Ухвала

від 28.01.2025 по справі 304/3140/24

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/3140/24 Провадження № 1-кс/304/194/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., з участю секретаря судового засідання Галас Т.Ю., розглянувши скаргу Мукачівського міського комунального підприємства «Мукачівводоканал» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Прийми Надії Андріївни на бездіяльність керівника відділу детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Закарпатській області Вергелеса В.В., яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 як арбітражний керуючий подала до суду вказану скаргу, в якій просила зобов`язати уповноважених осіб ТУ БЕБ у Закарпатській області внести відомості до ЄРДР за заявою ліквідатора ММКП «Мукачівводоканал» про вчинення кримінального правопорушення від 08 жовтня 2024 року № 02-01/1019 та розпочати досудове розслідування, про що поінформувати її як заявника.

Мотивує скаргу тим, що з метою здійснення ліквідаційної процедури у справі № 907/1051/23 в порядку та у відповідності до вимог Кодексу України з питань банкрутства, ліквідатором на адресу Мукачівського районного управління ГУ НП в Закарпатській області направлено заяву від 08.10.2024 № 02-01/1019 про вчинення правопорушення, в якій також висловлено прохання в межах досудового розслідування встановити з чиєї вини утворилася дебіторська заборгованість ММКП «Мукачівводоканал».

Шостого листопада 2024 року ліквідатор безпосередньо у вказаному відділенні поліції отримала талон-повідомлення єдиного обліку № 12677 від 06.11.2024, а 17 листопада 2024 року отримала лист ГУ НП у Закарпатській області № 14718-2024 про результати розгляду звернення, яким повідомлено, що стаття 219 КК України у відповідності до ст. 216 КПК підслідна детективам органів Бюро економічної безпеки, у зв`язку з чим перевірку слідчим відділенням поліції було припинено та направлено копії матеріалів до БЕБ в Закарпатській області.

Відтак 04 грудня 2024 року ліквідатор звернулася до ТУ БЕБ у Закарпатській області задля отримання інформації та документів, і 10 грудня 2024 року отримала листа від 28.11.2024 № 23.6/6540/03.1.16-10, яким її повідомлено, що у листі не викладено обставин, що можуть свідчити про кримінальні правопорушення, підслідні детективам бюро, через що заходи реагування не вживалися.

За наведених обставин, посилаючись на положення статті 214 КПК України, вказуючи на те, що з її заяви як ліквідатора вбачаються ознаки кримінального правопорушення, що полягають у створенні «штучної» дебіторської заборгованості підприємства при наявній кредиторській заборгованості понад 55 млн грн, в тому числі перед державою, а тому просить скаргу задовольнити.

Скаржник у судове засідання не з`явилася, направила слідчому судді заяву про розгляд скарги без її участі, вимоги такої підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

Керівник відділу детективів ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явився, однак направив слідчому судді письмові пояснення, в яких зокрема вказує на те, що арбітражний керуючий Н.Прийма у своїй заяві щодо можливих неправомірних дій працівників Комунального підприємства «Мукачівводоканал» ставить питання повернення банкруту сум дебіторської заборгованості та про визнання недійсними правочинів (договорів), що віднесено до її повноважень як ліквідатора, а не органу досудового розслідування. Відтак вказував, що у її заяві не наведено фактичних даних, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення та заподіяної інтересам держави шкоди, які підслідні органам БЕБ.

У свою чергу скаржник подала слідчому судді письмові пояснення з приводу позиції детектива, в яких вказала на те, що нею вжито усі необхідні та можливі заходи щодо отримання документів, повернення дебіторської заборгованості, проте відсутність встановленої вини в межах кримінальної відповідальності, не дозволяє притягнути винних осіб до відповідальності та стягнути збитки, нанесені підприємству за невжиття відповідних заходів щодо нарощення дебіторської заборгованості.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.

Дослідивши матеріали скарги, а також подані сторонами заяви/пояснення, слідчий суддя прийшов до такого висновку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як видно з матеріалів скарги, постановою Господарського суду Закарпатської області від 16 травня 2024 року про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, серед іншого відкрито ліквідаційну процедуру Мукачівського міського комунального підприємства «Мукачівводоканал» та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Прийму Надію Андріївну.

Також з матеріалів скарги видно, що 08 жовтня 2024 року ліквідатор ММКП «Мукачівводоканал», арбітражний керуючий Н.Прийма надіслала на адресу Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області заяву від 08 жовтня 2024 року № 02-01/1019 про вчинення правопорушення, яку у подальшому, як видно зі змісту скарги, було направлено за підслідністю до Територілаьного управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області.

В той же час останнім відомості про кримінальне правопорушення, у встановленому порядку та в строки до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.

Як вбачається зі змісту скарги, на думку заявника, вбачаються ознаки кримінального правопорушення, що полягають у створенні «штучної» дебіторської заборгованості підприємства при наявній кредиторській заборгованості понад 55 млн грн.

При цьому як видно з доданої до скарги копії відповіді детектива № 23.6/6540/03.1.16-10, останній роз`яснює арбітражній керуючій, що детективи органів БЕБ України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 216 КПК України. У повідомленні про вчинення правопорушення не викладено обставин, що можуть свідчити про кримінальні правопорушення, підслідні детективам ТУ БЕБ у Закарпатській області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Отже бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов`язкові ознаки: прокурор, слідчий (детектив) наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; відповідна процесуальна дія прокурором, слідчим (детективом) у встановлений строк не вчинена. Тобто, наведена норма дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ознакам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України.

Відтак, оскаржена арбітражною керуючою Н.Приймою бездіяльність відповідає ч. 1 ст. 303 КПК України.

У той же час слідчий суддя звертає увагу, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).

Також, якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відомості, які підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та їх перелік визначені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела. Аналогічні за змістом норми містяться у Розділі ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30 червня 2020 року, згідно з яким відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об`єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Такі ж висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 вересня 2021 року (справа № 556/450/18), у якій зазначено: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань...».

Слідчий суддя враховує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов`язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.

Так, на переконання слідчого судді, заява арбітражного керуючого Прийми Н.А. не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.

Як вже зазначалося вище ч. 1 ст. 214 КПК України не встановлює обов`язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за будь-якою заявою, а тільки тією, що містить відомості про вчинення кримінального правопорушення. Також, така позиція відповідає усталеній судовій практиці та позиції Верховного Суду, що зазначалося вище.

Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду «Артіко проти Італії» від 13.05.1980), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.

Таким чином оскільки відсутні дані, які б достовірно свідчили про наявність події злочину відповідно до ст. 11 КК України, матеріали скарги свідчать про відсутність підстав вважати, що уповноваженої особою Територіального управління Бюро економічної безпеки у Закарпатській області вчинено бездіяльність, у зв`язку з чим слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість доводів скарги, а відтак у задоволенні такої слід відмовити.

Керуючись ст. 303-307, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні скарги Мукачівського міського комунального підприємства «Мукачівводоканал» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Прийми Надії Андріївни на бездіяльність керівника відділу детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Закарпатській області Вергелеса В.В., яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення відмовити.

Ухвала слідчого судді не може бути оскаржена і набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: Ганько І. І.