Рішення

від 04.02.2025 по справі 451/1131/24

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

04 лютого 2025 рокуСправа №451/1131/24 Провадження № 2/451/24/25

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Радехові в залі суду цивільну справу №451/1131/24 за позовом ОСОБА_2 до Радехівської міської ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкове майно,

у с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції учасників процесу

15 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах позивача ОСОБА_2 з позовом до відповідача Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок, який знаходиться на території Радехівської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті спадкодавців ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов представник позивача обґрунтував тим, що 10 січня 2024 року позивач звернувся до державного нотаріуса Медведюк З.С. із заявою про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_6 . Однак нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що документи, що підтверджують право власності спадкодавця на нерухоме майно відсутні, так як відповідно до Свідоцтва про право власності, виданого 26.01.1990 виконкомом Синьківської сільської ради на підставі рішення Радехівського райвиконкому від 18.01.1990 №5, зареєстрованого Червоноградським МБТІ 26.01.1990 в реєстрову книгу за №125, нерухоме майно належить колгоспному двору.

Відповідач Радехівська міська рада визнала позов у повному обсязі.

Заяви та клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Суд своєю ухвалою від 19 серпня 2024 року прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання та витребував у Радехівської державної нотаріальної контори Львівської області належним чином засвідчену копію спадкової справи №115/2023 (у Спадковому реєстрі №70932422), заведену після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.1-2).

6 вересня 2024 року до суду поступила належним чином засвідчена копія спадкової справи №115/2023 (у Спадковому реєстрі №70932422), заведена після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.61).

Ухвалою підготовчого засідання від 7 листопада 2024 року суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с.114).

Учасники справи у судове засідання не прибули.

Представник позивача ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без участі позивача ОСОБА_2 та його представника. Просив суд врахувати заяви третіх осіб, а також визнати ОСОБА_4 третьою особою, оскільки її прізвище було змінене після укладення шлюбу (а. с. 152-153).

Представник відповідача Радехівської міської ради подав до суду заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення та просить розгляд справи проводити без його участі (а.с.101, а.с.142).

Третя особа ОСОБА_3 подала до суду клопотання про розгляд справи без участі (а.с.146). У заяві про уточнення клопотання про розгляд справи без участі зазначила, що вона, а також її донька ОСОБА_7 в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 , не проживали в 1991 році, спільного господарства не вели. На той час їхнім фактичним місцем проживання був будинок її рідної матері - ОСОБА_8 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки їхнім постійним місцем проживання був інший будинок, вважає, що вона, а також її донька ОСОБА_4 втратили право на частку в колгоспному дворі за адресою: АДРЕСА_1 , так як в ньому не проживали. ОСОБА_3 на частку в колгоспному дворі не претендує, в подальшому звертатися за визнанням права власності на неї - не буде, а тому просить позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити повністю та визнати за ним право власності в цілому (а.с.149, 149-зворот).

Третя особа ОСОБА_9 подала до суду клопотання про розгляд справи без участі (а.с.143). У заяві про уточнення клопотання про розгляд справи без участі зазначила, що вона, а також її мати ОСОБА_3 в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 , не проживали в 1991 році, спільного господарства не вели. На той час їхнім фактичним місцем проживання був будинок її бабусі - ОСОБА_8 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки їхнім постійним місцем проживання був інший будинок, вважає, що вона, а також її донька ОСОБА_4 втратили право на частку в колгоспному дворі за адресою: АДРЕСА_1 , так як в ньому не проживали. На частку в колгоспному дворі ОСОБА_4 не претендує, в подальшому звертатися за визнанням права власності на неї - не буде, а тому просить позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити повністю та визнати за ним право власності в цілому (а.с.150, 150-зворот).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися учасники справи.

За правилами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Установлені судом фактичні обставини справи

Позивач - ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Пиратин Радехівського району Львівської області, що підтверджує паспорт громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданий Радехівським РВ УМВС України у Львівській області 10.06.1998 (а.с.14-16).

Відповідно до Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого 06.01.1964, батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був ОСОБА_6 (а.с.17).

Згідно із Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 , виданого 07.08.1950, Пиратинською сільською радою Радехівського району Львівської області, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Пиратин Радехівського району Львівської області, матір`ю його була ОСОБА_5 (а.с.20).

Відповідно до Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 , виданого Синьківською сільською радою народних депутатів Радехівського району Львівської області 09 вересня 1991 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 09.09.1991 зроблено актовий запис №7 (а.с.18).

Із Свідоцтва про право особистої власності на будівлі, виданого 26.01.1990 на основі рішення Радехівського райвиконкому №5 від 18.01.1990, видно, що колгоспний двір за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належав ОСОБА_5 , яка була головою колгоспного двору (а.с.21).

Отже, спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до категорії колгоспного двору.

Технічний паспорт на нерухоме спадкове майно, а саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , був виготовлений за заявою ОСОБА_6 (а.с.10-37).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.03.1992, виданого державним нотаріусом Радехівської державної контори Луців І.І., на підставі ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР спадкоємцем майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , був її син ОСОБА_6 , що проживав у селі Пиратин Радехівського району Львівської області. Майно складалося з грошового вкладу з відповідними процентами та компенсаційним нарахуванням, який знаходиться у філії Ощадбанку № 6332/28 села Синьків Радехівського району Львівської області на рахунку № НОМЕР_5 , що належав померлій на підставі ощадної книжки, виданої вищезгаданим Ощадбанком. Номер спадкової справи №66/92 зареєстровано в реєстрі за номером №541/92 (а.с.22-23).

Як видно із Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_6 , виданого старостою сіл Немилів, Пиратин, Синьків Радехівської міської ради Львівської області Львівської області 17 лютого 2023 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 в с. Пиратин Радехівського району Львівської області, про що17.02.2023 зроблено актовий запис №47 (а.с.19).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №73188404 від 13.07.2023, наданого позивачу Соснівською державною нотаріальною конторою Львівської області до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого спадкова справа № 70932422 (номер у реєстрі), заведена у Радехівській нотаріальній конторі Червоноградського району Львівської області 13.07.2023 №115/2023 (а.с.26).

На підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 10.01.2024, виданих державним нотаріусом Соснівської державної нотаріальної контори Львівської області в Медведюк З.С. ОСОБА_2 успадкував частину майна ОСОБА_6 (а.с.27-28).

10 січня 2024 року позивач звернувся до державного нотаріуса Медведюк З.С. із заявою для видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6 , проте нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що документи, що підтверджують право власності спадкодавця на нерухоме майно відсутні, так як відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 26.01.1990 виконкомом Синьківської сільської ради на підставі рішення Радехівського райвиконкому від 18.01.1990 №5, зареєстрованого Червоноградським МБТІ 26.01.1990 в реєстрову книгу за №125 нерухомого майна належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 , а відповідно до довідки виконавчого комітету Радехівської міської ради Львівської області, виданої старостою сіл Немилів, Пиратин, Синьків 11.08.2023 №330 на підставі даних з погосподарської книги станом на 01.07.1990 були голова двору ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , члени двору син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3., дружина онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9., правнучка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10. Частка ОСОБА_6 не виділена (а.с.29-30).

Суд дослідив матеріали Спадкової справи №115/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6 (а.с.63-100) та встановив, що ОСОБА_2 прийняв спадщину за заповітом (а.с.78) після смерті свого батька, подавши заяву в Радехівську державну нотаріальну контору (а.с.63). Інших спадкоємців судом не встановлено.

Суд відхиляє докази сторони позивача, а саме довідку Радехівської міської ради №435 від 20.07.2021 (а.с.24) та довідку Радехівської міської ради №69 від 25.01.2024 (а.с.25), оскільки такі спростовуються матеріалами спадкової справи №115/2023 та довідкою Радехівської міської ради №474 від 23.12.2024 (а.с.129).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до ст. 12, 229 ЦПК України такі докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на спадкування за заповітом і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Позиція суду

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Норми права, які застосував суд, та мотивована оцінка наведених сторонами аргументів

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

До спірних правовідносин, які стосуються колгоспного двору, суд застосовує норми Цивільного кодексу Української РСР (ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР (який був чинним на момент набуття сторонами права власності на спірне майно) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Статтею 121 ЦК УРСР регламентовано, що володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. При відсутності згоди спір про володіння, користування або розпорядження майном колгоспного двору вирішується судом за позовом будь-якого члена двору, який досяг шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть такий позов пред`явити за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а позов в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, може бути пред`явлений їх батьками (усиновителями) або опікуном.

Згідно із ст. 123 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Відповідно до ст. 124 ЦК УРСР при виході одного або кількох членів колгоспного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту. При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми. Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають члени двору; які досягли шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх батьки (усиновителі) або опікун.

За правилами ст. 125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

На підставі ст. 126 ЦК УPCP працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору; якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.п. «а», «б», «г» п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору. Згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24 червня 1983 року із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВС України №13 від 25 грудня 1992 року, № 15 від 25 травня 1998 року, передбачено, що правила ст. 563 ЦК про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Отже, 15 квітня 1991 року житловий будинок АДРЕСА_1 належав до колгоспного типу двору, головою якого, була ОСОБА_5 , членами колгоспного двору були ОСОБА_6 (син), ОСОБА_2 (внук), ОСОБА_3 (дружина внука) та ОСОБА_11 (правнука), відтак кожному з них належала 1/5 частка в майні вищевказаного колгоспного двору.

Разом з тим, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 втратили право на відповідні частки у майні, яке належало до колгоспного типу двору, про що вони зазначили у своїх заявах.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами щодо спадкування, суд застосовує норми Цивільного кодексу України (ЦК України) та Цивільного кодексу Української РСР (ЦК УРСР).

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникало відповідно до норм ст. 529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Таким чином, на спадкові правовідносини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 поширюються норми ЦК УРСР, оскільки спадщина відкрилася до 1 січня 2004 року.

На підставі ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

З огляду на ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17.

З огляду на встановлені обставини у справі ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На спадкові правовідносини після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , поширюються норми ЦК України.

Відповідно до ст. 1216 та 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У розумінні ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийнята спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час її відкриття постійно проживав разом із спадкодавцем, та звернувся в державну нотаріальну контору. Докази про інших спадкоємців за законом, які прийняли спадщину або претендують на неї, в матеріалах справи відсутні. Таким чином, позивач успадкував і частку у майні колгоспного двору, яка належала спадкодавцю.

Як зазначив ВС КЦС у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, належним способом захисту, якщо вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав в нотаріальному порядку, є звернення сторони до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

За правилами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги сторони про визнання права власності на спадкове майно є законними та обґрунтованими і, відповідно такі потрібно задовольнити.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 76, 77, 78, 80, 89, 141, 211, 206, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України; на підставі ст. 328, 1216, 1217, 1218, 1261, 1268, 1269, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 120, 121, 123, 124, 125, 126, 524, 525, 526, 529, 548, 549, 554 ЦК УРСР, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок, який розташований на території Радехівської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті спадкодавців ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони та інші учасники процесу

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Радехівська міська рада Львівської області, ЄДРПОУ: 26361149, місцезнаходження: проспект Відродження, 3, місто Радехів, Шептицький район, Львівська область, 80200.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене у нарадчій кімнаті 4 лютого 2025 року.