Постанова

від 09.01.2025 по справі 158/155/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/155/24 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч Ю. Л. Провадження № 22-ц/802/112/25 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовом ОСОБА_1 до Ківерцівського ліцею № 4 Луцького району Волинської області, третя особа Гуманітарний відділ Ківерцівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання поновити збереження середнього заробітку, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Покликався на те, що він перебуває у трудових відносинах з Опорним закладом освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 міста Ківерці Волинської області». З 02 березня 2022 року у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану він був призваний на військову службу до Збройних Сил України та на підставі наказу директора закладу освіти від 02 березня 2022 року № 15-к був увільнений від роботи у зв`язку із мобілізацією із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період проходження військової служби.

Наказом директора закладу освіти від 12 липня 2022 року № 25-к, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», з 19 липня 2022 року йому було припинено виплату середнього заробітку.

Крім того вказував, що він працює на посаді вчителя фізичної культури опорного закладу освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 міста Ківерці Волинської області», а тому на нього поширюється дія Закону України «Про освіту», який є спеціальним законом і саме вказаний закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Вважаючи зазначені дії відповідача таким, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та порушують його трудові права, позивач ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати наказ про припинення виплати заробітної плати, зобов`язати відповідача виплатити йому середній заробіток з 19 липня 2022 року та нараховувати надалі до скасування такого права.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 лютого 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним і необґрунтованим, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки та безпідставно відмовив у задоволенні позову, не взявши до уваги норми спеціального закону, а саме ст.57 Закону «Про освіту», який регулює спірні правовідносини.

Постановою Волинського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 лютого 2024 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2024 року постанову Волинського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавав.

Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Колегія суддів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у новій редакції частини третьої статті 119 КЗпП України виключено таку гарантію, як збереження середнього заробітку за працівником, який призваний на військову службу, а тому гарантії, передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», на нього не поширюються. Отже, на думку суду, керівник навчального закладу правомірно видав наказ від 12 липня 2022 року № 25-к про припинення з 19 липня 2022 року виплати середньої заробітної плати мобілізованому працівнику, яким є позивач.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з опорним закладом освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 міста Ківерці Волинської області» (на час розгляду справи Ківерцівський ліцей № 4 Луцького району Волинської області) та займає посаду вчителя фізичної культури (а.с. 10, 15-16).

Згідно з наказом директора Опорного закладу освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 міста Ківерці Волинської області» від 02 березня 2022 року № 15-к ОСОБА_1 було увільнено від роботи з 02 березня 2022 року у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби (а.с. 9).

З довідки Військової частини НОМЕР_1 від 06 березня 2023 року № 147 вбачається, що ОСОБА_1 призваний на військову службу по загальній мобілізації 02 березня 2022 року у Військову частину НОМЕР_1 (а.с. 12).

Відповідно до наказу директора Опорного закладу освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 міста Ківерці Волинської області» від 12 липня 2022 року № 25-к, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» позивачу ОСОБА_1 з 19 липня 2022 року як мобілізованому працівнику було припинено виплату середньомісячної заробітної плати (а.с. 8).

Крім того встановлено, що відповідач заклад освіти добровільно, за зверненням позивача ОСОБА_1 , відновити йому виплату середнього заробітку як мобілізованому працівнику в особливий період відмовився (а.с. 13-14).

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту» (частина друга статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» оголошено та проводиться загальна мобілізація.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Однак, відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу, у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави дійти висновку про те, що за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток.

У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23 (провадження № 61-11879св23) зроблено висновок, що «на рівні КЗпП України не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила в статті 4 ЦК України, про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів, до вирішення колізій між КЗпП України та іншими законами не застосовується; у частині другій статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до частини третьої статті 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема, частина друга статті 57 Закону України «Про освіту»); Законом № 2352-IX не внесено зміни до інших законів, які передбачають гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації встановлені нормами інших законів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників). Отже, для окремих категорій суб`єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників) призваних на військову службу за призовом під час мобілізації збережено таку гарантію як попередній середній заробіток; в частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників; спеціальна норма (частина друга статті 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (частина третя статті 119 КЗпП України) нормою. Прийнята пізніше в часі загальна норма (частина третя статті 119 КЗпП України) не скасовує спеціальної норми. Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток».

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3494-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни та у частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» слова «чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» виключено.

Тобто з 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, не зберігається попередній середній заробіток.

Отже, наведене дає підстави вважати, що у період до 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, попередній середній заробіток зберігався.

Подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23, від 11 вересня 2024 року у справі № 158/2181/23, від 27 листопада 2024 року у справі № 716/2152/23.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, установлено, що ОСОБА_1 є педагогічним працівником, який 02 березня 2022 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, а тому відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу, мав право на отримання середнього заробітку до 24 грудня 2023 року.

Отже, беручи до уваги встановлені обставини справи та зазначені норми матеріального права, які їх регулюють, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення про відмову у задоволенні позову.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, в силу вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

З огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування оспорюваного ним наказу про припинення виплати заробітної плати мобілізованому працівнику підлягає до задоволення, то наявні підстави для стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за період мобілізації під час воєнного стану з 19 липня 2022 року по 24 грудня 2023 року.

Також, в порядку ст. 141 ЦПК України, з урахуванням кількості заявлених позовних вимог немайнового характеру, з відповідача Ківерцівського ліцею № 4 Луцького району Волинської області в дохід держави слід стягнути судовий збір за подання позову, апеляційної та касаційної скарг у сумі 10900 грн 80 коп.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 лютого 2024 року скасувати та постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Ківерцівського ліцею № 4 Луцького району Волинської області, третя особа Гуманітарний відділ Ківерцівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання поновити збереження середнього заробітку задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Опорного закладу освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 міста Ківерці Волинської області» (на даний час - Ківерцівського ліцею № 4 Луцького району Волинської області) від 12 липня 2022 року № 25-к «Про припинення виплати заробітної плати мобілізованому працівнику».

Зобов`язати Ківерцівський ліцей № 4 Луцького району Волинської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період мобілізації під час воєнного стану з 19 липня 2022 року по 24 грудня 2023 року.

Стягнути з Ківерцівського ліцею № 4 Луцького району Волинської області в дохід держави судовий збір у розмірі 10900 грн 80 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді