Рішення

від 29.01.2025 по справі 193/1055/23

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1055/23

Провадження 2/193/11/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 січня 2025 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

при секретарі судового засідання Ратушній В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника відповідачів ОСОБА_5 ,

представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Софіївка Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Софіївської селищної ради, третя особа Виконавчий комітет Софіївської селищної ради, про відновлення меж земельної ділянки та визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування,

В С Т А Н О В И В:

07.07.2023 позивачем ОСОБА_1 подано позовну заяву, яку уточнено 20.07.2023, яку знов уточнено 23.11.2023 (а.с. 217-224 том 1), згідно якої ОСОБА_1 просить зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 0,2500 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 181, серія та номер: НАМ 572010, видане 10.03.2015 року приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області - Кот Любов`ю Іванівною, шляхом відновлення межових знаків та звільнення земельної ділянки. Визнати недійсним Рішення Виконавчого комітету Софіївської селищної Ради Криворізького району Дніпропетровської області № 62 від 21 квітня 2023 року. В обґрунтування уточненої позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0, 2500 га. Також, вона є власником будинку та господарських споруд розміщених на цій земельній ділянці. По сусідству з її домоволодінням знаходиться домоволодіння, яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - Відповідачам по справі. Відповідачі використовують частину її земельної ділянки. В добровільному порядку Відповідачі відмовляються звільнити частину її земельної ділянки та відновити межові знаки, встановлені згідно законодавства. Відповідачам на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, що Відповідачі порушують її право власності на земельну ділянки, вони також звертаються до Виконавчого комітету Софіївської селищної Ради Криворізького району Дніпропетровської області про надання дозволу на проведення земляних робіт, про погодження Акту погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами. Рішенням Виконавчого комітету Софіївської селищної Ради Криворізького району Дніпропетровської області № 62 від 21 квітня 2023 року, відповідачам: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , було погоджено межі земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,25 га із суміжними землевласниками та землекористувачами без її. підпису, як суміжного землекористувача у зв`язку з її відмовою від підписання документа. Тому вважає, що дії Відповідачів протиправні, Рішення Виконавчого комітету Софіївської селищної Ради Криворізького району Дніпропетровської області № 62 від 21 квітня 2023 року - є незаконним, а межі її земельної ділянки повинні бути відновлені, з наступних підстав. По-перше: земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , знаходилась у межах відповідно до домогосподарчої книги - з 1961 року. На земельній ділянці розташовані: житловий будинок, А-1, загальною площею 65,9 кв.м., в тому числі житловою площею 42,5 кв.м., літня кухня - Б, сарай - В, сарай - Д, гараж - Г, уборна - 3, погріб - Ж, колонка - К, забор - №1, ворота - №2, забор - №3. Своїми діями. Відповідачі перешкоджають їй користуватися вищезазначеною власністю та чинять їй незручності у користуванні власністю, а саме: своїми незаконними діями зменшують площу її земельної ділянки. По-друге: Рішення Виконавчого комітету Софіївської селищної Ради Криворізького району Дніпропетровської області № 62 від 21 квітня 2023 року - є незаконним, тому що Виконавчий орган не має право вирішувати питання щодо меж земельних ділянок без погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами. Вважає, що між сторонами виник спір та Виконавчий орган був зобов`язаний направити сторони до суду для вирішення питання, як це і було вказано у Протоколі № 5 засідання Виконавчого комітету Софіївської селищної Ради Криворізького району Дніпропетровської області від 24.03.2023 року, коли думки членів комісії розділились та засідання було перенесене. По-третє: відновлення меж між земельними ділянками, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , повинно бути у тій формі, яка існувала на момент виготовлення первинної документації, тобто станом на 1961 рік.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

09 серпня 2023 року представник виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області Назаренко Л. надала відзив на позовну заяву (по первісній позовній заяві відповідач а.с. 29-36 том.1) . Зазначила, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Виконавчий комітет Софіївської селищної ради є колегіальним органом без статусу юридичної особи . Позивач у своїй позовній заяві визначає Відповідачем Виконавчий комітет Софіївської селищної ради - юридичну особу, код ЄДРПОУ 41053148, а не виконавчий орган ради, який є колегіальним органом і який в межах своїх повноважень приймає рішення. Вимога Позивача щодо визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Софіївської селищної ради (юридична особа) не можуть бути задоволені. Таким чином, належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежний відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом. З огляду на викладене, Виконавчий комітет Софіївської селищної ради (код ЄДРПОУ 41053148) є неналежним відповідачем, тому просить відмовити в позові ОСОБА_1 (а.с. 53-55 том 1).

24 серпня 2023 року від представника відповідачів ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого зазначив, що позивач вважає, що відновлення меж між земельними ділянками, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , повинно бути у тій формі, яка існувала на момент виготовлення і первинної документації, тобто станом на 1961 рік. Позивач бажає відновити межові знаки, встановлені згідно законодавства у тій формі, яка існувала на момент виготовлення первинної документації, тобто станом на 1961 рік. Але ніяких доказів встановлення межових знаків не надає, як не надає ніяких первинних документів ( рішення виконкому, правління колгоспу, радгоспу) про виділення земельної ділянки будь яким розміром для будівництва житла чи ведення підсобного господарства. В наданих копіях особових рахунків по господарських книгах с. Кам`янка Софіївського району Дніпропетровської області за 1961-1979 роки в розділах (земля, що знаходиться в особистому користуванні господарства) зазначені різні її розміри: 1961-1963р.р. значиться 0,15 га; в 1977-1979 p.p. значиться 0,35 га; в 1974-1976 p.p. значиться 0,25 га. В позові позивач ОСОБА_1 не зазначає, яка на цей час розміром у неї в користуванні знаходиться земельна ділянка. Відповідно титульного листа технічної документації наданої в додатку позивачем зазначено площу земельної ділянки 0.25 га., а в позові просить відновити межові знаки станом на 1961 рік, тобто площею 0,15 га., як зазначено в так званих первинних -документах т.б. особовому рахунку домоволодіння за 1961 рік. Крім того, позивач вказує в додатках технічну документацію із землеустрою , але фактично вона відсутня. Титульний лист даної технічної документації не містить кадастрового номеру земельної ділянки . Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тому представник відповідачів просить в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, як не обґрунтованих (а.с. 76-81 том.1).

28листопада 2023року від відповідачаСофіївської селищноїради надійшоввідзив напозовну заяву.В обґрунтуванняякого зазначено,що у своєму позові Позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 181 видане 10.03.2015, шляхом відновлення межових знаків та звільнення земельної ділянки. Однак, всупереч твердженням Позивача, у свідоцтві про право на спадщину земельна ділянка у складі спадщини не зазначена і спадщина складається виключно із житлового будинку, літньої кухні, двох сараїв, гаража, уборної, погріба, колонки, заборів та воріт. Позивачем не надано жодного документа на підтвердження права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . За інформацією відділу контролю за додержанням законодавства про працю, оподаткування та регулювання земельних відносин Виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 17.11.2023 право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 станом на 17 листопада 2023 року за Позивачкою не зареєстроване . До позову Позивач прикладає копію титульної сторінки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,25 га АДРЕСА_1 . Зазначена копія не є належним доказом права власності або користування земельною ділянкою, не містить кадастрового номеру, інших текстових та картографічних матеріалів, не дозволяє ідентифікувати земельну ділянку, не дозволяє визначити встановлені межі та межові знаки на ділянці Позивача, не дозволяє встановити факт використання частини цієї земельної ділянки та факт порушення встановлених межових знаків Відповідачем 1 та Відповідачем 2. Враховуючи викладене, просять в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Софіївської селищної ради про поновлення меж земельної ділянки та визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування відмовити повністю (а.с. 228-234 том 1).

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали.

В судовому засіданні відповідачі, представник відповідачів заперечували проти позову, надали пояснення відповідно до відзиву.

Представник відповідача Софіївської селищної ради в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, надала пояснення, аналогічні відзиву.

Третя особа Виконавчий комітет Софіївської селищної ради в судове засідання свого представника не направили.

В судовому засіданні свідок сторони позивача ОСОБА_7 пояснив, що працює геодезистом ТОВ «Юрістекгруп». За замовленням ОСОБА_3 ним було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою АДРЕСА_2 на території Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області. Під час проведення обмірів використовувався GPS навігатор. ОСОБА_1 була присутня, показувала як раніше проходила межа між її будинком та будинком ОСОБА_3 після проведення замірів , ОСОБА_1 пізніше звернулася до іншої особи, яка виготовляла їй технічну документацію, якому на телефонний дзвінок він відповів, що заміри проведені за поясненнями замовника за фактичним використанням. Також пояснив, що межа розділена встановленим парканом сітка-рабиця, за виглядом, встановлена давно. Розмір земельної ділянки з фасаду 19 м, зі сторони городу 18,600м, тобто зі звуженням в земельну ділянку замовника ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що був власником та продавцем будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є дружиною його двоюрідного брата. Проживав в будинку з дитинства, оскільки він належав його родині. ОСОБА_1 проживала в будинку АДРЕСА_1 приблизно з 1975-1976 року. Батьки ОСОБА_1 та його батьки користувалися сусідніми земельними ділянками за домовленістю між ними ще до того як у будинку АДРЕСА_1 стала проживають ОСОБА_1 під час домовленості вона не проживала і не була присутня при домовленостях. Також пояснив, що після продажу будинку він кілька разів бував за місцем його знаходження і розташування паркану не змінилося за часів його життя в ньому.

Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали та надані докази, суд приходить до наступного.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.03.2015 року ОСОБА_1 отримала спадщину у вигляді житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.11)

Згідно витягу з реєстра речових прав на нерухоме майно 10.03.2015 року зареєстровано право власності за ОСОБА_1 1/1 житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12).

Також, позивачем надано копію титульного листа з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ «ДніпроЗемКонсалт» на замовлення ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,25 га. за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер не зазначений (т.1 а.с.13)

Згідно копій погосподарських книг розмір земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 у 1961 році складала 0,50 га, 1962 0,50 га (0,30), 1963 -0,47 га (0,22 га), 1964 -0,23га, 1965 -0,24га(0,23га), 1966-0,23га, 1971-0,23 га з 01.06.1971 0,28га, 1972 0,23га, 1973 - 0,23 га з 01.06.1971 0,28га, 1974 -0,24га, 1975 0,24га, 1976 0,24га, 1977-0,43 га, 1978-0,43 га, 1979 0,43 га, 1980-0,39 з 01.06. 0,26га, 1981-0,26га, 1982-0,16га, 1983-1985 рр.-0,39га, 1986-0,39 га, 1987-1990р.р.-0,06га, 1991-0,06га, 1992-0,81га, 1993-0,93га, 1994-1995р.р.-0,86га, 1996-2000р.р.-0,86га в тому числі під обслуговування будівлі 0,25га, 2001-2005 -0,86га у тому числі під обслуговування будинку 0,25 га, під особисте підсобне ).61 га, 2006-2010 рр. -0,25га, під особисте 0,1га. (т. 1 а.с.122-203)

Згідно копії рішення № 62 від 21.04.2023 року Виконавчого комітету Софіївської селищної ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 погоджено межі земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами (т. 1 а.с.22)

Згідно витягу з Державного реєстру від 30.06.2023 земельна ділянка площею 0,25га з кадастровим номером 1225283800:03:001:0111 зареєстрована Державним реєстратором Круглик Альоною Миколаївною ВК Софіївської селищної ради на підставі рішення про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність серії 1776-35/VIII виданий 21.06.2023 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с.82,83), технічна документація (т. 1 а.с. 236-245)

Згідно копії рішення №1776-35/VIII від 21.06.2023 року про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 затвердили технічну документацію із землеустрою та передали у спільну сумісну власність земельну ділянку комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 1225283800:03:001:0111, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,25га (код КВЦПЗ-02.01) (т. 1 а.с.84)

Згідно витягу з рішення №11-1/VIII від 18.11.2020 року на постійній комісії Софіївської селищної ради було розглянуто питання розгляду заяви ОСОБА_3 про підписання Акту встановлення меж земельної ділянки та рекомендували звернутись до землевпорядної організації, до яких також додано скриншот виклику сторін через за стосунок Viber на 21.04.2023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , яка була користувачем напередодні ввечері скеровано повідомлення 18.04.2023 року. ОСОБА_1 не з`явилася. (т.1 а.с.249-257)

В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що повідомлення не прочитала.

Згідно кадастрового плану земельної ділянки 1225283800:03:001:0111 межа від Г до А АДРЕСА_1 , землі ОСОБА_1 (т. 1 а.с.87-90)

Згідно відповіді Виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 17.11.2023 року земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 не зареєстровано (т. 1 а.с.235)

Згідно договору купівлі-продажу від 30.08.2008 року ОСОБА_9 та ОСОБА_4 придбали у ОСОБА_8 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Згідно п. 9 договору купівлі-продажу земельна ділянка, на якій розташований будинок не знаходиться у власності продавця, рішення про приватизацію не приймалося, переходить у власність покупців та підлягає оформленню відповідно до положень ст. 377 ЗК України (т.2 а.с.78-79), додано технічний паспорт будинку з витягом (т. 2 а.с.69-77).

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 106 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.»

Тобто, стаття 106 Земельного кодексу України регулює відносини між власниками суміжних земельних ділянок в разі, коли між ними немає згоди щодо спільних меж, і жодним чином не врегульовує порядок приватизації земельної ділянки.

Складання, видача та зберігання Державних актів на право власності на землю регламентувалось Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня1999 року № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», однак оскільки Наказ № 43 втратив чинність на підставі Наказу міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.07.2013 № 404 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів».

З набранням чинності Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 404 від 03 липня 2013 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2013 року за № 1259/23791 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів» було визнано такими, що втратили чинність Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» та інші накази пов`язані з видачею Державних актів. Таким чином з набранням чинності Наказу від 03 липня 2013 року № 404 Державні акти на право власності на земельні ділянки не видаються.

Згідно рішення Софіївської селищної ради № 62 від 21.04.2023 року передано у спільну сумісну власність земельну ділянку комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 1225283800:03:001:0111, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,25га Криворізького району Дніпропетровської області (код КВЦПЗ-02.01)

Згідно п.9 ст. 79 ЗК України - «Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї». Згідно ст. 125 ЗК України - «Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно відповіді Виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 17.11.2023 року земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 не зареєстровано.

Згідно із п.9 ст. 79 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що земельна ділянка позивача ОСОБА_1 за адресою домоволодіння АДРЕСА_1 не сформована,межі її не визначені. ОСОБА_1 не зареєструвала право власності на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Отже, згідно Закону ОСОБА_1 не є ні землевласником, ні землекористувачем. Земля, яку вона використовує є власністю територіальної громади (землі комунальної власності). За таких обставин, погоджувати межу із ОСОБА_1 при розробці проекту відведення земельної ділянки було не обов`язково.

Отже, вимога позивача щодо узгодження меж відповідно до положень ст.. 106 ЗК України (між власниками суміжних земельних ділянок) та посилання на порушення прав позивача у відповідності до положень ст.ст. 152,153 ЗК України, як власника земельної ділянки, не є таким, що ґрунтується на Законі.

З наданих доказів судом встановлено, що приватизація земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проведена відповідно до Закону.

Підстави припинення права власності визначені статтею 346 ЦК України. Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.. 346 ЦК України право власності припиняється на майно, яке за законом не може належати цій особі. Жодних підстав для застосування зазначених підстав для припинення права власності відповідача у відповідності до положень ст.. 348 ЦК України, яка визначає порядок такого припинення, судом не встановлено.

У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16-ц (провадження № 61-18682св18) зазначено: «Відповідно до роз`яснень, викладених у абзаці 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Згідно з частинами першою, третьоюп`ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостійсьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частин першої, другої статті 50 Закону України «Про землеустрій» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Посилання представника позивача як на підставу обґрунтування позову Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 року № 376 (391/17686) не ґрунтується на діючому законодавстві, оскільки на час виникнення спору не був чинним (скасований Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 127 від 13.08.2021 року)

Судом встановлено, що рішенням Софіївської селищної ради № 62 від 21.04.2023 року передано у спільну сумісну власність земельну ділянку комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 1225283800:03:001:0111, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,25га Криворізького району Дніпропетровської області (код КВЦПЗ-02.01)

При цьому, позивач не отримував державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, інший правовстановлюючий документ діючого в часі законодавства.

Звертаючись до суду за захистом права на користування земельною ділянкою домоволодіння, яке гарантовано позивачу статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України, ОСОБА_1 вказала, що таке порушення відбулося внаслідок накладення на її земельну ділянку земельної ділянки, розташованої: АДРЕСА_2 , площею 0,25га Криворізького району Дніпропетровської області (код КВЦПЗ-02.01) при її оформленні новими власниками домоволодіння за вказаною адресою.

Згідно зі статтею 391 ЦК України та статтею 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів накладення земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивача ОСОБА_1 , позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, що є його процесуальним обов`язком у силу вимог статей 12, 81 ЦПК України.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивачки ОСОБА_10 на те, що вона не погоджувала межі земельної ділянки при оформленні відповідачами земельної ділянки, оскільки підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Такі висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18), на які як на підставу касаційного оскарження посилався заявник.

Таким чином, рішення Софіївської селищної ради № 62 від 21.04.2023, яким передано у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 1225283800:03:001:0111, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,25га Криворізького району Дніпропетровської області (код КВЦПЗ-02.01) є законним та не підлягає визнанню недійсним.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, яка перебуває у власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушує право на земельну ділянку, яка перебуває у власності позивача, навіть не зазначено в якому розмірі це право порушується, оскільки позивач в якості доказу існування у її власності земельної ділянки, розміром 0,25 га посилається на свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.03.2015 року, в якому не не зазначено такого факту.

Також суд зазначає, що відповідно до приписів ч.1та ч.5ст.106ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Будь-якого висновку, або застереження про намір подати клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, відповідно до вимог ст.83 ЦПК України, не подано, а враховуючи відсутність правовстановлюючого документу на земельну ділянку у позивача неможливим у виконанні.

При вищевикладених обставинах, судом встановлено, що відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 земельна ділянка отримана відповідно до закону.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Позивач та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодних підстав для задоволення уточненого позову позивач, представник не надав, а відтак, уточнений позов не підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 та п.2 ч.2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.78, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Софіївської селищної ради, третя особа Виконавчий комітет Софіївської селищної ради, про відновлення меж земельної ділянки та визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 04 лютого 2025 року.

Суддя Н.О. Кравченко