Ухвала

від 31.01.2025 по справі 732/1047/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/1047/24

Головуючий у першій інстанції Лиманська В.М.

Апеляційне провадження № 22-з/4823/49/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Піцан В.М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Агропромисловий кооператив «Старосільський»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву Агропромислового кооперативу «Старосільський» про вирішення питання судових витрат у справі за апеляційною скаргою Агропромислового кооперативу «Старосільський» на заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про розірвання договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Агропромислового кооперативу «Старосільський» (далі по тексту АПК «Старосільський»), в якому просив достроково розірвати договір оренди землі, укладений 16.07.2013 між ним та АПК «Старосільський», предметом якого є земельна ділянка площею 4,0960 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0277, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського (Чернігівського) району Чернігівської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та припинити речове право право оренди земельної ділянки площею 4,0960 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0277, яке зареєстровано за АПК «Старосільський».

Заочним рішенням Городнянського районного суду від 16.07.2024 позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений 16.07.2013 між ОСОБА_1 та АПК «Старосільський», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.07.2013, предметом якого є земельна ділянка (рілля) загальною площею 4,0960 га, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0277, та припинити речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0277, площею 4,1га, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

14.08.2024 через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 , діючи від імені АПК «Старосільський», звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просив скасувати заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №732/1047/24 за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі і призначити справу до нового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Городнянського районного суду від 13.09.2024 заява арбітражного керуючого АПК «Старосільський» Кучака Ю.Ф. про перегляд заочного рішення у справі № 732/1047/243 за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі, залишена без задоволення.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 24.12.2024 апеляційну скаргу АПК «Старосільський», подану арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. задоволено частково.

Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2024 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.

Роз`яснено ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

14.01.2025 через систему «Електронний суд» АПК «Старосільський» звернувся до апеляційного суду із заявою про стягнення на користь АПК «Старосільський» судових витрат зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення Городнянського районного суду Чернігівської області та подання апеляційної скарги на заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області за рахунок позивача ОСОБА_1 в загальному розмірі 2664,64 грн.

Заяву обґрунтовує тим, що Чернігівським апеляційним судом не вирішувалось питання щодо нового розподілу судових витрат, а саме витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій за скасування заочного рішення та закриття провадження у справі.

Правовою підставою для компенсації таких витрат зазначає ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21.01.2025 заяву призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи в приміщенні Чернігівського апеляційного суду за адресою: вул. Гетьмана Полуботка, 2, м. Чернігів, на 10:50 31.01.2025.

27.01.2025 від ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат, в якій просить відмовити відповідачу у задоволенні заяви про покладення на сторону позивача судових витрат.

Учасники справи у судове засідання 31.01.20205 не з`явились, проте були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про причину неявки в судове засідання учасники справи апеляційний суд не повідомили, заяв і клопотань подано не було.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання з урахуванням належного повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що заява АПК «Старосільський» підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 24.12.2024 питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору під час апеляційного перегляду справи не вирішувалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Законодавство України однією з умов розгляду справи судом визначило сплату судового збору в розмірі та у випадках, визначених законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

За статтею 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відтак держава визначає сплату судового збору як передумову звернення до суду, а тому й судовий збір повинен бути сплачений до подачі позовної заяви до суду.

Позивач (заявник, скаржник) виконує свій обов`язок щодо сплати судового збору в момент зарахування визначеної Законом України «Про судовий збір» суми до спеціального фонду Державного бюджету України.

Співвідношення принципу доступу до правосуддя та обов`язку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обов`язки зі сплати судового збору так, щоб жодним чином не ускладнити їх виконання позивачем (заявником, скаржником).

Стаття 9 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (частина 2 статті 255 ЦПК України).

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (частина 1 статті 256 ЦПК України).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення по суті вимог у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями постановити за заявою позивача ухвалу про її передачу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, а тому її розгляд не закінчується і продовжується компетентним судом, за результатом якого буде здійснено розподіл судових витрат.

Системний аналіз частини тринадцятої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що в разі якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не змінює рішення або не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на абзац перший пункту 5 розділу І Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Отже, виходячи з аналізу зазначеного законодавства, немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України у визначеному нею порядку або в порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.

Судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.

Відтак немає підстав і для повернення судового збору в разі закриття провадження у справі та передачі справи за підсудністю іншому суду, де справа розглядається фактично, з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесу.

Отже, класичне застосування статті 7 Закону України «Про судовий збір» не слід вважати таким, що відповідає змінам, що крізь призму часу відбулися з процесуальними кодексами, щодо повернення судового збору під час направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією до належного суду, адже закриття провадження у справі з підстави направлення її до розгляду до суду належної юрисдикції для продовження розгляду судом належної юрисдикції не припиняє її розгляд.

Судовий розгляд справи продовжується судом, до юрисдикції розгляду якого вона віднесена законом.

У такому випадку остаточний розподіл судових витрат, зокрема й відшкодування стороні, на користь якої буде прийняте рішення по суті спору, вирішуватиметься судом за результатами розгляду справи. Таке вирішення питання про повернення судового збору буде відповідати балансу інтересів держави на отримання компенсації витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства, а також інтересам особи на фактичне здійснення самого правосуддя.

Задоволення такого клопотання судом, до юрисдикції якого не віднесений розгляд певної категорії справ, здійснюватиметься не судом, встановленим законом у розумінні статті 6 Конвенції.

У таких випадках повернення судового збору з державного бюджету унеможливить розподіл судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи, що суперечитиме принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої прийняте судове рішення, за рахунок сторони, проти якої постановлено рішення.

Отже, щоб повернення судового збору у випадку закриття провадження у справі відповідало принципам верховенства права, добросовісності, справедливості та розумності, це процесуальне питання слід вирішувати після закінчення встановленого частиною першою статті 256 ЦПК України строку на подання заяви про направлення справи для продовження розгляду судом за встановленою юрисдикцією.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19. Так Велика Палата Верховного Суду у п. 126 вказаної постанови для забезпечення єдності судової практики щодо питання повернення судового збору у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України виснувала:

- у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у випадку, коли сторона не звернулася із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах строку, встановленого цим Кодексом, за її заявою слід здійснити розподіл судових витрат, повернути судовий збір з державного бюджету;

- у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (за наявності заяви позивача про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією) розгляд такої справи не закінчується, а може бути продовженим компетентним судом, за результатом якого і буде здійснено розподіл судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Отже, подання позивачем зави (у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України) про направлення справи за встановленою юрисдикцією унеможливлює повернення судового збору на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір».

З матеріалів справи вбачається, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 24.12.2024 апеляційну скаргу АПК «Старосільський», подану арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. задоволено частково.

Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2024 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.

Роз`яснено ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією (а.с. 137-142).

У цій справі колегія суддів по суті спору рішення суду першої інстанції не змінила та не ухвалила нового рішення, а лише закрила провадження у справі в суді цивільної юрисдикції.

25.12.2024 копію постанови Чернігівського апеляційного суду від 24.12.2024 направлено сторонам, у тому числі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 143).

14.01.2025 через систему «Електронний суд» АПК «Старосільський» звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення (а.с. 148-150).

Проте, матеріали не містять доказів отримання ОСОБА_1 копії постанови апеляційного суду, а направлена на його адресу поштова кореспонденція (копія постанови) станом на 31.01.2025 не вручена адресату, що підтверджується трекінгом з офіційного сайту «Укрпошта» (а.с. 181).

З викладеного вбачається, що як на момент звернення АПК «Старосільський» із заявою про ухвалення додаткового рішення 14.01.2025, так і на момент розгляду апеляційним судом даної заяви, десятиденний строк, протягом якого позивач може звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією не сплив, оскільки позивачем копію постанови від 24.12.2024 не отримано.

У даному випадку строк на звернення із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією ще не закінчився, а тому з огляду на те, що розподіл, перерозподіл чи повернення судового збору має вирішувати суд установленої юрисдикції, у провадженні якого розглядається справа по суті, рішення про компенсацію судового збору до закінчення вищезазначеного строку буде передчасним.

Таким чином, у задоволенні заяви АПК «Старосільський» про ухвалення додаткового рішення слід відмовити за передчасністю звернення.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, на яку посилається заявник, в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто, у разі закриття провадження у справі позивачем компенсуються понесені відповідачем витрати, виключно внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Заявником не наведено жодних доводів про необґрунтованість дій позивача на момент його звернення з позовом у червні 2024 року. Підстави вважати, що ОСОБА_1 чинив необґрунтовано звертаючись до суду з цим позовом за правилами цивільної юрисдикції, відсутні.

Більш того, частина п`ята статті 142 ЦПК України не передбачає можливість компенсувати відповідачеві судовий збір, сплачений ним внаслідок необґрунтованих дій позивача, у випадку закриття провадження у справі.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях

Таким чином, при закритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у випадку, коли позивач не звернувся із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах строку, встановленого цим Кодексом, за клопотанням сторони слід здійснити розподіл судових витрат, повернути судовий збір з державного бюджету.

З огляду на вищезазначене, відповідач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про повернення судового збору після закінчення десятиденного строку з дня отримання позивачем відповідної постанови для звернення із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією, якщо таку заяву не буде подано.

Враховуючи вищезазначене, у задоволенні заяви АПК «Старосільський» про ухвалення додаткового рішення у справі належить відмовити.

Керуючись ст. 141, 127, 270, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

У прийнятті додаткового рішення за заявою Агропромислового кооперативу «Старосільський» у справі за апеляційною скаргою Агропромислового кооперативу «Старосільський» на заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про розірвання договору оренди землі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03.02.2025.

Головуючий Судді: