Рішення

від 31.01.2025 по справі 320/17996/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2025 року справа №320/17996/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Компанія Заповіт" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Компанія Заповіт" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 18.12.2023 №UA100000/2023/000214/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було правових підстав для застосування другорядного (резервного) методу визначення митної вартості імпортованого товару, оскільки декларантом було надано митному органу вичерпний перелік документів, які повністю ідентифікують товар, його ціну, умови поставки, витрати на транспортування, містять достовірні данні, що піддаються обчисленню, не містять ознак підробки та підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, справа №320/17996/24 передана на розгляд судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з вищезазначеною митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема, здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Як наслідок, у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо дійсної митної вартості спірного товару.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12.12.2023 Дочірнім підприємством «Компанія Заповіт» через митного брокера ФОП ОСОБА_1 до Київської митниці подано електронну митну декларацію № 23UA00330158494U6.

Даною декларацією заявлені до митного оформлення в режимі імпорт меблі медичні:

- функціональне ліжко (механічне, 2-х колінне ліжко) -150 шт., модель СК06, для догляду за хворою людиною під час лікування та реабілітації, а також полегшення догляду за людиною, прикутою до ліжка; 2 колінне розкладання механічним способом та регулювання кута нахилу секцій, у частково розібраному стані;

- функціональне ліжко (електричне лікарняне ліжко з 2 електропідіймач) -10 шт. модель D01, розмір 2005x950x500мм, кут нахилу спинки 0-75 гр., кут нахилу ніг 0-35 гр., двигунів 2, навантаження 260 кг.

Торговельна марка: Hebei Ruitong Medical Devices Co., Ltd, виробник: Hebei Ruitong Medical Devices Co., Ltd, країна виробництва: CN.

Вказані товари поставлено на адресу позивача на виконання умов зовнішньоекономічного контракту No 20232303 від 23.03.2023, який укладений з Hengshui Xinlei Medical Equipment Technology Co., Ltd. (Китай), на підставі наступних товаросупровідних документів: специфікація до Контракту № 1 від 23.03.2023 року; рахунок-фактура (інвойс) № QD20230323001 від 23.03.2023 року; пакувальний лист б/н від 24.03.2023 року; коносамент № SZX230905506 від 27.09.2023 року; автотранспортна накладна CMR № 27112023-03 від 27.11.2023 року; супровідний документ ТІ № 23PL322010NS6B6DC1 від 28.11.2023 року; сертифікат якості № 04422QY0014R1S від 17.08.2022 року.

На підтвердження митної вартості Товарів Декларантом до митного оформлення разом з митною декларацією №23UA100330158494U6 подано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 20232303 від 23.03.2023; специфікація до Контракту № 1 від 23.03.2023; рахунок-фактура (інвойс) № QD20230323001 від 23.03.2023; платіжні інструкції в іноземній валюті № 73 від 04.05.2023, № 83 від 19.09.2023; договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 1010-22/01 від 10.10.2022; договір перевезення вантажів автотранспортом № 0708-2022 від 07.12.2022; договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні № 271022-2 від 22.10.2022; рахунки на оплату за перевезення № 628 від 21.11.2023 року, № 652 від 27.11.2023 року, № 670 від 06.12.2023; платіжні інструкції про оплату транспортних послуг № 1138 від 27.11.2023 року, № 1139 від 27.11.2023 року, № 1163 від 06.12.2023; довідка про транспортні витрати № А000018 від 29.11.2023; заявка на перевезення № 20092023-01 від 20.09.2023.

Також в порядку ч. 6 ст. 53 МК України Декларант подав додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 04.05.2021 року та від 25.02.2023; митна декларація країни відправника № 021720230000245457 від 25.09.2023; агентський договір б/н від 20.12.2019; експертний висновок № 113/931 від 15.12.2023; податкові накладні № 38 від 24.03.2023 року, № 41 від 13.04.2023 року, № 68 від 25.04.2023; довідка банку щодо проведення оплати № 20.1.0.0.0/7-20231215/644 від 15.12.2023; інструкція з експлуатації Товару.

Разом з тим, 18.12.2023 Київською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA100000/2023/000214/2, яким відмовлено Декларанту у визнанні митної вартості Товару за основним методом та застосовано 6 (графа 31 Рішення про коригування митної вартості № UA100000/2023/000214/2) - резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МК України).

Зокрема, означеним рішенням змінено у бік збільшення митну вартість Товару за МД №23UA100330158494U6.

Заявлена Декларантом митна вартість Товару становила 21 521,7900 доларів США (графа 28 Рішення), тобто 2,5025 доларів США за кілограм. Відповідач визначив митну вартість даного товару на рівні 4,0100 доларів США, тобто загальна вартість складає 34 468 долари США (графа 30 Рішенням про коригування митної вартості).

На підставі Рішення про коригування митної вартості №UA100000/2023/000214/2 Київською митницею було відмовлено Позивачу в митному оформленні Товарів за МД №23UA100330158494U6 та прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2023/000800 від 18.12.2023.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 року (далі - МК України).

Відповідно до положень статті 49 МК України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідач вправі був витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості. Відповідно до ст.53 МК України це є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість вимоги додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Законодавство визначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч.3 ст.53 МК України).

Судом встановлено, що до митного оформлення позивачем надано вичерпний перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість, що передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України для цілей здійснення митного оформлення, в тому числі для визначення митної вартості товару за першим методом (ціна договору).

Проте дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у повідомленні про надання додаткових документів незрозуміло, які саме числові значення складових митної вартості ставляться митним органом під сумнів або неможливо обчислити без додаткових документів, яким чином подані додаткові документи підтвердять той чи інший показник, що є сумнівним на думку відповідача.

Зокрема, однією з підстав, на думку митниці, для витребування додаткових документів було те, що платіжні інструкції в іноземній валюті неможливо ідентифікувати з оплатою за Товар.

Однак, таке твердження Відповідача не відповідає дійсності у зв`язку з тим, що платіжні інструкції містять посилання на Контракт та в них зазначено назву товару, який оплачується (Графа 70 платіжних інструкцій).

Крім того, платіжні інструкції повністю підтверджують вартість товару, яка зазначена в інвойсі № QD20236323001 від 23.03.2023 та специфікації № 1 від 23.03 2023 року.

Так, платіжною інструкцією в іноземній валюті від 04.05.2023 року № 73 проведена оплата авансу у сумі 4000 доларів США. Такі умови оплати Товару визначені інвойсом та специфікацією. Платіжною інструкцією в іноземній валюті від 19.09.2023 року № 83 проведена остаточна оплата у сумі 12 480 доларів США, що також відповідає умовам інвойсу та специфікації.

Крім того, загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216.

Пунктом 15 розділу 2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс, специфікацію чи проформу в банківському платіжному документі.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Таким чином, в цій частині вимога про надання додаткових документів Київської митниці є необґрунтованою в розумінні ст. 53 МК України.

Також, як на підставу для витребування додаткових документів в Повідомленні Київська митниця посилалась на те, що декларація країни відправлення подана в неправильному форматі, а подані прайс-лист від 04.05.2021 містять інформацію про інші вартісні показники товару.

Водночас, посилання митного орган не може посилатися на наявність розбіжностей в додаткових документах як на підставу для витребування інших додаткових документів.

При цьому, щодо контракту та заявки на перевезення слід зазначити, що дані обставини ніяким чином не випливають на правильність визначення митної вартості.

Разом з тим, Відповідач не обґрунтував яким чином неподання заявки на перевезення впливає на митну вартість товару та не вказав чому її неподання є підставою для витребування додаткових документів.

Окрім цього, разом з МД №23UA100330158494U6 до митного оформлення позивачем подано заяву на перевезення № 20092023-01 від 20.09.2023 року та агентський договір б/н від 20.12.2019 року між Продавцем по Контракт та виробником Товару (Hebei Ruitong Medical Devices Co., Ltd., Китай), за яким Продавець Товару виступає ексклюзивним агентом по продажу товарів виробника.

Отже, викладене свідчить, що в цій частині Повідомлення Відповідача не є обґрунтованим в розумінні ст. 53 МК України.

Враховуючи викладене, повідомлення митниці не містить конкретного переліку документів, які необхідно подати. В повідомленні наведено загальний перелік додаткових документів зі ст. 53 МК України та не роз`яснено які конкретно документи необхідно подати для перевірки яких даних.

Аналіз означеного вище свідчить, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим витребувати митниця має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

До такого висновку про застосування ст. 53 МК України дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 23.01.2018 року у справі № 826/10586/16 (ЄДРСР - № 71766775).

Підсумовуючи вищенаведене слід зазначити, що в Повідомленні не наведено будь-яких розбіжностей в поданих документах, не вказано на ознаки підробки поданих документів та не зазначено, що подані документи не містять даних про всі складові митної вартості Товару.

Щодо оскаржуваного рішення по суті суд виходить з наступного.

Митний орган в оскаржуваному рішенні коригування митної вартості товару виснував, що поданий переклад декларації країни відправлення виконано із порушенням вимог Національного стандарту (ISО 2384:1977, ДСТУ 4309:2004) та порушенням вимог наказу Мінфіну Украйні бід 30.05.2012 №631.

Як було зазначено вище, декларації країни відправлення є додатковим документом та подається за бажанням декларанта або на вимогу митного органу у разі наявності розбіжностей в основних документах, які підтверджують митну вартість товару. Проте такі основні документи не містять розбіжностей та підтверджують всі складові митної вартості Товару.

Також з Рішення митного органу взагалі неможливо встановити яким саме вимогам не відповідає переклад експортної декларації. Митний орган в цьому випадку обмежився наведенням назви державного стандарту та наказу Мінфіну без зазначення конкретних пункті, яким на думку митниці не відповідає переклад. Такі дії Відповідача не відповідають вимог п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України.

Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Разом з тим Відповідач не зазначає в Рішенні як порушення державного стандарту щодо перекладу та наказу Мінфіну впливає на правильність визначення митної вартості Товарів.

При цьому, суд зазначає, що інформація про Товар в перекладі експортної декларації повністю відповідає інформації, яка навезена в інших документах та підтверджує вартість Товару.

Щодо висновку відповідача, що експертний висновок № 113/931 від 15.12-2023, який додатково був наданий Декларантом, видано з порушенням п. 54 Національного стандарту №1 затвердженого ПКМУ від 10.09 2003 №1440 суд зазначає, що даний пункт передбачає, що зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з втриманням вимог законодавства.

Водночас, з оскаржуваного рішення неможливо встановити, яким чином означений експертний висновок порушує вимоги п. 54 Національного стандарту №1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440.

Натомість в зазначеному висновку наведено джерела зібраних даних та інформації, на підставі яких зроблено висновок щодо вартості Товару.

Крім того, відповідно до п. 1 Національного стандарту №1 вказано, що цей стандарт є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Водночас експертний висновок № 113/931 від 15.12.2023 року не є звітом про оцінку майна та на нього не розповсюджується дія Національного стандарту №1.

Також щодо додаткових витрат на транспортування в Рішенні Київська митниця, посилаючись на інформацію з мережі інтернет, зазначає, що в порту Gdansk (Польща) відбувалось зберігання Товару у зв`язку з чим позивач поніс додаткові витрати.

Поряд з цим, дані твердження митного органу не підтверджені жодним доказом та ґрунтується на припущенні.

Сайти, на які посилається Відповідач не містять жодної інформації щодо додаткового зберігання товару в порту Gdansk (Польща) та взагалі не містять інформації про дату вивантаження контейнера з Товаром.

Згідно з умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 1010-22/01 від 10.10.2022 року (п. 4.1.3.7) додаткові витрати не включені до вартості перевезення, що пов`язані з тривалим зберіганням товару в порту сплачуються у випадку зберігання товару понад безоплатний період.

До того ж, відповідно до умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 1010-22/01 від 10.10.2022 вимагати оплату таких витрат є правом Експедитора.

Отже, в цій частині рішення є необґрунтованим та не свідчить, що декларантом заявлено неповні або недостовірні відомості щодо митної вартості Товару.

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, через які митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визначена за ціною договору.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані ДП «Компанія заповіт» разом із митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору та прийняття оскаржуваних рішень.

Окрім цього, суд вважає за належне зазначити, що при застосування другорядних методів визначення митної вартості товару відповідачем не вказано будь-якого обґрунтування числового значення, окрім посилання на митну декларацію без зазначення найменування товару. В рішенні не наведено порівняльних характеристик товарів з подібними, вартість яких взято за основу, зокрема, відсутнє порівняння комерційних умов поставки товару, не зазначено виробника та торгову марку подібних товарів, не вказано чи є продавець виробником товару, не вказано звідки поставляється товар до порту, що прямо впливає на вартість товару.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2023 №UA100000/2023/000214/2 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжних інструкцій, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 3 028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Компанія Заповіт" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2023 №UA100000/2023/000214/2.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Компанія Заповіт" (адреса: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, код ЄДРПОУ 31868655) судові витрати у розмірі 3 028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А; код ЄДРПОУ ВП 43997555).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 31 січня 2025 року.

Суддя Кочанова П.В.