Вирок

від 22.01.2025 по справі 756/13906/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/13906/24

Номер провадження № 1-кп/756/881/25

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва судове провадження в рамках кримінального провадження, внесеного 02.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120241005003118, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, проходить військову службу за мобілізацією, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- Шевченківським районним судом міста Києва вироком від 12.08.2019 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць;

- Святошинським районним судом міст Києва вироком від 13.03.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. 30.09.2024, близько о 15 год. 23 хв., ОСОБА_4 знаходився на території КНП «Київський міський консультативно-діагностичний центр», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Юрія Кондратюка, 6, де побачив, що двері кабінету №527 не замкнені на ключ. У цей час в ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникнення у приміщення, а саме речей, що знаходилися у даному кабінеті.

Реалізуючи наведений умисел, ОСОБА_4 діючи повторно, в умовах воєнного стану, через незачинені двері зайшов до кабінету №527, звідки таємно викрав ноутбук марки «НР», моделі Intel i3-8100 4/4 3.6 GHz 6M LGA1151 65W bo, вартістю 13 599 грн 20 коп., що належить КНП «Київський міський консультативно-діагностичний центр», після чого разом з викраденим майном залишив місце вчинення злочину, розпорядившись ним на власний розсуд.

Унаслідок учинення злочину, ОСОБА_4 спричинив майнову шкоду КНП «Київський міський консультативно-діагностичний центр» на загальну суму 13 599 грн 20 коп.

1.2. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане з проникненням в інше приміщення, учинене повторно, в умовах воєнного стану.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

2.1.1. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміновані злочини вчинені обвинуваченим, а тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до положень статті 71 КК України, ураховуючи також те, що ОСОБА_4 засуджено Святошинським районним судом міста Києва вироком від 13.03.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити остаточне покарання в виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.

Разом з цим, прокурор зауважив, що є пом`якшуюча обставина - щире каяття та обставина, що обтяжує покарання - рецидив.

2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватість визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, зокрема час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладеного в обвинувальному акті, який відповідає дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 30.09.2024, знаходячись в лікарні, викрав з кабінету ноутбук марки «НР», моделі «Intel i3-8100 4/4 3.6 GHz 6M LGA1151 65W bo», який належить КНП «Київський міський консультативно-діагностичний центр». Свою поведінку засуджує, розуміє наслідки. Просить врахувати, що він був мобілізований під час дії воєнного стану, проходив військову службу, був в зоні проведення бойових дій. Учинив злочин через незадовільний матеріальний стан.

Позовні вимоги КНП «Київський міський консультативно-діагностичний центр» у сумі 13599 грн 20 коп. ОСОБА_4 визнав повністю.

2.1.3. Представник потерпілого в судове засідання за викликом суду не прибув, про час, дату та місце розгляду був повідомлений, однак подав заяву про розгляд судового провадження за його відсутності.

Сторони кримінального провадження про проведення судового розгляду за відсутності представника потерпілого не заперечували.

Окрім цього, представник потерпілого просив поданий КНП «Київський міський консультативно-діагностичний центр» позов задовольнити та стягнути з обвинуваченого на користь КНП «Київський міський консультативно-діагностичний центр» завдану матеріальну шкоду в розмірі 13 599 грн. 20 коп., який розглянути за його відсутності.

2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

2.2.1. У судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження (надані в судовому засіданні показання обвинуваченим), і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і у суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

2.2.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під тиском.

2.2.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у інше приміщення, учинене повторно, в умовах воєнного стану.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку, надав повністю інформацію про обставини подій, а також просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_4 як каяття.

Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні, а також відображено в обвинувальному акті.

3.2. У зв`язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.

3.3. Слід урахувати, що обвинувальний акт містить посилання на те, оюставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є рецидив злочинів. Таку саме позицію було оголошено і прокурором в судових дебатах.

Між тим, як видно з наданих суду матеріалів, ОСОБА_4 раніше був засуджений лише за ст. 186 КК України та за ч. 1 ст. 309 КК України. Стаття 186 КК України хоча і є відповідно до ст. 12 КК України злочином, але вона утворює лише повторність як кваліфікуючу ознаку, та що відповідно було враховано судом при кваліфікації дії обвинуваченого. Але ч. 1 ст. 309 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, а отже не може утворювати рецидив злочинів.

3.4. За вказаних обставин, на думку суду, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, які відносяться до категорій тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільна небезпечність, що обвинуваченим учинено крадіжку (таємне викрадення чужого майна). Вид та вартість майна, яким обвинувачений заволодів, а саме ноутбуком на суму 13 599 грн. Наслідки вчинення злочину, що обвинуваченим не було відшкодовано потерпілому завдану шкоду.

Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має повну загальну середню освіту, проходив військову службу за мобілізацією в умовах воєнного стану, має тяжкі захворювання.

4.3. При цьому, суд уважає, що підстави застосування статей 69, 69-1, 75 КК України при призначенні покарання - відсутні, як і підстави для застосування покарання з іспитовим строком. Оскільки, як убачається з наданих матеріалів, а також підтверджено обвинуваченим, останній раніше був засуджений і вчинив новий злочин, завдану шкоду не відшкодував.

4.4. З урахуванням викладених обставин, характеру та виду вчиненого злочину, їх наслідків, особи обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявності обставини, що пом`якшує покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

4.5. Між тим, судом вже наведено, що ОСОБА_4 був засуджений Святошинським районним судом міст Києва вироком від 13.03.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку 2 роки. А отже, ОСОБА_4 учинив новий злочин в період відбуття покарання з випробуванням.

За вказаних обставин ОСОБА_4 слід призначити покарання за ст. 71 КК України - за сукупністю вироків. Зокрема до покарання в виді позбавлення волі строком на 5 років відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КК України слід частково приєднати невідбуте покарання за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 13.03.2024, у виді двох місяців обмеження волі, виходячи з вимог ст. 72 КК України, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

У зв`язку з чим, ОСОБА_4 слід остаточно призначити покарання в виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.

4.6. Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Оскільки тривалий нагляд за ОСОБА_4 у кримінально-виконавчій установі буде дієвим механізмом досягнення мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, а також запобігти вчиненню ним так і іншими особами злочинів.

5. Підстави для задоволення цивільного позову, відмови у ньому, залишення його без розгляду.

5.1. У рамках кримінального провадження потерпілим КНП «Київський міський консультативно-діагностичний центр» подано цивільний позов до відповідача - обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, зокрема про стягнення з ОСОБА_4 шкоди завданої крадіжкою майна (наведено в розділі 1 вироку).

5.2. В обґрунтування вимог позивач посилається на положення статей 1166, 1192 ЦК України, а саме з підстав понесення витрат на придбання викраденого майна, а саме ноутбука, який належав потерпілому КНП «Київський міський консультативно-діагностичний центр».

5.3. Відзив на позову заяву не подавався.

5.4. Вирішуючи питання цивільного позову, поданого в рамках кримінального провадження, суд надає оцінку висунутому обвинуваченню, а саме повинен встановити винуватість поза розумним сумнівом, а в частині вирішення цивільного позову, виходить з загальних принципів цивільного судочинства - змагальності сторін.

5.5. У даному кримінальному провадженні було достеменно встановлено, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане із проникненням в інше приміщення, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, унаслідок чого 30.09.2024 було викрадено ноутбук, вартість якого складає 13 599 грн 20 коп. та належало КНП «Київський міський консультативно-діагностичний центр».

5.6. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

5.7. Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід виходити з того, що в судовому засіданні було встановлено факт заподіяння обвинуваченим потерпілому - КНП «Київський міський консультативно-діагностичний центр». При цьому, ці збитки не лише підтверджені наданими доказами позивачем, але й визнані в повному обсязі і відповідачем - стороною захисту в цілому.

5.8. За таких обставин цивільний позов КНП «Київський міський консультативно-діагностичний центр» до відповідача - обвинуваченого ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної шкоди - слід задовольнити, та стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача 13 599 грн 20 коп.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

6.1 Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявляли клопотання про застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.

За цих обставин - строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід рахувати з дня набуття вироком законної сили.

6.2. Процесуальні витрати в провадженні, а саме витрати на проведення експертизи № 4697 від 08.10.2024 у розмірі 320 грн 00 коп., відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

6.3. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України, зокрема цифровий носій інформації для лазерних систем лазерного зчитування формату DVD-R, який знаходиться в матеріалах досудового розслідування, що перебувають в володінні Київській спеціалізований прокуратурі у сфері оборони Центрального регіону, слід залишити в матеріалах досудового розслідування протягом всього строку їх зберігання.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, яке призначене цим вироком, невідбуте ОСОБА_4 покарання за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 13.03.2024, виходячи з того, що відповідно до ст. 72 КК України двом дням обмеження волі відповідає один день позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання в виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 - рахувати з дня набуття вироком законної сили.

Цивільний позов Комунального некомерційного підприємства «Київський міський консультативно-діагностичний центр» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального некомерційного підприємства «Київський міський консультативно-діагностичний центр» (ЄДРПОУ 05395859) в якості відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням 13 559 (тринадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 20 коп.

Процесуальні витрати, які складаються з витрат на проведення експертиз № 4697 від 08.10.2024 у розмірі 320 грн 00 коп. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в загальній сумі 320 грн 00 коп.

Речові докази:

- цифровий носій інформації DVD-R диск для лазерних систем зчитування, який знаходиться в матеріалах досудового розслідування, слід залишити в матеріалах досудового розслідування протягом всього строку їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Строк апеляційного оскарження для осіб, які не були під час оголошення вироку обчислюється з дня отримання ними його копії.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України, а особам, які не були присутніми під час його проголошення - спрямувати не пізніше наступного дня.

Суддя ОСОБА_1