Рішення

від 03.02.2025 по справі 490/4944/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/438/2025 Справа № 490/4944/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Романовій К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним, треті особи - Універсальна товарна біржа «Недвижимость Н», Миколаївська міська рада,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів, третіх осіб в якому просив визнати Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 40, а саме квартири АДРЕСА_1 , укладений 11.04.1997 року на Універсальній товарній біржі «Недвижимость Н» між покупцем ОСОБА_1 та продавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 11.04.1997 р. на Універсальній товарній біржі «Недвижимость Н» уклав з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 договір купівлі-продажу нерухомого майна №40, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

На момент продажу сторони діяли законно й тепер продавці не мають до спірного об`єкту нерухомості ніякого відношення. Нотаріально посвідчити цю угоду неможливо, біржовий договір вже зареєстровано в бюро технічної інвентаризації у якості правовстановлюючого документу. Неможливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, на думку позивача, порушує його право розпоряджатися об`єктом нерухомості у повному обсязі.

Сторони договору домовились щодо усіх істотних умов договору і така домовленість підтверджена письмовими доказами. Сторони правочину на час укладення правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, та здійснили вільне волевиявлення, яке відповідало внутрішній волі кожного з них. Зміст укладеного між продавцями та покупцем правочину відповідає вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відбулося повне виконання письмового договору. За таких обставин, єдиним дієвим та належним засобом захисту майнових прав є звернення до суду із позовом у порядку цивільного судочинства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Після виконання вимог ст. 187 ЦПК України, ухвалою судді від 18.06.2024 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання; витребувано у КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» копію Свідоцтва про право власності на житло, зареєстрованого в МБТІ 25.03.1997 р. за реєстр. №18992, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

30.07.2024року наадресу судувід КП«Миколаївське міжміськебюро технічноїінвентаризації» надійшлакопія витребуваногоухвалою судувід 28.03.2024року Свідоцтвапро правовласності нажитло.

Ухвалою суду від 17.09.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідачі та представники третіх осіб до судового засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об 'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що 11.04.1997 року між ОСОБА_1 , як покупцем, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , як продавцями, на Універсальній товарній біржі «Недвижимость Н», укладено договір №40 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Даний договір зареєстрований Універсальною товарною біржею «Недвижимость Н» в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» за реєстровим №40 від 11.04.1997 року та в КП «ММБТІ» за реєстр. №18992.

Вищевказана квартираналежала відповідачам на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 15.12.1993 р., зареєстрованого в МБТІ 25.03.1997 р. за реєстр. №18992.

За домовленістю сторін квартира продана за 21900,00 гривень.

Тобто, всі умови договору купівлі-продажу сторонами виконано повністю.

Згідно ст.55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. регламентовано, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений у квітні 1997 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю-продаж майна.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу»: біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.

При цьому, чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, в самому Законі України"Протоварну біржу" не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст.15цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Частиною другою статті 47ЦК УкраїнськоїРСР передбачено право суду визнати непосвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказамиі відбулось повне або часткове виконання договору.

Відповідно до ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 657ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силу ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Статтею 650ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна №40 від 11.04.1997 року, укладеного на Універсальній товарній біржі «Недвижимость Н», дійсним.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.209, 220, 650, 657 ЦК України, ст.ст. 47, 227ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.15ЗУ «Протоварну біржу» суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 провизнання біржовогодоговору купівлі-продажудійсним,треті особи-Універсальна товарнабіржа «НедвижимостьН»,Миколаївська міськарада - задовольнити.

Визнати дійсним договір №40 від 11 квітня 1997 року купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 , як покупцем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , як продавцями, який зареєстрований Універсальною товарною біржею «Недвижимость Н» в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» за реєстровим №40.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлений 03 лютого 2025 року

Суддя Н.П. Черенкова