Рішення

від 31.01.2025 по справі 380/10333/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2025 року м. Львівсправа № 380/10333/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» до Львівської митниці, як філії (інший відокремлений підрозділ) Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» (позивач/ТОВ «А-Тримикс Груп») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці, як філії (інший відокремлений підрозділ) Державної митної служби України (відповідач/Львівська митниця/митниця), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці як філії (інший відокремлений підрозділ) Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів від 07 листопада 2023 року № UA209000/2023/100696/1 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002875.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 07 листопада 2023 року № UA209000/2023/100696/1, а також складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002875 (далі також спірні/оскаржувані рішення) є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству і наданим до митного оформлення документам, оскільки заявлена митна вартість на імпортований товар визначена ТОВ «А-Тримикс Груп» правильно, відповідно до основного методу (за ціною договору), що підтверджується документально. Надані до митного оформлення документи не містили розбіжностей, ознак підробки та повною мірою підтверджували числові значення складових митної вартості товарів щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Своєю чергою, відповідач, застосувавши другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів під час прийняття спірного рішення, порушив приписи законодавства, що регламентують митну справу в Україні, а саме не обґрунтував своє рішення у належний спосіб. Застосовуючи цей метод, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості незважаючи на подання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості за першим (основним) методом. Отже, відповідач не мотивував належними доказами законність прийнятого рішення, таке ґрунтується на припущеннях відповідача про неповноту та (або) недостовірність відомостей про заявлену митну вартість товару і підлягає скасуванню.

У зв`язку з наведеним адміністративний позов просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 06 листопада 2023 року № 23UA209230118589U9 було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах, та виявлено таке:

- у графі 44 митної декларації країни транзиту від 17 жовтня 2023 року № 23PL321030NU67XLW4 під кодом 380 вказано інвойс № ТН23208004, проте до митного оформлення декларантом надано інвойс з іншим номером - ТН23208008;

- у довідці про транспортні витрати від 23 жовтня 2023 року № 9918/1023 інформація щодо вартості витрат на перевезення вантажу не відповідає інформації стосовно таких витрат, яка наведена у рахунку від 23 жовтня 2023 року № 7829, а саме згідно з рахунком «міжнародне перевезення за маршрутом Гдиня - Мостиська становить 27106,67 грн, а згідно з довідкою - 25794,09 грн», «міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Мостиська - Мостиська ІІ - 1593,65 грн, згідно з довідкою - 1590,88 грн», «організація доставки залізничним транспортом за маршрутом Гдиня - Мостиська ІІ - 12787,81 грн, згідно з довідкою - 14030,89 грн»;

- відповідно до умов контракту від 01 липня 2023 року № НІТ-2023/1 та специфікації від 21 липня 2023 року № 1 по цій зовнішньоекономічній операції передбачена 100% передоплата за ввезений товар. Сума, яка перерахована згідно з банківським платіжним документом від 06 вересня 2023 року № 733, більша за суму, яка наведена у інвойсі від 16 серпня 2023 року № НТ23208008. У гр. 70 платіжного документу зазначені реквізити зовнішньоекономічного контракту та специфікацій до нього № 1 та № 2. Специфікація № 2 декларантом не надана митному органу, що унеможливлює перевірку повноти перерахування коштів за товар, який оцінюється;

- відповідно до вимог пункту 3.2.4 зовнішньоекономічного контракту від 01 липня 2023 року № НІТ-2023/1 Продавець має надати Покупцю, у тому числі, сертифікат якості підприємства виробника товару, проте такий документ декларантом не надано;

- відповідно до вимог пункту 3.3 договору перевезення від 17 серпня 2023 року № 1708-23 оплата за послуги перевезення товару має бути проведена протягом 5 календарних днів з моменту видачі рахунку (дата видачі рахунку № 09111R123 19 жовтня 2023 року), банківський платіжний документ на момент митного оформлення декларантом не надано, що є порушенням умов договору перевезення.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідач вказує, що позивач не надав документального підтвердження двох складових митної вартості, передбачених пунктами 5 та 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України (далі також МК України). У жодній довідці про транспортні витрати не зазначено одержувача послуг, а відповідно до договору перевезення, наданого до митного оформлення, право складати такий документ як довідка про транспортні витрати не передбачено. Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг позивачем не подавався. Не було подано цей документ також і додатково на вимогу митного органу.

Відповідач відзначає, що перевірка правильності саме характеристик товару є визначальними та такими, що впливають на рівень митної вартості.

Відповідач звертає увагу на те, що у разі, якщо за умовами оплати товар мав бути оплачений до митного оформлення, банківські платіжні документи є обов`язковими до подання для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Тобто у цій справі митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про конкретні недоліки зазначив у графі 33 оскаржуваного рішення та витребував саме ті документи, які можуть ці сумніви усунути. Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак позивач не надав повний перелік витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.

Відповідач також зауважує, що картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків.

Відповідач підсумовує, що посадові особи Львівської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

У зв`язку з наведеним у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що товар, задекларований позивачем за митною декларацією № 23UA209230118589U9 від 06 листопада 2023 року, за описом і виробником не є ідентичним або подібним (аналогічним) до товару, зазначеному в митній декларації № 23UA100060420926U6 від 30 серпня 2023 року, яку відповідач використав як раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість, а тому вона об`єктивно не могла бути використана відповідачем для підтвердження раніше визнаної (визначеної) митними органами митної вартості під час прийняття спірного рішення. Позивач на підтвердження відповідності заявленої митної вартості загальному рівню цін надав відповідачу висновок про проведення цінової експертизи, а саме рішення ДП «Держзовнішінформ» від 07 листопада 2023 року № 123/551 як додатковий документ, але відповідач безпідставно проігнорував та не врахував цей документ. Твердження відповідача про ненадання йому позивачем додатково банківських платіжних документів, пов`язаних з оплатою транспортно-експедиційних послуг, спростовується надсиланням позивачем на адресу відповідача і отриманням ним листа від 30 травня 2024 року № 02А/3005-24, який містить в доданих до листа документах банківські платіжні документи про оплату транспортно-експедиційних послуг під час перевезення товару, що декларувався згідно з митною декларацією № 23UA209230118589U9 від 06 листопада 2023 року. Картка відмови як похідний документ від рішення складена необґрунтовано та безпідставно, тож підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 20 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 11 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості у спірному рішенні.

Ухвалою суду від 24 червня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» (код ЄДРПОУ 39052576) зареєстроване як юридична особа. Основним видом економічної діяльності товариства є: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами у устаткуванням.

01 липня 2023 року між HIT Welding Industry Co, Ltd (виробнича компанія) Китай (Продавець) та ТОВ «А-Тримикс Груп» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № НІТ-2023/1 (далі також Контракт), згідно з яким Продавець зобов`язується поставити з території Китаю, а Покупець прийняти й оплатити продукцію (Товар) за умовами діючого Договору. Номенклатура, кількість, вартість кожної партії та умови оплати та поставки товару узгоджуються Сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною діючого Договору. Загальна кількість товару, що постачається згідно з цим Договором, визначається у специфікаціях цього Договору (пункт 1). Загальною вартістю договору вважається сума всіх оплачених Покупцем інвойсів згідно з цим договором. Покупець сплачує поставлений Продавцем Товар за цінами і на умовах, вказаних у відповідних специфікаціях (пункт 4).

21 липня 2023 року між сторонами Контракту було підписано специфікацію № 1 до контракту НІТ-2023/1, згідно з якою загальна вартість Товару (дріт з нелегованої сталі з масовою часткою вуглецю менш як 0,25%, покритий міддю, не шліфований, на пластикових касетах та в картонних діжках) становить 18532,80 доларів США. Вартість Товару за цією специфікацією включає витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, податки та інші обов`язкові платежі, які сплачує Продавець. Умовами оплати є 100% передоплати.

16 серпня 2023 року HIT Welding Industry Co, Ltd виставило ТОВ «А-Тримикс Груп» рахунок-фактуру (інвойс) № НТ23208008 на загальну суму 18532,80 доларів США.

06 вересня 2023 року ТОВ «А-Тримикс Груп» здійснило оплату Товару на суму 37065,60 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах № 733 від 06 вересня 2023 року.

З метою митного оформлення придбаного Товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209230118589U9.

У митній декларації № 23UA209230118589U9 позивач задекларував у графі 31 товар: «Дріт з легованої кремнієвомарганцевої сталі, покритий міддю, на пластикових катушках у картонних коробках, діаметром: НТW-5 01, 2 мм (15 кг/коробка) 23760 кг; (1584 коробок)».

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 митної декларації та картці відмови, які були необхідні для розмитнення імпортованого Товару.

За результатами розгляду митної декларації № 23UA209230118589U9 та доданих до неї, а також надалі - на вимогу митного органу документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 07 листопада 2023 року № UA209000/2023/100696/1, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002875.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 07 листопада 2023 року № UA209000/2023/100696/1 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган зазначив таке:

«Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI ( далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: - у гр. 44 під кодом 380 митної декларації країни транзиту від 17.10.2023 № 23PL321030NU67XLW4 вказано інвойс № ТН23208004, проте до митного оформлення декларантом надано інвойс з іншим номером -ТН23208008; - у довідці про транспортні витрати від 23.10.2023 № 9918/1023 інформація щодо вартості витрат на перевезення вантажу не відповідає інформації стосовно таких витрат, які наведені у рахунку від 23.10.2023 № 7829, а саме згідно рахунку: - «міжнародне перевезення за маршрутом Гдиня-Мостиська становить 27106,67 грн, а згідно довідки - 25794,09 грн», - «міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Мостиська - Мостиська II - 1593,65 грн, згідно довідки - 1590,88 грн», - «організація доставки залізничним транспортом за маршрутом Гдиня - Мостиська II - 12787,81 грн, згідно довідки 14030,89 грн»; - відповідно до умов контракту від 01.07.2023 № НІТ-2023/1 та специфікації від 21.07.2023 № 1 по даній зовнішньоекономічній операції передбачена 100% передплата за ввезений товар. Сума, яка перерахована згідно банківського платіжного документу від 06.09.2023 № 733, більша за суму, яка наведена у інвойсі від 16.08.2023 № НТ23208008. У гр. 70 платіжного документу зазначені реквізити зовнішньоекономічного контракту та специфікацій до нього № 1 та 2. Специфікація № 2 декларантом не надано митному органу, що унеможливлює перевірку повноти перерахування коштів за товар, який оцінюється; - відповідно до вимог п. 3.2.4 зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2023 № НІТ-2023/1 зазначено, що Продавець має надати Покупцю у тому числі сертифікат якості підприємства виробника товару, проте такий документ декларантом не надано; - відповідно до вимог п. 3.3 договору перевезення від 17.08.2023 № 1708-23 оплата за послуги перевезення товару має бути проведена на протязі 5 календарних днів з моменту видачі рахунку (дата видачі рахунку № 09111R123 19.10.2023), банківський платіжний документ на момент митного оформлення декларантом не надано, що є порушенням вимог договору перевезення. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3 - 4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу, декларантом надано висновок експертної організації щодо вартості товару. Інших документів, які спростовують виявлені розбіжності, декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості: - товару № 1 слугувала МД 23UA1000604520926U6 від 30.08.2023, де вартість такого товару становить 1,15 дол. США за кг (даного виду товару)».

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 07 листопада 2023 року № UA209000/2023/100696/1 та складеної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002875.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина п`ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а частина шоста передбачає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За змістом частини третьої статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.

Обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема, в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі) від 16 серпня 2023 року № НТ23208008, а саме 18532,80 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів декларант надав митному органу разом з митною декларацією № 23UA209230118589U9 такі документи (зазначені у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002875): пакувальний лист від 16 серпня 2023 року б/н; рахунок-фактуру (інвойс) від 16 серпня 2023 року № НТ23208008; коносамент від 21 серпня 2023 року № SZX230801389; накладну УМВС від 20 жовтня 2023 року № 31501873; автотранспортну накладну від 04 листопада 2023 року № 9918-1; супровідний документ Т1 від 17 жовтня 2023 року № 23PL321030NU67XLW4; сертифікат про походження товару від 17 серпня 2023 року № 23С3204В0216/00076; банківський платіжний документ, що стосується товару від 06 вересня 2023 року № 733; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 23 жовтня 2023 року № 7829; інвойс перевезення від 19 жовтня 2023 року № 09111АR123; документи, що підтверджують вартість перевезення від 19 жовтня 2023 року № 9918-1389 та від 23 жовтня 2023 року № 9918-1/1023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 21 липня 2023 року б/н; документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини від 09 травня 2023 року б/н; розрахунок ціни (калькуляцію) від 20 жовтня 2023 року б/н; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01 липня 2023 року № НІТ-2023-1; специфікацію від 21 липня 2023 року № 1; договір про надання послуг митного брокера від 05 лютого 2019 року № 35-02/19; договори (контракти) про перевезення від 17 серпня 2023 року № 1708-23 та від 28 листопада 2018 року № 281118-01; заявку від 17 серпня 2023 року; заявку від 12 жовтня 2023 року № 9918-1; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді коду внесення до митної декларації про те, що товари, які декларуються, не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю від 06 листопада 2023 року б/н; копію митної декларації країни відправлення від 17 серпня 2023 року № 223120230002880454.

Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган вказав на невідповідності (розбіжності) у поданих декларантом до митного оформлення документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Щодо твердження митного органу про те, що «у гр. 44 під кодом 380 митної декларації країни транзиту від 17.10.2023 № 23PL321030NU67XLW4 вказано інвойс № ТН23208004, проте до митного оформлення декларантом надано інвойс з іншим номером - ТН23208008» суд зазначає таке.

Графа 44 митної декларації країни транзиту від 17 жовтня 2023 року № 23PL321030NU67XLW4 взагалі незаповнена, про що відзначає позивач у позовній заяві і з чим суд погоджується.

Водночас у тексті цієї декларації в розділі «Каrta A 2 2» під кодом « 380» дійсно зазначено документ з номером «ТН23208004».

Утім документ з номером «ТН23208004» до митного оформлення не надавався.

До митного оформлення позивач подав рахунок-фактуру (інвойс) від 16 серпня 2023 року з номером «НТ 23208008», тобто документ з іншим номером, ніж зазначений у митній декларації країни транзиту від 17 жовтня 2023 року № 23PL321030NU67XLW4.

Отже, митний орган цілком обґрунтовано звернув увагу на вказану розбіжність та вказав на неї декларанту.

Щодо твердження митного органу про те, що «у довідці про транспортні витрати від 23.10.2023 № 9918/1023 інформація щодо вартості витрат на перевезення вантажу не відповідає інформації стосовно таких витрат, які наведені у рахунку від 23.10.2023 № 7829, а саме згідно рахунку: - «міжнародне перевезення за маршрутом Гдиня - Мостиська становить 27106,67 грн, а згідно довідки - 25794,09 грн», - «міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Мостиська - Мостиська II - 1593,65 грн, згідно довідки - 1590,88 грн», - «організація доставки залізничним транспортом за маршрутом Гдиня - Мостиська II - 12787,81 грн, згідно довідки 14030,89 грн» суд зазначає таке.

