Ухвала

від 04.02.2025 по справі 212/2993/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/2993/24

6/212/7/25

У Х В А Л А

визнаннявиконавчого документутаким,що непідлягає виконанню

04 лютого 2025 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:головуючого - судді Дехти Р.В., за участі секретаря судового засідання Машонина Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті кривий Ріг, цивільну справу за заявою ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2024 року ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» звернулось до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 212/2993/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування вказаної вимоги заявник посилався на те, що виконавчий документ пред`явлений до виконання не підлягає примусовому виконанню, оскільки добровільно виконано боржником поза межами виконавчого провадження, крім того зазначив, що сума за мировою угодою перед стягувачем сплачена у повному обсязі. Ухвала Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про затвердження даної мирової угоди від 26.08.2024 року по справі №212/2993/24, яка є виконавчим документом згідно з частиною 2 статті 208 ЦПК України, є виконаною в добровільному порядку на банківські реквізити ОСОБА_1 та в повному обсязі - 06.09.2024, тобто до моменту відкриття виконавчого провадження.

В судовезасідання,що призначенона 04лютого 2025року о10годинні 00хвилин представникзаявника Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» не з`явився, належним чином повідомлялися про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справу не подавали.

В судовому засіданні позивач, стягував ОСОБА_1 зазначила, що відповідач їй не доплатив більше чотирьох тисяч гривень за мировою угодою та мирова угода є нікчемною.

Представник органу державної виконавчої служби зазначив, що справа підлягає закриття, у зв`язку з тією обставиною, що виконавчий документ фактично виконано, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 10 грудня 2024 року.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

26 серпня 2024 року ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі у справі №212/2993/24 затверджено мирову угоду, укладену 20 серпня 2024 року у цивільній справі №212/2993/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

Ухвала Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 серпня 2024 року набрала законної сили з дати постановлення суддею.

Ухвала складена та підписана суддею 26 серпня 2023 року.

26.08.2024р. позивач отримала зазначену ухвалу.

09.12.2024р. державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Маняхіною Анастасією Олександрівною, розглянуто заяву стягувача про примусове виконання та відкрито виконавче провадження № 76741219 з примусового виконання ухвали № 212/2993/24, 2/212/1809/24 виданої 26.08.2024 Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ПРАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 22938,38 грн.

10.12.2024 року 2024р. державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Маняхіною Анастасією Олександрівною було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку спатою боргу добровільно та своєчасно.

Сторони мировою угодою, яка була затверджена судом, погодили, що Відповідач під час виплати компенсаційного платежу за цією мировою угодою виконує передбачені Податковим кодексом України обов`язки податкового агента та зобов`язаний нарахувати, утримати та сплатити за рахунок коштів Позивача передбачені законом податки та збори до бюджету.

Відповідно достатті 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульованорозділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 ПК Українищодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).

Вказаним законом, зокрема, підпункт «а» підпункту 164.2.14 доповнено словами: «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Таким чином, згідно з підпунктом «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українивизначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Після 23 травня 2020 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», суми, які сплачуються особі на відшкодування моральної шкоди є об`єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема податковий агент.

Згідно п. 14.1.180 Податкового кодексу України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

При цьому, наприклад, аналогічно, при виплаті доходу у вигляді заробітної плати, податок сплачується роботодавцем з утриманням сум податків із суми, що нарахована як заробітна плата.

Таким чином, податки і збори із суми, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню та виплаті при виконанні відповідного судового рішення та за рахунок фізичної особи, які виплачується дохід.

З аналізу вище наведених норм також вбачається, що у випадку, якщо особа відшкодовує на користь фізичної особи моральну шкоду, вона виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов`язана утримати і перерахувати податок із суми такого доходу та за рахунок фізичної особи, якій виплачується такий дохід.

Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 07.10.2020р. в справі № 523/14396/19 (провадження № 61-10657св20), в якій ВС вказав: «… якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи моральну шкоду, завдану порушенням трудових прав, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу». При цьому платником виступає особа, на користь якої винесено судове рішення про стягнення відшкодування моральної шкоди.

З наданих ПРАТ «ЦГЗК» платіжних інструкцій від 06.09.2024 року №№ 4500038483, 4500038489, 4500039880 вбачається, що боржник не має заборгованості за ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про затвердження даної мирової угоди від 26.08.2024 року по справі №212/2993/24, яка є виконавчим документом згідно з частиною 2 статті 208 ЦПК України.

В підтвердження правомірності дій в частині утримання ПДФО та військового збору заявник зазначив, що згідно п.п. 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Порядок і розмір сплати податку на доходи фізичних осіб із суми відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, передбачений п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. «а» п.п.164.2.14 п. 164.2 ст. 164 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-ІХ, що набув чинності з 23.05.2020), п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключно прерогативою закону. При унормуванні цих суспільних відносин держава має право визначати механізми, які забезпечують платником належну сплату податків і зборів.

Податкові пільги є складовою системи оподаткування, тому вони мають визначатися виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори. А відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підприємство, як податковий агент, при виплаті суми відшкодування моральної шкоди самостійно обчислює та утримує суми податків і зборів, виходячи з бази оподаткування, ставок та пільг, передбачених на момент виплати, а також несе відповідальність за правильність, повноту та своєчасність обчислення і сплати податків і зборів, подання податкової звітності тощо.

Так, в даному випадку ПРАТ «ЦГЗК» є податковим агентом, а тому несе обов`язок за утримання і сплату податків. Суди не мають обов`язку в рішенні про стягнення моральної шкоди додатково вказувати про утримання податків та загальнообов`язкових зборів, оскільки обов`язок за утримання і сплату податків податковим агентом вже передбачено законодавством.

Сплата єдиного внеску закріплена п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платником єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Положенням п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" закріплено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абз. 7), ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Станом на дату затвердження Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу мирової угоди у справі №212/2993/24 Позивач не перебувала у трудових відносинах з ПРАТ «ЦГЗК», а відповідно ПРАТ «ЦГЗК» не було страхувальником та роботодавцем для неї. При цьому умови мирової угоди не передбачали ПРАТ «ЦГЗК» виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а передбачали виплату разового компенсаційного платежу. Тобто правова природа компенсаційного платежу, який сплачується за мировою угодою особі, яка не перебуває у трудових відносинах із платником, не передбачає нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Цієї ж позиції дотримується Державна податкова служба України від 29.10.2024 № 32480/6/99-00-24-03-03-06 «у разі, якщо дохід у вигляді компенсаційного платежу, який нараховується юридичною особою на підставі мирової угоди на користь фізичної особи, яка не перебуває у трудових або цивільно-правових відносинах з вказаною юридичною особою, то такий дохід не є базою нарахування єдиного внеску».

До того ж правова позиція Верховного Суду від 30.06.2021 р. у справі № 180/505/20-ц зроблена стосовно підп. «а» підп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а)…відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, тобто суд не визначає розмір відшкодувань.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

В силу ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Після набрання рішення суду законної сили зміни в матеріально-правовому відношенні, встановленому судовим рішенням можуть відбуватись як в межах процедур виконавчого провадження, так і поза їх межами в силу специфіки матеріально-правових юридичних фактів.

У зв`язку з цим, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з підстав відсутності обов`язку боржника повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин є, насамперед, процесуальним наслідком відображення розвитку матеріально-правового відношення після винесення рішення суду або ж набрання ним законної сили, процедурою реалізації у виконавчому процесі тих змін, які відбулися у встановленому судом матеріально - правовому відношенні та призвели до відсутності повністю або частково матеріально - правового обов`язку боржника.

Процедура встановлення таких змін вимагає аналізу вже встановленого судом матеріально-правового відношення, аналізу матеріально-правових юридичних фактів, які виникли вже після винесення рішення потребує оцінки доказів. Саме через це така процедура відбувається виключно за участі суду та не повинна реалізовуватися державним виконавцем самостійно.

У разі припинення матеріально-правового обов`язку боржника припиняється дія здійсненності рішення суду як однієї з його властивостей, що знаходить своє юридичне оформлення в ухвалі суду про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, спрямоване на захист прав боржника та запобігання «подвійного виконання», адже, незважаючи на добровільне виконання судового рішення, стягувач може повторно звернутись до державної виконавчої служби за його примусовим виконанням.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально- правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу -судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказані підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, зазначені у Постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц (провадження № 61-1592св17).

Таким чином, обов`язок, що добровільно виконаний боржником поза межами виконавчого провадження, у відповідності до змісту норм ст. 432 ЦПК є матеріально-правовою підставою для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

При цьому нормами процесуального права, які регулюють дані правовідносини передбачено саме добровільне, а не примусове виконання боржником грошового зобов`язання, а отже сплата Боржником заборгованості безпосередньо на рахунок стягувача є підставою для задоволення заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

Стаття 432 ЦПК дає підстави для висновку, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження (правова позиція у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11).

У Постанові від 20 лютого 2019 року справа № 2-4671/11 провадження № 61- 45337св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду досліджував питання визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню. Верховний Суд поділив підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Зокрема, Верховний Суд до матеріально-правових підстав відносить: добровільне виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Судом встановлено, що ПРАТ «ЦГЗК» Ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про затвердження даної мирової угоди від 26.08.2024 року було виконано в добровільному порядку до моменту відкриття виконавчого провадження.

Тобто, встановлено, що зобов`язання боржника по стягненої суми компенсаційної виплати за рішенням суду відсутнє.

Наведене у свою чергу свідчить про наявність передбачених ст. 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Аналізуючи встановлені по справі обставини, виходячи з норм чинного законодавства України, у зв`язку з повним розрахунком за Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про затвердження даної мирової угоди від 26.08.2024 року у справі №212/2993/24, за яким ПРАТ «ЦГЗК» виступає боржником, суд дійшов висновку про задоволення заяви та визнання Ухвали Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про затвердження даної мирової угоди від 26.08.2024 року у справі №212/2993/24, яка є виконавчим документом згідно з частиною 2 статті 208 ЦПК України, визнати такою, що не підлягає виконанню

Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про визнання Ухвали Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про затвердження даної мирової угоди від 26.08.2024 року у справі №212/2993/24, яка є виконавчим документом згідно з частиною 2 статті 208 ЦПК України, такою, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про затвердження даної мирової угоди від 26.08.2024 року у справі №212/2993/24, яка є виконавчим документом згідно з частиною 2 статті 208 ЦПК України, визнати такою, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 04 лютого 2025 року.

Суддя Р. В. Дехта