Рішення

від 27.01.2025 по справі 610/1427/23

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я (заочне)

Іменем України

610/1427/23 2/610/21/2025 27 січня 2025 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

секретаря: Виноградської О.В.,

розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивач просить: позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з неї аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі, в розмірі 1136 гривень щомісячно до досягнення нею повноліття, на рахунок, який відкрито на її ім`я у Державному ощадному банку України.

В обґрунтування позову вказує, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Представник позивача просила розглянути справу за її відсутності, позов підтримала та просила його задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи. Зазначила, що викладені в позовній заяві обставини є актуальними і на сьогоднішній день, відповідач веде аморальний спосіб життя, долею дитини не цікавиться, не допомагає їй, до долі дитини ставиться байдуже (а.с. 111).

Відповідач про час і місце судового засідання повідомлялась належним чином за зареєстрованим місцем проживання (перебування) (а.с. 32), а також можливим фактичним місцем проживання, однак на пошту за отриманням судової повістки і в судове засідання не з`явилась (а.с. 107-108, 109-110), причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, поважності неявки не убачається.

Тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів і зважаючи на вжиті заходи для забезпечення участі відповідача у розгляді справи.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Зазначене вбачається з постанови Верховного Суду у справі № 686/16892/20 провадження № 61-6807св21 від 29.07.2021 р.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Strand Lobben and Others v. Norway» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 є матір`ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

Відомості про батька дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України, що встановлено з копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с. 6-7).

ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

З відповідей ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області від 19.01.2022, 17.03.2023 та 25.08.2023 вбачається, що під час перевірок за зверненнями Служби у справах дітей Донецької селищної ради було встановлено, що ОСОБА_1 10.01.2022 залишила дитину на сторонніх осіб та пішла в невідомому напрямку, повернулась лише ввечері 11.01.2022, ОСОБА_1 не створює належних умов проживання своїй малолітній дитині. Щодо ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративні правопорушення, оскільки в її діях вбачалося ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини ОСОБА_2 (а.с. 20 зворот, 21).

В своїх письмових поясненнях, наданих 21.10.2021, 01.11.2021, 29.04.2022 та 01.03.2023 службі у справах дітей, ОСОБА_1 зобов`язувалась навести лад у приміщенні, де проживає з дитиною, тримати його у задовільному стані, виконувати належним чином свої батьківські обов`язки, піклуватись про те, щоб дитина була чиста, нагодована та доглянута, не зловживати спиртними напоями та не палити в будинку. Відмовилась від перебування її дитини у реабілітаційному центрі соціальної підтримки дітей та сімей. Була попереджена про відповідальність за невиконання батьківських обов`язків (а.с. 23, 24).

Наказом Служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області від 20.09.2023 ОСОБА_2 було знято з первинного обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (а.с. 25).

Згідно з протоколом поліцейського піклування від 18.10.2023 встановлено, що ПОГ СП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Колотило М.О. застосував поліцейське піклування щодо дитини ОСОБА_2 , яку було виявлено 18.10.2023 о 14.30 год в АДРЕСА_1 , з приводу чого звернулася соц. служба по телефону на лінію «102». Матір дитини ОСОБА_1 знаходилась в п`яному вигляді, не могла піклуватися дитиною. Дитину було передано Службі у справах дітей (а.с. 16-17).

Постановою від 18.10.2023 ПОГ СП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Колотилом М.О. було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП у виді штраф за те, що вона 18.10.2023 о 16.00 год в АДРЕСА_2 знаходилась в п`яному вигляді, мала хитку ходу та неохайний вигляд, чим зневажала людську гідність та суспільну мораль (а.с. 18).

Відповідно до акту проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 18.10.2023 встановлено, що фактично здійснює догляд за дитиною матір ОСОБА_1 та її співмешканець ОСОБА_3 , скарг на здоров`я немає, тілесних ушкоджень візуально не виявлено, дитина має зовнішні ознаки недогляду та занедбаності, низький рівень гігієни, поруч з дитиною відчувається неприємний запах, одягнута в брудний одяг, вага та зріст значною мірою не відповідають віку дитини. На момент виявлення дитина була на вулиці брудна та голодна, матір, яка була в стані сильного алкогольного сп`яніння (мала хитку ходу та неохайний зовнішній вигляд), йшла по дорозі, дитина знаходилась поруч та ходила по проїжджій частині дороги, що свідчить про ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків. Матір постійно зловживає спиртними напоями, дитина залишається без нагляду дорослих, співмешканець ОСОБА_1 разом зі знайомим постійно знаходяться в стані алкогольного сп`яніння, під час планових перевірок вони також перебували в стані алкогольного сп`яніння. Особи, які здійснюють догляд за дитиною, перебувають у невідкладному стані, що є прямою загрозою їх життю та здоров`ю або їх оточенню. Помешкання, в якому проживає дитина, не пристосоване для її проживання, перебуває в антисанітарному стані, є небезпека пожежі, система електропостачання в аварійному стані, у помешканні під час перевірки було брудно, стійкий запах тютюну. Було зроблено висновок, що для дитини залишатися в таких умовах дуже небезпечно, тому її було негайно відібрано у матері та передано до КНП «БКЛІЛ» на обстеження. Матір не змогла залишити коментар та ознайомитись з актом, бо знаходилась в сильному алкогольному сп`янінні (а.с. 12-16).

Рішенням Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області від 19.10.2023 було вирішено негайно відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 у зв`язку з загрозою для життя та здоров`я та з метою захисту законних прав та інтересів малолітньої дитини (а.с. 26).

В своїй відповіді від 20.10.2023 адміністрація КНП «ЦПМСД» Донецької селищної ради щодо стану здоров`я дитини ОСОБА_2 повідомила, що декларацію укладено 28.09.2021, на даний час дитина практично здорова, але відстає у фізичному розвитку, щеплена згідно з віком, останній візит до лікаря був 29.08.2023 з приводу проби манту. Мати дитини рекомендації лікаря виконувала, але обстеження в ОДКЛ не пройшла. Дитина потребує дообстеження гастроентеролога, невролога. 15.09.2023 були запрошені на проведення БЦЖ, але не з`явилися. В 2023 році мати з дитиною за медичною допомогою не звертались. Сім`я є малозабезпеченою, санітарний стан приміщення незадовільний, продуктами харчування забезпечені недостатньо (а.с. 22 зворот).

З відповіді Центру надання соціальних послуг Донецької селищної ради від 23.10.2023 вбачається, що під час позачергового відвідування сім`ї, яка перебувала у складних життєвих обставинах, виявлено, що ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 та має на утриманні та вихованні неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконує свої батьківські обов`язки в повному обсязі, а саме: дитина перебуває в антисанітарних умовах, в будинку відчувається стійкий запах тютюнового диму, мати палила в приміщенні, де знаходилась дитина, у матері були наявні ознаки вживання алкоголю, чого матір не заперечувала, матір під час розмови поводила себе агресивно, використовуючи нецензурну лексику. На підставі наказу Центру від 15.02.2023 сім`ю ОСОБА_1 було взято на облік, як родину, яка опинилася в складних життєвих обставинах та потребує послуги соціального супроводу. В ході проведеної роботи неодноразово надавалась допомога у вигляді продуктових наборів, одягу, памперсів, було проведено профілактичні бесіди, в тому числі щодо наслідків ухилення від виконання батьківських обов`язків, були надані консультації з приводу покращення матеріально-побутових умов родини (а.с. 22).

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.08.2018 ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 18-20, 41-46).

Постановами Балаклійського районного суду Харківської області від 12.10.2023 та від 08.01.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП за те, що вона ухилилася від виконання батьківських обов`язків, передбачених законодавством, щодо виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , що виразилось у тому, що 07.08.2023 вона залишила дитину без нагляду, повернулась додому із ознаками алкогольного сп`яніння, а також 18.10.2023 ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння, залишила без нагляду дитину, яка самостійно ходила по проїзній частини дороги, до того ж мала неохайний, недоглянутий вигляд (а.с. 60-61, 62-63).

Крім того, щодо ОСОБА_1 04.03.2023 складався протокол про адміністративне правопорушення за те, що вона 04.03.2023 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , що виразилось у тому, що вона не забезпечує належних умов проживання донці, а саме в будинку дуже брудно, сильно накурено, дитина голодна. Однак постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 16.11.2023 провадження у справі було закрито у зв 'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с. 58-59).

03.09.2024 служба у справах дітей та сім`ї при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради у своєму листі повідомила, що малолітня дитина ОСОБА_2 відповідно до розпорядження Малинівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області від 01.11.2023 влаштована в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_4 . За час перебування дитини в сім`ї патронатного вихователя матір ОСОБА_1 жодного разу не відвідувала дитину, життям, здоров`ям та розвитком доньки не цікавилась. Дівчинка розвивається відповідно до віку, мова чітка, розмовляє реченнями, аналізує сказане. Почала вчити літери, комунікабельна, любить танцювати, складає іграшки, прибирає, навички самообслуговування сформовані відповідно до віку, забезпечена усім необхідним для життя, виховання та розвитку (а.с. 64).

В своїх письмових поясненнях від 24.10.2024 патронатний вихователь ОСОБА_8 повідомила, що дитину ОСОБА_2 було тимчасово влаштовано в її родину 27.10.2023. За весь час перебування дитини у неї матір дитини жодного разу не зателефонувала, не приїжджала, дитиною ніхто з родичів не цікавився. В цей час дитина навчилася самостійно їсти, одягатися, висловлюватися щодо своїх потреб, її розвиток відповідає віку, добре комунікує з іншими дітьми (а.с. 86).

За висновком органу опіки та піклування Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, який було надано суду разом з позовною заявою, та висновком, наданим суду 29.10.2024, визнано доцільним позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зловживає спиртними напоями, не створює належних умов для проживання малолітньої дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, часто залишає дитину саму без догляду, не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших цінностей. Перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 залишила дитину без догляду, дворічна дитина ходила по проїжджій частині дороги самостійно, мала неохайний, недоглянутий вигляд, тому через загрозу її життю і здоров`ю та з метою захисту її законних прав та інтересів дитину було негайно відібрано у матері. Дитина перебуває в сім`ї патронатного вихователя, однак матір жодного разу не відвідувала дитину, життям, здоров`ям та розвитком доньки не цікавилась. До служби у справах дітей Донецької селищної ради за весь час з жовтня 2023 року ОСОБА_1 жодного разу не звернулась, не знає, де перебуває її донька, не цікавиться її здоров`ям та розвитком, доля дитини їй байдужа (а.с. 27, 87-88).

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 152 СК України закріплено право дитини на належне батьківське виховання.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності , встановленої законом.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України однією з підстав для позбавлення батьківських прав визначено ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

З огляду на зміст норми закону (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України), позбавлення батьківських прав може застосовуватися лише тоді, коли батьки не просто не виконують свої обов`язки по вихованню дитини, а й ухиляються від їх виконання, тобто за умови доведення винної поведінки батьків, які свідомо нехтують здійсненням своїх обов`язків, передбачених ст. 150 СК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» дано роз'яснення про те, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Тому, виходячи із змісту зазначених вище вимог закону, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 недбало ставилась до виконання своїх батьківських обов`язків, зловживала спиртними напоями, в результаті чого дворічна дитина ходила по проїжджій частині дороги, мала неохайний, недоглянутий вигляд, була брудна та голодна, вага та зріст значною мірою не відповідали віку дитини, помешкання, в якому проживала дитина перебувало в антисанітарному стані, тому її було негайно відібрано у матері та передано до лікарні на обстеження, а потім до сім`ї патронатного вихователя.

З того часу матір жодного разу не відвідувала дитину, не телефонувала їй, життям, здоров`ям та розвитком доньки не цікавилась, з дитиною не спілкується, не забезпечує її належним доглядом, вихованням та харчуванням, утриманням, навчанням та підготовкою до дорослого життя, не піклується про їх духовний, фізичний розвиток. До служби у справах дітей жодного разу не звернулась, щоб дізнатися, де перебуває її донька, доля дитини їй байдужа.

Відповідач могла б забрати до себе доньку та належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, але до теперішнього часу вона так цього і не зробила і навіть не намагалася, тобто взагалі не виявляє ніякого бажання до виховання доньки, піклування про неї, дитина та її доля їй байдужі. Більш того, це в неї вже четверта дитина, щодо попередніх трьох вона так само була позбавлена батьківських прав через ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Крім того, відповідач неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 , а також за те, що знаходилась в п`яному вигляді, мала хитку ходу та неохайний вигляд, чим зневажала людську гідність та суспільну мораль.

Водночас, дитина після відібрання її у матері по теперішній час перебуває в патронатній родині, де для неї створені усі належні умови для її життя, виховання та розвитку.

Будучі попередженою про необхідність належного виконання своїх батьківських обов`язків та змінити своє ставлення до виховання дитини, відповідач ніяких дій, спрямованих на цю зміну не вчинила, ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків не змінила, дитину було відібрано у матері через загрозу її життю та здоров`ю.

Все це свідчить про те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Більш того, відповідач, знаючи, що її хочуть позбавити батьківських прав, в судове засідання не з'явилась, тим самим виявивши байдужість до результатів розгляду справи щодо позбавлення її батьківських прав та долі дитини, фактично погодившись із позовними вимогами.

Прийшовши до переконання про те, що відповідач тривалий час не приділяє уваги, не бере участі у вихованні дитини, у її духовному та моральному розвитку, як це передбачено ст. 150 СК України, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує належним харчуванням, одягом, медичним доглядом, лікуванням, як складову виховання. ОСОБА_1 не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає їй доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не вживаючи заходів до її проживання з нею протягом тривалого часу, не цікавиться її долею, не звертаючись до органів опіки та піклування за сприянням у здійсненні своїх батьківських прав і виконанні батьківських обов`язків, суд зважає і на те, що позбавлення батьківських відповідає інтересам дитини, яка перебуває в сім`ї патронатного вихователя, де для неї створені всі необхідні умови.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте у цій справі суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку, що позивач довела, що відповідач нехтує потребами своєї дитини, порушує її права на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов'язків. Відповідач не спростувала, що свідомо нехтує обов'язками матері щодо дитини. Факт неявки до суду та не заперечення нею позбавлення її батьківських прав свідчить про відсутність інтересу до доньки та реальне небажання змінити свою поведінку.

Верховний Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте у цій справі з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а також із встановлених обставин на підставі досліджених та оцінених доказів у справі, які вказують на нехтування матір'ю своїми батьківськими обов'язками, обґрунтованим є позбавлення її батьківських прав.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни ставлення до своїх обов'язків щодо виховання дитини.

Разом з тим, згідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

У відповідності до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Причому обов`язок є особистим, а не солідарним.

Відповідно до ст. 182 СК України, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатність чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За правилами ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

У той же час відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Станом на день звернення з вказаною позовною заявою, прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років - 2272 гривень, 50% від якого становить 1136 гривень.

Доказів добровільного виконання відповідачем обов`язку утримувати дитину нею не надано і з матеріалів справи цього не убачається.

Не надано доказів наявності у відповідача інвалідності, її непрацездатності, або інших обставин, які б унеможливлювали виконання нею обов`язку утримувати дитину, у т.ч. у визначеному мінімальному розмірі.

Враховуючи інтереси дитини, їх потреби, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд виходить з принципів судочинства про змагальність судового процесу та ухвалення рішення судом лише на підставі доказів, наданих сторонами.

Внаслідок задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України

у х в а л и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Позбавити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, щомісячно, в розмірі 1136 гривень на рахунок дитини, який буде відкрито на її ім`я в Державному ощадному банку України, починаючи з 24 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

4.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на користь держави 5368 гривень судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Служба у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, місцезнаходження: 64250, Харківська область, Ізюмський район, с-ще Донець, вул. Центральна, буд. 40, код ЄДРПОУ 43930600.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_1 .

Суддя Стригуненко В.М.