Ухвала

від 03.02.2025 по справі 520/2941/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 лютого 2025 року

м. Київ

справа №520/2941/24

адміністративне провадження №К/990/37075/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі № 520/2941/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 135000705 від 02 січня 2024 року, яким за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності нараховано пеню у розмірі 21550927,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що податкове повідомлення-рішення № 135000705 від 02 січня 2024 року є протиправним та таким, що порушує права Товариства, оскільки пеня за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами була нарахована всупереч положенням Закону України «Про валюту та валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі також - Закон № 2473-VIII) та Податкового кодексу України (далі також - ПК України).

Так, позивач вказує, що, враховуючи положення статті 13 Закону № 2473-VIII, в якій законодавець закріпив таку підставу для припинення нарахування пені за порушення граничних термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами як зупинення виконання контракту через дію форс-мажорних обставин, а також, уповноваживши торгово-промислову палату засвідчувати настання таких форс-мажорних обставин, останній створив, зокрема для Товариства легітимні очікування, що, отримавши сертифікат Запорізької торгово-промислової палати, яким вона засвідчила настання форс-мажорних обставин, які об`єктивно унеможливили виконання контрактів, нарахування пені за порушення граничних строків за цими контрактами буде зупинено.

Наголошує, що виконати обов`язок щодо повернення валютної виручки шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення з недобросовісного контрагента-нерезидента (A.X. Agroslavinvest s.r.o. не сплачено за поставлений позивачем товар у повному обсязі) Товариство не мало можливості внаслідок дії обставин непереборної сили, а саме - знищення первинної документації через обстріли російською федерацією місць їх зберігання. Натомість, як вважає позивач, ним було вжито усіх необхідних заходів для забезпечення повернення валютної виручки, а у його діях відсутня вина, як обов`язкова умова притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, оскільки порушення граничних термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності спричинено діями третіх осіб (контрагентів-нерезидентів, якими порушено строки розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами; не у повному обсязі здійснено оплату за поставлені товари).

Також Товариство посилається на те, що пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01 січня 2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, її нарахування у період з 01 березня 2020 року по 01 липня 2023 року суперечить положенням абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 135000705 від 02 січня 2024 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" (вул. Чернишевська, буд. 66, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39820081) суму судового збору у розмірі 24224 грн. Також, додатковою постановою суду апеляційної інстанції від 19.09.2024 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 5000,00.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення № 135000705 від 02 січня 2024 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки у зв`язку з повномасштабною війною росії проти України український законодавець ввів обмеження при розрахунку компаній-резидентів України з іноземцями. Судами враховано, що Запорізькою торгово-промисловою палатою видано сертифікат, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин, які унеможливили повернення валютної виручки ТОВ "Торговий Будинок "Новаагро" у строки, зазначені в контрактах, укладених з компаніями-нерезидентами.

Також судами враховано, що ТОВ "Торговий Будинок "Новаагро" звернулось до Запорізької торгово-промислової палати та отримало сертифікати про настання форс-мажорних обставин, які унеможливили звернення до суду з позовом про стягнення з A.X. Agroslavinvest s.r.o. заборгованості за контрактами: № 2803/1 від 28.03.2022, № 0510 від 05.10.2022, № 1011/1 від 10.11.2022, № 0711/1 від 07.11.2022.

Суди дійшли висновку про підтвердження належними доказами наявності форс-мажорних обставин та, що такі згідно з пп. 112.8.9 п.1 12 ст. 112 ПК України є тими обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Окрім того, суд апеляційної інстанції, з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.02.2024 року у справі № 420/1538/23, зазначив, що пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та відповідно на неї розповсюджується дія положень абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня, підлягає списанню.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків судів обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Підставою касаційного оскарження зазначено пункти перший та четвертий частини 4 статті 328 КАС України, зокрема, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; а також, зазначено підстави для оскарження, передбачені частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що судами не враховано, що ТОВ «ТБ «Новаагро» не було надано до матеріалів перевірки сертифікати Запорізької торгово-промислової палати: №2300-23-4777 від 21.12.2023, №2300-23-4798 від 21.12.2023, №2300-23-4736 від 15.12.2023, №2300-23-4718 від 13.12.2023, що свідчить про те, що контролюючий орган не мав можливості врахувати вищезазначені документи при проведенні перевірки (акт перевірки складений 12.12.2023). Таким чином, судом не було прийнято до уваги наступні висновки Верховного Суду, сформульовані в постанові від 05.10.2023 по справі №520/14773/21, а саме, що не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на наявність обставин, які є підставою для звільнення від відповідальності, передбачені підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України (вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору)), оскільки про наявність таких платник податків не повідомляв контролюючий орган і такі не були предметом дослідження останнім. Вищевказаний висновок також стосується сертифікату торгово-промислової палати, який не був наданий до перевірки.

Також, суб`єктом господарювання було надано до перевірки сертифікати Запорізької Торгово-промислової палати; №2300-23- 4019 від 29.09.2023, №2300-23-4036 від 29.09.2023, які не свідчать про неможливість зарахування грошових коштів, а також ґрунтуються на приписах нормативно-правових актів, що стосуються діяльності Національного банку України, які не є релевантними. Зокрема, постанова Кабінету Міністрів України №153 від 24.02.2022 року «Про перелік товарів критичного імпорту», стосується операцій імпорту, в той час, як розглядувана справа стосується експорту товарів, тобто взагалі не стосується неможливості зарахування грошових коштів на рахунок Продавця (ТОВ "ТБ "Новаагро"). Крім того, Постанова Правлінням Національного банку України №18 від 24.02.2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», якою встановлено заборону здійснювати будь-які валютні операції: з використанням російських та білоруських рублів; учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь; для виконання зобов`язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь. В справі, яка розглядається, згідно Сертифікатів №2300-23-4019 та №2300-23-4036 засвідчено неможливість зарахування грошових коштів на рахунок позивача по контрактах укладених з резидентом Польщі, а валюта розрахунків гривня.

Також судами проігноровано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 № 910/8580/22, відповідно до якого ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Окрім того, скаржник стверджує про протиправність висновку судів попередніх інстанцій, що пеня нарахована протягом дії карантину підлягає списанню, оскільки такі висновки суперечать правовому висновку, зазначеному в постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів від 23.07.2024 по справі №240/25642/22, відповідно до якого приписи Податкового кодексу України, якими запроваджено мораторій на певні перевірки та нарахування суми пені не застосовуються до правовідносин, які регулюються положеннями Закону України «Про валюту і валютні операції» № 247З-VIII.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу для перевірки наведених у ній доводів.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані. Посилаючись на висновки Верховного Суду, наполягає, зокрема, на тому, що сертифікати торгово-промислової палати є достатніми доказами існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) й у Товариства відсутній обов`язок подавати будь-які інші докази на підтвердження таких обставин.

Колегія суддів визначила, що спірними та ключовими питаннями у цій справі, зокрема, є:

1) достатність подання лише довідки (сертифікату) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції. Тобто, надання у спірних правовідносинах довідці (сертифікату) торгово-промислової палати ознак преюдиційного характеру, та визнання цього документу як достатнього доказу існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків;

2) необхідність доведення причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання/відсутність обов`язку доводити такий причинно-наслідковий зв`язок;

Під час касаційного перегляду встановлено наявність різної практики Верховного Суду з цих питань.

Так, у постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року (справа №620/14203/23), від 11 вересня 2024 року (справа №520/21174/23), від 15 серпня 2024 року та від 16 січня 2025 року (справа №580/4079/23) висловлено наступну правову позицію.

Положення Закону України «Про валюту та валютні операції» не визначають жодним чином повноважень контролюючого органу на власний розсуд надавати оцінку висновку торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин, як і не покладають на суб`єкта господарювання обов`язок довести контролюючому органу наявність форс-мажорних обставин, а навпаки - вказується лише про необхідність надати довідку (сертифікат) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції. Тобто, частина шоста статті 13 Закону "Про валюту та валютні операції" надає у спірних правовідносинах довідці (сертифікату) торгово-промислової палати ознаки преюдиційного характеру, оскільки визначає цей документ як достатній доказ існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків.

Тобто, Верховний Суд у вищенаведених справах констатував, що на підтвердження існування форс-мажорних обставин необхідно (достатньо) надавати відповідну довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), що, у свою чергу, вказує на відсутність у контролюючого органу права вимагати від суб`єкта господарювання інші докази на підтвердження факту існування обставин непереборної сили.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність обов`язку у суб`єкта господарювання доводити існування причинно-наслідкового зв`язку між настанням форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні) і невиконанням (несвоєчасним виконанням), зокрема, податкових зобов`язань.

Натомість, у постанові від 23.07.2024 (справа № 240/25642/22) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду виснував, що саме по собі введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для неперерахування контрагентом - нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар в межах зовнішньоекономічних контрактів.

Колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі №620/14203/23, від 11 вересня 2024 року у справі №520/21174/23, від 15 серпня 2024 року та від 16 січня 2025 року у справі №580/4079/23.

На переконання колегії суддів сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, оскільки визнання сертифікату достатнім доказом існування форс-мажорних обставин, без надання оцінки іншим доказам, суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Суд касаційної інстанції встановив, що зміст спірних у цій справі правовідносин полягає у незгоді позивача із висновком податкового органу про порушення Товариством граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і, відповідно, наявністю підстав для нарахування пені на підставі частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII в умовах існування форс-мажорних обставин, які вплинули на порушення цих строків.

Так, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ унормовані Законом №2473-VIII, який також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Стаття 13 Закону №2473-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (частина перша статті 13 Закону №2473-VIII).

Згідно із вимогами частини другої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п`ята статті 13 Закону №2473-VIII).

Водночас, частина шоста статті 13 Закону №2473-VIII передбачає, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Правління Національного банку України (далі - НБУ) затвердило постановою від 02 січня 2019 року №5 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).

Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Пункт 23 розділу ІІ Положення №5 передбачає, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Водночас, 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18).

Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».

В подальшому, до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180" (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).

Таким чином, за загальним правилом експорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану НБУ змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 року по 07 липня 2022 року - 120 календарних днів, з 07 липня 2022 року - 180 календарних днів. При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022 року.

У цій справі встановлена згідно з актом податкової перевірки кількість днів, протягом яких відбулось порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, не є спірною між сторонами і, відповідно, не є предметом касаційного перегляду. Поряд з цим позивач наполягає, що з 24 лютого 2022 року внаслідок виникнення форс-мажорних обставин перебіг означених строків зупинився, тому підстав для нарахування пені не було.

Вирішуючи питання щодо того, які саме обставини слід розглядати як форс-мажорні (обставини непереборної сили), а також щодо документів та доказів, які підтверджують їх настання та припинення, та органу, уповноваженого на таке засвідчення, суд касаційної інстанції враховує наступне правове регулювання та судову практику.

Щодо обставин, які слід розглядати як форс-мажорні (обставини непереборної сили).

Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постанові від 21 липня 2021 року (справа №912/3323/20) Верховний Суд виснував, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

За визначенням, наведеним у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати», законодавець до форс-мажорних обставин відніс, серед іншого, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває і досі.

Отже, враховуючи визначення, наведене у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», суд касаційної інстанції погоджується із доводом позивача, що введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є форс-мажорною обставиною, яка в повній мірі відповідає ознакам надзвичайності і невідворотності.

Поряд із цим, колегія суддів переконана, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.

Колегія суддів погоджується, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, у тому числі і у разі відсутності такого сертифікату. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

З наведеного слідує, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

Відтак, здійснюючи касаційний розгляд справи №520/2941/24, колегія суддів, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне передати цю справу на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.

Відповідно до частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Згідно зі статтею 347 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі даної справи на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.

Керуючись статтями 346, 347 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Cправу №520/2941/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

М.М. Гімон

І.А. Васильєва ,

Судді Верховного Суду