Ухвала

від 03.02.2025 по справі 640/12496/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справi

03 лютого 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/12496/22

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща-Водиця» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва 10 серпня 2022 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща-Водиця» (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення позивача від 11.03.2022 № 52;

2) поновити позивача на посаді сестри-господині медичного відділення Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща-Водиця».

3) стягнути з Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща-Водиця» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.03.2022 до дня фактичного поновлення на посаді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

На виконання положень Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 03 лютого 2025 року адміністративну справу прийнято до провадження суддею Луганського окружного адміністративного суду Пляшковою К.О.

Судом встановлено, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2);

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7);

публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Суд зауважує, що, визначаючи критерії належності спору до адміністративної юрисдикції, слід враховувати не тільки критерії розмежування юрисдикції за суб`єктним складом, а також з`ясовувати предмет спору, про яке право йдеться у спірних правовідносинах та чи немає спору про право.

Згідно із записами у трудовій книжці позивача від 27 липня 1982 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 в період з 03 червня 2013 року по 11 березня 2022 року працювала в Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща-Водиця» на посадах: сестри-господарки медичного відділення; сестри-господині відділення медичної реабілітації; сестри-господині медичного відділення (записи №№ 18-21).

За наказом директора Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща-Водиця» (по стройовій частині по працівникам ЗСУ) від 11 березня 2022 року № 52 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022 № 32/321/501/13Т та у зв`язку з переведенням Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща-Водиця» зі штату № 27-108 на штат 27/252, звільнено з 11 березня 2022 року працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , сестру-господарку медичного відділення, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з реорганізацією.

Як слідує з позовної заяви, саме цей наказ визначений позивачем предметом спору по даній справі.

Функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними визначає Закон України від 06.12.1991 № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-ХІІ).

Відповідно до частин першої-четвертої статті 5 Закону № 1934-ХІІ особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Окремі посади працівників Збройних Сил України можуть комплектуватися громадянами, які проходять альтернативну (невійськову) службу у порядку, визначеному законом.

Громадяни України, які проходять військову службу та службу у військовому резерві у Збройних Силах України, складають військову присягу на вірність Українському народові. Іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону вперше приймаються на військову службу до Збройних Сил України, беруть офіційні зобов`язання неухильно додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати обов`язки військової служби. При виконанні обов`язків служби військовослужбовці носять військову форму одягу, їм довічно встановлюється військове звання. Порядок позбавлення військового звання визначається законом.

Трудові відносини працівників Збройних Сил України регулюються законодавством про працю.

Отже, з наведених положень статті 5 Закону № 1934-ХІІ та пункту 14 частини першої статті 4 КАС України суд дійшов висновку, що публічною службою у Збройних Силах України є військова служба та альтернативна (невійськова) служба.

Разом з тим з наданих в матеріали справи доказів, судом встановлено, що позивач військову або альтернативну службу у Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща-Водиця» не проходила, а перебувала з останнім у трудових відносинах як працівник з роботодавцем.

Отже, судом з`ясовано, що у межах спірних правовідносин відповідач був роботодавцем позивача та реалізовував свої функції на підставі норм Кодексу законів про працю України.

У свою чергу, позивач звернулася до суду з цим позовом з метою захисту своїх трудових прав від незаконного, на її думку, звільнення з роботи.

Тобто судом встановлено, що у даній справі між сторонами існує спір, що виник з трудових відносин, які не обумовлено проходженням позивачем військової чи альтернативної (невійськової) служби, що в свою чергу виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що у даній справі між сторонами існує спір, що виник з трудових відносин, тому його має розглядати та вирішувати відповідний місцевий загальний суд за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 238, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяК.О. Пляшкова