Ухвала

від 31.01.2025 по справі 462/1457/21

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/1457/21

провадження 1-кс/462/179/25

У Х В А Л А

31 січня 2025 року слідчий суддя Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , слідчої - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання старшої слідчої СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні№12020140060001183 від 30.05.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч.3 ст. 191 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Львова, громадянина України, українця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

встановив:

старша слідча СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 ,звернулась до слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , строком на 60 діб, із альтернативною можливістю внесення застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтування клопотання слідча посилається на те, що в її провадженні знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного 30.05.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140060001183за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 191 КК України, підозрюваним у яких є ОСОБА_5 , який підозрюється в тому, що відповідно до наказу № 93-к від 14.03.2018 з 19.03.2018 прийнятий на посаду торгового агента відділу з продажу ТОВ «Беверідж трейдінг компані», ЄДРПОУ - 38737621 (скорочено надалі ТОВ «БТК»). В функціональні обов`язки торгового агента ОСОБА_5 відповідно до посадової інструкції №084 від 01.06.2018 року, з якою останній ознайомлений під розпис, в тому числі входило: п.2.1. забезпечення виконання планових показників продажів, стандартів викладки та повернення грошових коштів за реалізовану продукцію на закріпленому маршруті; п.3. здійснює продаж продукції в торгових точках, приймає від торгової точки замовлення на поставку товару, забезпечує своєчасне та в повному об`ємі поступлення грошових коштів на філію за проданий товар тощо. Відповідно до п.1 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 19.03.2018 укладеним між ТОВ «БТК» та ОСОБА_5 , «працівник» тобто ОСОБА_5 , який займає посаду торгового агента відділу з продажу м. Львів ТОВ «БТК» безпосередньо пов`язану із зберіганням, відпуском та розпорядженням матеріальними цінностями, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за не забезпечення зберігання і правильного використання ввірених йому товариством матеріальних цінностей. Зобов`язується бережно відноситися до переданих йому для зберігання матеріальних цінностей товариства і приймати міри щодо запобігання збиткам. Вчасно повідомляти керівництву товариства про всі обставини, які загрожують безпеці зберігання, а також всіх випадках розкрадання, недостачі і залишків ввірених йому матеріальних цінностей.

Однак, ОСОБА_5 , перебуваючи з 19.03.2018 на посаді агента відділу з продажу м. Львів ТОВ «БТК»», юридична адреса: Київська область, Києво-Святошинський район м. Вишневе вул. Київська, 6-в, фактична адреса: м. Львів вул. Д. Апостола,8, будучи матеріально відповідальною особою, згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 19.03.2018, маючи злочинний умисел на привласнення чужого майна, в період часу з 20.02.2020 по 20.03.2020 привласнив грошові кошти ТОВ «БТК» в загальній сумі 25 935,43 гривень.

Так, 20.02.2020 ОСОБА_5 знаходячись в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в якому підприємницьку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_7 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, привласнив чуже майно, яке належить ТОВ «БТК», а саме: грошові кошти в сумі 5600,64 гривень, які були йому ввірені та які він отримав за поставлений ФОП ОСОБА_7 товар відповідно до видаткової накладної № 1АЕЛ0003483 від 07 лютого 2020 року та повинен був здати такі у касу ТОВ «БТК».

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у привласненні чужого майна, яке було йому ввірене, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Крім цього, 29.02.2020 ОСОБА_5 знаходячись в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в якому підприємницьку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_7 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно привласнив чуже майно, яке належить ТОВ «БТК», а саме: грошові кошти в сумі 5600,65 гривень, які були йому ввірені та які він отримав за поставлений ФОП ОСОБА_7 товар відповідно до видаткових накладних № 1АЕЛ0004169 від 14 лютого 2020 року та № 1АЕЛ0004956 від 21 лютого 2020 року та повинен був здати такі у касу ТОВ «БТК».

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у привласненні чужого майна, яке було йому ввірене, вчинене повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Крім цього, 14 березня 2020 ОСОБА_5 знаходячись в приміщенні магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в якому підприємницьку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_8 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно привласнив чуже майно, яке належить ТОВ «БТК», а саме: грошові кошти в сумі 3621 гривень, які були йому ввірені та які він отримав за поставлений ФОП ОСОБА_8 товар відповідно до видаткової накладної № 1АЕЛ0006266 від 06 березня 2020 року та повинен був здати такі у касу ТОВ ТОВ «БТК».

