Постанова

від 03.02.2025 по справі 140/5595/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/5595/24 пров. № А/857/23239/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої суддіМатковської З.М.,

суддів Кузьмича С.М., Ніколіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОР ІНВЕСТ СЕРВІС» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №140/5595/24 за адміністративним позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОР ІНВЕСТ СЕРВІС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор Інвест Сервіс» (далі ТзОВ «Дор Інвест Сервіс») про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 53 412,03 грн та пені в сумі 833,04 грн, всього 54 245,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі Закон № 875-ХІІ), відповідач у 2023 році не забезпечив норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 53412,03 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена, а порушення строку сплати адміністративно-господарських санкцій тягне нарахування пені в сумі 833,04 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор Інвест Сервіс» на користь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в дохід Державного бюджету на рахунки відкриті в управліннях Державної казначейської служби України, Казначейство України (ел. адм. подат.) адміністративно-господарські санкції в сумі 53 412,03 грн (п`ятдесят три тисячі чотириста дванадцять гривень 03 копійок) та пеню в сумі 833,04 грн (вісімсот тридцять три гривні 04 копійок), всього 54 245,07 грн (п`ятдесят чотири тисячі двісті сорок п`ять гривень 07 копійок).

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що у 2023 році на товаристві була працевлаштована особа з інвалідністю, що підтверджується відповідними довідками та наказами.

Також, варто врахувати, що в розрізі місяців, обов`язок працевлаштування особи з інвалідністю у товариства виник з лютого 2023 року. Відповідно до податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал, обов`язок щодо створення та працевлаштування особи з інвалідністю у товариства виник з лютого 2023 року, оскільки середньооблікова кількість працівників становила у лютому 2023 року 8 (у січні 2023 року 4), у березні 2023 року -9.

Також відповідач не погоджується із розміром адміністративно-господарських санкцій у сумі 53 412,03 грн, оскільки сума штрафних санкцій підлягає сплаті за кількість днів відсутності працевлаштованої особи з інвалідністю на товаристві. Щодо нарахування пені апелянт вважає, що пеня нарахована неправомірно та безпідставно. Судом першої інстанції не досліджено питання відсутності підстав для нарахування пені на суму адміністративно-господарських санкції згідно Розрахунку.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що у зв`язку із введенням воєнного стану, значно погіршилось становище суб`єктів господарювання та пошук спеціалістів на створені посади безрезультатний, адже товариство самостійно здійснювало пошуки спеціалістів на посади, які створено для осіб з інвалідністю, однак пошуки безуспішні. Відсутність кваліфікованих кадрів не залежить від дій та можливостей товариства.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що поданий позивачем Витяг з центрального банку даних з проблем інвалідності, не відповідає Постанові Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 №14-2 Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі Порядок №14-2), що в свою чергу є порушенням.

Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов про стягнення адміністративного-господарських санкцій залишити без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ТзОВ «Дор Інвест Сервіс» зареєстроване як юридична особа 18.08.2022, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.08.2022.

Відповідно до витягу з централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), наданого Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, середньооблікова кількість штатних працівників ТзОВ «Дор Інвест Сервіс» у 2023 році становить 10 працівників, а кількість осіб з інвалідністю у вказаний період 0.

Згідно із розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, та розрахунком позову, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ТзОВ «Дор Інвест Сервіс» становить 1 особа, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання вказаного нормативу 53 412,03 грн, з врахуванням середньорічної заробітної плати в розмірі 106 824,05 грн, пеня за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій (39 днів) 833,04 грн.

07.03.2024 позивач надіслав відповідачу претензію про сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 53 412,03 грн., однак отримав лист ТзОВ «Дор Інвест Сервіс» вих. №12/04-1 від 12.04.2024, яким товариство заперечило щодо розрахунку таких адміністративно-господарських санкцій, оскільки відповідач створив робоче місце для осіб з інвалідністю у 2023 році.

З 12.08.2022 по 13.03.2023 на ТзОВ «Дор Інвест Сервіс» працював ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю 3 групи. Крім того, товариство зазначило, що по мірі своїх можливостей вживало заходів щодо працевлаштування даної категорії працівників та інформувало центр зайнятості про наявність робочого місця для осіб з інвалідністю, а тому підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій до товариства відсутні.

Порушення відповідачем терміну сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки весь її строк і становить 833,04 грн.

Враховуючи те, що адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку сплачені не були, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази про звернення до місцевого центру зайнятості із звітом за формою №3-ПН протягом 3-х днів з дня відкриття вакансії, яка може бути зайнята особою з інвалідністю, а тому неможливо стверджувати, що ТзОВ «Дор Інвест Сервіс» вжило всіх заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення господарського правопорушення.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частинами першою, другою статті 18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ (в редакції до 06.11.2022) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 № 2682-IX (чинний з 06.11.2022) частину третю статті 18 Закону № 875-ХІІ викладено в новій редакції: Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-ХІІ).

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб`єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яким було визначено, що на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 №827-22 «Про затвердження форми звітності» № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 та передбачено, що форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб , за наявності попиту на робочу силу (вакансії); форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.(п.1,4,1.5 р.І Порядку).

Періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Враховуючи наведене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН у встановлений строк, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до наказу ТзОВ «Дор Інвест Сервіс» від 11.08.2022 №15-к «Про прийняття на роботу» прийнято ОСОБА_1 з 12.08.2022 на постійну роботу на посаду бухгалтера з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Відповідно до довідки МСЕК №040098 від 26.09.1995 ОСОБА_1 встановлено інвалідність третьої групи довічно.

Наказом ТзОВ «Дор Інвест Сервіс» від 13.03.2023 №11-К «Про звільнення» звільнено ОСОБА_1 з 13.03.2023 з посади бухгалтера за згодою сторін.

Як слідує із наказу ТзОВ «Дор Інвест Сервіс» від 01.02.2023 №06.1-К «Про створення робочих місць для осіб з інвалідністю», з 01 лютого 2023 року створено 2 робочих місця для осіб з інвалідністю, а саме «водій автотранспортних засобів» та «менеджер з логістики» з окладом, встановленим штатним розписом.

Водночас доказів того, що товариство звернулося до місцевого центру зайнятості із звітом за формою №3-ПН протягом 3-х днів з дня відкриття вакансії, яка може бути зайнята особою з інвалідністю відповідачем не надано.

Отже, відсутні підстави стверджувати, що ТзОВ «Дор Інвест Сервіс» вжило всіх заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем у 2023 році не було вжито заходів для повідомлення відповідного державного органу щодо наявності вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативів встановлених Законом України №875-ХІІ.

Що стосується доводів апелянта про невірний розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, то апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції ро те, що розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, та не залежить від кількості днів відсутності працевлаштованої особи з інвалідністю на підприємстві.

Отже, позивачем доведено наявність складу правопорушення, а тому наявні підстави для господарсько-правової відповідальності відповідача, що відповідно свідчить про правомірність формування Розрахунку та нарахування суми пені, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОР ІНВЕСТ СЕРВІС» - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №140/5595/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. В. Ніколін