Ухвала

від 03.02.2025 по справі 160/1843/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 лютого 2025 рокуСправа № 160/1843/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук О.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

23.01.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , з вимогами:

- Визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , яке оформлене протоколом №2 від 06.04.2021 року, в частині зняття з квартирного обліку у військовій частині (першочергова черга отримання житла) старшого солдата ОСОБА_1 за складом сім`ї 2 (дві) особи у зв`язку зі звільненням з військової служби в зв`язку з закінченням строку дії контракту;

- Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини №185/ НОД від 20.04.2021 року, в частині затвердження рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , яке оформлено протоколом №2 від 06.04.2021 року щодо зняття з квартирного обліку у військовій частині (першочергова черга отримання житла) старшого солдата ОСОБА_1 , зі складом сім`ї 2 (дві) особи у зв`язку з закінченням строку дії контракту;

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити на квартирний облік у військові частині НОМЕР_1 (першочергова черга отримання житла) старшого солдата ОСОБА_1 зі складом сім`ї 2 (дві) особи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2025 року зазначена справа розподілена судді Рябчук О.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 року адміністративний позов залишено без руху.

Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 10-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

На виконання вимог даної ухвали від 27.01.2025 р. позивачем було надано до суду 30.01.2025 року заяву про усунення недоліків, що викладено у формі пояснень. Так, позивач просить суд не вирішувати питання щодо строку звернення до суду до розгляду адміністративної справи по суті заявлених вимог та витребувати у відповідача інформацію, чи повідомлялась позивач про видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2021р. № 185/НОД «Про затвердження рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленого протоколом від 06.04.2021р. №2».

Розглянувши надане позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку звернення та доводи в його обґрунтування суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 1 і 2статті 122 КАС Українивизначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини 1 статті123, частини 6 статті161 КАС Україниу разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов`язаний додати докази поважності причин його пропуску.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справіВАТ«Нафтова компаніяЮкос» проти росії).

Окрім того, згідно із пунктом 46 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі (надалі по тексту також - Рішення Суду) «Устименко проти України» (заява №32053/13 від 29.01.2016), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений «особливими і непереборними» обставинами.

У пункті 47 Рішення Суду зазначено, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбаченихКАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Крім цього, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

Предметом спору даної адміністративної справи є рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , яке оформлене протоколом №2 від 06.04.2021 року, в частині зняття з квартирного обліку у військовій частині (першочергова черга отримання житла) старшого солдата ОСОБА_1 , проте з позовною заявою про скасування рішення від 06.04.2021 року позивач звернулась лише 23.01.2025 року.

Разом з адміністративним позовом ОСОБА_1 надано клопотання про поновлення процесуального строку, що обґрунтоване тим, що позивач дізналась про її порушене право лише у грудні 2024 року, після телефонного дзвінка до військової частини НОМЕР_1 .

В наданій на виконання вимог ухвали суду заяві позивачем також не обґрунтовується поважність підстав пропуску строку звернення до суду, а лише викладено клопотання про відтермінування вирішення судом питання про строк звернення до суду до вирішення адміністративної справи по суті.

Суд констатує, що заява позивачавід 30.01.2025 так і не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду, а доводи позивача не спростовують позиції суду щодо наявності підстав для обмеження права на звернення до суду шестимісячним строком.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимогКодексу адміністративного судочинства Українивизнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував дотримання строків звернення до суду щодо заявлених позовних вимог та не подав належні і допустимі докази на підтвердження існування об`єктивних причин, які унеможливили подання позовної заяви з наведеними позовними вимогами у межах строку, встановленого процесуальним законом.

Отже, недоліки позову не усунені позивачем у строк, встановлений судом.

Згідно з п. 1 ч.4ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства Українипозовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи, що станом на 03.02.2025 року вимоги суду, викладені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 р., не виконані, недоліки позову не усунені позивачем, суд вважає, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п. 1 ч. 4ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позов слід повернути позивачу.

Керуючись ст.ст.169,294,295,297Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення - повернути позивачу ОСОБА_1 .

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Відповідно достатті 256 Кодексу адміністративного судочинства Україниухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук