Рішення

від 23.01.2025 по справі 712/11427/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/11427/24

Номер провадження2-о/711/25/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі: головуючого - судді Демчика Р.В. секретаря судового засідання Кофановій А.О., за участі заявника ОСОБА_1 , представника заявника Чигрик І.А., заінтересованої особи ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за заявою адвоката Чигрик Ірини Анатоліївни яка діє в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,-

встановив:

Адвокат Чигрик І.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до судуд із заявою про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.02.2022 батьком заявника є ОСОБА_4 , а матір`ю - ОСОБА_5 .

На момент народження заявника, батьки проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому в свідоцтві про народження прізвище батька записано за прізвищем матері, проте ім`я та по батькові повністю співпадають з іменем, по батькові особи, яку заявник вважає своїм батьком - ОСОБА_6 .

За життя ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнавав своє батьківство по відношенню до заявника, вважав його своїм рідним сином, приймав участь у його вихованні.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Хацьківської сільської Ради народних депутатів Черкаської області 04.11.1993, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 , 20.07.1978 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 , у зв`язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 ». Реєстрація шлюбу підтверджується також відміткою на 10 сторінці паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 11.05.2001. Таким чином, ОСОБА_2 є матір`ю особи, яку заявник вважає своїм батьком, а саме ОСОБА_6 , бабусею заявника та, у даному випадку зацікавленою особою.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали разом без реєстрації шлюбу з 1993 року по 2001 рік. За час перебування у фактичних шлюбних відносинах у них народилось двоє дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджують довготривалість їхніх відносин відносин.

При цьому, обидві дитини народились під час перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у не зареєстрованому шлюбі. У зв`язку з цим, запис про батька як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 , у Книзі реєстрації народжень було проведено відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України,

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до народження заявника, а саме з 1993 та у подальшому, зі своїми синами до 2001 року проживали в одному приміщенні, а саме у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час за вищевказаною адресою зареєстрована та проживає ОСОБА_5 - мати заявника. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мали спільний бюджет, спільно харчувались, піклувались один про одного, придбавали разом майно та користувались ним, виховували разом синів. У 2001 році відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , притаманні подружжю закінчились та ОСОБА_6 переїхав проживати до своєї мами - ОСОБА_12 яка на той час проживала та проживає зараз за адресою: АДРЕСА_2 .

Просить суд встановити факт батьківства ОСОБА_6 , 1962 року народження, уродженця с. Хацьки Черкаського району Черкаської області, відносно його сина ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Черкаси.

Встановлення факту батьківства необхідно заявнику для встановлення родинних відносин із бабусею, ОСОБА_2 , що необхідно буде у подальшому для оформлення спадкових прав та здійснення догляду за нею, оскільки вона є особою похилого віку та у неї відсутні особи, з якими вона би мала родинні відносини.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси відкрите провадження у справі від 23.10.2024 року відкрите провадження у справі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.11.2024 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати, до участі у справі булло залучено ОСОБА_3 як заінтересовану особу.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.12.2024 року витребувано у приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Іващенко Г.М. належним чином завірену копію спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Черкаси.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник заяву підтримали, просили її задовольнити.

ОСОБА_2 заяву про встановлення факту батьківства підтримала

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій справу просив розглянути у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ст. 315 ЦПК України судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно із частинами першою, другою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) 22.02.2022 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Згідно листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 25.09.2024 року вбачається, що проведеною перевіркою по архіву відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) виявлено актові записи про народження №1232 від 19.12.1995 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та №321 від 11.05.1999 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно вищевказаних актових записів діти зареєстровані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Згідно ч. 2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 - у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК.

З огляду на роз`яснення пункту 9 Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК ( 1618-15 ), згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20). Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини (постанова Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 201/3963/16-ц).

Разом з тим, Обставини, що входять до предмету доказування, можуть встановлюватися такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. При вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

У справі, суди не звернули уваги на те, що висновок судової молекулярно-генетичної експертизи у справах про встановлення батьківства є лише одним із засобів доказування, який підлягає оцінці у сукупності із іншими доказами у справі. У разі відсутності висновку судової молекулярно-генетичної експертизи не виключається встановлення батьківства на підставі інших доказів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня2024 року у справі № 367/4662/22.

Та обставина, що ОСОБА_6 визнавав себе батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймав активну участь у його вихованні, турбувався про нього, спільно з ОСОБА_5 матеріально забезпечував дитину, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

На підтвердження вимог заяви про встановлення факту батьківства заявником надані фото, на яких зображені ОСОБА_6 , ОСОБА_5 разом із сином ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на прогулянці на Пагорбі Слави в м. Черкаси, ОСОБА_13 разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 біля свого будинку АДРЕСА_2 . Фото вказують на їх теплі та гарні стосунки. Суд бере до уваги дані фотознімки, оскільки вони відображають моменти спілкування ОСОБА_6 із дитиною ОСОБА_1 , вказують на родинне ставлення один до одного.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив суду що він знав ОСОБА_6 як свого батька. Вони разом з мамою, ОСОБА_6 проживали спільно за адресою АДРЕСА_1 . Коли йому було 5 років батько переїхав проживати до своєї матері ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 . Після смерті батька він піклується про ОСОБА_14 та допомагає їй. Все життя він вважав ОСОБА_6 своїм батьком. На те, що в свідоцтві про його народження у графі батько був зазначений не ОСОБА_10 , він уваги не звертав.

Допитана як свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є її сином, а ОСОБА_15 є її онуком. ЇЇ син та мама ОСОБА_15 познайомилися та стали проживати разом в гуртожитку по АДРЕСА_3 . У них народилося двоє синів - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Вони проживали як дружина та чоловік. Всією родиною вони приходили до неї на свята. Після смерті її сина за нею доглядає її онук ОСОБА_15 .

Допитана як свідок ОСОБА_5 пояснила суду про те, що вона познайомилася з ОСОБА_6 влітку 1992 року. З грудня 1992 року почали проживати в гуртожитку по АДРЕСА_3 , вели спільне господарство, піклувалися один про одного. У 1995 році у них народився син ОСОБА_15 , а у 1999 році ОСОБА_16 . ОСОБА_6 піклувався про дітей, виховував їх та завжди вважав своїми синами. В 2004-2005 роках їх стосунки погіршилися і ОСОБА_6 перейшов проживати до своєї матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки ОСОБА_6 мав проблеми з алкоголем вона й прийняла рішення не вказувати його як біологічного батька дітей. У дітей не було сумніву що ОСОБА_6 є їхнім батьком.

Допитана як свідок ОСОБА_17 пояснила суду, щ вона проживала в гуртожитку по АДРЕСА_4 . Поруч з нею проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Вони проживали в цивільному шлюбі приблизно з 1994 року по 2021 рік. Вели спільне господарство та турбувалися один про одного. У 1995 році у них народився син ОСОБА_15 . Вони спільно виховували дитину, ОСОБА_18 піклувався про ОСОБА_15 та називав своїм сином.

Допитана як свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що вона є сусідкою ОСОБА_2 , проживає біля неї дуже давно. Син ОСОБА_2 , ОСОБА_18 та ОСОБА_5 спільно проживали, відвідували ОСОБА_2 разом з ОСОБА_15 та ОСОБА_20 . ОСОБА_2 завжди вважала ОСОБА_15 та ОСОБА_20 своїми онуками.

Згідно із ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Тому, при оцінці показань свідків судом проаналізовано процес формування, збереження і передачі відомостей свідками.

Судом прийнято до уваги, що свідки надавали покази, посилаючись на інформацію, якою володіють особисто. Покази свідків узгоджуються з поясненнями учасників справи і не суперечать матеріалам справи. Тому судом прийнято до уваги покази свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .

Також судом встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняла його мати ОСОБА_2 , та 17.08.2020 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом

З урахуванням наявності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження факту батьківства ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку, що заява про встановлення факту батьківства підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 134 CK України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно з п. 2.13.1 Розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Враховуючи вищевикладене, повно та об`єктивно оцінивши зібрані докази, суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту батьківства, підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 130, 135 СК України, ст.ст. 3, 76, 258, 264-265, 273, 293-294, 315-316, 319, 354, 355ЦПК України, -

постановив:

Заяву задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виключити з актового запису про народження №1232 від 19.12.1995 року відносно ОСОБА_1 відомості про батька - ОСОБА_4 .

Внести до актового запису про народження №1232 від 19.12.1995 року відносно ОСОБА_1 відомості про батька, а саме вказати батьком: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик

Повне судове рішення складене 23.01.2025 року

Головуючий: Р. В. Демчик