Рішення

від 03.02.2025 по справі 683/3586/24

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/3586/24

2/683/205/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

розглянувши у судовому засіданні в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/3586/24, 2/683/205/2025 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Старокостянтинівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття заборони (арешту) з нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року позивачі звернулись в суд з позовом до Старокостянтинівського відділу державної ви конавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Старокостянтинів відділ ДВС) і просять зняти арешт із належного їм житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано реєстратором Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою Хмельницької області 14 червня 2007 року за №5131264 на підставі постанови Старокостянтинівського районного управління юстиції №1217 від 14 квітня 2000 року.

В обґрунтування заявленого позову посилаються на те, що їм на праві спільної сумісної власності, як подружжю, належить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказують, що вони мають намір відчужити вищезазначене домоволодіння, однак позбавлені такої можливості через наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про арешт майна, зокрема, вказаного житлового будинку, реєстраційний номер обтяження 5131264. Вказаний арешт було зареєстровано 14 червня 2007 року Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови державного виконавця Старокостянтинівського відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції №1217 від 14 квітня 2000 року.

За повідомленням Старокостянтинівського відділу ДВС №60241 від 01 листопада 2024 року на виконанні у відділі ДВС відсутні виконавчі провадження, боржником по яких виступає ОСОБА_1 , а виконавче провадження на підставі якого державним виконавцем було винесено постанову №1217 від 14 квітня 2000 року про арешт нерухомого майна завершено, матеріали провадження - знищено за закінченням терміну зберігання.

Оскільки виконавче провадження у межах якого було накладено арешт на спірний будинок завершено, жодних відкритих виконавчих проваджень, де б вони були боржниками не має, тому вважають, що підстави для чинності арешту, накладеного постановою державного виконавця від 14 квітня 2000 року, відсутні.

Оскільки арешт, накладений на належний їм житловий будинок порушує та обмежує їх право власності щодо цього майна, а в позасудовому порядку зняти арешт не представляється можливим, оскільки виконавче провадження завершено, тому просять в судовому порядку захистити їх порушені права шляхом зняття арешту з нерухомого майна.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2024 року у даній справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Віхерко Н.О. подала клопотання про розгляд справи у її та позивачів відсутності, позов підтримує, просить задовольнити.

Відповідач - Старокостянтинівський відділ ДВС, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до суду свого представника не направив, подав заяву про розгляд справи у відсутності представника.

Крім того, у визначений судом строк відповідач подав відзив, у якому вказує, що станом на 01 листопада 2024 року у Старокостянтинівському відділі ДВС відсутні виконавчі провадження, боржником по яких виступає ОСОБА_1 . Виконавче провадження, на підставі якого державним виконавцем 14 квітня 2000 року було винесено постанову про арешт нерухомого майна №1217, завершене, а матеріали провадження знищені. Тому, будь-яких заперечень щодо задоволення позову не має і при розгляді даної справи покладається на розсуд суду.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 18 лютого 1977 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

На підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 1980 року, посвідченого державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Давидовою Ф.І., ОСОБА_2 набув у власність житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу зареєстровано 06 березня 1980 року у Хмельницькому обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу під №2357.

14 квітня 2000 року державним виконавцем відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції В. Басуном винесено постанову №1218 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що арешт накладено на все майно, що належить ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , з метою забезпечення примусового виконання виконавчого листа, виданого 24 лютого 1999 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 2098 грн. 20 коп. Відомості про стягувача у даній постанові відсутні.

З інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 №401810287 від 31 жовтня 2024 року вбачається, що 14 червня 2007 року за №5131264 реєстратором - Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження заборону (архівний запис), об`єкт обтяження - інше майно за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , підставою обтяження стала постанова Старокостянтинівського районного управління юстиції №1217 від 14 квітня 2000 року.

Разом з тим, із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №401810287 від 31 жовтня 2024 року вбачається, що відомості про ОСОБА_1 як власника житлового будинку АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі відсутні.

Згідно рішення 20-ої сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №19 від 14 липня 2017 року вулицю Колгоспну перейменовано на вулицю Любомирську.

Відповідно до статті 55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилались на те, що спірний житловий будинок, на який накладено арешт, є їх спільною сумісною власністю, виконавче провадження в межах якого державним виконавцем було накладено арешт на цей будинок завершене, а матеріали виконавчого провадження знищені, тому підстави для продовження чинності арешту відсутні.

Згідно із частиною першою статті 4Закону Українивід 21квітня 1999року №606-XIV«Про виконавчепровадження» (у редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника) (далі Закон № 606-XIV) заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до положень ст.50 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 606-XIV державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 55 Закону № 606-XIV було визначено, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п`ять днів після накладення арешту.

Державний виконавець зобов`язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущімлюють його законних інтересів.

Статтею 38 Закону № 606-XIV було визначено, що у разі закриття виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з закриттям виконавчого провадження. Закрите виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 39 Закону № 606-XIV виконавче провадження закінчується у випадках: 1) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 2) закриття виконавчого провадження відповідно до статті 37 цього Закону; 3) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 4) направлення виконавчого документа за належністю до іншого підрозділу Державної виконавчої служби.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до суду у 10-денний строк.

З матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2000 року державним виконавцем відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції В. Басуном винесено постанову №1218 про арешт усього майна боржника ОСОБА_1 з метою забезпечення примусового виконання виконавчого листа, виданого 24 лютого 1999 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 2098 грн. 20 коп.

14 червня 2007 року за №5131264 реєстратором - Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження заборону (архівний запис), об`єкт обтяження - інше майно за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , підставою обтяження стала постанова Старокостянтинівського районного управління юстиції №1217 від 14 квітня 2000 року.

Згідно довідки Старокостянтинівського відділу ДВС №60241 від 01 листопада 2024 року на виконанні у Старокостянтинівському відділі ДВС станом на 01 листопада 2024 року відсутні виконавчі документи, боржником за якими виступає ОСОБА_1 , а також відсутні відомості про накладення чи зняття арешту з майна ОСОБА_1 , оскільки виконавче провадження на підставі якого було винесено постанову №217 від 14 квітня 2000 року завершено, а матеріали виконавчого провадження знищено по закінченню встановленого строку зберігання.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Досліджені судом письмові доказі свідчать про те, що виконавче провадження, в межах якого державним виконавцем 14 квітня 2000 року було винесено постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_1 завершено, матеріали виконавчого провадження знищено по закінченню строку зберігання.

Враховуючи, що на час розгляду даної справи у Старокостянтинівському відділі ДВС

відсутні будь-які виконавчі документи, за якими боржником являється ОСОБА_1 , тому й відсутні підстави для арешту належного їй майна.

Наявність протягом тривалого часу (більше 20 років) нескасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника у закінченому виконавчому провадженні, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження, відсутність фактичний майнових претензій стягувача, а також неможливість відновлення (продовження) примусового виконання судового рішення чи іншого виконавчого документа.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для продовження обтяження на належне ОСОБА_1 майно, а тому право позивачів підлягає судовому захисту у заявлений ними спосіб шляхом зняття заборони (арешту) із належного їм нерухомого майна.

Керуючись ст.ст.12, 13, 30,76-84,258,259,263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Зняти заборону (арешт) з житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 5131264, яке зареєстровано 14 червня 2007 року за №5131264 реєстратором - Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою Хмельницької області на підставі постанови Старокостянтинівського районного управління юстиції №1217 від 14 квітня 2000 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 19 квітня 2002 року Старокостянтинівським РВ УМВС України в Хмельницькій області.

Відповідач: Старокостянтинівський відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місце знаходження: провул. Подільський, 1 м. Старокостянтинів Хмельницької області, 31100, код ЄДРПОУ 34907492.

Текст рішення складено 03 лютого 2025 року.

Суддя: