Ухвала

від 30.01.2025 по справі 569/20511/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2025 року м. Рівне

Справа № 569/20511/24

Провадження № 11-сс/4815/10/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:

Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4

прокурора - ОСОБА_5

підозрюваного - ОСОБА_6

захисника-адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ "Рівненський слідчий ізолятор" апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2024 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, погоджене прокурором, щодо накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 12024181010002422 - земельна ділянка, площею 0, 23 га кадастровий номер № 5622687600:01:002:0408, що належить ОСОБА_6 ; земельна ділянка, площею 3 га кадастровий номер № 5622687600:09:001:0046 та земельна ділянка, площею 0,11 га кадастровий номер № 5622687600:09:002:0078, що належать ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності, із забороною підозрюваному та суб`єктам реєстраційних дій здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна ( реєстарцію, перереєстрацію), а також дії щодо відчуження вказаного майна до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

У поданій апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 , покликаючись на незаконність ухвали слідчого судді, доводить, що арешт на майно накладено безпідставно, оскільки матеріали провадження не містять доказів, які б підтверджували, що арештовані земельні ділянки можуть бути речовими доказами, знаряддям кримінального правопорушення, містять сліди або інші відомості, котрі можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також бути об`єктом кримінального правопорушення. Наголошує, що слідчим суддею залишено поза увагою відсутність розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки викрадені мопеди при затриманні підозрюваних вилучені та передані потерпілому, у зв`язку з чим підстав для подання останнім цивільного позову не має. Вказує, що санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає конфіскацію майна, однак вона є додатковим покаранням, а спеціальна конфіскація не передбачена.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_7 на підтримання апеляційної скарги, підтримані підозрюваним ОСОБА_6 , прокурора, який просить ухвалу слідчого судді залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги адвоката відмовити, перевіривши матеріали клопотання й обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 цього Кодексу встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно вимог п.п.1-3 ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також можуть бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з клопотання, слідством здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024181010002422, внесеного до ЄРДР 21.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - фактом вчинення за попередньою змовою групою осіб незаконного заволодіння транспортними засобами, поєднаного з проникненням в приміщення, загальною вартістю 104 000 грн.

Рішення слідчого судді обґрунтоване тим, що незастосування арешту земельних ділянок може призвести до їх зникнення чи втрати, а тому з метою збереження майна та можливої його конфіскації є необхідність у його арешті.

При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дослідив наявні в матеріалах судового провадження дані та врахував правові підстави для арешту майна, виходячи з обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб тяжкого злочину, санкція якого передбачає позбавлення волі до 8 років з конфіскацію майна, належним чином вмотивувавши прийняте рішення.

Враховуючи наведене, з метою не відчуження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню за ознаками ч.2 ст. 289 КК України, а також у разі застосування щодо ОСОБА_6 покарання у виді конфіскації майна, слідчий суддя прийняв правомірне рішення, підстав для скасування якого не вбачається, яким власник та співвласники земельних ділянок не позбавлені права звернення до суду в порядку ст. 174 КПК України з клопотанням щодо скасування арешту на майно.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2024 року щодо накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 12024181010002422 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала остаточна і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2