Постанова

від 03.02.2025 по справі 460/20665/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 460/20665/23 пров. № А/857/18636/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Махаринець Д.Є.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в м.Рівне 14 червня 2024 року у справі № 460/20665/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» до Рівненської митниці про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

31.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Рівненської митниці, просило визнати протиправними та скасувати картку відмови №UA204060/2023/000069 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204060/2023/000029/2 від 02.08.2023.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, у зв`язку з чим відповідач витребовував додаткові документи та розбіжності у поданих до митного оформлення документах могли бути усунуті або ж пояснені декларантом після отримання запиту митного органу, проте декларант не спростував твердження відповідача про виявлені у документах недоліки та не надав додаткових документів, які б дозволяли митниці однозначно встановити і перевірити заявлену декларантом митну вартість. Суд першої інстанції вказав, що наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для витребування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості. Суд першої інстанції зазначив, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за самостійно обраним методом, і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 3ст. 53 Митного кодексу України. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були підстави вважати, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, через відсутність у поданих до митного оформлення документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що декларантом для митного оформлення товару подані всі необхідні документи, які підтверджують оплату товару. Скаржник вказує, що розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями, які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнівів у достовірності задекларованої митної вартості. Скаржник зазначає, що Товариство прийняло усі умови поставки товару, визначені проформою-інвойсом. Скаржник вказує, що послуги завантаження здійснювались силами перевізника за рахунок покупця, вартість послуг навантажувальних робіт включена у вартість наданих послуг, а тому включена у повній мірі до митної вартості товару. Скаржник також зауважує, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Скаржник вказує, що відсутність інформації про дату контракту в рахунку-фактурі та розбіжності і неточності в частині неправильного зазначення адреси відправника товару носять характер випадково зроблених механічних та граматичних помилок, допущених під час складання документи і не мають істотного характеру при визначенні митної вартості товару. Скаржник вважає, що зазначені митним органом розбіжності ніяк не призвели до неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість відповідного товару, а тому не було підстав для коригування такої за резервним методом.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» (Покупець) та компанією AYMEKS IC VE DIS TIKARET LTD. STI. Туреччина (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №23032023 від 23.03.2023, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує товари, зазначені в рахунку-фактурі до цього контракту.

Загальна сума договору становить 100 000 Євро, ціна товару вказується в рахунку-фактурі. Умови поставки товарів визначаються окремо для кожної поставки у рахунку-фактурі.

З метою митного оформлення товарів уповноваженою особою Товариства подано митну декларацію від 02.08.2023 №23UA204060007407U5 на імпортовані відповідно до Договору №23032023 від 23.03.2023 товари. Митна вартість імпортованих товарів визначена за основним методом.

Під час здійснення митного контролю та перевірки, поданих до митного оформлення митної декларації від 02.08.2023 №23UA204060007407U5, товаросупровідних документів, митним органом сформовано повідомлення про необхідність надання декларантом додаткових документів: висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки.

Згідно з частиною 6 статті 53 Митного кодексу України уповноважену особу позивача митного брокера повідомлено про право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Також, надано консультацію стосовно рівня вартості товарів, яким володіє митниця, та який можливо застосувати до імпортованих товарів.

Вказана вимога щодо надання додаткових документів в межах та з підстав частини 3 статті 53 Митного кодексу України належним чином позивачем не була виконана, оскільки в наданні таких документів листом від 02.08.2023 №02/08/2 відмовлено.

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 63 Митного кодексу України, митну вартість товару №3 скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України, з розрахунку у національній валюті України та валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання МД до митного оформлення: Товар №3 МД від 17.05.2023 №UA205030/2023/008281 6,76 USD/кг. * 297,50 кг* 36,5686 UAH/USD = 73543,1115 UAH або у валюті контракту 1832,44 EUR.

За результатами опрацювання поданих до митного оформлення товаросупровідних документів, з урахуванням листа від 02.08.2023 №02/08/2, митний орган прийняв картку відмови №UA204060/2023/000069 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204060/2023/000029/2 від 02.08.2023, випуск імпортованих товарів у вільний обіг здійснений із застосуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України.

Вважаючи вказані картку відмови та рішення про коригування митної вартості товарів протиправними, Товариство звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа № 804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезених товарів визначена позивачем за першим методом - ціною договору.

Згідно з графою 33 рішення про коригування митної вартості №UA204060/2023/000029/2 від 02.08.2023 уповноваженою посадовою особою митного органу зазначено, що вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: 1) відповідно до п.4 Зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу від 23.03.2023 № 23032023 зазначено, що оплата товару покупцем здійснюється у доларах/євро 100% за товар, зазначений у відповідному інвойсі, однак в поданому до митного оформлення Рахунку-фактурі (Invoice) від 24.07.2023 №MGA2023000000076 відсутня інформація щодо умов та порядку оплати за товар; 2) декларантом подано Банківський платіжний документ від 12.04.2023 №41, в якому зазначено що оплата за товар здійснюється згідно з Контрактом від 23.03.2023 №23032023, при цьому п.п 3.5, п.2 Договору визначено, що умови оплати вказані в рахунку-фактурі до цього договору, який фактично виставлений продавцем 24.07.2023; 3) згідно з п.1 Контракту визначено що продавець продає, а покупець купує товари зазначені в рахунку-фактурі до цього контракту, при цьому декларантом подано проформа-інвойс №ET-230323-UA-04, який фактично дублює цінову інформацію зазначену в рахунку №MGA2023000000076; 4) відповідно до п.3.3 контракту поставка товарів визначені окремо для кожної поставки у рахунку-фактурі до цього договору для кожної партії товару, ціна включає витрати продавця на пакування, маркування, завантаження товару на судно та експортне оформлення, при цьому в рахунку від 24.07.2023 № MGA2023000000076 зазначені умови поставки EXW KONYA, та надано рахунок на транспортні витрати від 01.08.2023 №240, в якому не зазначено витрати на розвантажувально-навантажувальні роботи. Дана невідповідність впливає на величину наданих транспортних послуг та фактично не включення їх в повній мірі до митної вартості; 5) декларантом до митного оформлення під кодом документу 3000 подано заявку на купівлю валюти RIDSN4124G2L0 від 12.04.2023, при тому що п.1 Контракту визначено, що продавець продає, а покупець купує товари зазначені в рахунку-фактурі до цього контракту, при цьому рахунок-фактура (Invoice) № MGA2023000000076 виставлений пізніше, а саме 24.07.2023; 6) в поданих до митного оформлення товаросупровідних документах відсутня інформація, що відправник AYMEKS IC VE DIS TICARET LTD.STI. являється виробником товару; 7) в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (Invoice) № MGA2023000000076 в графі номер та дата контракту відсутня інформація про дату контракту; 8) наявні розбіжності щодо адреси відправника зазначених в графі 2 митної декларації та поданих до митного оформлення товаросупровідних документах, а саме рахунку-фактурі (Invoice) № MGA2023000000076 та Контракту від 23.03.2023 № 23032023; 9) наявні розбіжності щодо терміну доставки вантажу, відповідно до додаткової угоди від 29.03.2023 №2 визначено термін поставки 3 місяці, що суперечить поданому Рахунку-проформі (Proforma invoice) від 24.03.2023 №ET-230323-UA-04 в якому визначено термін доставки 4 тижні після підтвердження. До митного оформлення декларантом не подано інформацію щодо підтвердження доставки вантажу.

Відповідач зазначає, що вказане в своїй сукупності мало наслідком виникнення обґрунтованого сумніву у митного органу у правильності визначення митної вартості.

Водночас Товариство вказує, що підставою для оплати товару фактично послужив контракт №23032023 від 23.03.2023 та проформа-інвойс №ЕТ-230323-UA-04 від 24.03.2023, яка по своїй суті є попереднім рахунком для оплати товару та документом, яким визначено обов`язок продавця товарів поставити товар покупцю за наперед обговореною ціною. Комерційний інвойс, виданий в день відвантаження товару, лише засвідчує факт відвантаження товару та є обов`язковим для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони.

Товариство зазначає, що оплата товару підтверджується платіжною інструкцією №41 від 12.04.2023. Факт поставки товару здійснена на підставі комерційного інвойсу.

Крім того, Товариство зауважує, що завантаження товару здійснювалось силами перевізника за рахунок покупця, вартість послуг навантажувальних робіт у сумі 300 грн. включена до вартості наданих послуг, що підтверджується довідкою ФОП ОСОБА_1 .

Досліджуючи виявлені митним органом розбіжності під час розмитнення позивачем ввезеного товару та аргументи Товариства, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Суд апеляційної інстанції враховує, що рахунок-фактура - це комерційний документ, який відображає продаж товару або надання певної послуги. Рахунок-фактура є підтвердженням будь-якої комерційної операції. Оскільки рахунок-фактури повинен містити перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити, то виявлені митним органом розбіжності, на переконання суду апеляційної інстанції, є підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення заявленої митної вартості ввезеного Товару.

Крім того, будучи первинним бухгалтерським документом, рахунок-фактура повинен мати реквізити, які дають змогу ідентифікувати господарську операцію та її учасників (назва підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назва контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури).

Водночас, рахунок-проформа за своїм змістом є комерційним документом, який містить відомості про кількість, ціну та вартість товару, але не є розрахунковим документом, бо не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми, тому не виступає платіжним документом.

У міжнародній практиці рахунок-проформа є товаросупровідним документом і на відміну від рахунку-фактури, одержувач рахунку-проформи не зобов`язаний оплачувати зазначену в ньому суму, відповідно і той, хто його складає, нічого не отримує. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 53 МК України рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості лише у тому випадку, коли товар не є об`єктом купівлі-продажу. Якщо товар є об`єктом купівлі-продажу, то митному органу надається рахунок-фактура (інвойс).

Щодо умов поставки EXW (розшифровка «Ex Works» named place - перекладається «Франко завод»), то продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

На переконання суду апеляційної інстанції, системний аналіз наданих Товариством копій документів та пояснень, а також норм чинного законодавства, вказує на те, що надані Товариством документи в своїй сукупності не підтверджували складові митної вартості ввезеного товару, а виявлені митним органом під час митного оформлення ввезеного товару розбіжності іншими документами, які зазначались митним органом у повідомлені згідно з вимогами частин 2-3 статті 53 МК України на підтвердження митної вартості, не були надані.

Отже, долученими до матеріалів справи копіями документів підтверджено зазначені митним органом розбіжності та неточності у наданих Товариством документах. Надані позивачем документи, на переконання суду апеляційної інстанції, не є належним підтвердженням складових митної вартості ввезеного товару.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів «a» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно з частинами 1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Зазначені вище обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, у своїй сукупності вказують на наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості ввезеного товару, оскільки надані митному органу документи містили розбіжності, не відповідали узгодженому сторонами порядку проведення оплат за поставлений товар, що водночас було правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта та надало митниці, за вищеописаних обставин, право вчиняти послідовні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, оскільки декларантом не надано належних документів та не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості ввезеного товару, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачу правомірно відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено підстави правомірності дій митного органу щодо коригування митної вартості ввезеного Товариством товару, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі № 460/20665/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко