Рішення

від 31.01.2025 по справі 640/38205/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2025 року справа №640/38205/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови.

Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту також відповідач, Укртрансбезпека), в якому просить суд скасувати постанову Укртрансбезпеки від 07.12.2021 №326037 про застосування адміністративно-господарських санкцій.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що спірною постановою до нього застосовано адміністративно-господарські санкції за відсутність схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду, квитково-касового листа на момент проведення перевірки.

Позивач стверджує, що суб`єктом правопорушень, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», може бути лише фізична особа-підприємець, у той час як спірною постановою штраф застосовано до позивача як фізичної особи.

Крім того, позивач зазначив, що в порушення процедури розгляду акта перевірки ним не було отримано повідомлення про розгляд справи про порушення вимог про автомобільний транспорт, що позбавило його можливості бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення тощо.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2022 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14 грудня 2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

09 жовтня 2023 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що співробітниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 22.10.2021 був зупинений транспортний засіб марки MERSEDES, номерний знак НОМЕР_1 , який використовується суб`єктом господарювання (ФОП ОСОБА_1 ) для надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом. Надання позивачем саме послуг з регулярних пасажирських перевезень по маршруту «Маслівка-Київ» підтверджується трафаретом на склі та наявністю пасажирів в салоні автобуса. У зв`язку з ненаданням водієм жодного доказу наявності у водія під час надання послуг та проведення рейдової перевірки належної фіксації дотримання ним режимів праці та відпочинку спірною постановою до позивача як фізичної особи-підприємця застосовано адміністративно-господарський штраф.

Відповідач зауважив про своєчасне повідомлення позивача щодо розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідач наголошує, що спірна постанова винесена відносно ФОП ОСОБА_1 , чим спростовуються доводи позивача щодо винесення такої постанови відносно фізичної особи.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Позивач є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 23.11.2004.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 07.09.2020 з видами діяльності за КВЕД 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний), 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у., 49.32 Надання послуг таксі, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

22 жовтня 2021 року о 14:00 год. біля станції метро Видубичі у м. Києві на підставі направлення на перевірку від 13.10.2021 №000295 проведено перевірку транспортного засобу марки Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, водій ОСОБА_2 . Під час перевірки виявлено порушення: надання послуг з регулярних пасажирських перевезень за маршрутом «Маслівка-Київ», про що свідчить трафарет на вітровому склі та пасажири в салоні автобуса. Відповідальність за порушення передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня під час перевірки схема маршруту, розклад руху та сума вартості проїзду, протокол перевірки технічного стану ТЗ, протокол перевірки та адаптації тахографа до ТЗ, щоденні реєстраційні листи режиму праці та відпочинку водія або індивідуальна контрольна книжка водія, чим порушено вимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Означене порушення зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.10.2021 №292663.

На підставі цих обставин Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 07.12.2021 прийнято постанову №326037 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на ОСОБА_1 за перевищення встановлених габаритно-вагових норм накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цієї постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі по тексту також - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103).

Відповідно до пункту 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у пункті 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі по тексту також - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками) (абзаци 1, 3 пункту 4 Порядку №1567).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про наявність у відповідача повноважень на здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Надаючи оцінку підставам застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу відповідно до спірної постанови, суд виходив з такого.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За приписами частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; погодження паспортів міжміських та приміських автобусних маршрутів регулярних спеціальних перевезень, що виходять за межі території області (міжобласних маршрутів); внесення змін до розкладу руху міжобласних автобусних маршрутів; інші повноваження, визначені законами та покладені на нього Президентом України.

Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою та вісімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Відповідно до частин дев`ятнадцятої та двадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За приписами пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 16 - 18 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Під час проведення рейдової перевірки можливе, зокрема, використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, визначені у статті 39 Закону № 2344-III, відповідно до частин першої та другої якої автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

В силу вимог частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Як вже зазначалося судом, 22.10.2021 о 14:00 год. на станції метро Видубичі у м. Києві на підставі направлення на перевірку від 13.10.2021 №000295 проведено перевірку транспортного засобу марки Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, водій ОСОБА_2 . Під час перевірки виявлено порушення: надання послуг з регулярних пасажирських перевезень за маршрутом «Маслівка-Київ», про що свідчить трафарет на вітровому склі та пасажири в салоні автобуса. Відповідальність за порушення передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня під час перевірки схема маршруту, розклад руху та сума вартості проїзду, протокол перевірки технічного стану ТЗ, протокол перевірки та адаптації тахографа до ТЗ, щоденні реєстраційні листи режиму праці та відпочинку водія або індивідуальна контрольна книжка водія, чим порушено вимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Означене порушення зафіксоване в акті №292663 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.10.2021.

Суд наголошує, що згідно з відомостями акта в розділі «пояснення водія про причини порушення» зазначено, що водій з актом ознайомлений, акт підписаний без зауважень.

З аналізу вище наведених норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, передбачених статтею 39 Закону № 2344-III, зокрема, в даному випадку схеми маршруту, розкладу руху та суми вартості проїзду, протоколу перевірки технічного стану ТЗ, протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ, щоденних реєстраційних листів режиму праці та відпочинку водія або індивідуальної контрольної книжки водія, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 39 Закону № 2344-III документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому положеннями Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно з частинами першою та другою статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Отже, штраф за порушення автомобільним перевізником законодавства у сфері перевезень може бути застосований до фізичної особи лише якщо вона зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності.

Як було вказано вище, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 07.09.2020 з видами діяльності за КВЕД 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний), 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у., 49.32 Надання послуг таксі, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

У справі, що розглядається, контролюючим органом на підставі акта від 22.10.2021 №292663 винесено оскаржувану постанову від 07.12.2021 №326037, якою застосовано до позивача, як перевізника, адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн за порушення, яке полягло у допущенні перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону № 2344-III, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача стосовно того, що спірну постанову винесено відносно фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця, оскільки з огляду на зазначені вище норми законодавства, автомобільним перевізником може бути лише суб`єкт господарювання, що виключає можливість застосування спірною постановою адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи без статусу суб`єкта господарювання.

Наведене підтверджується також формою такої постанови, яка визначена додатком 5 до Порядку №1567, та містить графу для заповнення «найменування суб`єкта господарювання, прізвище та ініціали фізичної особи - суб`єкта господарювання». При цьому, відсутність поряд з прізвищем та ініціалами позивача його статусу як ФОП, на переконання суду, не свідчить про винесення означеної постанови саме відносно фізичної особи ОСОБА_1 з огляду на неможливість застосування такого штрафу до фізичної особи (без статусу підприємця) та наявність у спірній постанові під прізвищем, ім`ям та по батькові позивача примітки «найменування суб`єкта господарювання, прізвище та ініціали фізичної особи - суб`єкта господарювання», що свідчить про те, що постанова винесена саме відносно позивача як суб`єкта господарювання.

Відповідно до абзацу 1 пункту 25, пунктів 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

У спростування доводів позивача про порушення порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт щодо неналежного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, відповідачем долучено до матеріалів справи копію списку №8581 поштових відправлень листів рекомендованих та копію фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 18.11.2021, якими підтверджується направлення на адресу позивача поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0308301251488, яке відповідно до трекінгу відправлень вручене позивачу особисто 20.11.2021.

З урахуванням означеного, у суду відсутні підстави вважати, що позивач не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи про порушення.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював перевезення великоваговим транспортним засобом за відсутності під час перевірки документів, чим порушено вимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», що свідчить про правомірне застосування відповідачем адміністративно-господарських санкцій до позивача оскаржуваною постановою, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.