За змістом пункту 6 частини другої статті 53 МК України транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, належать до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Серед документів, які стосуються підтвердження транспортної складової митної вартості імпортованих товарів, позивач надав митниці, зокрема:

- рахунок від 23 жовтня 2023 року № 7829, відповідно до якого витрати на доставку імпортованого товару за межами кордону України становлять:

міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Гдиня - Мостиська експ.пкп - 27106,67 грн;

міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Мостиська експ.пкп - Мостиська ІІ (ПДВ 0%) - 1593,65 грн;

організація доставки залізничним транспортом за маршрутом Гдиня - Мостиська ІІ - 12787,81 грн;

- довідку про транспортні витрати від 23 жовтня 2023 року № 9918-1/1023, за змістом якої витрати на доставку імпортованого товару за межами кордону України становлять:

міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Гдиня Гливиці - Мостиська експ.пкп - 25794,09 грн;

міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Мостиська експ.пкп - Мостиська ІІ (ПДВ 0%) - 1590,88 грн;

організація доставки залізничним транспортом за маршрутом Гдиня - Мостиська ІІ - 14030,89 грн.

Порівнявши суми витрат на доставку імпортованого товару, які вказані у згаданих вище рахунку та довідці, суд встановив їх розбіжність.

Так, відповідно до рахунку вартість «міжнародного перевезення вантажу за маршрутом Гдиня - Мостиська експ.пкп» становить 27106,67 грн, а згідно з довідкою - 25794,09 грн»; вартість «міжнародного перевезення вантажу за маршрутом Мостиська експ.пкп - Мостиська ІІ (ПДВ 0%)» згідно з рахунком становить 1593,65 грн, а відповідно до довідки - 1590,88 грн»; вартість «організації доставки залізничним транспортом за маршрутом Гдиня - Мостиська II» відповідно до рахунку становить 12787,81 грн, а згідно з довідкою - 14030,89 грн.

Жодних пояснень стосовно зазначених розбіжностей позивач не надав.

Водночас суд ураховує саме ту довідку про транспортні витрати, яка була надана відповідачу під час митного оформлення та додана відповідачем до відзиву на позову заяву.

У позовній заяві позивач вказує, що на підтвердження транспортних витрат він надав відповідачу усі належні документи, а саме договори про перевезення від 28 листопада 2018 року № 281118-1, від 17 серпня 2023 року № 1708-23, автотранспортну накладну від 04 листопада 2023 року № 9918-1, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 23 жовтня 2023 року № 7829, від 19 жовтня 2023 року № 09111АR123, документи, які підтверджують оплату таких послуг, та в сукупності вказують на належне оформлення позивачем правовідносин в організації транспортно-експедиційних послуг.

Втім суд зауважує, що митний орган не вказав на відсутність певних документів на підтвердження транспортної складової митної вартості імпортованих товарів, а звернув увагу саме на розбіжності у поданих документах в частині інформації щодо вартості витрат на перевезення вантажу.

Оскільки документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, належать до документів, які підтверджують митну вартість товарів, то розбіжності в таких документах в частині вартості витрат на перевезення вантажу є суттєвими та повинні бути спростовані декларантом, у іншому разі наявність таких розбіжностей виключає можливість врахування відповідних документів для митного оформлення товарів.

Щодо твердження митного органу про те, що «відповідно до умов контракту від 01.07.2023 № НІТ-2023/1 та специфікації від 21.07.2023 № 1 по даній зовнішньоекономічній операції передбачена 100% передплата за ввезений товар. Сума, яка перерахована згідно банківського платіжного документу від 06.09.2023 № 733, більша за суму, яка наведена у інвойсі від 16.08.2023 № НТ23208008. У гр. 70 платіжного документу зазначені реквізити зовнішньоекономічного контракту та специфікацій до нього № 1 та 2. Специфікація № 2 декларантом не надано митному органу, що унеможливлює перевірку повноти перерахування коштів за товар, який оцінюється» суд зазначає таке.

За змістом пункту 4 частини другої статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено) належать до документів, які підтверджують митну вартість товарів

Відповідно до пунктів 4.2, 5.1 договору купівлі-продажу № НІТ-2023/1 від 01 липня 2023 року Покупець сплачує поставлений Продавцем Товар за цінами і на умовах, вказаних у відповідних специфікаціях. Сплата за товар, що продається за договором, узгоджується окрема для кожної партії товару у відповідній специфікації.

21 липня 2023 року між сторонами договору купівлі-продажу № НІТ-2023/1 від 01 липня 2023 року було підписано специфікацію № 1, згідно з якою загальна вартість Товару становить 18532,80 доларів США. Умовами оплати є 100% передоплати.

16 серпня 2023 року Продавець виставив ТОВ «А-Тримикс Груп» рахунок-фактуру (інвойс) № НТ23208008 на загальну суму 18532,80 доларів США.

06 вересня 2023 року ТОВ «А-Тримикс Груп» здійснило оплату Товару на суму 37065,60 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах № 733 від 06 вересня 2023 року.

Ця платіжна інструкція містить посилання на договір купівлі-продажу № НІТ-2023/1 від 01 липня 2023 року, а також на специфікації №№ 1, 2 від 21 липня 2023 року.

Втім специфікацію № 2 до митного оформлення позивач не надав.

Суд враховує, що сума, яка сплачена згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах № 733 від 06 вересня 2023 року (37065,60 доларів США), більша за суму, яка вказана у рахунку-фактурі (інвойсі) від 16 серпня 2023 року № НТ23208008 та специфікації № 1 від 21 липня 2023 року (18532,80 доларів США).

За цих обставин суд визнає слушним покликання митного органу на те, що ненадання декларантом специфікації № 2 фактично унеможливлює перевірку повноти перерахування коштів за товар, який оцінюється, адже невідомо, яка саме сума вказана у специфікації № 2, та чи не перевищує вона залишок суми, що дорівнює різниці між сумою, яка зазначена у платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах № 733 від 06 вересня 2023 року (37065,60 доларів США) та сумою, що вказана у рахунку-фактурі (інвойсі) від 16 серпня 2023 року № НТ23208008 та специфікації № 1 від 21 липня 2023 року (18532,80 доларів США).

Щодо твердження митного органу про те, що «відповідно до вимог п. 3.2.4 зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2023 № НІТ-2023/1 зазначено, що Продавець має надати Покупцю у тому числі сертифікат якості підприємства виробника товару, проте такий документ декларантом не надано» суд зазначає таке.

Дійсно, підпунктом 3.2.4 договору купівлі-продажу № НІТ-2023/1 від 01 липня 2023 року передбачено надання Продавцем Покупцю сертифіката якості, що надається заводом-виробником.

Водночас сертифікат якості виробника товару не є тим документом, який відповідно до статті 53 МК України подається декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, тому його відсутність під час митного оформлення імпортованого товару не впливає на правильність визначення митної вартості чи на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо твердження митного органу про те, що «відповідно до вимог п. 3.3 договору перевезення від 17.08.2023 № 1708-23 оплата за послуги перевезення товару має бути проведена на протязі 5 календарних днів з моменту видачі рахунку (дата видачі рахунку № 09111R123 19.10.2023), банківський платіжний документ на момент митного оформлення декларантом не надано, що є порушенням вимог договору перевезення» суд зазначає таке.

Відповідно до вимог пункту 3.3 договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 17 серпня 2023 року № 1708-23, укладеного між ТОВ «А-Тримикс Груп» (Клієнт) та «Хеллманн Східна Європа ГмбХ Ко. КГ» (Експедитор), Клієнт здійснює оплату на підставі виставлених рахунків в доларах США або Євро протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати рахунку.

Рахунок № 09111АR123 виставлений Експедитором 19 жовтня 2023 року, проте банківський платіжний документ про оплату вказаного рахунку на момент митного оформлення (07 листопада 2023 року) декларант не надав.

Отже, митний орган цілком обґрунтовано звернув увагу на вказану невідповідність та вказав на неї декларанту.