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у привласненні чужого майна, яке було йому ввірене, вчинене повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Крім цього, 12 березня 2020 ОСОБА_5 знаходячись в приміщенні магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , в якому підприємницьку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_9 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно привласнив чуже майно, яке належить ТОВ «БТК», а саме: грошові кошти в сумі 1126,86 гривень, які були йому ввірені та які він отримав за поставлений ФОП ОСОБА_9 товар відповідно до видаткової накладної № 1АЕЛ0006267 від 06 березня 2020 року та повинен був здати такі у касу ТОВ «БТК»».

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у привласненні чужого майна, яке було йому ввірене, вчинене повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Крім цього, у невстановлений період часу ОСОБА_5 знаходячись в приміщенні магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , в якому підприємницьку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_10 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно привласнив чуже майно, яке належить ТОВ «БТК», а саме: грошові кошти в сумі 951,40 гривень, які були йому ввірені та які він отримав за поставлений ФОП ОСОБА_10 товар відповідно до видаткової накладної № 1АЕЛ0004170 від 14 лютого 2020 року та повинен був здати такі у касу ТОВ «БТК».

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у привласненні чужого майна, яке було йому ввірене, вчинене повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Крім цього,12 березня 2020 ОСОБА_5 знаходячись в приміщенні магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , в якому підприємницьку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_10 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно привласнив чуже майно, яке належить ТОВ «БТК», а саме: грошові кошти в сумі 3606,96 гривень, які були йому ввірені та які він отримав за поставлений ФОП ОСОБА_10 товар відповідно до видаткової накладної № 1АЕЛ0005636 від 28 лютого 2020 року та повинен був здати такі у касу ТОВ «БТК».

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у привласненні чужого майна, яке було йому ввірене, вчинене повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Крім цього, в період часу із 19 по 20 березня 2020 ОСОБА_5 знаходячись в приміщенні магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , в якому підприємницьку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_10 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно привласнив чуже майно, яке належить ТОВ «БТК», а саме: грошові кошти в сумі 1887,32 гривень, які були йому ввірені та які він отримав за поставлений ФОП ОСОБА_10 товар відповідно до видаткової накладної № 1АЕЛ0006269 від 06 березня 2020 року та повинен був здати такі у касу ТОВ «БТК».

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у привласненні чужого майна, яке було йому ввірене, вчинене повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Крім цього, у невстановлений період часу ОСОБА_5 знаходячись в приміщенні магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , в якому підприємницьку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_10 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно привласнив чуже майно, яке належить ТОВ «БТК», а саме: грошові кошти в сумі 3540,60 гривень, які були йому ввірені та які він отримав за поставлений ФОП ОСОБА_10 товар відповідно до видаткової накладної № 1АЕЛ0003715 від 11 лютого 2020 року та повинен був здати такі у касу ТОВ «БТК».

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у привласненні чужого майна, яке було йому ввірене, вчинене повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. Підозра обґрунтована зібраними слідством доказами:

протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.05.2020, протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_11 , протоколами допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , висновком почеркознавчої експертизи.Покликається на тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_5 , які відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 8 років. Також зазначає, що в ході досудового розслідування 04.09.2020 на підставі п.2 ч.1 ст.280, ч.2 ст.281, ч.3 ст.281 КПК України, слідчим було винесено постанову погоджену з прокурором про зупинення досудового розслідування та оголошення в розшук підозрюваного ОСОБА_5 . Органом досудового розслідування, неодноразово скеровувалися запити із метою отримання інформації про перетин державного кордону України ОСОБА_5 в Головний центр обробки спеціальної інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України. 19.07.2022 отримано відповідь, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.05.2020 перетнув державний кордон України в пункті пропуску Шегині.Враховуючи наведене, в органу досудового розслідування були наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 покинув територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності за інкриміноване йому правопорушення.

Відтак, 26.09.2022 підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 оголошено в міжнародний розшук.

