Рішення

від 03.02.2025 по справі 520/28968/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 лютого 2025 р.№ 520/28968/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області (вул. Гайдамацька, буд. 1, м. Ізюм, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64309, код ЄДРПОУ 03196469) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області (код ЄДРПОУ 03196469, місцезнаходження: 64300, м. Ізюм, вул. Гайдамацька, 1) щодо відмови у наданні ОСОБА_1 (що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області (код ЄДРПОУ - 03196469, місцезнаходження: 64300, м. Ізюм, вул. Гайдамацька, 1) прийняти рішення яким, встановити ОСОБА_1 (що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) статус члена сім`ї померлого ветерана війни відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до частини другої статті 4 Закону №3551-XII та пункту І частини другої статті 7 Закону №:3551-ХІІ, померлий чоловік позивачки ОСОБА_2 мав статус ветерана війни, як особа з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, а отже, вона має право на отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. Тому, на думку позивачки, рішення прийняте Управлінням соціального захисту Ізюмської районної військової адміністрації є необґрунтованим та протиправним, що стало підставою звернення до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.

Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслано одержувачу Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області в його електронний кабінет, проте правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Справа розглянута, з урахуванням строків перебування судді на лікарняному.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши викладені сторонами обставини справи та надані на їх підтвердження докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Між позивачем та громадянином ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 5 грудня 1990 року № 3350 ОСОБА_2 перебував на спеціальних зборах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 30 квітня по 29 травня 1986 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 на ОСОБА_2 , встановлено, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з витягом з протоколу 12 регіональної військово-лікарської комісії від 12.11.2023 №3476 захворювання, яке призвело до смерті чоловіка позивачки, пов`язане з виконанням ним обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Довідкою медико-соціальної експертної комісії серія 12ААВ № 684265, ОСОБА_2 , встановлено 2 групу інвалідності, безстроково, причина інвалідності захворювання пов`язане із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач 01 лютого 2024 року звернулася до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації із заявою щодо встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Листом Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації від 28 лютого 2024 року № 04-18/336 повідомлено позивачку, що встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з абзацом другим пункту 2 статті 10 Закону можливо за умови підтвердження факту нагородження загиблого (померлого) ветерана війни відповідної категорії, якому за життя було встановлено інвалідність, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу. Водночас, питання соціального захисту дружин (чоловіків) померлих учасників ліквідації, наслідків аварії на Чорнобильській АЕС врегульовано нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На звернення позивачки від 03.04.2024 щодо встановлення статусу член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, листом Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації від 26 квітня 2024 року № 04-18/645 повідомлено, що відповідно до поданих документів від 01.02.2024, у витязі з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 3476 від 12 листопада 2023 року визначено причинний зв`язок захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті з формулюванням "ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС". Разом з тим ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до сімей загиблого (померлого) ветерана належать:

сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали . безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів;,

сім`ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов`язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов`язаних з антигромадськими проявами;

сім`ї загиблих піл час Другої світової війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об`єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім`ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів;

сім`ї осіб, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у Революції Гідності, а також сім`ї осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності.

Таким чином відсутні правові підстави для встановлення заявниці, як дружині померлого учасника, статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно із статтею 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Не погоджуючись з наведеним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Щодо правового врегулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 3 Конституції України гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Правовий статус ветеранів війни регламентується Законом України від 22.10.1993 року № 3551-ХII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХII).

У преамбулі до Закону №3551-ХII зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно зі ст. 4 Закону № 3551-ХII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХIІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з п. 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.004 № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону № 3551-ХIІ визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Таким чином, обов`язковими умовами, за яких ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС може бути віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни є наявність факту інвалідності, доказів залучення особи до виконання обов`язків військової служби або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Судом встановлено, що згідно довідкою медико-соціальної експертної комісії серія 12ААВ № 684265, ОСОБА_2 , встановлено 2 групу інвалідності, безстроково, причина інвалідності захворювання пов`язане із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Отже, на нього поширювалась дія Закону № 3551-ХII (п.9 ч.2 ст.7).

Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення № 402).

Відповідно до п. 1.1 розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п. 2.4.5, 21.30 Положення № 402 військово-лікарська комісія може приймати постанову про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.

Згідно з п. 21.6 Положення № 402 при встановленні причинного зв`язку захворювань військовослужбовців з аварією на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об`єктах, учасників ядерних випробувань і випробувань ядерної зброї та тих, що брали участь у складанні ядерних боєприпасів і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, постанови приймаються, зокрема, у таких формулюваннях (наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії (постраждалого від наслідків аварії) на Чорнобильській АЕС відповідної категорії при встановленні причинного зв`язку обов`язкова):

а) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" - якщо захворювання виникли у період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, загострились або ускладнилися, призвели до інвалідності чи смерті у строки, передбачені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 травня 1997 року № 150 "Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 вересня 1997 року за №448/2252, (далі - наказ МОЗ України від 17 травня 1997 року №150), і військовослужбовець, колишній військовослужбовець має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними військово-лікарськими комісіями (п. 21.9 розділу ІІ Положення № 402).

Згідно з витягом з протоколу 12 регіональної військово-лікарської комісії від 12.11.2023 №3476 захворювання, яке призвело до смерті чоловіка позивачки, пов`язане з виконанням ним обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Таким чином, уповноваженим органом державної влади (ВЛК) встановлено причинний зв`язок смерті чоловіка позивача внаслідок захворювань, набутих у зв`язку з виконанням обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відтак, за результатами розгляду справи судом встановлено, що на чоловіка позивача за життя поширювалася дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і він мав право на пільги, передбачені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни; до смерті чоловіка позивача призвело захворювання, пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У силу приписів п. 1 ст. 10 Закону № 3551-ХII чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у ст. 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Змістовний аналіз наведеної норми у сукупності з положеннями ст. 4, п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХII дає змогу зробити висновок, що чинність цього Закону поширюється на членів сім`ї військовослужбовців та прирівняних до них осіб, які: 1) загинули (пропали безвісті); або 2) померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); або 3) померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

При цьому відповідно до абзацу 19 пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХII до членів сімей загиблих військовослужбовців належить один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Отже, позивачка, будучи членом сім`ї померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, вважається особою, на яку поширюється чинність Закону № 3551-ХII.

Більше того, поширення чинності Закону № 3551-ХII на позивача є похідними від приналежності її померлого чоловіка до категорії ветеранів війни-інвалідів війни.

Відтак, дії відповідача щодо відмови позивачеві у присвоєнні статусу члена сім`ї загиблого на підставі положень п.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є протиправними.

Згідно з п. 2 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХII, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктами, 4, 7 вказаного Порядку передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХII, видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого". Посвідчення видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Таким чином, враховуючи протиправний характер наданої відповідачем відмови, для ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає можливим зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та вирішити питання щодо визнання за позивачем статусу члена сім`ї загиблого - вдови ліквідатора першої категорії із статусом інваліда війни, відповідно до Закону № 3551-ХII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від 06.09.2005, п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від 18.07.2006, п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від 10.02.2010, п.58) принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 09.12.1994, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області (вул. Гайдамацька, буд. 1, м. Ізюм, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64309, код ЄДРПОУ 03196469) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області (вул. Гайдамацька, буд. 1, м. Ізюм, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64309, код ЄДРПОУ 03196469) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та вирішити питання щодо визнання за ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого - вдови ліквідатора першої категорії із статусом інваліда війни, відповідно до Закону № 3551-ХII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області (вул. Гайдамацька, буд. 1, м. Ізюм, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64309, код ЄДРПОУ 03196469) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Ч ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.М. Шляхова