Рішення

від 03.02.2025 по справі 560/15902/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/15902/24

РІШЕННЯ

іменем України

03 лютого 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати неправомірною відмову відповідача за №10/8670 від 01.10.2024 у наданні відстрочки від призову на військову службу в Україні на строк дії відповідних законних підстав, ОСОБА_1 , відповідно до пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати комісію створену при ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від призову на військову службу в Україні на строк дії відповідних законних підстав ОСОБА_1 , відповідно до пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що звернувся із заявою до відповідача про надання відстрочки. За результатами розгляду вказаної заяви відповідач протоколом від 27.09.2024 №26 ухвалив рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомив, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: відсутній перелік документів відповідно до додатку 5 Постанови КМУ №560 від 18.05.2024. Позивач вважає таку відмову протиправною, просить позов задовольнити.

Копія ухвали про відкриття провадження від 31.10.2024 року вручена відповідачу 31.10.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 31.10.2024.

Відзиву на позов та витребуваних ухвалою доказів від відповідача не надходило.

Оскільки відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву, керуючись положеннями частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 29.10.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 31.10.2024 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та витребував необхідні докази.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 17.09.2024 подав до відповідача заяву в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

До заяви позивач додав:

- копію паспорта;

- копію свідоцтва про народження;

- копію сповіщення сім`ї;

- копію витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

- копію військового квитка.

За результатами розгляду вказаної заяви від 17.09.2024, відповідач повідомив позивача листом від 01.10.2024 №10/8670, в якому зазначив, що протоколом від 27.09.2024 №26, комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: відсутній перелік документів відповідно до додатку 5 Постанови КМУ №560 від 18.05.2024.

Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДУ

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон №2232-ХІІ).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

- жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Одночасно суд враховує, що з 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

За п. 1 Порядку №560 він, серед іншого, визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п. 59 Порядку №560).

Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, на дату вирішення справи судом комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно Додатку 5 до Порядку №560 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зокрема для отримання відстрочки на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 вказаного Закону, надаються документи, що підтверджують родинні зв`язки (у тому числі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), рішення суду про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.

З огляду на системне тлумачення положень Закону №3543-XII та Порядку 560, так і відповідно до безпосереднього змісту п. 1 та п. 56 Порядку №560 підстави для відстрочки визначаються законом, в той час як постановою Кабінету Міністрів України визначено процедуру її надання.

Таке співвідношення цих нормативно-правових актів відповідає правилам врегулювання суспільних відносин, оскільки Порядок №560 прийнято саме на виконання положень Закону №3543-XII. Водночас, з цієї ж підстави Порядок №560 повинен повністю відповідати нормам Закону №3543-XII та узгоджуватися з ними.

Суд звертає увагу, що в Законі №3543-XII немає, не конкретизовано підстав для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Водночас, спірним в цій справі є передусім спосіб, яким уряд передбачив порядок підтвердження наявності статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а саме: надання для такого підтвердження, зокрема, рішення суду про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин.

При цьому суттєво, що п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII при формулюванні правила поведінки використовує саме і лише статус особи, без конкретизації порядку підтвердження наявності в особи такого статусу.

Отже, для відповідності нормі саме закону необхідно підтвердити статус як такий, незалежно від способу підтвердження.

Законом, який визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей, є Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" від 12 липня 2018 року № 2505-VIII (далі Закон №2505-VIII).

В розумінні положень ст. 1 Закону № 2505-VIII особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 4 Закону № 2505-VIII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Отже, законодавець розрізняє поняття "особа зникла безвісти за особливих обставин" та "безвісно відсутня особа", для набуття особою статусу зниклої безвісти за особливих обставин достатньо внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, і саме з дати вказаної в наведеному реєстрі особа вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин.

Звернення до суду родичів після набуття особою статусу зниклої безвісти за особливих обставин з метою встановлення статусу зниклої безвісти є правом, а не обов`язком родичів.

При цьому, суд звертає увагу, що Закон № 3543-XII пов`язує право на отримання відстрочки саме з набуттям статусу особи зниклої безвісти за особливих обставин, що не потребує ухвалення судового рішення з цього питання.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є рідними братами, оскільки походять від одних батьків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.08.2024 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 06.08.2024.

До Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин внесено запис, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій), дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин: 13.08.2024.

Також факт зникнення безвісті за особливих обставин підтверджується сповіщенням сім`ї №51 від 15.06.2024 року.

Отже, на дату подання заяви про відстрочку від 17.09.2024 рідний брат позивача ОСОБА_2 , є особою зниклою безвісти за особливих обставин.

Однак, комісія за результатами розгляду заяви позивача прийняла рішення, яким відмовила у наданні відстрочки, оскільки відсутній перелік документів відповідно до додатку 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.

Суд звертає увагу на те, що відповідач у своєму повідомленні №10/8670 від 01.10.2024 не зазначив, які саме документи, передбачені Порядком №560, не було надано позивачем.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 27.09.2024 №26, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Оскільки відповідачем належним чином не надано оцінки наданими позивачем документами, а також не зазначено (не конкретизовано) у рішенні, які саме документи, передбачені Порядком №560 позивач не надав, суд вважає, що необхідно зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 27.09.2024 №26, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 ) Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуюча суддя Д.Д. Гнап