02.03.2023 отримано ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_17 Справа № 462/1457/21 про обрання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному. Відповідно до вказаної ухвали у разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Оцінюючи особу підозрюваного та вчинені ним кримінальні правопорушення, орган досудового розслідування вбачає наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків, запобігти яким, не застосувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неможливо, зокрема:

-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, а відтак може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Даний ризик підтверджується тим, що тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до ухилення від явки до органів досудового розслідування та суду.

- незаконно впливати на свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , експерта у цьому ж кримінальному провадженні, з огляду на те, що ОСОБА_5 відоме місце роботи останніх, останній може чинити відповідний тиск з метою примусити до зміни їх показань, шляхом їх переконання та залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб. Про неможливість запобігти такому ризику свідчить той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст.23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.

Окрім цього, слідча зазначає і наявність обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, які передбачені у ст.178 КПК, а саме: наявність вагомих доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, вік та стан здоров`я, який не перешкоджає застосуванню до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, відсутність тяжких захворювань, які б перешкоджали його триманню під вартою та відсутність перешкод щодо застосування до підозрюваного запобіжних заходів, у тому числі у вигляді тримання під вартою. Відтак вважає, що в сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що будь-який

інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки перебування останнього на волі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та усунути можливість настання вказаних вище ризиків, які є обґрунтованими.

В судовому засіданні прокурор та слідча клопотання підтримали, покликаючись на мотиви, наведені у клопотанні. Просять клопотання задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, просить обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Покликається на те, що він перетнув кордон України 24.05.2020, ще до внесення відомостей в ЄРДР та до оголошення підозри. Тобто, коли перетинав кордон, то не був у статусі підозрюваного. Зазначає, що не переховувався від органів досудового розслідування, оскільки, перебуваючи в Польщі, не знав про наявність кримінального провадження і, незважаючи на воєнний стан в Україні, повернувся в Україну, при перетині кордону його не затримували. Ці обставини свідчать про відсутність ризику переховування від органів досудового розслідування. Зазначає, що раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, має зареєстроване місце проживання, потребує лікування. Сума застави, яку пропонує визначити слідча, за погодженням з прокурором, є непосильною для нього, буде надмірним тягарем, оскільки він непрацевлаштований, у нього скрутне матеріальне становище. Просить обрати домашній арешт, оскільки має намір відшкодувати шкоду потерпілому, для цього необхідно працевлаштуватися.

Адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримавв позицію свого підзахисного. Покликається на те, що його підзахисний раніше не судимий, страждає психічними і поведінковими розладами, викликані вживанням алкоголю, впродовж тривалого часу, 6-7 років, що підтверджено медичною документацією та потребує лікування. Зазначає, що його підзахисному не було відомо про наявність кримінального провадження. На момент перетину кордону в статусі підозрюваного не був. Сума збитків, внаслідок кримінального правопорушення є незначною, до 30 тисяч гривень, які підозрюваний має намір поетапно погасити, однак в умовах ізоляції, він не зможе це виконати. Захисник зазначає, що тримання під вартою - найсуворіший запобіжний захід і в даному випадку є несправедливим та невиправданим, з урахуванням усіх обставин. Ризики, на які покликається прокурор, наведені суто формально, без жодного обгрунтування. Відсутні будь-які докази, що його підзахисний хоча б намагався сконтактовуватися зі свідками, з метою подальшого впливу. Захисник покликається на міцність соціальних зв`язків: наявність місця реєстрації, сімейний стан, наявність малолітньої дитини. Його підзахисний готовий виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та співпрацювати зі слідством. Просить обрати домашній арешт.

Заслухавши доводи сторін кримінальногопровадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України.

Копію клопотання та матеріалів, якими обґрунтовано необхідність застосування запобіжного заходу, підозрюваний отримав у строк, передбачений ч. 2 ст. 184 КПК України.

Відповідно до витягу з кримінального провадження 12020140060001183 від 30.05.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ч. 1, 3 ст. 191 КК України.

Як вбачається з інформації з Головного центру обробки спеціальної інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 19.07.2022, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.05.2020 перетнув державний кордон України в пункті пропуску Шегині.

04.09.2020 ст. слідчим СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області винесено постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку підозрюваного.

26.09.2022 ст. слідчим СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_5 в міжнарожний розшук.

30.01.2025 ОСОБА_5 був затриманий на підставі ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 02.03.2023, якою постановлено обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

30.01.2025 винесено постанову про відновлення досудового розслідування.

30.01.2025 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру від 31.07.2020.

В матеріалах клопотання відсутні відомості про вручення ОСОБА_5 повісток про виклик від 17.07.2020, 14.07.2020, 22.07.2020.

Відповідно до ст. 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є наявність в матеріалах досудового розслідування достатніх об`єктивних доказів, тобто обґрунтованість підозри підтверджуються матеріалами кримінального провадження, наведеними вище.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, перелік яких міститься в клопотанні, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 3 ст. 191 КК України.

Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального правопорушення в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри.

Обставиною, яка враховується слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу, є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, коли підозрюваний намагається вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити таке.

Слідча покликається на ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Суд зауважує, що при з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, яка вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку. Разом з тим на особу, яка вчинила злочин, законодавством не покладається обов`язок самовикриття, а тому, якщо вона до моменту виникнення вказаного обов`язку, в порядку реалізації конституційного права на свободу пересування, змінила місце свого проживання (навіть і з метою уникнення кримінальної відповідальності), про юридично значуще ухилення від слідства говорити не можна.

Аналогічне викладено у правових позиціях Верховного суду, викладених у постановах від 5 квітня 2021 року у справі 28/1109/19, від 14 червня 2022 року у справі №391/66/17, від 01 лютого 2023 року у справі № 297/2444/21.

З матеріалів кримінального провадження та пояснень підозрюваного ОСОБА_5 вбачається, що він ще до пред`явлення йому підозри у встановленому законом порядку 24.05.2020 залишив місце постійного проживання та виїхав за кордон, на роботу в Польщу.

З матеріалів кримінального провадження видно, що відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР № 12020140060001183 30.05.2020, повідомлення про підозру датоване 31.07.2020.

Таким чином, вищевказані обставини свідчать про те, що на момент залишення місця постійного проживання та виїзду за кордон ОСОБА_5 не був в установленому законом порядку зобов`язаний з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності, не усвідомлював, що в нього виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом.

При цьому, суд бере до уваги специфіку злочину, за яким оголошено підозру та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а також конкретні обставини кримінального провадження.

Поряд з цим, слідчий суддя зауважує, що слідчим у клопотанні вказується на наявність інших існуючих на його думку ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, проте доказів для доведеності усіх обставин, на існування яких вказує слідчий, слідчому судді не надано, твердження з приводу існування таких ризиків є лише припущеннями слідчого.

У рішенні в справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав на те, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку; це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

При вирішенні клопотання слідчий суддя бере також до уваги медичну документацію, з якої вбачається, що ОСОБА_5 страждає психічними і поведінковими розладами, викликані вживанням алкоголю, впродовж тривалого часу, 6-7 років, потребує лікування, має соціально-стримуючі фактори: постійне місце проживання, враховує його сімейний стан, раніше не судимий.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Слідчий суддя виходить з того, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України»).

Пленум Верховного Суду України у ч. 1 п. 3 постанови № 4 від 25.04.2003 року з подальшими змінами «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» роз`яснив, що такий вид запобіжного заходу як взяття під варту обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть не забезпечувати виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Так, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, проте слідчим у клопотанні не враховано, що до ОСОБА_5 не ухилявся від слідства.

Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слід задовольнити в частині застосування запобіжного заходу, однак відмовити в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, який є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, а саме - домашній арешт в період з 22:00 до 06:00, що зможе запобігти спробам підозрюваного ухилитись від слідства та суду, забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, поклавши на ОСОБА_5 відповідні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, на строк два місяці.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 309, 395 КПК України,

постановив:

Клопотання задоволити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на два місяці, тобто до 31.03.2025 включно, який полягає в забороні в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 чи прокурора у кримінальному провадженні за першою вимогою;

- не залишати місце реєстрації - квартиру АДРЕСА_5 в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хвбез дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Дата закінчення дії ухвали - 31.03.2025.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 .

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти діб з моменту її оголошення.

Суддя (підпис) ОСОБА_1

З оригіналом згідно.

Оригінал ухвали у справі № 462/1457/21

Суддя ОСОБА_1