Рішення

від 22.01.2025 по справі 120/11908/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 січня 2025 р. Справа № 120/11908/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Томчука А.В.,

за участі секретаря судового засідання: Товстун Н.М.,

представника позивача: Лукіянчин І.П.,

представника відповідача: Луцик А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: ІНФОРМАЦІЯ_1

про: визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати наказ Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 08.08.2024 № 45 "Про результати службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 та притягнення винних до відповідальності" в частині притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 протиправним, необґрунтованим та скасувати його в цій частині.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує, що проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та з 24.12.2022 обіймає посаду начальника їдальні військової частини. В період з 11.01.2024 по 22.03.2024 4-м територіальним управлінням внутрішнього аудиту Південного територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства Оборони проведено позапланове аудиторське дослідження порядку використання продуктів харчування у Військовій частині НОМЕР_1 . За наслідками проведено аудиту встановлено певні фінансові порушення, які були допущені посадовими особами військової частини НОМЕР_1 , які відповідали за організацію продовольчого забезпечення та ведення обліку у період з 01.01.2022 по 15.03.2023, зокрема ОСОБА_2 (командир В/ч у згаданий період), ОСОБА_3 (заступника командира військової частини НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (начальника продовольчої та речової служб).

В подальшому, за результатами проведеного службового розслідування Командувач Повітряних Сил Збройних Сил України виніс наказ від 08.08.2024 № 45 "Про результати службового розслідування у Військовій частині НОМЕР_1 та притягнення винних до відповідальності".

На переконання позивача, з невідомих причин в у згаданому вище наказі від 08.08.2024 № 45 безпідставно вирішено притягнути до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 , як начальника їдальні військової частини.

Не погоджуючись з пунктом 3 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 08.08.2024 № 45 "Про результати службового розслідування у Військовій частині НОМЕР_1 та притягнення винних до відповідальності", позивач звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалою від 17.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи. Витребувано у сторони відповідача додаткові докази.

03.10.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог та вказав про наступне.

Відповідач спростовує твердження позивача про відсутність вини у вчиненні правопорушень, які слугували підставою для винесення спірного наказу, наголошуючи на нормах Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", вказує, що з 11.01.2024 по 22.03.2024 у В/ч НОМЕР_1 було проведено аудит окремих питань щодо порядку використання продуктів харчування у В/ч НОМЕР_1 , за результатами якого складено аудиторський звіт від 01.04.2024 № 520/6/4аз. У цьому звіті встановлено ряд недоліків та порушень, що призвели до витрат на загальну суму 2648820,14 грн (безпідставне списання з обліку продуктів харчування не передбачених розкладами продуктів на суму 1826292,14 грн; безпідставне списання з обліку води питної бутильованої без відповідних підтверджуючих первинних документів на суму 822528,00 грн).

Представник військової частини зауважує, що за результатами проведеного службового розслідування було підтверджено факт отримання та безпідставної видачі продовольства у їдальню та води питної бутильованої особовому складу В/ч НОМЕР_1 (без належно оформлених первинних документів) на загальну суму 2648820,14 грн, що призвело до невідображення вказаного майна за даними бухгалтерського обліку В/ч, фактичної нестачі майна, внаслідок чого завдано матеріальної шкоди (збитків) відповідачу.

Поряд з цим сторона відповідача спростовує аргументи позивача про відсутність встановлення вини ОСОБА_1 у аудиторському звіті та наголошує на тому, що позивач обіймала посаду начальника їдальні В/ч НОМЕР_1 та тимчасово виконувала обов`язки начальника продовольчого складу В/ч НОМЕР_1 за рішенням командира В/ч НОМЕР_1 . При цьому в силу вимог Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене Наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300, Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, посада яку обіймала позивача, обумовлює виконання обов`язків щодо приймання, передачі, правильного зберігання, якісного стану і видачу матеріальних засобів, повну наявність та його своєчасний облік, чого позивача, у свою чергу не дотрималась.

Ухвалою від 08.10.2024 суд вирішив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 11.11.2024.

11.11.2024 позивач подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у цій же заяві ОСОБА_1 надала додаткові пояснення по суті заявлених вимог.

Ухвалою від 11.11.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання у справі та витребував додаткові докази.

12.11.2024 та 27.11.2024 відповідач надав докази на виконання вимог ухвали від 11.11.2024.

Ухвалою від 03.12.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 12.12.2024.

12.12.2024 розгляд справи не відбувся, наступне судове засідання у справі призначено на 22.01.2025.

У судовому засіданні 22.01.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, при цьому звертав увагу, що посадові обов`язки ОСОБА_1 як начальника їдальні у В/ч НОМЕР_1 не передбачають як ведення обліку товарно-матеріальних цінностей харчового складу, що виключає можливість несення останньою відповідальності за інкриміноване порушення. При цьому позивач не може нести відповідальність за матеріальні цінності, які не були фактично у її віданні та розпорядженні.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення вимог цього спору з підстав наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши заяви по суті справи та наявні письмові докази, суд встановив наступне.

Згідно з витягом з послужного списку В/ч НОМЕР_1 від 10.01.2025 № 183 ОСОБА_1 проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 , з 19.03.2022 по 24.12.2022 кухар, ВОС 788569А, з 24.12.2022 по 23.10.2024 - начальник їдальні ВОС 788500А, з 23.10.2024 по теперішній час.

У період з 11.01.2024 по 22.03.2024 начальником відділу аудиту логістичного (тилового) забезпечення 4 ТУВА проведено позапланове аудиторське дослідження окремих питань діяльності щодо порядку використання продуктів харчування у В/ч НОМЕР_1 , за результатами якого складено аудиторський звіт від 01.04.2024 № 520/4/аз.

У цьому аудиторському звіті встановлені порушення фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до витрат на загальну суму 2648820,14 грн (безпідставне списання з обліку продуктів харчування не передбачених розкладами продуктів на суму 1826292,14 грн; безпідставне списання з обліку води питної бутильованої без відповідних підтверджуючих первинних документів на суму 822528,00 грн).

За висновками аудиторського звіту від 01.04.2024 № 520/4/аз основними причинами невідповідності фактичної наявності продовольства на складі реальним обліковим даним були:

- неналежна організація та відсутність керівництва з боку посадових осіб військової частини відповідальних за організацію продовольчого забезпечення та обліку;

Також за висновками звіту основними причинами виникнення встановлених за підсумками аудиту порушень, у тому числі незаконних витрат продуктів харчування внаслідок списання матеріальних цінностей з порушенням встановленого порядку ризики незаконних видатків, а також невідображення у бухгалтерському обліку військової частини операцій щодо оприбуткування та списання продовольства за період діяльності з 20.03.2023 по 31.12.2023 стали:

- відсутність належної організації військового господарства та керівництва ним з боку колишнього командира В/ч підполковника ОСОБА_5 ;

- відсутність належної організації продовольчого забезпечення з боку начальника продовольчої та речової служби лейтенанта ОСОБА_6 , самоусунення від здійснення керівництва роботою їдальні та продовольчого складу, не забезпечення обліку та звітності та інше.

30.05.2024 командиром Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) видано наказ № 192 "Про результати службового розслідування" за п. 4 якого вирішено начальника їдальні Військової частин НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 притягнути до матеріальної відповідальності у відповідності до Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі" та стягнути з неї суму 1029161,28 грн шляхом вирахування не більше ніж 20% від щомісячного грошового забезпечення.

ОСОБА_1 оскаржила наказ від 30.05.2024 № 192 до суду.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 400/6179/24 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування Наказу Військової частини НОМЕР_1 в частині притягнення позивача до матеріальної відповідальності на суму 1029161,28 гривень від 30.05.2024 № 192.

Зі змісту ухвали від 31.07.2024 у справі № 400/6179/24 вбачається, що спірний наказ від 30.05.2024 № 192 скасовано наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 07.07.2024 № 93 АД "Про призначення службового розслідування" як такий, що нереалізований.

Судом встановлено, що постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.07.2024 у справі № 490/5224/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 статті 172-15 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в прибуток Держави у розмірі 17000 грн.

Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 07.07.2024 № 93АД призначено службове розслідування з метою визначення причин та умов скоєння посадовими особами В/ч НОМЕР_1 правопорушень, які призвели до нанесення збитків державі на загальну суму 2648820,14 грн.

24.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 затверджено акт службового розслідування, за яким зокрема встановлено, що за організацію продовольчого забезпечення за вказаний період відповідали командир В/ч НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_2 , заступник командира В/ч НОМЕР_1 з матеріально-технічного забезпечення майор ОСОБА_7 , начальник продовольчої та речової служб лейтенант ОСОБА_4 , начальник їдальні молодший сержант ОСОБА_1 , яка за рішенням командира В/ч підполковника ОСОБА_2 виконувала обов`язки начальника продовольчого складу з 01.04.2022 по 05.05.2023.

Акт від 24.07.2024 містить посилання на аудиторський звіт від 01.04.2024 № 520/4/аз, за яким встановлені порушення фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до витрат на загальну суму 2648820,14 грн (безпідставне списання з обліку продуктів харчування не передбачених розкладами продуктів на суму 1826292,14 грн; безпідставне списання з обліку води питної бутильованої без відповідних підтверджуючих первинних документів на суму 822528,00 грн).

Згідно обставин встановлених в акті порушення порядку обліку та звітності продовольства на продовольчому складі молодшим сержантом ОСОБА_1 спричинило виникнення недоліків та збитків, вказаних у аудиторському звіті.

Так, за порушення вимог абз. 1 статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, абз. 2, 6 статті 11, статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, абз. 2, 6 пп. 3.1.9 п. 3.1 розділу 3, пп. 3.2.40 п. 3.2 розділу 3, абз. 3, 4, 5, 6 пп. 3.2.41 п. 3.2 розділу 3, абз. 1 пп. 3.2.42 п. 3.2 розділу 3 Положення про військове (корабельне) господарство ЗСУ, затверджене наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300, абз. 1 п. 6 розділу І, абз. 3 п. 11 розділу 5, абз. 2 п. 3 розділу ХІХ, абз. 1 п. 11 розділу ХІХ Інструкції з обліку військового майна у ЗСУ, затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, абз. 9 п. 3.2.35 Положення про військове (корабельне) господарство ЗСУ запропоновано молодшого сержанта ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності у відповідності до Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі" та стягнути з неї суму 2648820,14 грн шляхом вирахування не більше ніж 20% від щомісячного грошового забезпечення.

За результатами проведеного службового розслідування пунктом 3 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 08.08.2024 № 45 "Про результати службового розслідування у Військовій частині НОМЕР_1 та притягнення винних до відповідальності" вирішено начальника їдальні військової частин НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності у відповідності до Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі" та стягнути з неї суму 2648820,14 грн шляхом вирахування не більше ніж 20% від щомісячного грошового забезпечення.

Позивач не погоджується з підстави для притягнення до матеріальної відповідальності, визначеними у спірному наказі та вказує на помилковість висновків проведеного службового розслідування, адже, у визначеному в аудиторському звіті від 01.04.2024 періоді, вона не допускала безпідставного списання з обліку продуктів харчування не передбачених розкладами продуктів, води питної бутильованої без відповідних підтверджуючих первинних документів, адже в силу посади (начальника їдальні) не виконувала офіційно обов`язків начальника продовольчої служи (складу).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті цієї спірної ситуації суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу".

За нормами частини 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до пункту 5 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (пункт 16 Статуту).

Відповідно до п. 26-24 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Правове врегулювання дисциплінарної відповідальності військовослужбовців здійснюється на підставі Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 551-XIV, яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі Дисциплінарний статут). Дисциплінарний статут визначає, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Згідно з п. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

За нормами п. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Зважаючи на наведені норми Дисциплінарного статуту суд зауважує, що дисциплінарне стягнення застосовується у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Відповідно до положень п. 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджено Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).

Порядок № 608 визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

За нормами п. 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до норм розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Згідно розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (п. 6 розділу VІ Порядку № 608).

З огляду на наведені норми суд зауважує, що саме акт службового розслідування є носієм доказової інформації про обставини встановлені під час його проведення.

Повертаючись до обставин цієї справи суд вказує, що причиною для призначення проведення та призначення службового розслідування слугував аудиторський звіт від 01.04.2024 № 520/4/аз, яким встановлено факт нанесення збитків державі на суму 2648820,14 грн, у зв`язку із безпідставним списанням з обліку В/ч НОМЕР_1 продуктів харчування не передбачених розкладами продуктів на суму 1826292,14 грн; безпідставне списання з обліку води питної бутильованої без відповідних підтверджуючих первинних документів на суму 822528,00 грн).

Поряд з цим за висновками аудиторського звіту від 01.04.2024 № 520/4/аз основними причинами невідповідності фактичної наявності продовольства на складі реальним обліковим даним були:

- неналежна організація та відсутність керівництва з боку посадових осіб військової частини відповідальних за організацію продовольчого забезпечення та обліку.

Також за висновками звіту від 01.04.2024 № 520/4/аз основними причинами виникнення встановлених за підсумками аудиту порушень, у тому числі незаконних витрат продуктів харчування внаслідок списання матеріальних цінностей з порушенням встановленого порядку ризики незаконних видатків, а також невідображення у бухгалтерському обліку військової частини операцій щодо оприбуткування та списання продовольства за період діяльності з 20.03.2023 по 31.12.2023 стали:

- відсутність належної організації військового господарства та керівництва ним з боку колишнього командира В/ч підполковника ОСОБА_5 ;

- відсутність належної організації продовольчого забезпечення з боку начальника продовольчої та речової служби лейтенанта ОСОБА_6 , самоусунення від здійснення керівництва роботою їдальні та продовольчого складу, не забезпечення обліку та звітності та інше.

Крім того сторонами спору не заперечується, що у перевіряємому періоді позивач обіймала посаду начальника їдальні, а за усним розпорядженням командира В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_8 у період з 20.03.2023 по 31.12.2023 також виконувала обов`язки начальника продовольчого складу, та, як вказує ОСОБА_1 у позові, видавала для їдальні необхідну кількість продуктів харчування для виконання своїх обов`язків за посадою "начальник їдальні".

Разом з тим, за висновками службового розслідування встановлено вину ОСОБА_1 у безпідставному списанні з обліку В/ч НОМЕР_1 продуктів харчування не передбачених розкладами продуктів на суму 1826292,14 грн; безпідставному списанні з обліку води питної бутильованої без відповідних підтверджуючих первинних документів на суму 822528,00 грн та вирішено притягнути останню до матеріальної відповідальності за скоєні порушення.

В свою чергу саме Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 16.07.97 № 300 (далі - Положення № 300) визначає основи організації та ведення військового (корабельного) господарства; права та обов`язки посадових осіб військової частини* (корабля) та з`єднання, пов`язані з веденням військового (корабельного) господарства; порядок планування та здійснення контролю господарської діяльності; порядок приймання і здачі посади та облікової документації особами, на яких покладено ведення військового (корабельного) господарства; порядок вирішення інших питань щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства.

За нормами п. 3.1.9 Положення № 300 усі посадові особи військової частини (з`єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні: знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності;

В свою чергу відповідно до п. 3.2.40 Положення № 300 начальники складів частини відповідають за приймання та видачу, правильне зберігання, якісний стан, повну наявність та своєчасний облік матеріальних засобів, за підтримку внутрішнього порядку, санітарний та протипожежний стан на складах. Вони підпорядковані відповідним начальникам служб частини, а з питань бойової підготовки, виконання розпорядку дня та внутрішнього порядку - командиру взводу тилового забезпечення частини.

Пунктом 3.2.41 Положення № 300 визначено обов`язки начальників складів, серед яких: суворо виконувати правила приймання, зберігання, видавання та здавання матеріальних засобів, не допускати випадків псування та нестач; приймати та видавати матеріальні засоби за встановленими документами; вести кількісний та якісний облік матеріальних засобів, що знаходяться на складі; щоденно подавати у діловодство частини прибутково-видаткові документи за минулий день;

Начальник складу частини виконує роботи щодо приймання, зберігання, видавання, здавання і обліку матеріальних засобів та прибирання складу за вказівками начальника служби.

Якщо начальник відповідає за окреме сховище чи склад, він виконує обов`язки та несе відповідальність за зберігання матеріальних засобів відповідно до обов`язків начальника складу частини (п. 3.2.42 Положення № 300).

При цьому механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Міноборони, Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), розвідувального органу Міноборони (далі - РО Міноборони) та Держспецтрансслужби, і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна визначає Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України 17.08.2017 № 440 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2017 р. за № 1192/31060 (далі - Інструкція № 440).

За визначенням наведеним у Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21 вересня 1999 року № 1075-XIV військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку, а також акції, частки у статутному капіталі юридичних осіб (далі - корпоративні права) тощо.

В свою чергу відповідно до п. 6 розділу І Інструкції № 440 обліку підлягає все військове майно незалежно від його призначення та джерел надходження. Облік військового майна повинен бути своєчасним, достовірним і точним.

Відповідно до п. 11 розділу V Інструкції № 440 облік військового майна (крім бронетанкового озброєння і техніки, автомобільної техніки і майна, електрогазової техніки та майна, засобів інженерного озброєння і техніки служби пального) ведеться загалом за підрозділ у книзі обліку військового майна (склад, підрозділ), у якій на кожний вид військового майна виділяється окремий розділ.

Первинні записи у цій книзі проводяться у відповідній службі забезпечення військової частини і завіряються підписом начальника служби забезпечення. Наступні записи проводяться командиром підрозділу (матеріально відповідальною особою).

Військове майно, яке надійшло до підрозділу чи відправлено (здано) з підрозділу, ставиться на облік (знімається з обліку) у книзі обліку військового майна (склад, підрозділ) у той самий день. Дані цієї книги обліку повинні щоденно відображати достовірну наявність військового майна.

Розділом XIX Інструкції № 440 врегульовано особливості обліку харчових продуктів/комплектів продуктів, води питної бутильованої, техніки і майна продовольчої служби.

Положення згаданого розділу у своїй сукупності визначають та обумовлюють , що отримання (приймання) та розпорядження харчовими продуктами /комплектами продуктів, води питної бутильованої, техніки і майна продовольчої служби здійснює власне начальник продовольчої служби частини та начальник продовольчого складу.

Так, відповідно до норм абз. 5-6 розділу XIX Інструкції № 440 у встановлені строки начальник продовольчої служби військової частини в облікових регістрах підбиває підсумки щодо прибутку і видатку, виводить залишки за кожним найменуванням харчових продуктів/комплектів продуктів, перевіряє правильність нарахування харчових продуктів/комплектів продуктів, його видачі та зняття з обліку. Підсумки підтверджують підписами діловод (бухгалтер) та начальник продовольчої служби військової частини. Аналогічно підбиваються підсумки в регістрах складського обліку, які підтверджує підписом начальник продовольчого складу.

Командиром окремого підрозділу (матеріально відповідальною особою) підбиваються підсумки щодо прибутку, видатку та виводяться залишки за кожним найменуванням харчових продуктів/комплектів продуктів в картці-звіті з обліку харчових продуктів/комплектів продуктів (додаток 84) (далі - картка-звіт).

Підставою для оформлення первинних документів на видавання харчових продуктів з продовольчого складу в їдальню (на камбуз) для приготування їжі є розкладка продуктів (додаток 85) та наданий стройовою частиною витяг з добової відомості щодо кількості осіб, що харчуються.

Витяги з добової відомості щодо кількості осіб, що харчуються, зберігаються у продовольчій службі разом із відповідним примірником розкладки продуктів (п. 7 розділу XIX Інструкції № 440).

Згідно з положеннями пунктів 10-11 розділу XIX Інструкції № 440 видавання харчових продуктів з продовольчого складу до їдальні (камбуза) здійснюється на підставі меню-вимоги на видачу продуктів харчування, зразок форми якої наведено у Типових формах обліку та списання запасів (далі - меню-вимога), адаптованої до вимог електронного управління процесами продовольчої служби, яку складає продовольча служба військової частини у двох примірниках. По одному її примірнику видається на склад військової частини та інструктору-кухарю (старшому зміни кухарів).

Кількість належних до відпускання і виданих харчових продуктів у первинних документах вказується з точністю до грама.

На складі військової частини після видавання харчових продуктів на підставі меню-вимоги видавання харчових продуктів відображається в книгах обліку військового майна (склад, підрозділ).

Згідно з п. 12 розділу XIX Інструкції № 440 харчові продукти, які надійшли в їдальню (на камбуз) для приготування їжі, у книгу обліку військового майна (склад, підрозділ) не записуються.

Вода питна бутильована для видачі особовому складу у книгу обліку військового майна (склад, підрозділ) не записується.

З огляду на наведені норми Положення № 300, Інструкції № 440, слід зауважити, що обов`язки з обліку і звітності щодо харчових продуктів (продовольства), води бутильованої, майна продовольчої служби, як військового майна, покладено на матеріально відповідальних осіб, якими у військовій частині є начальник продовольчої служби, начальник продовольчого складу військової частини, командир окремого підрозділу (матеріально відповідальна особа).

Разом з тим судом встановлено та не заперечується сторонами спору, що Згідно з витягом з послужного списку В/ч НОМЕР_1 від 10.01.2025 № 183 ОСОБА_1 проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 , з 19.03.2022 по 24.12.2022 кухар, ВОС 788569А, з 24.12.2022 по 23.10.2024 - начальник їдальні ВОС 788500А, з 23.10.2024 по теперішній час.

При цьому за нормами 3.2.34 Положення № 300 начальник їдальні частини відповідає: за своєчасне та доброякісне приготування їжі, зберігання та повноту доведення до особового складу продуктів, установлених нормами; за правильну експлуатацію та зберігання технологічного і холодильного устаткування, інвентарю та столово-кухонного посуду; за дотримання санітарно-гігієнічних вимог при обробці продуктів, приготуванні, роздаванні та зберіганні їжі, митті посуду; за спеціальну підготовку кухарів та інших працівників їдальні і виконання ними правил особистої гігієни; за утримання їдальні та прилеглої до неї території у зразковому стані.

Він підпорядкований начальнику продовольчої служби частини, а з питань бойової, гуманітарної підготовки, виконання розпорядку дня та внутрішнього порядку - командиру взводу тилового забезпечення частини.

Відповідно до п.3.2.35 Положення № 300 обов`язками начальника їдальні визначено: керувати роботою їдальні; організовувати роботу кухарів та інших працівників їдальні, затверджувати графік їх роботи; разом з черговим по їдальні розподіляти роботу між особовим складом добового наряду, призначеного для роботи у їдальні, та інструктувати його; контролювати виконання кухарями та особами добового наряду санітарно-гігієнічних правил; щотижнево направляти на медичний огляд кухарів та інших осіб, які постійно працюють у їдальні, та вести журнал їх огляду; забезпечувати кухарів та осіб добового наряду необхідним спеціальним одягом; організовувати правильну експлуатацію технологічного та холодильного устаткування, особисто вчити кухарів, хліборізів правилам експлуатації, технічного обслуговування, поточного ремонту обладнання та заходам безпеки при виконанні цих робіт; брати участь у складанні розкладки продуктів та проведенні контрольно-показового приготування їжі; контролювати отримання інструктором-кухарем (старшим кухарем) продуктів у їдальню з продовольчого складу військової частини за кількістю та якістю, а також повноту їх закладання у котел відповідно до затвердженої розкладки продуктів; правильність кулінарної обробки та вихід готових страв; вести облік обладнання, столово-кухонного посуду, інвентарю та іншого майна, слідкувати за їх станом та збереженням; особисто вести облік заощаджених продуктів харчування у їдальні, організовувати збирання та належне використання харчових відходів; слідкувати за своєчасним та повним сервіруванням столів та забезпечувати правильність видачі готової їжі; обладнати навчальний клас для підготовки кухарів за наочними посібниками; організовувати та проводити навчання з кухарями та іншими працівниками їдальні.

В свою чергу, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 3 жовтня 2019 року № 160-IX (далі - Закон № 160-IX).

За визначенням наведеним у п. 4 частини 1 статті 1 Закону № 160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

Відповідно до норм ч. 1-2 статті 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Згідно з нормами частини 1 статті 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду (частина 1 статті 7 Закону № 160-IX).

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

В контексті встановлених обставин справи, зважаючи, як на висновки аудиторського звіту від 01.04.2024 № 520/6/4/аз так і на висновки службового розслідування, проведеного з метою причин і умов скоєння посадовими особами В/ч НОМЕР_1 правопорушень, які призвели до нанесення збитків державі на загальну суму 2648820,14 грн, суд вважає за доцільне зауважити на недоведеності вини ОСОБА_1 за інкриміноване останній порушення у безпідставному списанні з обліку В/ч НОМЕР_1 продуктів харчування не передбачених розкладами продуктів на суму 1826292,14 грн; безпідставному списанні з обліку води питної бутильованої без відповідних підтверджуючих первинних документів на суму 822528,00 грн, адже жодними доказами відповідач не довів та не підтвердив того факту, що позивач була матеріально-відповідальною особою за зберігання продуктів харчування/води (бутильованої) на продовольчому складі військової частини, чи той факт, що остання в силу своїх посадових обов`язків мала вести відповідний облік та списання таких продуктів харчування та води (бутильованої).

Більше мого, матеріалами власне аудиторського звіту від 01.04.2024 № 520/6/4/аз підтверджено, що основними причинами невідповідності фактичної наявності продовольства на складі реальним обліковим даним були: неналежна організація та відсутність керівництва з боку посадових осіб військової частини відповідальних за організацію продовольчого забезпечення та обліку. основними причинами виникнення встановлених за підсумками аудиту порушень, у тому числі незаконних витрат продуктів харчування внаслідок списання матеріальних цінностей з порушенням встановленого порядку ризики незаконних видатків, а також невідображення у бухгалтерському обліку військової частини операцій щодо оприбуткування та списання продовольства за період діяльності з 20.03.2023 по 31.12.2023 стали: відсутність належної організації військового господарства та керівництва ним з боку колишнього командира В/ч підполковника ОСОБА_5 ; відсутність належної організації продовольчого забезпечення з боку начальника продовольчої та речової служби лейтенанта ОСОБА_6 , самоусунення від здійснення керівництва роботою їдальні та продовольчого складу, не забезпечення обліку та звітності та інше.

Цей звіт від 01.04.2024 № 520/6/4/аз не містить жодної відсилки до того, що встановлені збитки спричинені неналежним виконанням своїх службових обов`язків саме позивачем. Відповідно висновки службового розслідування, на переконання суду також жодним чином не підтверджують, як протиправної поведінки позивача у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, так і причинний зв`язок між протиправною поведінкою позивача і завданою шкодою, а також її вину в завданні шкоди. Вказане в свою чергу виключає можливість притягнення особи до згаданого виду відповідальності.

В той же час, суд також приймає до уваги наявний у матеріалах справи лист Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 15.11.2024, яким інформовано відповідача, що у провадженні слідчих першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, перебуває кримінальне провадження N?42023152410000062 від 18.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого 4.4 ст.425 КК України, в ході досудового розслідування у якому досліджуються порушення порядку обліку продуктів харчування у військовій частині НОМЕР_1 , які призвели до спричинення збитків. У вказаному кримінальному провадженні 13.06.2024 прийнято рішення про закриття кримінального провадження в частині ненадання ОСОБА_1 до продовольчої та фінансово економічної служби частини щоденної звітності про рух продуктів на продовольчому складі Військової частити НОМЕР_1 . Зазначене порушення беззаперечно сприяло спричиненню збитків Військовій частині НОМЕР_1 , однак прямого причинно-наслідкового зв`язку між ним та спричиненням збитків не встановлено, у зв`язку із чим зазначені дії кваліфіковано за 4.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що було складено відповідні протоколи. В той же час в ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлюється вина всіх посадових осіб військової частини НОМЕР_1 (том 2 а.с. 31-32).

Обставини наведені в листі, на переконання суду, а саме факт закриття кримінального провадження в частині ненадання ОСОБА_1 до продовольчої та фінансово економічної служби частини щоденної звітності про рух продуктів на продовольчому складі Військової частити НОМЕР_1 у зв`язку з не встановленням причинно-наслідкового зв`язку між ним та спричиненням збитків, додатково підтверджують відсутність усіх визначених законом умов для притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності за завданні збитки.

При цьому посилання відповідача на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.07.2024 № 490/5224/24, як на підставу для підтвердження правомірності висновків службового розслідування відповідача та визнання вини позивачем за скоєння нею військового адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо бездіяльності молодшого сержанта ОСОБА_1 , яка полягала у систематичному ненаданні до продовольчої служби та фінансово економічної служби частини прибутково-видаткових документів про рух продуктів на продовольчому складі, незабезпечені належного обліку та звітності, суд відхиляє як такі, що не спростовують висновків суду, постановлених за наслідками розгляду цієї справи та таких, що не підтверджують підстав для притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності за інкриміноване їй порушення.

Більше того, суд враховує і те, що з матеріалів службового розслідування не вбачається дотримання відповідачем порядку визначення розміру матеріальної шкоди за виявленим фактом нестачі продовольства, який в силу норм статті 7 Закону № 160-IX встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

Водночас відповідач, як під час розгляду адміністративної справи, так і у висновку службового розслідування та спірному наказі, жодним чином не встановив на яку саме суму завдані дійсні збитки, не заперечив той факт, що військовою частиною не встановлено та не підтверджено, яка кількість продовольства і води питної бутильованої у спірному періоді була використано підставно, а яка кількість безпідставно. Наведені обставини, на переконання суду додатково свідчать про необґрунтованість висновків відповідача та прийнятого ним спірного рішення.

При цьому, судом встановлено відсутність в діях позивача протиправної поведінки особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що пункт 3 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 08.08.2024 № 45 "Про результати службового розслідування у Військовій частині НОМЕР_1 та притягнення винних до відповідальності" є таким, що винесений необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ч. 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати пункт 3 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 08.08.2024 № 45 "Про результати службового розслідування у Військовій частині НОМЕР_1 та притягнення винних до відповідальності".

Стягнути на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Повітряних Сил Збройних Сил України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Повітряні Сили Збройних Сил України (вул. Стрілецька, 105, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 24981451).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 03.02.2025.

СуддяТомчук Андрій Валерійович