Ухвала

від 04.02.2025 по справі 755/20902/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/20902/24

Провадження №: 2-ві/755/6/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва, у складі головуючого судді Хромової О.О., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді, подану в межах цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні дистрибуторські системи», про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») через систему «Електронний суд» ЄСІТС звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи», про стягнення заборгованості за договором поруки від 10 грудня 2021 року № MBOVO202126/2, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 на забезпечення умов виконання кредитного договору від 10 грудня 2021 року № MBOVO202126, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи».

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 грудня 2024 року, заяву передано на розгляд судді Гончаруку В.П.

На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України судом направлено запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

19 грудня 2024 року судом отримано інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, сторонам роз`яснено їх процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

19 грудня 2024 року, на виконання вимог частини першої статті 190 ЦПК України, з урахуванням положень частини другої статті 190 ЦПК України, ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи.

07 січня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» ЄСІТС надійшли заяви відповідача ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вхід. від 08 січня 2025 року № 767 та № 768).

Також 14 січня 2025 року на офіційному веб-сайті Судової влади України опубліковано оголошення для третьої особи - ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи», про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/20902/24 за правилами спрощеного позовного провадження.

20 січня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи просив здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Відповідно до довідки від 24 січня 2025 року про доставку електронного документа, що міститься в матеріалах справи, ухвалу від 22 січня 2025 року доставлено до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 24 січня 2025 року о 23:26 год.

22 січня 2025 року (вхід. від 23 січня 2025 року № 4002) до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву. Відзив подано через систему «Електронний суд» ЄСІТС.

Одночасно з відзивом на позовну заяву, 22 січня 2025 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 (вхід. від 23 січня 2025 року № 4006) про залучення боржника ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи» до участі у справі та повідомлення згідно статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Просив залучити до складу учасників справи в якості третьої особи - ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи», а також, з метою реалізації статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», повідомити ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи», як учасника справи, який не має електронного кабінету, про дату, час та місце першого судового засідання у справі та інших судових засідань через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Також 22 січня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» ЄСІТС (вхід. від 23 січня 2025 року № 4011) подано клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати у АТ «Сенс Банк» оригінал Договору на комплексне банківське обслуговування від 06 липня 2017 року № 34720640, оригінал Додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафту та заставу майнових прав на грошові кошти від 10 грудня 2021 року № MBOVO202126 та оригінал Додаткової угоди від 10 грудня 2021 року № 1 до Додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафту та заставу майнових прав на грошові кошти від 10 грудня 2021 року

№ MBOVO202126 до Договору на комплексне банківське обслуговування від 06 липня 2017 року

№ 34720640, а також оригінал Договору поруки від 10 грудня 2021 року № MBOVO202126/2.

25 січня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді

Гончарука В.П. (вхід. від 27 січня 2025 року № 4591).

На обґрунтування заяви про відвід судді відповідач зазначає, що суддя Гончарук В.П. не може брати участі у розгляді цієї справи та підлягає відводу на підставі пункту 5 частини першої статті

36 ЦПК України, через обставини, що викликають обґрунтований сумнів у неупередженості судді.

Відповідач зазначає, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня

2025 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з формальних підстав, не здійснено дослідження наведених відповідачем аргументів, не враховано його думку, значення справи для нього, обсяг та характер доказів, зазначених відповідачем. Зокрема, факт руйнування підприємства боржника на окупованій території потребує дослідження обставин та допиту свідків. Відмовляючи у задоволенні клопотання суддя Гончарук В.П. позбавляє ОСОБА_1 можливості представити ключові свідчення для захисту позиції, позбавляє відповідача права на доступ до доказів та можливості їх дослідження у судовому засіданні. Вказане свідчить про порушення принципу диспозитивності, змагальності та рівності сторін. Про відкриття провадження у справі № 755/20902/24 відповідач дізнався з відкритого порталу даних сайту Судової влади України, 07 січня 2025 року зареєструвався у системі «Електронний суд» та подав відповідні заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді. Водночас, доступ до електронної справи надано відповідачеві 15 січня 2025 року, тобто більше ніж через тиждень після подачі відповідного клопотання, що спричинило втрату часу на подачу заяв по суті справи та обмежило права відповідача як учасника справи.

Також зазначив, що банк неодноразово звертався з аналогічним позовом. Суддя Гончарук В.П. відкрив провадження у справі, у якій з ідентичних підстав іншим складом суду відмовлено у відкритті провадження у справі. Поведінку позивача розцінює як маніпуляцію з правом на захист з метою вибору судді, що свідчить про неоднакове застосування норм права та створює підстави для сумнівів у об`єктивності та неупередженості судді Гончарука В.П.

З огляду на викладене просив відвести суддю Дніпровського районного суду міста Києва Гончарука В.П. від розгляду цивільної справи № 755/20902/24 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи», про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді визнано необґрунтованою. Передано заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді, подану в межах цивільної справи за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи», про стягнення заборгованості, для її вирішення у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 03 лютого

2025 року заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

За змістом положень частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини восьмої статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Судом не встановлено підстав, що зумовлюють необхідність повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог частини восьмої статті 40 ЦПК України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши доводи заявленого відводу, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суд зазначає, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від

09 січня 2013 року зазначено таке. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно із усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту

1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24 лютого 1993 року, Series A № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III).

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, «об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

При цьому, згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

За умовами частин третьої, четвертої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) зазначено: «стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору у нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.

Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.

Частиною першою статті 88 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Досліджуючи наведені критерії оцінки в межах даної справи суд зазначає, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року у справі №800/592/17 та від 01 жовтня 2018 року по справі №9901/673/18.

Окрім того, згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від

13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, не може бути підставою для відводу судді незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді чи невчиненням процесуальних дій, які, на його думку, суддя повинен вчинити. В такому випадку, сторона, яка не погоджується з процесуальними рішеннями чи діями судді, не позбавлена права оскаржити їх окремо від рішення суду чи разом з рішенням суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строки, визначені ЦПК України.

Доказів на підтвердження особистої упередженості судді Гончарука В.П. у вирішенні спору в даній справі відповідачем не надано.

Зі змісту заяви про відвід та аналізу доводів, на які посилається відповідач, судом не встановлено обставин, зазначених у статях 36 ЦПК України, які б могли бути підставою для обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості і об`єктивності судді, що розглядає справу.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи», про стягнення заборгованості.

На виконання вимог статті 177 ЦПК України до позовної заяви позивачем додано документ про сплату судового збору - меморіальний ордер від 22 жовтня 2024 року № 804335 на суму 2 970,55 грн, з призначенням платежу: судовий збір за позовом АТ «Сенс Банк» Дніпровський рс м. Києва, по боржнику ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи» № MBOVO202126».

Частиною першою статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. А відповідно до частини другої цієї статті суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, за допомогою автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3», судом отримано підтвердження щодо зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України щодо вказаного меморіального ордера.

Водночас, у відкритому порталі даних відомості про звернення АТ «Сенс Банк» до суду з позовом до ТОВ «Сучасні дистрибуторські системи» відсутні.

Після отримання судом відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача судом постановлено ухвалу від 19 грудня 2024 року про відкриття провадження у справі. Також 19 грудня

2024 року, на виконання вимог частини першої статті 190 ЦПК України, з урахуванням положень частини другої статті 190 ЦПК України, ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи.

Як зазначає відповідач, на підставі заяв від 07 січня 2025 року, ОСОБА_1 надано доступ до матеріалів електронної справи № 755/20902/24.

З матеріалів справи також встановлено, що 17 січня 2025 року через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 звернувся із клопотанням про розгляд справи у порядку загального позовного провадження (заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження).

Вказане клопотання подано в строки, встановлені частиною сьомою статті 279 ЦПК України (в строк для подання відзиву).

Після надходження вказаної заяви (клопотання) судом здійснено розгляд клопотання про зміну порядку розгляду справи, про що постановлено ухвалу від 22 січня 2025 року. З урахуванням положень статті 19, частин другої, четвертої статті 274, частини шостої статті 279 ЦПК України у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено.

Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що відповідно до вимог частин першої, другої статті

174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно із частинами п`ятої, сьомої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до частини шостої статті 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як убачається із заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 247 546,32 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у

2024 році прожитковий мінімум працездатних осіб становить 3 028 гривень.

Таким чином, позивачем заявлено вимогу про стягнення грошових коштів на суму, що перевищує тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 90 840,00 грн.

Однак, заявлена позивачем ціна позову не перевищує розмір у 250 (двісті п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (757 000,00 грн), з урахуванням пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України.

Крім того, дана справа за своїм предметом та характером спірних правовідносин, в розумінні положень закону, не вимагає проведення підготовчого засідання, оскільки сторонами не заявлено клопотань, вирішення яких потребує проведення підготовчого та судового засідання за участю сторін.

У заяві ввідповідача також не наведено будь-яких доводів, що унеможливлюють розгляд зазначеної цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторона відповідача не позбавлена можливості надавати свої письмові пояснення, клопотання та докази. Для вчинення таких дій відсутня потреба в проведенні підготовчого засідання та або засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін. Водночас, відповідач також не позбавлений можливості знайомитися з матеріалами справи, знімати з них копії, подавати додаткові пояснення та заперечення щодо обставин справи та доказів, що містяться в матеріалах справи.

Також слід зазначити, що спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямоване на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, розглядом всіх заявлених клопотань, тобто спрощене провадження не є провадженням в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, сторони не позбавлені можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлені можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позову та на підтвердження обставин, викладених у такому позові, у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується своїми правами, передбаченими ЦПК України. Відповідачем не зазначено, які процесуальні дії у даній справі суд не зможе вчинити без проведення підготовчого засідання.

Усі наявні у справі докази на спростування вимог позовної заяви або на її підтвердження, безперешкодно можуть бути надані учасниками справи до суду в межах розгляду такої справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог цивільно-процесуального закону, сторони не позбавлені можливості самостійно долучати до матеріалів справи будь-які докази, які на їх думку, можуть вплинути на розгляд даної справи по суті, у строки визначені судом або ЦПК України.

Таким чином, вказані заявником обставини стосуються незгоди відповідача з прийнятими суддею процесуальними рішеннями у даній справі, що не є правовою підставою для його відводу відповідно до приписів частини четвертої статті 36 ЦПК України.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до частини другої статті 354 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, у випадку оскарження такого рішення в апеляційному порядку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відповідачем ОСОБА_1 відводу судді Гончаруку В.П. від розгляду справи № 755/20902/24, а тому у задоволенні заяви про відвід судді слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статями 36, 40, 260, 353 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді, поданої в межах цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні дистрибуторські системи», про стягнення заборгованості, - відмовити.

Цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні дистрибуторські системи», про стягнення заборгованості, - передати для продовження розгляду в тому ж складі суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Суддя О.О. Хромова