Ухвала

від 04.02.2025 по справі 206/549/25

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/549/25

Провадження № 2-о/206/78/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025м. Дніпро

Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Нестеренко Т.В., ознайомившисьіз матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління-служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління-служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ознайомившись із поданою заявою та доданими до неї документами суддею встановлено наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

На підставі ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно з ст.318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Заявник ОСОБА_1 просить встановити факт перебування на його утриманні п`ятьох дітей. Двох рідних дітей від шлюбу з ОСОБА_2 , а також трьох дітей від попереднього шлюбу останньої.

Обов`язки батьків визначені в ст. 150 СК України, згідно якої батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності.

Згідно ч. 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Частиною першою ст. 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої ст. 155 СК України, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного утримання дітей батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дітей, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного утримання дітей одним із батьків не може встановлюватися у безспірному порядку або за домовленістю батьків дітей, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дітей.

Отже, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право.

Сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини, а визначена частиною першою ст.15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо утримання дитини, то факт одноосібного утримання дітей одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з утримання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Аналогічна позиція викладена Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 та в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2024 року в справі № 344/18112/24.

Підсумовуючи викладене вище, встановлення факту одноосібного утримання батьком (вітчимом) дітей не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки існує спір про право щодо участі в утриманні дітей їх матір`ю або батьком, приймаючи до уваги існування загрози порушення принципу дотримання найкращих інтересів дітей. Існує спір про право щодо участі одного з батьків в утриманні дітей. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу «невідчужуваності» сімейних обов`язків, у тому числі, обов`язків утримання дітей, ці питання не можуть з`ясовуватися безвідносно до дій другого з батьків (матері), а тому факт одноосібного утримання дітей батьком може бути встановлений судом як одна з обставин, що становитиме предмет доказування у спорі між батьками дітей щодо виконання ними обов`язків із утримання дітей, тобто у позовному провадженні за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, вимоги заявника про встановлення факту перебування на утриманні дітей, не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст.293, 315 ЦПК України.

У силу вимог ч. 4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Керуючись ст. ст. 186, 260 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління-служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.В. Нестеренко