Беручи до уваги викладене, суд уважає, що в митного органу на час проведення митного оформлення імпортованих позивачем товарів були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості, у зв`язку з чим відповідач правомірно витребував додаткові документи.

Вказані вище розбіжності у поданих до митного оформлення документах могли бути усунуті або ж спростовані декларантом після отримання запиту митного органу, проте декларант не спростував твердження відповідача про виявлені у документах недоліки та не надав додаткових документів, які б дозволяли митниці однозначно встановити і перевірити заявлену декларантом митну вартість.

Так, на запит митного органу позивач надав лише висновок ДП «Держзовнішінформ» від 07 листопада 2023 року № 123/551, згідно з яким контрактний рівень цін на сталевий дріт з мідним покриттям НТW-50 (1,2 мм), який поставляється на умовах поставки FOB Шанхай, Китай (ІНКОТЕРМС 2010) відповідно до специфікацій №№ 1, 2 від 21 липня 2023 року до договору № НІТ-2023/1 від 01 липня 2023 року не суперечить кон`юнктурі ринку та становить: Специфікація № 1 - дріт сталевий з мідним покриттям НТW-50 (1,2 мм) в тубусах по 15 кг, 23,760 т, 780,00 доларів США/т.

Утім вказаний висновок не спростовує виявлених розбіжностей (невідповідностей) що стосуються фактурної вартості та транспортної складової оцінюваних товарів, про які зазначала митниця.

Так, позивач, зокрема, не пояснив розбіжностей у поданих ним документах в частині інформації щодо вартості витрат на перевезення вантажу, не надав специфікації № 2 від 21 липня 2023 року, не надав доказів оплати за рахунком № 09111АR123 від 19 жовтня 2023 року, хоча такий згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах № 746 був оплачений 07 листопада 2023 року, тобто в день прийняття спірного рішення.

Посилання позивача на надсилання на адресу відповідача і отриманням ним листа від 30 травня 2024 року № 02А/3005-24, який містить в доданих до листа документах банківські платіжні документи про оплату транспортно-експедиційних послуг під час перевезення товару, що декларувався згідно з митною декларацією № 23UA209230118589U9 від 06 листопада 2023 року, суд оцінює критично, оскільки до митного оформлення такі документи не подавалися, а також не були надані на вимогу митного органу, тому вони не могли бути врахований під час прийняття спірного рішення про коригування митної вартості.

За змістом пункту 2 частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Вищенаведене у своїй сукупності зумовлює висновок про те, що спірній ситуації у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, а тому, митний орган мав законні підстави для витребування додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості товару та, відповідно, наступного коригування такої вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

За правилами статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина перша статті 64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (частина друга статті 64).

Отже, МК України вказує на те, що у разі застосування резервного методу митна вартість обов`язково повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Водночас суд наголошує на тому, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Суд враховує, що у спірному рішенні митний орган послідовно проаналізував неможливість визначення митної вартості товару за другорядними методами, зазначеними у статтях 58 - 63 МК України, та, як наслідок, застосування резервного методу 2ґ (статті 64 МК України).

Так, митний орган вказав, що неможливо застосувати такі методи визначення митної вартості: метод 2а (стаття 59 МК України) та метод 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; метод 2в (стаття 62 МК України) та метод 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Як джерело інформації для коригування митної вартості товарів Львівська митниця використала інформацію, наявну у митого органу, а саме митну декларацію № 23UA1000604520926U6 від 30 серпня 2023 року, де вартість такого товару становить 1,15 дол. США за кг (цього виду товару).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару документально підтверджені, натомість позивач не довів подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами МК України для підтвердження заявленої митної вартості товарів, тож оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим, з огляду на що позовна вимога про визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про визнання протиправною та скасування спірної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як похідна від основної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів також не підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні заявленого позову належить відмовити повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» (вул. Суворова, 1-Р, м. Ірпінь, 08205) до Львівської митниці, як філії (інший відокремлений підрозділ) Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 31 січня 2025 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна