Ухвала

від 26.01.2025 по справі 214/10845/21

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/10845/21

1-кп/214/284/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2025 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041750000817 від 03.09.2021, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На виконання ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2024 року про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній доставлений до суду 25 січня 2025 року.

У відповідності до вимог ч.5 ст.191 КПК України, у зв`язку зі спливом 36 годин із моменту затримання та доставлення до суду обвинуваченого ОСОБА_4 , протокольною ухвалою суду від 25 січня 2025 року останній звільнений із під-варти, враховуючи, що інших запобіжних заходів до нього не застосовано. Крім того, у судовому засіданні було оголошено перерву до 10:00 год. 26 січня 2025 року для продовження розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене ним 29 червня 2023 року письмове клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, яким неможливо запобігти, окрім як шляхом застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, на думку прокурора, ОСОБА_4 переховувався від суду, при цьому прокурор просить врахувати суспільну небезпеку вчинених ним кримінальних правопорушень, строк покарання, який загрожує останньому, в разі визнання його винним, а також те, що він є громадянином Республіки Азербайджан, проживає на території України не маючи на те офіційних документів, не має соціальних зв`язків, а отже фактично у нього відсутні фактори які можуть стримувати його від порушення процесуальних обов`язків. Також, прокурор вважає, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків з метою примушування їх до зміни показів у суді.

Крім того, ОСОБА_4 без поважних причин перестав відвідувати судові засідання, змінив місце свого мешкання та номер телефону, що свідчить про його свідоме ухилення від правосуддя.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд не обирати відносно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою. Пояснив, що не відвідував судові засідання, оскільки не мав коштів на проїзд. Офіційно працевлаштуватися не зміг, бо не мав посвідки на проживання. Має закордонний паспорт, виданий Республікою Азербайджан, оскільки є громадянином цієї країни. Також повідомив, що до затримання він за договором працював кухарем з метою утримання жінки, з якою проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу, та її маленькою дитиною. Він не має близьких родичів, оскільки є сиротою з дитинства. Просить суд не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зобов`язується ставитися відповідально до своїх обов`язків та відвідувати судові засідання за викликом суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти клопотання прокурора та просила суд відмовити у його задоволенні. Зауважила, що такий запобіжний захід, як домашній арешт, вже застосовувався до ОСОБА_4 , однак просить суд дати другий шанс її підзахисному для виправлення та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, виходячи з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 29 Конституції України гарантовано, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Це також узгоджується із ст.5 Конвенції про захист прав людини, у якій зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому § 18 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти громадської безпеки та умисного тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, передбачених ч.1 ст.263 та ч.2 ст.307 КК України, відповідно при цьому, за ч.2 ст.307 КК України законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років з конфіскацією майна.

Судом встановленіобставини,наявність якихможе свідчитипро ризики,передбачені п.п.1,3ч.1ст.177КПК України,а саме:переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду та незаконно впливати на інших обвинувачених та свідків в цьому кримінальному провадженні, що підтверджується наступним.

21 грудня 2021 року у провадження суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021041750000817 від 03.09.2021, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який ухвалою суду від 21 грудня 2021 року був призначений до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

11 січня 2022 року ухвалою суду вищезазначене кримінальне провадження №12021041750000817 від 03.09.2021 призначено до судового розгляду.

Судом встановлено, що з 08 червня 2023 року ОСОБА_4 перестав з`являтися за викликом до суду для судового розгляду кримінального провадження відносно нього, у зв`язку з чим розгляд справи неодноразово було відкладено, а в подальшому ухвалою суду від 02 жовтня 2024 року зупинено судове провадження щодо розгляду кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 та останнього оголошено у розшук.

24 січня 2025 року о 00 год. 40 хв. обвинуваченого ОСОБА_4 було затримано у м. Києві та 25 січня 2025 року о 10 год. 50 хв. доставлено до суду на виконання ухвали суду від 02 жовтня 2024 року про надання дозволу на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого до суду 29 червня 2023 року.

У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого, його репутацію, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Із зазначеного вище слідує, що з 08 червня 2023 року до 25 січня 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 переховувався від суду, не виконував покладених на нього процесуальних обов`язків, а саме: прибувати за викликом до прокурора та суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

Суд відхиляє доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про наведені ним причини не прибуття до суду за викликом, а саме: відсутність роботи та грошових коштів на оплату проїзду до суду, оскільки такі не знайшли свого підтвердження, враховуючи, що стороною захисту таких доказів суду не надано.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, одне з яких пов`язане з незаконним обігом наркотичних засобів, за яке законом передбачено покарання на строк від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, і хоча зазначена вище обставина сама по собі не може бути підставою для існування ризику, що обвинувачений може переховуватись від суду, однак тривале свідоме ухилення від суду та затримання його в м. Києві є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 не має сталих соціальних зв`язків та постійного місця проживання, а надані стороною захисту докази не підтверджують в повній мірі наявність таких обставин.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_4 не працевлаштований на постійне місце роботи, а отже, не має постійного джерела доходу, розгляд справи по суті ще не розпочато, свідків у кримінальному провадженні не допитано, а тому, зважаючи на все вищевикладене, суд приходить до переконання про існування ризиків, що обвинувачений, знаходячись на волі та знаючи про тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, може у незаконний спосіб впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Оцінюючи вищезазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду, або незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки їх наявність встановлена під час розгляду клопотання прокурора, а посилання на зазначені прокурором обставини є актуальними та їх існування підтверджується належними та допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, враховуючи положення ст.ст.177, 178 КПК України та відсутність обставин, які б давали можливість гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 без застосування найсуворішого запобіжного заходу, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора щодо доцільності обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюстроком на 58 (п`ятдесят вісім) діб, враховуючи строк застосування тимчасового запобіжного заходу у вигляді затримання.

Приходячи до такого висновку суд вважає, що тримання під вартою ОСОБА_4 виправдано за наявності вказаних вище обставин, в тому числі тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу.

В свою чергу, суд не може погодитись з доводами захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про відсутність підстав для застосування до останнього найсуворішого запобіжного заходу та можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі домашнього арешту, оскільки встановлені вище обставини дають змогу беззаперечно стверджувати, що запобігти встановленим вище ризикам, шляхом застосуванням більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, неможливо.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

З огляду на відсутність підстав, передбачених ч.4 ст.183 КПК України, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд вважає за доцільне визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі її внесення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.176-178, 181, 183, 194, 202, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 58 (п`ятдесят вісім) діб, тобто до 24 березня 2025 року.

У порядку ч.5 ст.182, ч.3 ст.183 КПК України визначити розмір застави 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з розрахунку 3 028 грн. станом на

01 січня 2025 року для працездатних осіб), тобто в розмірі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн. 00 коп.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, без письмового дозволу суду;

3) не спілкуватись зі свідками в кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесення застави обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений та оголошений о 15 год. 55 хв. 29 січня 2025 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1