Рішення

від 31.01.2025 по справі 626/2942/24

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/2942/24

Провадження № 2/626/63/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

31.01.2025 року м. Берестин

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дудченка В.О.,

за участі секретаря Зінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берестині, в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутності сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Зачепилівська державна нотаріальна контора Харківської області про скасування обтяжень нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Зачепилівська державна нотаріальна контора Харківської області про скасування обтяжень нерухомого майна в якому просить:

- скасувати обтяження шляхом зняття арешту та заборон з будинку за АДРЕСА_1 , підстава для реєстрації заборони відчуження повідомлення про видачу суди за №252 від 28.03.1997 року.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 зазначив, що 22.04.2024 року він звернувся до Зачепилівської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа №129/2024. Спадковим майном є житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок, яке видано виконавчим комітетом Піщанської сільської ради. Нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки виявлено обтяження нерухомого майна. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22.04.2024 року за №375397622 було виявлено арешт нерухомого майна об`єкт обтяження будинок в АДРЕСА_1 , а власник ОСОБА_2 :

- дата та час державної реєстрації: 26.09.2006 року, перенесено з Єдиного реєстру заборон 09.04.1997 року №25;

- тип обтяження: арешт нерухомого майна №3783193;

- підстави виникнення обтяження: повідомлення 252, 28.03.1997 року Красноградське відділення ощадбанку №3184;

- дата та час державної реєстрації : 29.08.2007 року, архівна дата 30.11.1999 року;

- вид обтяження: заборона нерухомого майна №5561382;

- підстава виникнення обтяження: договір застави, б/н, Красноградський ощадбанк.

Відповідно повідомлення Харківського обласного державного нотаріального архіву від 20.07.2024 року, за наявними в архіві даними, згідно з матеріалами та документами фонду №18 «Красноградська державна нотаріальна контора Харківської області» перевірено наявність повідомлення №252 про видачу позики Красноградським відділенням ощадбанку №3184 від 28.03.1997 року, на підставі якого 09.04.1997 року Красноградською державною нотаріальною конторою накладена заборона відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 . На виконання ухвали суду Харківський обласний державний нотаріальний архів надав належним чином засвідчену фотокопію вищезазначеного повідомлення. Відповідно до повідомлення про видачу позички №252 Красноградським відділенням ощадбанку №3184 від 28.03.1997 року ОСОБА_2 видана позика у розмірі 1800 рублів, строком на 10 років, на будівництво (капітальний ремонт) житлового будинку на ділянці АДРЕСА_1 , згідно рішення Піщанської сільської ради за №6 від 27.07.1994 року.

Відповідно до рішення Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області від 27.07.1994 року ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка під город в розмірі 0,30 га в с. Жовтневе Красноградського району Харківської області. Згідно повідомлення архівного відділу Красноградської районної державної адміністрації в документах постійного зберігання (рішення сесії, виконавчого комітету) Піщанської сільської ради Красноградського району за 1994 рік інформація щодо надання позички Ощадбанком для будівництва (капітального ремонту) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 01.09.1994 року по 20.02.1995 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але власником вказаного житлового будинку ніколи не був.

Позивач вважає, що арешт на його спадкове майно необхідно знати з тих підстав, що ОСОБА_2 не є власником і ніколи не був власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , немає ніякого відношення до його спадщини, а накладений арешт на житловий будинок, який належав його батьку, перешкоджає оформити йому спадщину.

Рух справи в суді.

Ухвалою від 21.08.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 21.10.2024 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Заяви (клопотання) учасників процесу по суті справи.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, 02.11.2024 року від представника відповідача Самсонової Н.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення наведені у відзиві представника відповідача зводяться до того, що АТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем у справі. Відповідно до діючого законодавства Банк не є органом, або суб`єктом, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації та в ніякі правовідносини з позивачем не вступав договірні відносини між позивачем і банком відсутні. Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та невмотивованими, відтак просить позов залишити без задоволення.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Відповідач ОСОБА_2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак його представник адвокат Дейна С.А. звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи без участі сторони позивача, заявлені вимоги підтримала, на задоволенні позову наполягає, крім того просить судові витрати по справі залишити за позивачем і не стягувати з відповідачів на його користь.

Представник відповідача також клопотанням, викладеним у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника банку за наявними у справі матеріалами, в задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, оскільки неявка учасників справи в даному випадку не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступних висновків.

Позиція суду.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житловий будинок виданого в с. Піщанка 19.07.1989 року виконавчим комітетом Піщанської сільської ради народних депутатів, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 , право власності зареєстроване в КПТІ «Інвентаризатор» м. Краснограда в книзі 2 номер 549.

Відповідно до рішення Піщанської сільської ради від 25.04.2016 року № 189-VІІ в АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Як вбачається з постанови державного нотаріуса Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області від 02.05.2024 року №232/02-31 ОСОБА_1 22.04.2024 року звернувся до Зачепилівської державної нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок виданого виконавчим комітетом Піщанської сільської ради 19.07.1989 року, спадкова справа №129/2024, але ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане вище нерухоме майно до зняття арешту та заборони з майна померлого.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач є спадкоємцем, першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як є сином померлого та прийняв спадщину у встановлений законом строк, звернувшись із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.

Однак, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна сформованої 22.04.2024 року за №375397622 було виявлено арешт нерухомого майна об`єкт обтяження будинок в АДРЕСА_1 , а власник ОСОБА_2 :

- дата та час державної реєстрації: 26.09.2006 року, перенесено з Єдиного реєстру заборон 09.04.1997 року №25;

- тип обтяження: арешт нерухомого майна №3783193;

- підстави виникнення обтяження: повідомлення 252, 28.03.1997 року Красноградське відділення ощадбанку №3184;

- дата та час державної реєстрації : 29.08.2007 року, архівна дата 30.11.1999 року;

- вид обтяження: заборона нерухомого майна №5561382;

- підстава виникнення обтяження: договір застави, б/н, Красноградський ощадбанк.

З матеріалів справи також вбачається, що з метою отримання доказів та позасудового врегулювання спору позивач отримала повідомлення з архівних установ.

Відповідно до повідомлення Харківського обласного державного нотаріального архіву від 20.07.2024 року, за наявними в архіві даними, згідно з матеріалами та документами фонду №18 «Красноградська державна нотаріальна контора Харківської області» перевірено наявність повідомлення №252 про видачу позики Красноградським відділенням ощадбанку №3184 від 28.03.1997 року, на підставі якого 09.04.1997 року Красноградською державною нотаріальною конторою накладена заборона відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 . На виконання ухвали суду Харківський обласний державний нотаріальний архів надав належним чином засвідчену фотокопію вищезазначеного повідомлення.

Відповідно до повідомлення №252 про видачу позики Красноградським відділенням ощадбанку №3184 від 28.03.1997 року ОСОБА_2 видана позика у розмірі 1800 рублів, строком на 10 років, на будівництво (капітальний ремонт) житлового будинку на ділянці АДРЕСА_1 , згідно рішення Піщанської сільської ради за №6 від 27.07.1994 року.

Відповідно рішення Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області від 27.07.1994 року ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка під город в розмірі 0,30 га в с. Жовтневе Красноградського району Харківської області.

Згідно повідомлення архівного відділу Красноградської районної державної адміністрації в документах постійного зберігання (рішення сесії, виконавчого комітету) Піщанської сільської ради Красноградського району за 1994 рік інформація щодо надання позички Ощадбанком для будівництва (капітального ремонту) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 01.09.1994 року по 20.02.1995 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але власником вказаного житлового будинку ніколи не був.

Відтак, внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує права позивача на оформлення спадщини після смерті батька.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт/заборону, відповідно до статей 15,16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі1 № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

У відповідності до ст.34 Закону України «Про нотаріат» - накладення або зняття заборон є нотаріальною дією.

Згідно п. п.п.1 п.4 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 нотаріус у випадках, встановлених законодавством, знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також рухомого майна.

Пунктом 2 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» (далі - Постанова Пленуму ВССУ №5), позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Підпунктами 4.16,4.17,4.18пункту 4глави 10розділу IIПорядку вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України,затвердженого наказомМіністерства юстиціїУкраїни 22.02.2012№ 296/5,передбачено,що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. У разі наявності заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Водночас ч.1 ст. 1297 того ж кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

З відзиву на позовну заяву АТ «Державний ощадний банк України» судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та його батько ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не мають зобов`язань перед АТ «Державний ощадний банк України», однак накладений арешт та заборона майна померлого, порушує право позивача на оформлення спадщини після його смерті в нотаріальному порядку. Відтак позивач позбавлений можливості реалізувати право на отримання спадщини після смерті батька, вчинення юридично значимих дій, з якими пов`язано виникнення його особистих та майнових прав, та може усунути цю перешкоду не інакше як в судовому порядку.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача щодо того, що АТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем у справі.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 визначив відповідачем АТ «Державний ощадний банк України», оскільки обтяження було накладено на підставі повідомлення Красноградського відділення ощадбанку №3184, та просив скасувати арешт та заборону накладені на належне спадкодавцю нерухоме майно, яке ніколи не належало першому відповідачу ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 2 постанови ВРУ від 20.03.1991 «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність» власністю України було оголошено в тому числі Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР з його мережею, обчислювальними центрами, усіма активами, пасивами. Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 № 2-К у відповідності зі статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 за № 4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України. Постановою КМУ від 21.05.1999 № 876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України» перетворено Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України у Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Відповідно до п.3. Статуту акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», затвердженого постановою КМУ № 261 від 25.02.2003 АТ «Державний ощадний банк України» є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31.12.1991 за № 4.

Таким чином, АТ «Державний ощадний банк України» є правонаступником прав і обов`язків Українського Республіканського Банку Ощадного банку СРСР до структури якого входило Красноградського відділення ощадбанку №3184, на підставі повідомлення якого й була накладена оскаржувана заборона (арешт) на нерухоме майно.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

У цій справі предметом позову є, зокрема, скасування арешту та заборони (архівний запис), які зареєстровані 26.09.2006 року та 29.08.2007 року реєстратором: Касноградською державною нотаріальною конторою, об`єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позовна вимога про скасування арешту та заборони належного спадкодавцю майна не може бути звернена до державної нотаріальної контори. Державний реєстратор, зокрема і державний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Враховуючи наявність накладеної заборони відчуження на майно (арешту та заборони), неможливість скасування її в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про скасування обтяжень нерухомого майна, захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування обтяження, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Висновки за результатами розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про скасування обтяження нерухомого майна арешту та заборони, оскільки наявність вказаного обтяження перешкоджає оформленню спадщини, що залишилась після смерті батька позивача, тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими та мають бути задоволені.

Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві на позов не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат

Від представника позивача адвоката Дейни С.А. надійшло клопотання в якому, у разі задоволення його позовних вимог, не наполягала на стягненні з відповідачів на користь позивача понесених судових витрат по справі.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При таких обставинах суд вважає необхідним при вирішенні питання про розподіл судових витрат по справі, не застосовувати приписи ст. 141 ЦПК України, якими передбачено відшкодування в повному обсязі відповідачем позивачу понесених ним судових витрат.

Відповідно дост.ст.316,317,319,321ЦК України керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 206, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 про скасування обтяжень нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати обтяженняу виглядіарешту нерухомогомайна,реєстраційний номеробтяження 3783193,зареєстрований 26.09.2006року Красноградською державною нотаріальною конторою на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , перенесено з Єдиного реєстру заборон №25 від 09.04.1997 року, підстави виникнення обтяження: повідомлення 252, 28.03.1997 року Красноградське відділення ощадбанку №3184.

Скасувати обтяженняу виглядізаборони (архівнийзапис)на нерухомемайно, реєстраційний номер обтяження 5561382, зареєстрований 29.08.2007 року Красноградською державною нотаріальною конторою на житловий будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , архівна дата 30.11.1999 року; дата виникнення 09.04.1997 року; підстава виникнення обтяження: договір застави, б/н, Красноградський ощадбанк.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя