Ухвала

від 22.01.2025 по справі 947/24607/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/84/25

Справа № 947/24607/24 1-кс/947/15571/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62023150020000548, внесеного до ЄРДР 27 липня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 та накладено арешт на вилучене майно у ході проведення обшуку за адресою місцем проживання ОСОБА_9 , що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- договір купівлі-продажу будинку за адресою: Одеська область, с. Лиманка, вул. Сергіївка, буд. 20а, ж/м «Совіньон» від 16.09.2024 на 4 арк., посвідчений нотаріусом за №НТН 615742;

- договір оренди від 16.02.2024 року щодо будинку 497б7 кв. м. за адресою: Одеська область, с. Лиманка, вул. Сергіївка, буд. 20а, ж/м «Совіньон» на 4 арк.;

- розписка про отримання в борг грошових коштів від 09.10.2023 року на 1 арк.,

- купюри, зовні схожі на долари США, у сумі 24200 (двадцять чотири тисячі двісті);

- купюри, зовні схожі на долари США, на загальну суму 4000 (чотири тисячі);

- мобільний телефон «Samsung», рожевого кольору із надписом imei НОМЕР_1 ;

- мобільний телефон «Galaxy A6+», imei НОМЕР_2 , imei2; НОМЕР_3 .

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучене у ході обшуку, майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно, в тому числі купюри, зовні схожі на долари США в загальній сумі 28200 тисяч, документи щодо купівлі та оренди зазначеного об`єкту нерухомості та боргові розписки мають відношення до вказаного кримінального провадження та зможуть в ході досудового розслідування слугувати доказами набуття ОСОБА_10 нерухомого та рухомого майна, здобутого під час перебування на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвалу суду є незаконна, необґрунтована, невмотивована та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав:

-при накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. З короткого опису обставин розслідуваних подій вбачається, що такі події мають кваліфікуватись за іншими статтями КК України склад злочину у яких становлять зловживання владою або службовим становищем;

- матеріали додані до клопотання не містять жодного доказу про те, що вилучені документи, грошові кошти та телефони є об`єктами кримінально-протиправних дій, або знаряддями кримінального правопорушення та/або мають будь-яке інше відношення до нього, тобто відповідають критерію речових доказів у кримінальному провадженні, яке здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України. Разом з тим, судом належним чином не досліджено яким чином вилучені у ході обшуку грошові кошти, документи (розписка про отримання ОСОБА_9 грошових коштів, договір оренди, договір купівлі-продажу) стосуються обставин щодо виключення з військового обліку військовозобов`язаних громадян, ОСОБА_9 ніколи не працювала в РТЦК, військових комісаріатах, або в медичних установах та не має жодного стосунку до вказаних процедур. Єдині кошти, які ОСОБА_9 отримувала він ОСОБА_10 або ОСОБА_11 - це грошові кошти за оренду житлового будинку та кошти від його продажу;

- вилучені у ході обшуку кошти у сумі 28 200 доларів США є особистими коштами ОСОБА_9 , отриманими нею від законної господарської діяльності в якості ФОП. Згідно довідки про доходи, за останні три роки ОСОБА_9 отримала в якості доходу більше 1,2 мільйона гривень. Вилучені кошти є останніми заощадженнями сім`ї ОСОБА_9 і накладення на них арешту, обґрунтованого максимально узагальненими та абстрактними посиланнями на те, що ці кошти «мають доказове значення» якихось обставин, носить характер непропорційного втручання у право на мирне володіння майном. Щодо придбання ОСОБА_9 житлового будинку зазначає наступне. ОСОБА_9 за позичені згідно вилученої слідчими розписки кошти, придбала вказаний житловий будинок у 2023 році, який здавала в оренду. В подальшому, зважаючи на значну суму позики, враховуючи нестабільну військово-політичну ситуацію та знаходження будинку недалеко від стратегічного об`єкту - Іллічівського порту, який неодноразово піддавався обстрілам, вона прийняла рішення продати вказаний будинок, а виручені кошти направила на погашення боргових зобов`язань за розпискою. Факт виконання цих боргових зобов`язань якраз підтверджується тим фактом, що оригінал боргової розписки знаходився у ОСОБА_9 ;

- досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023150020000548 від 27.07.2023 проводиться вже більше одного року, однак, наразі не надано доказів про те, що будь-якій особі повідомлено про підозру.

На підставі наведеного, апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, який є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Проте, слідчий суддя суду першої інстанції при розгляді клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62023150020000548, внесеному до ЄРДР 27 липня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, не у повному обсязі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства та дійшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

За приписами ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна відповідно до приписів ч. 2 ст. 171 КПК України повинно бути зазначено:1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст.170 цього Кодексу.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону,а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ накладення арешту на майно має бути законним, переслідувати легітимну мету та пропорційним меті, яка переслідується,а не бути надмірним обтяженням для особи.

Відповідно до ст.2КПК України завданнями кримінального провадження серед іншого є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023150020000548 від 27.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.

За версією органу досудового розслідування, керівництво районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), незважаючи на триваючу широкомасштабну збройну агресію російської федерації проти України, та користуючись нагодою проведення загальноукраїнською мобілізацією, яка введена відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 17 травня 2022 року № 342/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 574/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2501-IX, та Указом від 7 листопада 2022 року № 758/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2739-ІХ), Указу Президента України від 06 лютого 2023 року № 59/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», а також діючи відповідно до норм чинного законодавства України, передбачених ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», організували протиправну схему уникнення від призову осіб, які підлягають мобілізації відповідно до раніше зазначених нормативно-правових актів, до лав Збройних Сил України за неправомірну винагороду.

Реалізація вищезазначеної протиправної схеми полягає у цілеспрямованому та вибірковому невиконанні керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_4 вимог норм Законів України та Указів Президента України, щодо необхідності проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації, за отримання неправомірної винагороди.

Таким чином, керівництво ІНФОРМАЦІЯ_4 , перевищуючи владу та службові повноваження, надавали незаконні вказівки підлеглим співробітникам щодо необхідності вирішення питання про уникнення призову до лав Збройних Сил України окремими особами з метою власного незаконного збагачення.

Вищезазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що в діях керівництва ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Під час виконання доручення оперативним підрозділом, направленого на встановлення осіб, які можуть бути причетними до вчинення вказаного злочину було встановлено, що до організацій протиправної схеми з незаконного збагачення за рахунок видачі завідомо підроблених документів, для виключення під час мобілізації з військового обліку чоловіків може бути причетний колишній начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Так, ОСОБА_10 з метою приховання свого незаконно набутого нерухомого майна та збагачення, здійснив реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за допомогою підконтрольної йому знайомої ОСОБА_9 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , на яку першочергово й оформлено право власності на вказаний будинок.

В подальшому, 08.11.2023 від ОСОБА_9 видано довіреність на дружину колишнього начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 щодо придбання житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами № 20-А та земельну ділянку № 20-А площею 0,09 га, кадастровий номер-5123755800:02:008:1355, які розташовані за адресою: Одеська область, Одеський район, село Лиманка, вулиця Сергіївська, ж/м Совіньйон.

В рамках вказаного кримінального провадження 08.11.2024 року у період часу з 08:16 по 09:52 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 29.10.2024 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено:

- договір купівлі-продажу будинку за адресою: Одеська область, с. Лиманка, вул. Сергіївка, буд. 20а, ж/м «Совіньон» від 16.09.2024 на 4 арк., посвідчений нотаріусом за №НТН 615742;

- договір оренди від 16.02.2024 року щодо будинку АДРЕСА_3 на 4 арк.;

- розписка про отримання в борг грошових коштів від 09.10.2023 року на 1 арк.,

- купюри, зовні схожі на долари США, у сумі 24200 (двадцять чотири тисячі), які поміщено до паперового конверту білого кольору, які поміщено до сейф-пакету № 800356953;

- купюри, зовні схожі на долари США, на загальну суму 4000 (чотири тисячі), які поміщено до паперового конверту білого кольору, які поміщено до сейф-пакету № 800356953;

- мобільний телефон «Samsung», належний ОСОБА_9 рожевого кольору із надписом imei НОМЕР_1 , який поміщено до сейф-пакету №В1018821;

- мобільний телефон «Galaxy A6+», належний ОСОБА_12 imei НОМЕР_2 , imei2; НОМЕР_3 , який поміщено до сейф-пакету №В1018821, пароль 7136.

Постановою слідчого від 08.11.2024 року вилучене майно визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив накласти арешт на виявлене та вилучене під час обшуку майно, з метою збереження речового доказу.

Дійсно, приписами ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Водночас, колегія суддів також зауважує, що відповідно до ч. 10 ст. 172 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Апеляційний суд звертає увагу, що позиція слідчого, прокурора щодо необхідності арешту майна має ґрунтуватись на відповідних доказах, на підставі яких в силу частини першої статті 84 КПК України слідчий суддя встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з вимогами ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отриманні у передбаченому КПК України порядку.

Положеннями частини першої статті 94 КПК України на слідчого суддю покладається обов`язок оцінки кожного доказу з точки зору, в тому числі допустимості, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді, розглядаючи клопотання, слідчий суддя при накладенні арешту на майно фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту на вилучене майно необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні, проте, не зазначив жодного обґрунтування, які саме докази на це вказують, зокрема, об`єктом яких саме кримінально протиправних дій та у який спосіб було використано це майно; знаряддям при вчиненні яких саме дій та у який спосіб воно було використано; які саме сліди воно на собі зберегло; які саме відомості та щодо яких обставин, які мають значення для справи, воно містить та як незастосування арешту щодо конкретних речей унеможливить використання їх як доказів у кримінальному провадженні, під час досудового розслідування за правовою кваліфікацією ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Не втручаючись у кваліфікацію даного кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне, що слідством не розслідуються події щодо незаконного збагачення будь-якої особи, а предметом досудового розслідування є обставини подій, які кваліфікуються слідством за ч. 5 ст. 426-1 КК України, злочин проти встановленого порядку несення або проходження військової служби. Так, під перевищенням влади чи службових повноважень слід розуміти умисні дії військових начальників щодо підлеглих, які явно виходять за межі прав та повноважень, наданих цим особам відповідними положеннями статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів військової сфери. Ці дії можуть отримувати прояв у організації чи підбурюванні військовими начальниками підлеглих до вчинення злочинів, незаконному притягненні підлеглого до матеріальної відповідальності, неправомірному втручанні в діяльність службових осіб чи державних органів з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень.

Апеляційний суд зауважує, що на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

При цьому, згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Доводи прокурора відносно того, що вилучене майно є доказам набуття ОСОБА_10 нерухомого та рухомого майна здобутого під час перебування на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , апеляційний суд визнає необґрунтованими з огляду на те, що матеріали клопотання не містять доказів вказаному, окрім, як рапортом оперуповноваженого.

Натомість, представником ОСОБА_9 до апеляційної скарги було долучено документи, що підтверджують придбання останньою у 2023 року житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , за позичені згідно вилученої слідчим розписки кошти. Надалі, вказаний будинок надано в оренду сім`ї Щенсних, що підтверджується договором оренди від 16.02.2024 року, який вилучений слідчим, та у подальшому був проданий ОСОБА_11 . У свою чергу, ОСОБА_11 на виконання договору купівлі-продажу частину грошових коштів перерахувала безготівковим чином на рахунки ОСОБА_9 та її чоловіка ОСОБА_12 , що підтверджено виписками з банку.

Також, прокурором не надано об`єктивних доказів того, що грошові кошти, вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , мають злочинне походження та отримані злочинним шляхом. Натомість, грошові кошти, які вилучені мають законне походження, що підтверджується документально апелянтом.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадження проводиться вже більше одного року, а з моменту проведення обшуку минуле більше 2-х місяців, однак жодній особу у даному кримінальному не повідомлено про підозру.При цьому, колегія суддів приймає до уваги положення ст. 36, 40 КПК України, відповідно до яких слідчий та прокурор є самостійними у своїй діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, у той же час наголошує, що відповідно до приписів ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.

Разом з тим, прокурор не надав раціонального пояснення, які саме були проведені слідчі дій для встановлення істини по справи з 08 листопада 2024 року. Більш того, прокурором у судовому засіданні не було надано інформації щодо проведення огляду вилученого майна, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та призначення судової експертизи, що заявлялось, як мета арешту майна у поданому клопотанні.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, апеляційний суд не вбачає підстав для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки накладення арешту на належне майно ОСОБА_9 не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Згідно з п. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

В свою чергу, п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України встановлює, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власників майна підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали, про відмову в задоволенні клопотання прокурора про арешт вилученого майна.

Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62023150020000548, внесеного до ЄРДР 27 липня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України,- скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволені клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про арешт майна, вилученого у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: договір купівлі-продажу будинку за адресою: Одеська область, с. Лиманка, вул. Сергіївка, буд. 20а, ж/м «Совіньон» від 16.09.2024 на 4 арк., посвідчений нотаріусом за №НТН 615742; договір оренди від 16.02.2024 року щодо будинку 497б7 кв. м. за адресою: Одеська область, с. Лиманка, вул. Сергіївка, буд. 20а, ж/м «Совіньон» на 4 арк.; розписка про отримання в борг грошових коштів від 09.10.2023 року на 1 арк., купюри, зовні схожі на долари США, у сумі 24200 (двадцять чотири тисячі двісті); купюри, зовні схожі на долари США, на загальну суму 4000 (чотири тисячі); мобільний телефон «Samsung», рожевого кольору із надписом imei НОМЕР_1 ; мобільний телефон «Galaxy A6+», imei НОМЕР_2 , imei2; НОМЕР_3 , - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3