Постанова

від 30.01.2025 по справі 755/17122/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 755/17122/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4736/2025Головуючий у суді першої інстанції - Хромова О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Кравченко А.С.,

за участю:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_8,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Палій Альоною Віталіївною, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , заінтересована особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Заяву обґрунтовано тим, що 29.08.1992 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Єнакіївського міського управління юстиції Донецької області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , актовий запис № 584. Рішення Єнакіївського районного суду Донецької області від 22.02.1995 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.

05.03.2024 Єнакіївським районним судом Донецької області по справі №13-1-14/2024 постановлено ухвалу про виправлення описки у рішенні Єнакіївського районного суду Донецької області від 22.02.1995 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

29.05.2024 ОСОБА_3 отримала свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , видане Відділом РАГС Єнакіївського районного управління юстиції в Донецькій області.

Оригінал рішення Єнакіївського районного суду Донецької області від 22.02.1995 залишився у Відділі РАГС Єнакіївського районного управління юстиції в Донецькій області.

Водночас,28.06.2024 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено ОСОБА_1 у внесенні змін до актового запису про розірвання шлюбу в державному реєстрі актів цивільного стану громадян у зв`язку із відсутністю у реєстрі актового запису про розірвання шлюбу. Тому заявнику рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення відповідного факту.

Встановлення факту ОСОБА_1 необхідно для реалізації її цивільних прав та отримання свідоцтва про розірвання шлюбу.

На підставі викладеного, просила встановити факт розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13.11.2024 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 43-45).

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що вона не зверталася до Дружківського міського суду Донецької області із заявою про видачу копії судового рішення по справі, оскільки справа знаходиться на тимчасово окупованій території України, а саме в Єнакіївському районному суді Донецької області.

При цьому, зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що копія рішення Єнакіївського міського суду Донецької області про розірвання шлюбу від 22.02.1995 з відміткою про набрання законної сили знаходиться у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Єнакіївського міського управління юстиції в Донецькій області, яке було у заявника в одному екземплярі і тому надати/пред`явити до виконання це рішення до відповідного відділу ДРАЦС не має можливості.

Зауважує на тому, що Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовив заявнику з підстав того, що не приймає свідоцтво про розірвання шлюбу, котре видане на окупованій території, а не відмовив, тому що рішення суду про розірвання шлюбу не було належним чином оформлене, про що суд першої інстанції зазначає в своєму рішенні (а.с. 48-51).

Заявник та її представник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити.

Заінтересована особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістила.

Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності заінтересованої особи, оскільки її неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Приморським РС у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області 02 жовтня 2015 року, вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Єнакієве Донецької області. На сторінці 10 паспорту «Сімейний стан» міститься штамп ВДРАЦС міста Єнакієве Донецької області про реєстрацію шлюбу з громадянином ОСОБА_4 , 1970 року народження, дата реєстрації шлюбу - 29 серпня 1992 року.

Згідно з копією рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 лютого 1995 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зареєстрований 29 серпня 1992 року у відділі ЗАГС міста Єнакієве Донецької області, розірвано. Рішення набрало законної сили 07 березня 1995 року, копію рішення видано для пред`явлення в органах запису актів громадянського стану.

До матеріалів справи долучено ухвалу Єнакіївського міськраойнного суду від 05 березня 2024 року про виправлення описки в рішенні Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 лютого 1995 року, відповідно до якого заяву ОСОБА_1 про виправлення описки задоволено, вирішено виправити описку у рішенні суду від 22 лютого 1995 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та вважати правильним у вказаному рішенні ім`я ОСОБА_1 - ОСОБА_1 .

На підставі вказаних документів Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Єнакіївського міського управління юстиції в Донецькій області 29 березня 2024 року видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 20 листопада 1995 року вчинено актовий запис про розірвання шлюбу № 646. Прізвище після розірвання шлюбу " ОСОБА_5 ", " ОСОБА_1 ".

Згідно з листом Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 28 червня 2024 року у № 301/33.4-87, за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян інформації щодо державної реєстрації розірвання шлюбу між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 22 лютого 1995 року по теперішній час не виявлено.

Так, частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку (частина третя статті 9 цього Закону).

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації.

За правилом частини першої статті 12 вищевказаного Закону внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.

Частинами першою - третьою статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що поновлення актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану у разі його відсутності, що підтверджується документально. Право на подання заяви про поновлення актового запису цивільного стану мають особи, зазначені в частині другій статті 22 цього Закону.

Заява про поновлення актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.

Поновлення актового запису цивільного стану проводиться за місцем його первинного складення.

Згідно із пункту 3 розділу І Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 із змінами та доповненнями, за заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника.

Відповідно до пункту 2 розділу IV Правил повторна видача свідоцтва чи витягів про державну реєстрацію актів цивільного стану здійснюється відділами державної реєстрації цивільного стану чи на підставі актового запису цивільного стану незалежно від місця державної реєстрації акту цивільного стану та місця проживання заявника після безпосередньої перевірки відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даним паперового носія актового запису підтвердження про це відділу державної реєстрації актів актового запису цивільного стану.

Відповідно до пункту 1.1. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

У пункті 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, передбачено, що однією із підстав для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Поновлення втрачених актових записів про шлюб, зміну прізвища, розірвання шлюбу, смерть проводиться тільки за наявності документів, які підтверджують, що відповідний актовий запис був раніше складений в органах державної реєстрації актів цивільного стану України (свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, його копії, засвідченої нотаріально, відмітки (штампа) про державну реєстрацію акту цивільного стану в паспорті або паспортному документі), або на підставі рішення суду (п.5 р III Правил).

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійсним і не створює правових наслідків.

У той же час, у відповідності до статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» передбачено, що діяльність збройних формувань рф та окупаційної адміністрації рф у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

У відповідності до статті 5 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях органи державної влади та їх посадові особи, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України вживають заходів для захисту прав і свобод цивільного населення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення.

Частиною другою статті 319 ЦПК України встановлено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Як вже зазначалося вище матеріали справи містять копію рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22.02.1995 про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зареєстрований 29 серпня 1992 року у відділі ЗАГС міста Єнакієве Донецької області, а такожкопію свідоцтва серії днр № НОМЕР_3 , виданого 29.03.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Єнакіївського міського управління юстиції в Донецькій області, про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 20 листопада 1995 року вчинено актовий запис про розірвання шлюбу № 646. Прізвище після розірвання шлюбу " ОСОБА_5 ", " ОСОБА_1 ".

Отже, згідно з Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" шлюб розірвано на тимчасово окупованій території України.

Разом з тим, питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави-члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів.

За змістом частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою) (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі №235/2357/17 від 22.10.2018 та у справі № 759/5313/21 від 07.09.2022.

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум реєстрація народжень, смертей і шлюбів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Відтак, враховуючи, що заявник позбавлений можливості провести державну реєстрацію розірвання шлюбу і у позасудовому порядку у компетентних органах України а встановлення даного факту не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право, колегія суддів дійшла до висновку про можливість задоволення заяви та встановлення факту розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22.02.1995, про що Єнакіївським відділом реєстрації актів цивільного стану складений актовий запис № 646 від 20.11.1995.

Надані суду документи, які видані незаконно створеними органами, хоч і не мають юридичної сили, проте дозволяють встановити фактичні обставини, необхідні для вирішення справи.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, всупереч приписам частини першої статті 294 ЦПК України не дослідив у повній мірі всі докази, надані заявником, не надав належної оцінки доводам заявника, не врахував інші обставини, які мають значення для розгляду справи та сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів заявника.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Керуючись ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Палій Альоною Віталіївною, - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт розірвання шлюбу між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 лютого 1995 року, про що Відділом державної реєстрації єнакіївським відділом реєстрації актів цивільного стану Єнакіївського міського управління юстиції в Донецькій області складений актовий запис № 646 від 20 листопада 1995 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 03 лютого 2025 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова