Ухвала

від 03.02.2025 по справі 520/383/25

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

03 лютого 2025 року справа № 520/383/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Дзержинського районного суду м. Харкова (просп. Перемоги, буд. 52В,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61202, код ЄДРПОУ02894036) третя особа: Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (вул. Шевченка, буд. 315-А,м. Харків,61033, код ЄДРПОУ40108646) , третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (вул. Шевченка, буд.26,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61013, код ЄДРПОУ45329727) , третя особа: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Кооперативна, 12/14,м.Харків,61103, код ЄДРПОУ44045454) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив :

- визнати неправомірною бездіяльність Дзержинського районного суду м. Харкова щодо невнесення заяви ОСОБА_1 від 07.09.2024р. про застосування терміну давності звернення постанови у справі про адміністративне правопорушення до виконання до автоматизованої системи документообігу Дзержинського районного суду для здійснення автоматичного розподілу між суддями упродовж терміну в 3 місяці від дати надходження до суду такої заяви ОСОБА_1 ;

- визнати неправомірним направлення Дзержинським районним судом м. Харкова на виконання до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції та Індустріального відділу державної виконавчої служби в м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судової постанови у справі про адміністративне правопорушення № 638/2007/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яку було направлено для виконання під час перебування на розгляді Дзержинського районного суду м. Харкова заяви ОСОБА_1 про застосування до зазначеної постанови у справі про адміністративне правопорушення № 638/2007/23 правил щодо терміну давності звернення на виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення;

- повернути постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.09.2023р. у справі № 638/2007/23 з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції та Індустріального відділу державної виконавчої служби в м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції без виконання до Дзержинського районного суду м. Харкова для забезпечення можливості належного вирішення Дзержинським районним судом м. Харкова процесуальним шляхом питання щодо застосування терміну давності звернення постанови до виконання; Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях - поновити такий стан відомостей в Єдиній інформаційній системі Міністерства внутрішніх справ щодо прав на управління транспортними засобами відносно ОСОБА_1 , який існував до 07.11.2024р.

Ухвалою суду від 14.01.2025р. відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірним направлення Дзержинським районним судом м. Харкова на виконання до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції та Індустріального відділу державної виконавчої служби в м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судової постанови у справі про адміністративне правопорушення № 638/2007/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яку було направлено для виконання під час перебування на розгляді Дзержинського районного суду м. Харкова заяви ОСОБА_1 про застосування до зазначеної постанови у справі про адміністративне правопорушення № 638/2007/23 правил щодо терміну давності звернення на виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення; повернення постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.09.2023р. у справі № 638/2007/23 з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції та Індустріального відділу державної виконавчої служби в м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції без виконання до Дзержинського районного суду м. Харкова для забезпечення можливості належного вирішення Дзержинським районним судом м. Харкова процесуальним шляхом питання щодо застосування терміну давності звернення постанови до виконання; Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях - поновити такий стан відомостей в Єдиній інформаційній системі Міністерства внутрішніх справ щодо прав на управління транспортними засобами відносно ОСОБА_1 , який існував до 07.11.2024р.

Ухвалою суду від 14.01.2025р. в решті позовних вимог було відкрито спрощене провадження.

21.01.2025р. ОСОБА_1 до суду надано заяву "про усунення недоліків судових ухвал від 14.01.2025р.", згідно якої він вказав, що, на його думку, не вбачається при вирішення питання про відкриття провадження у справі можливість винесення судом двох самостійних ухвал різних за своїм змістом, так само як і можливість роздільного вирішення питань про наявність підстав для відкриття провадження за кожною заявленою позовною вимогою.

Крім того, позивач наполягав на тому, що всі заявлені ним позовні вимоги є взаємопов`язані, їх окремий розгляд не є можливим.

Відповідач, повідомлений судом про відкриття провадження у справі, а також можливість надання до суду відзиву на позовну заяву (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.01.2025р. отримана відповідачем до електронного кабінету користувача підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" 15.01.2025р. згідно Довідки про доставку, сформованої КП ДСС), у визначений судом термін відзив на позовну заяву не надав.

Дослідивши подану ОСОБА_1 зазначену вище заяву, суд частково погоджується з доводами заявника в тому аспекті, що заявлені ним позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності Дзержинського районного суду м. Харкова щодо невнесення заяви ОСОБА_1 від 07.09.2024р. про застосування терміну давності звернення постанови у справі про адміністративне правопорушення до виконання до автоматизованої системи документообігу Дзержинського районного суду для здійснення автоматичного розподілу між суддями упродовж терміну в 3 місяці від дати надходження до суду такої заяви ОСОБА_1 безпосередньо пов`язані з підготовкою та розглядом справи у судовій інстанції.

Суд виходить з того, що судові рішення суддів, дії, а також бездіяльність суддів з питань відправлення правосуддя, пов`язані з підготовкою та розгляду справ у судових інстанціях, виконання судових рішень, підлягають оскарженню в апеляційному або касаційному порядку, а не шляхом звернення їх у суді, оскільки оскарження порушило би принципи незалежності суддів і заборону втручання в їх діяльність при відправленні правосуддя.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р. № 8 "Про незалежність судової влади" оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Згідно з висновками Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" від 12.06.2009 р. №6 у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій.

Згідно з статтею 126 Конституції України, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Частиною першої статті 129 Конституції України встановлено, при здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Отже, зі змісту вищенаведеного вбачається, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити таку перевірку шляхом подання позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-3139цс16 від 01 березня 2017 року.

Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Згідно Висновку №3 (2002) Консультативної ради до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (у тому числі, наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості, що підлягає встановленню у визначеному національним законодавством порядку.

Аналогічні висновки наведені в п.66 р. "Відповідальність і дисциплінарні провадження" Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 р. № 6-рп/2001, процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першої статті 3 КАС України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1-2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

За змістом п. 7 та п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Частинами 2-4 статті 46 КАС України встановлено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України (як суду касаційної інстанції до 15.12.2017 р.) від 20.05.2013 р. №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, які наділені сукупністю прав і обов`язків державних органів, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій.

Таким чином, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відтак, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Слід зауважити, що Європейський суд з прав людини у декількох своїх рішеннях ("Coeme та інші проти Бельгії", "Gurov проти Молдови", "Олександр Волков проти України") наголосив, що поняття "суд, встановлений законом", стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування "суду", але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Відтак, умовою належного розгляду судової справи є дотримання підсудності суду, встановленої законом.

З врахуванням наведених доводів суд доходить висновку, що даний спір не підлягає розглядові за правилами адміністративного судочинства, оскільки судовий порядок оскарження дій суду з приводу судових справ не передбачений. Висновок про можливість розгляду позовних вимог в частині в даній справі був передчасним.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 2, 4,5,6,19,20,21,238, 248 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дзержинського районного суду міста Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, роз`яснити, що заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в суді.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Д.В. Григоров