садівницького товариства «Геолог».

Також, згідно положення ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Із позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотку ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно роз`яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Разом з тим, долучена до матеріалів позовної заяви платіжна інструкція № 97 від 27 січня 2025 року не містить відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір, тому вказана платіжна інструкція не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору саме за позовом до ОСОБА_1 .

При цьому, інша інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу позовної заяви про стягнення заборгованості, відповідачем за якою є ОСОБА_1 , позивачем сплачено судовий збір, відсутня, а отже суд дійшов висновку про те, що додана позивачем платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору за даною позовною заявою.

Вказаний висновок підтверджено Постановою Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у справі № 755/3288/20, та Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20.

Так, колегією суддів у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20 зауважено, зокрема: «Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд перед прийняттям заяви про видачу судового наказу самостійно перевіряє сплату заявником належної суми судового збору, оскільки в платіжному дорученні № 1061 від 11 лютого 2020 року відсутня будь-яка інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу даної заяви сплачено судовий збір.

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що реквізит «призначення платежу» у платіжному дорученні № 1061 від 11 лютого 2020 року було оформлено заявником у повній відповідності до прикладу, наведеному на сторінці суду першої інстанції офіційного сайту Судова влада України, оскільки заповнення платіжного доручення повинно відбуватись відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених вище та з розумінням того, що подаючи заяву про видачу судового наказу, необхідно зазначати інформацію, яка б ідентифікувала, за що саме сплачено судовий збір, зважаючи і на те, що на офіційному сайті суду, зазначено лише загальний приклад.»

Таким чином, на виконання даної ухвали суду позивачем має бути надано суду оригінал платіжного документу про сплату судового збору на рахунок Дніпровського районного суду м. Києва у розмірі 3 028,00 грн. із зазначенням у платіжному документі відомостей про сплату судового збору із призначенням платежу: «за позовом Громадської організації Садівницьке товариство «Геолог» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по членським та цільовим внескам».

Разом з тим, позивача не позбавлено права на повернення йому неналежно оформленої суми судового збору на підставі відповідної заяви у порядку Закону України «Про судовий збір»

Недотримання обов`язкових вимог до змісту заяви є перешкодою до відкриття провадження у справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву Громадської організації Садівницьке товариство «Геолог» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по членським та цільовим внескам, - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя :