Рішення

від 03.02.2025 по справі 394/791/23

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100смт.Новоархангельськ Кіровоградськоїобласті,вул.Слави 26

03.02.25 394/791/23

2/394/24/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Краснопольської Л.П.

за участю секретаря судового засідання Довгої С.В.

розглянувши увідкритомусудовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури, в інтересах держави до Підвисоцької сільської ради, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Копенкувате» про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації речового права, скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури звернувся до Новоархангельского районного суду із позовом в якому вказав, що рішенням Підвисоцької сільської ради №891 від 20.08.2021 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок по 2,0000 га шести громадянам (у тому числі ОСОБА_1 ), за рахунок земель комунальної власності, сільськогосподарського призначення, вид угідь пасовищ 12000 га, із цільовим призначенням КВЦПЗ А.01.03, для ведення особистого селянського господарства, за межами с. Володимирівка Голованівського району Кіровоградської області. На підставі цього рішення ОСОБА_1 , спільно з іншими громадянами, замовила у ПП «Центр ДЗК» розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Як результат в Державному земельному кадастрі за заявою ОСОБА_1 було зареєстровано земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, склад угідь пасовища, під кадастровими номером 3523684200:02:000:1641. Щодо відповідної земельної ділянки було відкрито Поземельну книгу та сформовано Витяги з Державного земельного кадастру.

В подальшому рішенням Підвисоцької сільської ради №1390 від 25.01.2022 року було затверджено Проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Підвисоцької сільської ради Згідно Додатку до рішення Підвисоцької сільської ради №1390 від 25.01.2022 року, визначено перелік громадян, яким передаються земельні ділянки у власність, їх площа, та кадастрові номери, зокрема за порядковим №1 цього Додатку зазначена земельна ділянка ОСОБА_1 , площа 2,0000 га, кадастровий номер 3523684200:02:000:1641.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 3523684200:02:000:1641, площею 2,0000 га, 19.10.2022 року, на підставі рішення органу місцевого самоврядування №1390 від 25.01.2022 року, зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 , номер запису про право 48194574. За договором оренди б/н від 14.12.2022 року, ОСОБА_1 передала в користування ТОВ Агрофірма «Копенкувате» земельну ділянку з кадастровим номером 3523684200:02:000:1641 строком на 20 років до 14.12.2042 року, проте вже 06.04.2023 року сторони за взаємною згодою розірвали цей договір оренди, а державним реєстратором 07.04.2023 року було вчинено запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про припинення іншого речового права оренди ТОВ «АФ «Копенкувате» на земельну ділянку з кадастровим номером 3523684200:02:000:1641. Проте вже 11.04.2023 року державним реєстратором повторно зареєстровано речове право оренди ТОВ «АФ «Копенкувате» на земельну ділянку з кадастровим номером 3523684200:02:000:1641, на підставі Договору б/н від 14.12.2022 року, який було розірвано 06.04.2023 року.

Відповідно до даних кадастрового карти, земельна ділянка з кадастровим номером 3523684200:02:000:1641, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 знаходиться в безпосередній близькості р. Синюха (ліва притока річки Південний Буг), що дає обґрунтовані підстави вважати про її розташування в межах прибережної захисної смуги р. Синюха.

Згідно вимог законодавства прибережні захисні смуги є природоохоронною територією, з режимом обмеженої господарської діяльності. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною: для середніх річок 50 м. Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються в межах водоохоронних зон вздовж річок, навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення та засмічення (ст.ст. 60, 88 ЗК України). Прибережні захисні смуги не можуть перебувати у приватній власності та можуть бути надані в оренду, як землі водного фонду, виключно для цілей, визначених ст. 59 ЗК України. Ч.2 ст. 59 ЗК України, передбачає можливість передання земель водного фонду у приватну власність тільки у випадку безоплатного передання громадянам та юридичним особам, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 га). Інших випадків, за яких можна набути право приватної власності на земельні ділянки водного фонду у ЗК України немає.

Оскільки вирішитиспір вдобровільному порядкунеможливо,заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури,в інтересахдержави змушений був звернутись досуду зданим позовом,просив: - визнатинедійсним Рішення Підвисоцької сільської ради №1390 від 25.01.2022 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність громадянам», в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_1 , земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 3523684200:02:000:1641; - скасувати державну реєстрацію речового права власності ОСОБА_1 , номер запису про право власності 48194574, та іншого речового права права оренди ТОВ Агрофірма «Копенкувате», номер запису про інше речове право 49930838 на земельну ділянку з кадастровим номером 3523684200:02000:1641, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2648330235020; - скасувати державну реєстрацію з кадастровим номером 3523684200:02000:1641, площею 2,0000 га, вчинену 23.12.2021 року у Державному земельному кадастрі; - стягнути з Підвисоцької сільської ради, ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Копенкувате», на користь Кіровоградської обласної прокуратури понесені судові витрати.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав до канцелярії суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача Підвисоцької сільської ради в судове засідання не з`явився, подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилась, повідомлена в порядку ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не відомі. Відзив від відповідачки не надходив.

Представник відповідачаТОВ АФ«Копенкувате» в судове засідання не з`явився, був повідомлений в порядку ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не відомі. Відзив від відповідача не надходив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійщов до наступних висновків:

Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є правовідносини щодо визнання права володіння і розпорядження земельною ділянкою, які регулюються нормами Конституції України, Земельного кодексу України.

В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Підвисоцької сільської ради №891 від 20.08.2021 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок по 2,0000 га шести громадянам (у тому числі ОСОБА_1 ), за рахунок земель комунальної власності, сільськогосподарського призначення, вид угідь пасовища 12000 га, із цільовим призначенням КВЦПЗ А.01.03, для ведення особистого селянського господарства, за межами с. Володимирівка Голованівського району Кіровоградської області (т.1 а.с. 52).

Згідно копіїпроекту землеустрою щодовідведення земельнихділянок увласність,виготовленого ПП «ЦентрДЗК»,шести громадянам,зокрема: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 були виділеніу власністьземельні ділянки, дляведення особистогоселянського господарства, склад угідьпасовища,за рахунокземельної комунальноївласності сільськогосподарськогопризначення,що перебуваютьв запасі,розташованих заадресою:Кіровоградська областьГолованівський район,Підвисоцька сільськарада (а.с.49-50т.1). Щодо відповідної земельної ділянки, загальною площею 2,0000 га, під кадастровими номером 3523684200:02:000:1641 було відкрито Поземельні книги (т. 1 а.с. 95-108) та сформовано Витяги з Державного земельного кадастру (т. 1 а.с. 89-94).

Відповідно до рішення Підвисоцької сільської ради №1390 від 25.01.2022 року було затверджено Проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Підвисоцької сільської ради та передано земельні ділянки, загальною площею 12,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення у приватну власність громадянам (т. 1 а.с. 113). Згідно Додатку до рішення Підвисоцької сільської ради №1390 від 25.01.2022 року, визначено перелік громадян, яким передаються земельні ділянки у власність, їх площа, та кадастрові номери, зокрема за порядковим №1 цього Додатку зазначена ОСОБА_1 , якій передано земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 3523684200:02:000:1641 (т. 1 а.с. 114).

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №331902243 від 11.05.2023 року, на земельну ділянку з кадастровим номером 3523684200:02:000:1641, площею 2,0000 га, 19.10.2022 року, на підставі рішення органу місцевого самоврядування №1390 від 25.01.2022 року, зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 , номер запису про право 48194574 (т. 1 а.с. 109-112).

З огляду на копію договору оренди б/н від 14.12.2022 року, ОСОБА_1 передала в користування ТОВ Агрофірма «Копенкувате» земельну ділянку з кадастровим номером 3523684200:02:000:1641 строком на 20 років до 14.12.2042 року (т. 1 а.с. 115-120), проте вже 06.04.2023 року сторони за взаємною згодою розірвали цей договір оренди, а державним реєстратором 07.04.2023 року було вчинено запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про припинення іншого речового права оренди ТОВ «АФ «Копенкувате» на земельну ділянку з кадастровим номером 3523684200:02:000:1641 (т. 1 а.с. 111-112, 121). Проте вже 11.04.2023 року державним реєстратором повторно зареєстровано речове право оренди ТОВ «АФ «Копенкувате» на земельну ділянку з кадастровим номером 3523684200:02:000:1641, на підставі Договору б/н від 14.12.2022 року, який було розірвано 06.04.2023 року.

Відповідно до даних кадастрового карти, земельна ділянка з кадастровим номером 3523684200:02:000:1641, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 знаходиться в безпосередній близькості р. Синюха (ліва притока річки Південний Буг) (т. 1 а.с. 126).

Разом з тим представником відповідача Підвисоцької сільської ради на адресу суду був наданий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що прокурором перш за все не дотримано процедуру звернення до суду з позовом, оскільки передумовою звернення до суду з позовом в інтересах держави є встановлення факту порушення прав та законних інтересів певної конкретної особи або конкретної установи. Тобто прокурором подано позов в інтересах держави, проте в чиїй особі невідомо. Правовий висновок ВП ВС, полягає в тому, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Згідно ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або е неналежним чином здійснює компетентний орган; - у разі відсутності такого органу.

З свого боку Підвисоцька сільська рада запевнила, що при розпорядженні та веденні земельного обліку обов`язково бере за основу Планово-картографічні матеріали встановлення меж земель природоохоронного призначення, земель водного фонду та інших земель.

Першочерговим документом в оформленні права власності є проект відведення земельної ділянки, це документ, який розробляється землевпорядними підприємствами, які мають ліцензію на роботи із землеустрою. Затверджуючи проект землеустрою та визначаючи категорію земель щодо спірної земельної ділянки, як землі сільськогосподарського призначення, Підвисоцька сільська рада запевнила, що діяла у відповідності до вимог земельного законодавства, рішення Підвисоцької сільської ради №1390 від 25.01.2022 року, прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами прибережної захисної смуги р. Синюха, тобто на землях сільськогосподарського призначення, а такі землі можуть передаватися в приватну власності.

Згідно ст. 19 ЗК України, розрізняють наступні категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської; в) землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; д) землі рекреаційного призначення; е) землі історико-культурного призначення; є) землі лісового фонду; ж) землі водного фонду; з) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Тобто кожна з категорій становить узагальнене цільове призначення земельних ділянок, проте земельні ділянки віднесені до однієї категорії можуть використовуватись за різним цільовим призначенням. Для прикладу, земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть використовуватись, як для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, так і для задоволення особистих потреб у сільськогосподарській продукції, а саме для ведення особистого селянського господарства, для садівництва, для городництва, для сінокосіння та випасання худоби.

Громадянами було замовлено проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельних ділянок, що перебувають у власності громадян для ведення особистого селянського господарства. Розробка землевпорядної документації вказаного виду регламентовано ст. 52 ЗУ «Про землеустрій». Крім того норми даної статті передбачають можливість розробки вказаної документації лише з метою зміни виду угідь із «багаторічні насадження» на вид угідь «пасовища». Внесення змін про угіддя земельної ділянки вноситься до державного земельного кадастру, на підставі проекту землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельних ділянок, відповідно до п. 4 ст. 21 ЗУ «Про державний земельний кадастр». Власник або орендар має право змінити склад угідь в межах одного виду цільового призначення земельної ділянки із пасовища, багаторічні насадження на сінокосіння, і як наслідок відсутній предмет спору взагалі.

Підвисоцька сільська рада звертає особливу увагу на той факт, що приймаючи на XIX сесії VIII скликання депутатів Підвисоцької сільської ради рішення №1390 від 25.01.2022 року про затвердження проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки (відводилася вперше), Підвисоцька сільська рада ніяким чином не змінювала цільового призначення, земельних ділянок, що передавались у приватну власність громадян, а діяла виключно в рамках закону.

Вважала неналежним доказом долучений прокурором до матеріалів справи Технічний звіт щодо земельних ділянок, розташованих в межах Підвисоцької сільської ради, під кадастровими номерами: 3523684200:02:000:1631, 3523684200:02:000:1632, 3523684200:02:000:1633, 3523684200:02:000:1634, 3523684200:02:000:1635, 3523684200:02:000:1641, виготовлений ДП «Центр державного земельного кадастру» Кіровоградська філія, оскільки роботи виконано в камеральному вигляді, в результаті чого чіткого встановлення меж не відбулось, тому даний звіт не підтверджує факт наявності земель водного фонду.

Різноманітність камеральних інтерпретацій дозволяє визначати структурні форми і геохронологічну кореляцію грунтових пластів на ресурсних об`єктах. Підсумки досліджень на місцевості і в приміщеннях лабораторії упорядковуються, узагальнюються і оформляються у звітність, на основі якої готують геолого- геодезичні розрізи, топографічні плани і карти зі спеціальними умовними знаками. Тобто, результат відтворення координат поворотних точок, зазначений в долученому Технічному звіті, підтверджує факт приналежності земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення (т. 1 а.с. 135-143).

В своїх додаткових поясненнях, представник Підвисоцької сільської ради, долучив матеріали щодо формування сталого землекористування, та зазначив, що ст. 145 Конституції України гарантує Підвисоцькій територіальній громаді самостійний судовий захист прав місцевого самоврядування. Прокурором не доведено, що саме Підвисоцькою сільською радою порушено інтереси Держави щодо видачі наказів та розпоряджень про земельну ділянку 3523684200:02:000:1641, державна реєстрація була проведена 23.12.2021 року відділом №3 Управління у Тульчинському районі ГУ ДЗК у Вінницькій області, який не є відповідачем в справі. Вважав, що позов підписано не належною особою, крім того ним не зазначено в позові ціни позову, яка згідно ст. 80 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно визначається його вартістю. Також вважав такими, що не відповідають дійсності висновки прокурора, які він зробив на підставі співставлення відповідних відомостей із Публічної кадастрової карти України та Технічного звіту, виготовленого ПП «Центр ДЗК». Встановити факт накладення двох земельних ділянок можна виключно після затвердження проектів землеустрою, щодо обох цих ділянок, визначення їх меж та винесення їх в натуру. Зокрема в Проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 12-ти громадянам, належним чином перевірено, досліджено та встановлено всі вимоги щодо встановлення крутизни схилів, ширини прибережної смуги, відстані до урізу води (т. 1 а.с.197-202).

Прокурор у письмових поясненнях, заперечив проти доводів наведених у відзиві, зокрема зазначивши, що у відповідності з п. 10.23 Постанови Великої палати Верховного суду, за наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки, прокурор має обов`язок звернутися для захисту відповідних публічних інтересів. Представницький орган територіальної громади - Підвисоцька сільська рада, який покликаний дотримуватися та захищати інтереси громади, допустив порушення цих інтересів, прийнявши оспорювань рішення про надання у власність спірної земельної ділянки. Згідно ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокуратура діє, не як окрема юридична особа, а як представник інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про прокурату» право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надано Генеральному прокурору, його заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Щодо оспорюваного рішення Підвисоцької сільської ради, як перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні майном, згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 року, у справі №361/2965/15-а; та від 09.11.2021 року у справі №542/1403/17, власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю земельну ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку. Щодо укладеного договору оренди, то оскільки Підвисоцька сільська рада не була та не є учасником зазначеного правочину, відповідно правова вимога, пов`язана з цим правочином до сільської ради не звернута. Тим більше, що в державному Реєстрі прав є відповідний запис від 06.04.2023 року про розірвання договору оренди, укладеного 14.12.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АФ «Копенкувате» (т. 1 а.с. 179-186).

Заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури просила долучити додаткові пояснення до матеріалів справи та врахувати їх під час розгляду справи судом.

Рішенням XXXXXI сесії VIII скликання Підвисоцької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області №2085 від 08.05.2024 року були скасовано : - рішення XIV сесії VIII скликання від 20 серпня 2021 року №891 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»; - рішення XIX сесії VIII скликання від 25 січня 2022 року №1390 «Про затвердження Проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність громадянам» (т. 2 а.с. 2-4).

Вирішуючи питання щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного:

Конституція України (ст.ст.13,14,16) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно пунктів «г», «е» ч.1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року в справі № 807/764/17 зазначено, що «відповідно до частини першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Аналогічна вимога закладена в статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка зазначає, що державній реєстрації прав підлягає право користування (сервітут). За змістом стаття 79-1 ЗК України формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Закон України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Згідно вимог законодавства прибережні захисні смуги є природоохоронною територією, з режимом обмеженої господарської діяльності. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною: для середніх річок 50 м. Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються в межах водоохоронних зон вздовж річок, навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення та засмічення (ст.ст. 60, 88 ЗК України).

Прибережні захисні смуги не можуть перебувати у приватній власності та можуть бути надані в оренду, як землі водного фонду, виключно для цілей, визначених ст. 59 ЗК України. Ч.2 ст. 59 ЗК України, передбачає можливість передання земель водного фонду у приватну власність тільки у випадку безоплатного передання громадянам та юридичним особам, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 га). Інших випадків, за яких можна набути право приватної власності на земельні ділянки водного фонду у ЗК України немає.

Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом (п. 12 Порядку)

Ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є її кадастровий номер (п. 26 Порядку).

Аналогічні положення містяться в ст. 1 Земельного кодексу України та ст. 373 Цивільного кодексу України ст. 2 Закону України «Про охорону земель».

Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства (ч. 3 ст. 1 ЗК України).

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно сталої практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три правила: перше проголошує принцип мирного користування майном; друге охоплює позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам; третє визначає, що держава має право втручання, серед іншого, для здійснення контролю за використанням власності у відповідності до загального інтересу.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інші правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств і організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

У постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 905/803/18 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» загального інтересу, який може включати інтерес держави, Українського народу, який зацікавлений в чіткому дотриманні органами державної влади своєї господарської компетенції та норм законодавства щодо засад передачі земельних ділянок державної власності в оренду. Таке втручання «передбачене законом» і такий закон відповідає критерію «якості», «справедливий баланс між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном» є дотриманим.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, однак до суду за захистом порушених інтересів не звернувся. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Щоб інтереси держави не залишалися не захищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».

У постанові від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення». Для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї земельної ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою».

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа, у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Першочергово задоволення цих вимог призведе до усунення юридичних перешкод у реалізації права власності держави на землю, унеможлививши вчинення відповідачем. будь-яких юридично-значимих дій та створення додаткових перешкод законному власнику ділянок у реалізації прав щодо них шляхом, зокрема, розпорядження земельною ділянкою, тощо.

Такий спосіб захисту повністю відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається позивач, характером порушення цього права та спричиненими цим порушенням наслідками.

Використання згаданого способу захисту якнайкраще забезпечить відновлення відповідного права та інтересів держави, оскільки правовим наслідком цих позовних вимог у разі їх задоволення є створення власнику - державі належних умов і можливостей для повноцінного використання та розпорядження земельною ділянкою.

Оскільки спірна земельна ділянка частково розташована в межах прибережної захисної смуги р. Синюха, набуття якої у приватну власність заборонено, а оренда дозволяється лише за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування для цілей визначених ст. 59 ЗК України та з урахуванням правил ст. 61 ЗК України, договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Копенкувате» підлягає визнанню недійсним, оскільки такий договір суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, а особа орендодавець, яка вчинила правочин, не має необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження землями водного фонду.

Для відновлення порушеного права власності на земельну ділянку водного фонду прокурор заявляє вимогу про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно та скасування державної реєстрації землі в Державному земельному кадастрі.

Усунення порушення права власника територіальній громаді, у здійсненні нею права користування та розпоряджання земельною ділянкоюпереслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим режимом земельної ділянки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 108), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носіємйого функцій і повноважень є територіальна громада села,селища,міста.Територіальнігромадивпорядку, встановленому законом,можутьоб`єднуватися в однусільську,міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевогосамоврядуваннятаобирати відповідно сільського, селищного,міськогоголову. Територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об`єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об`єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом (ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень (ст. 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно доположеньст.25ЗаконуУкраїни«Про місцевесамоврядуваннявУкраїні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесеніКонституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно допунктів15,34ст.26 вказаного Закону виключнонапленарнихзасіданнях ради вирішуються такіпитання: скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституціїчи законамУкраїни,іншимактамзаконодавства, рішеннямвідповідноїради, прийнятимумежах їїповноважень; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельнихвідносин.

Суд зазначає, що місцеве самоврядування є однією із фундаментальних основ конституційного ладу України. Місцеве самоврядування є специфічною форму здійснення Українським народом своєї влади публічну владу територіальної громади. Виходячи з цього місцеве самоврядування це система організації та діяльності місцевих жителів на відповідній території, яка являє собою сукупність різноманітних органів та інститутів. Ця сукупність функціонує, як єдиний цілісний механізм, центральною, провідною ланкою котрого є територіальна громада.

Спірна земельна ділянка з набранням чинності п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України віднесена до земель комунальної власності, а функції власника та розпорядника щодо неї належать Підвисоцькій сільській раді, як представницькому органу територіальної громади.

З огляду на наведене суд констатує, що передана Підвисоцькою сільською радою Голованівського району Кіровоградської області земельна ділянка з кадастровим номером 3523684200:02:000:1641 у власність ОСОБА_1 частково розташована в межах прибережної захисної смуги р. Синюха, на що вказують докази, на які суд послався вище.

З урахуванням приписів, передбачених ч. 3 ст. 82 ЦПК України відомості з Публічної кадастрової карти України не потребують доказуванню.

Судом не встановлено обставин, які би спростовували не знаходження частини переданої у власність земельної ділянки в прибережній захисній смузі та невідповідність відомостей з Публічної кадастрової карти України фактичному стану ані на цей час, ані на час отримання відповідачкою вказаної земельної ділянки.

Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Тобто Підвисоцька сільська рада Голованівського району Кіровоградської області, передаючи у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, повинна була врахувати наявність прибережної захисної смуги, виходячи із положень ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України.

Затверджуючи проект землеустрою та визначаючи категорію земель щодо спірної земельної ділянки, як землі сільськогосподарського призначення, Підвисоцька сільська рада діяла всупереч вимог земельного законодавства, а наслідком таких дій стали безпідставне віднесення земель водного фонду, які є обмеженими у цивільному обороті, до іншої категорії земель, що перебувають у вільному обороті, зміна правового режиму використання таких земель та створення зовні законних підстав надання цієї земельної ділянки у власність громадянину.

Затвердження проекту здійснювалося за правилами ст. ст. 116, 118, 121, 122 ЗК України, водночас частинами 10 та 11 ст. 118 ЗК України передбачено можливість прийняття органом місцевого самоврядування відмови у передачі земельної ділянки у власність або залишення такого клопотання без розгляду, які можуть бути оскаржені до суду та такий спір вирішується в судовому порядку. При цьому законодавець не обмежує суб`єкта владних повноважень розпорядника землі конкретною підставою для відмови у надання земельної ділянки у власність.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, рішення Підвисоцької сільської ради від 25.01.2022 року № 1390 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, є недійсним, оскільки частина земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 знаходиться у прибережній захисній смузі р. Синюха, тобто на землях водного фонду, а такі землі до приватної власності передаватися не можуть, можуть надаватись лише в оренду.

Суд вказує, що в даному цивільному провадженні рішення Підвисоцької сільської ради № 2085 від 08.05.2024 року не оспорюється, не визнається недійсним та є підтвердженням факту скасування оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування № 1390 від 25.01.2022 року.

Оскільки на даний час оспорюване рішення скасовано, відповідно і відсутній предмет спору, стосовно заявленої прокурором позовної вимоги про визнання рішення №1390 від 25.01.2022 року недійсним. Проте, станом на час звернення прокурора до суду зазначене рішення органу місцевого самоврядування було чинним.

Скасування оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування № 1390 від 25.01.2022 року дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона (підстава) полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування. Таким чином, сам по собі факт скасування оспорюваного рішення може мати наслідком відмову в задоволенні заявленої позовної вимоги, а не закриття провадження у справі, оскільки прокурором заявлено інші вимоги, які є похідними від основної вимоги про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним.

Оскільки спірна земельна ділянка частково розташована в межах прибережної захисної смуги р. Синюха, набуття якої у приватну власність заборонено, а оренда дозволяється лише за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування для цілей визначених ст. 59 ЗК України та з урахуванням правил ст. 61 ЗК України, договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ агрофірма «Копенкувате» підлягає визнанню недійсним, оскільки такий договір суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, а особа орендодавець, яка вчинила правочин, не має необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження землями водного фонду.

З огляду на цільове призначення частини спірної земельної ділянки, як ділянки водного фонду, що не могла передаватися у приватну власність в інший спосіб, ніж визначено у статті 59 ЗК України, передання цієї ділянки у приватну власність нібито із земель сільськогосподарського призначення є протиправними.

Суд вказує, що протиправне зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України та державна реєстрацію права власності на неї за приватною особою не є пов`язаним з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, власником земель водного фонду продовжує залишатися Український народ, а права власника щодо неї здійснює територіальна громада.

Підвисоцька територіальна громада не виражала свою волю на зміну цільового призначення землі із земель водного фонду на землі сільськогосподарського призначення, передачу у приватну власність ОСОБА_1 частини прибережної захисної смуги р. Синюха та надання цієї землі в оренду відповідачу ТОВ Агрофірма «Копенкувате».

Судом встановлено, що відповідно до договору оренди землі б/н від 14.12.2022 року, ОСОБА_1 передала в користування ТОВ АФ «Копенкувате» земельну ділянку з кадастровим номером 3523684200:02:000:1641, проте вже 06.04.2023 року сторони за взаємною згодою розірвали цей договір оренди, а державним реєстратором 07.04.2023 року вчинено запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про припинення іншого речового права. Проте вже 11.04.2023 року державним реєстратором повторно зареєстроване речове право оренди ТОВ АФ «Копенкувате» на земельну ділянку з кадастровим номером 3523684200:02:000:1641 на підставі того таки договору оренди б/н від 14.12.2022 року, який як зазначено вище сторонами розірвано. Користувачем земельної ділянки на умовах оренди, згідно запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є ТОВ АФ «Копенкувате». Відповідно позивач з вимогою про визнання вищезазначеного договору оренди недійсним не звертався.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис стосовно спірної земельної ділянки формально наділяє відповідачів певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно створює перешкоди законному власнику щодо реалізації таких прав. Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно. Згідно ст. 26 вказаного Закону, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Враховуючи викладене, для забезпечення ефективного захисту права власника (територіальної громади) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3523684200:02:000:1641 необхідним є задоволення позовних вимог прокурора в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 та речового права оренди ТОВ Агрофірма «Копенкувате» на зазначену ділянку.

Такий спосіб судового захисту, як скасування судом державної реєстрації прав на нерухоме майно у практичному аспекті зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права (висновок Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі № 450/441/19 від 17.08.2022 року).

Спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, а її власником залишається український народ, частиною якого є Підвисоцька сільська територіальна громада. При цьому, суд звертає увагу Підвисоцької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, що після набрання даним рішенням законної сили, та не повернення їй відповідачкою, або іншими особами оспорюванної земельної ділянки, сільська рада вправі звернутись до суду з цивільним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення.

У ч.1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. За змістом ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Аналіз норм процесуального права дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене. Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила. Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки (державного акта на земельну ділянку), а також усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи.

За вказаних обставин, судом встановлені усі передбачені законом правові підстави порушення відповідачами прав держави, в інтересах якої, звернувся прокурор, тому суд приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що на підставі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. На підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, в разі визнання позову відповідачем, суд у своєму рішенні в порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. При цьому, суд приходить до висновку про стягнення всієї суми витрат, понесених прокуратурою при зверненні до суду з одного відповідача Підвисоцької сільської ради, оскільки саме на підставі її помилкового рішення було передано у власність земельну ділянку відповідачці.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 319, 328, 373, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 59, 60, 88, 122, 123, 152 Земельного кодексу України, Законом України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 13, 14, 16, 19, 41 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд ,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоиг заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури, в інтересах держави до Підвисоцької сільської ради, ОСОБА_1 , ТОВ Агрофірма «Копенкувате» про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації речового права, скасування державної реєстрації земельної ділянки - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію речового права власності ОСОБА_1 , номер запису про право власності 48194574, та іншого речового права права оренди ТОВ Агрофірма «Копенкувате», номер запису про інше речове право 49930838 на земельну ділянку з кадастровим номером 3523684200:02000:1641, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2648330235020.

Скасувати державну реєстрацію з кадастровим номером 3523684200:02000:1641, площею 2,0000 га, вчинену 23.12.2021 року у Державному земельному кадастрі.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із Підвисоцької сільської ради на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячівісімдесят чотири) гривень 00 коп. на розрахунковий рахунок UA848201720343100001000004600 в банку Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, отримувач Кіровоградська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910025.

Повернути Кіровоградській обласній прокуратурі сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячіві сімдесят чотири) грн. 00 коп., згідно платіжної інструкції №1114 від 30.05.2023 року.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Копію даного рішення направити учасникам справи.

Ідентифікаційні дані учасників:

Кіровоградська обласна прокуратура, місцезнаходження: пр. Європейський, 4 м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 02910025.

Підвисоцька сільська рада Голованівського району Кіровоградської області, місцезнаходження: вул. Центральна, 4, с. Підвисоке, Голованівського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ №04367080.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Товариство зобмеженою відповідальністюАгрофірма «Копенкувате»,код ЄДРПОУ№32721223, місцезнаходження: вул. Миру, буд. 8 с. Копенкувате Голованівський район Кіровоградська область.

Суддя: