Ухвала

від 31.01.2025 по справі 750/726/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/4823/69/25 Слідчий суддя ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2025 рокум. Чернігів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2025 року,

У С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС криміналіста СВ Управління СБУ в Чернігівській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22023270000000176 від 17.10.2023, та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19 березня 2025 року щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, пенсіонера, особи з інвалідністю ІІ групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, та з урахуванням наявності ризиків, передбачених п. п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме, ОСОБА_9 , усвідомлюючи тяжкість і невідворотність покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а саме може виїхати за кордон України, будучи особою з ІІ групою інвалідності, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, оскільки на даний час не виявлені всі несправжні (імітаційні) засоби медичні документи стосовно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які ОСОБА_9 в ході негласних слідчих (розшукових) дій передавались ОСОБА_15 , може незаконно впливати з метою зміни показань на свою користь на свідка ОСОБА_15 , з яким особисто знайомий і який повідомив правоохоронні органи про протиправну діяльність ОСОБА_9 , може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_9 надавав особам підроблені документи для уникнення проходження військової служби в ЗСУ, тому застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою може запобігти вказаним ризикам.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та визначити ОСОБА_9 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, або визначити заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На думку захисту, обрання підозрюваному такого запобіжного заходу як тримання під вартою без визначення застави є порушенням прав його як людини та громадянина. Звертає увагу, що його підзахисний неодноразово нагороджений бойовий офіцер, є інвалідом 2 групи внаслідок поранення, яке отримав за часів АТО на сході України, позитивно характеризується, утримує неповнолітню дитину, має сталі соціальні зв`язки. Зазначає, що слідчим суддею без будь-якого обґрунтування не визначено розміру застави. Також наголошує на недоведеності ризиків по справі. Звертає увагу, що підзахисний наголошував на залишенні свого закордонного паспорту у слідчого та втікати не збирається.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та

постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про взяття під варту ОСОБА_9 .

Вважає, що повідомлена ОСОБА_9 підозра є необґрунтованою, адже матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо розробки ОСОБА_9 плану незаконного отримання відстрочки від мобілізації військовозобов`язаних осіб та того, що його умисел був направлений на зниження людського мобілізаційного ресурсу та перешкоджання належному комплектуванню ЗСУ. Зазначає, що по справі не було надано переконливих доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. На думку захисту, слідчим суддею формально враховано характеризуючі дані особи підозрюваного, адже ОСОБА_9 є бойовим офіцером підполковником запасу, має статус учасника бойових дій, є головою громадської організації військових пенсіонерів Вірні Батьківщині, з 2021 року навчається в аспірантурі, нагороджений державними нагородами в сфері оборони, сприяння ЗСУ та активну громадську діяльність. Наголошує на наявності всіх підстав для відмови у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказує, що слідчий суддя відмовив у визначенні розміру застави без обґрунтування свого рішення.

У засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_9 та його захисники підтримали апеляційні скарги в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який наполягав на залишенні ухвали слідчого судді без змін, підозрюваного та захисників, які просили задовольнити апеляційні скарги з викладених в них вимог, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Мета застосування запобіжних заходів передбачена ст. 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

З положення ст. 178 КПК України та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», слідує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд зобов`язаний також оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, репутацію підозрюваного, наявність судимостей, спосіб життя, поведінку під час провадження у справі; дослідити відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов`язків та не займатиметься злочинною діяльністю.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом Управління СБУ в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023270000000176 від 17.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

19.01.2025 о 14 год 05 хв ОСОБА_9 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України. Того ж дня ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Слідчим суддею установлено наявність ризиків того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, в тому числі враховано, що останній може виїхати за кордон України, будучи особою з ІІ групою інвалідності, протягом 2023-2024 років ОСОБА_9 одинадцять разів виїжджав за кордон до Польщі та Молдови, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, оскільки на даний час не виявлені всі несправжні (імітаційні) засоби медичні документи, які ОСОБА_9 в ході негласних слідчих (розшукових) дій передавались ОСОБА_15 , може незаконно впливати з метою зміни показань на свою користь на свідка ОСОБА_15 , з яким особисто знайомий і який повідомив правоохоронні органи про протиправну діяльність ОСОБА_9 та надав викривальні показання стосовно підозрюваного, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_9 згідно з дослідженими у судовому засіданні доказами надавав особам підроблені документи для уникнення проходження військової служби в ЗСУ, а отже, застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Задовольняючи клопотання про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя цілком вірно з урахуванням мети і підстав застосування запобіжного заходу дійшов висновку про необхідність застосування до нього саме такого запобіжного заходу. При цьому, в повній мірі були дотримані вимоги ст. 178 та ст. 194 КПК України, врахувавши вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, те, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, обставини вчинення яких заперечує, із врахуванням даних про особу підозрюваного, його віку, стану здоров`я, майнового стану та соціальних зв`язків.

Окрім цього, слідчий суддя цілком обґрунтовано врахував і те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою у цьому випадку є найбільш доцільним, а інші запобіжні заходи, з урахуванням вище вказаних підстав, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та уникнути ризиків, вказаних у ст. 177 КПК України.

На основі аналізу зібраних матеріалів судом зроблено обґрунтований висновок, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а підозра у скоєнні кримінального правопорушення є обґрунтованою.

Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою Феррарі-Браво проти Італії також зазначила, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі є метою досудового розслідування, а саме встановлення реальних збитків та кваліфікуючих ознак, досягненню цілей якого і є тримання під вартою. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Слідчий суддя, приймаючи рішення, виходив з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого, і доданих матеріалах, та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення.

Так, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

Доводи сторони захисту про те, що по справі не було надано переконливих доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки вони спростовуються змістом клопотання прокурора та доданими матеріалами.

В сукупності із вищезазначеними обставинами, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, суд врахував дані, що характеризують особу підозрюваного, ті обставини, якими обґрунтовують свої апеляційні скарги їх автори, тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 .

Відхиляючи доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування та суду, однак обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість зміни виду запобіжного заходу, на чому наголошує сторона захисту.

Доводи захисника про можливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту апеляційний суд до уваги не бере, адже колегією суддів під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді було досліджено матеріали кримінального провадження, надані слідчим, та не встановлено підстав для зміни обраного підозрюваному ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування.

Посилання у апеляційних скаргах захисників на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду. Також жодних доказів з приводу того, що зменшились ризики, передбачені ст. 177 КПК України, до суду апеляційної інстанції не надано.

Стосовно наявності у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, на існування яких посилається захисник, то вони були предметом розгляду слідчого судді, та це є лише однією з обставин, які підлягають врахуванню при обранні запобіжного заходу, проте, наявність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків не може спростувати існування ризиків, передбачених ст. 177 КК України, що стало підставою для ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Колегія суддів вважає їх непереконливими, оскільки стороною захисту не доведено наявність достатніх стримуючих факторів від порушень підозрюваним своїх зобов`язань в разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу. Колегія суддів звертає увагу, що майновий стан, міцність соціальних зв`язків ОСОБА_9 не змінилися з часу застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що свідчить про відсутність зменшення ризиків в цій частині.

Що стосується прохання апеляційної скарги захисника про визначення розміру застави підозрюваному, то таке також не підлягає задоволенню, адже відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Як видно, ОСОБА_9 підозрюється за ч. 1 ст. 114-1 КК, тому згідно ч. 6 ст. 176 КПК, враховуючи існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.

З іншого боку, стороною захисту в апеляційних скаргах не надано жодних переконливих доводів щодо обґрунтування своєї позиції і не представлено суду гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного під час досудового розслідування і судового розгляду.

В сукупності із вищезазначеними обставинами, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, суд врахував дані, що характеризують особу підозрюваного, тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 .

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування або зміни законного та обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Залишити без задоволення апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4