Ухвала

від 27.01.2025 по справі 322/198/24

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

с-ще Новомиколаївка

УХВАЛА

Іменем України

27 січня 2025 року ЄУ № 322/198/24 (Провадження № 1-кс/322/14/25)

Слідчий суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 (далі по тексту слідчий), погоджене прокурором Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 , в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.08.2023 за №42023082060000081, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України про арешт майна,

встановив:

23.01.2025 слідчий звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, зі змісту якого випливало, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, а саме: розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану.

Про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_4 повідомлено 13.12.2024.

В ході розслідування встановлено, що незаконними діями у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 спричинено матеріальний збиток на суму 349017 гривень 29 копійок, який в ході досудового розслідування не відшкодований.

У власності ОСОБА_4 перебуває транспортний засіб автомобіль марки CADILLAC SRX з державним номерним знаком НОМЕР_1 , вин-код кузова НОМЕР_2 , який був зареєстрований 09.02.2024.

З метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення слідчий просив накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на транспортний засіб автомобіль марки CADILLAC SRX з державним номерним знаком НОМЕР_1 , вин-код кузова НОМЕР_2 , який був зареєстрований 09.02.2024, задля запобіганню можливості його пошкодження, псування, знищення, відчуження із забороною відчуження та розпорядження цим майном.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав наведених у ньому.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити у його задоволенні. Звертав увагу на відсутність цивільного позову, ставив під сумнів висновок експерта №827-23 від 08.01.2024 (транспортна-товарознавча експертиза), а відтак і обґрунтованість підозри, а також зазначив, що ОСОБА_4 не є власником автомобіля на який слідчий просить накласти арешт, оскільки автомобіль був проданий 25.01.2025, на підтвердження чого надав копію договору купівлі-продажу (оригінал якого досліджений під час судового засідання).

Підозрюваний підтримав думку свого захисника. На поставлені питання повідомив, що автомобіль було передано покупцю - ОСОБА_8 (яка є його тещею).

Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши доводи клопотання, дослідивши додані до нього матеріали, а також надані сторонами під час судового засідання документи, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Положеннями ч.1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Клопотання подано з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України у випадку, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Доводи захисника в контексті висновку експерта і необґрунтованості підозри слідчий суддя відхиляє з огляду на таке.

Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 повідомлено 13.12.2024.

Стороною захисту обґрунтованість підозри не оскаржувалась в порядку ст.303 КПК України. ОСОБА_4 був допитаний в якості підозрюваного і щодо нього розглядалося питання про застосування запобіжного заходу, під час якого не встановлена необґрунтованість підозри. Крім цього, відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КПК України при розгляді питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження слідчим, дізнавачем або прокурором має бути доведено обґрунтовану підозру вчинення кримінального правопорушення. Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування певних обставин при розгляді провадження по суті. Сукупність наданих доказів на даний час на переконання слідчого судді вказують як на обґрунтовану підозру вчинення кримінального правопорушення та і на підозру його вчинення саме ОСОБА_4 .

Водночас доводи захисника щодо неможливості накладення арешту на майно, яке не є власністю підозрюваного є слушними з огляду на приписи ч.6 ст.170 КПК України. У постанові ВП ВС від 5 квітня 2023 року у справі №911/1278/20 зокрема вказано, що: «положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно … не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. … Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу». Отже доводи захисника що підозрюваний не є власником автомобіля, з огляду на те що він переданий покупцю є обґрунтованими (принаймні вони не спростовуються стороною обвинувачення).

Також слідчий суддя частково може погодитись з доводами захисника в контексті відсутності цивільного позову у даному провадженні, як підставу для відмови у задоволенні клопотання. Так, хоча відповідно до приписів ст.128 КПК України цивільний позов і може бути поданий під час кримінального провадження до початку судового розгляду, ті ж приписи ч.6 ст.170 КПК України наголошують на необхідності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні. До того ж згідно з ч.8 ст.170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Згідно з договором купівлі-продажу вартість автомобіля дорівнювала 589872,00 грн, тоді як підозрюваному інкримінується розтрата на суму 349017,29 грн, яка в понад півтора рази менша ніж вартість автомобіля. Інші відомості які ставили під сумнів суму вказану у договорі купівлі-продажу матеріали додані до клопотання не містять.

Враховуючи вказані обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що підстави для задоволення клопотання відсутні.

Керуючись ст.ст.170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1