Рішення

від 03.02.2025 по справі 760/18475/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/18475/24

2/760/1858/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Похоронний Дім «Пам`ять» про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять» про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивує тим, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять» з 01 травня 2015 року на посаді юриста, з 04 грудня 2017 року він прийнятий на посаду директора товариства, а також з 04 грудня 2017 року був переведений на посаду юриста за сумісництвом.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України 24 лютого 2022 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою вступити до лав Збройних Сил України, де його поставили на військовий облік та направили до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_1 .

25 лютого 2022 року відповідно до витягу з наказу № 48 командира військової частини НОМЕР_1 його було зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду розвідника 3 розвідувального відділення розвідувального взводу мотопіхотного батальйон та з 25 лютого 2022 року постановлено на всі види забезпечення.

Про своє зарахування до військової частини він у телефонному режимі повідомив бухгалтера ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять».

13 квітня 2022 року йому з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 переслали за допомогою додатку Viber витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 48 від 25 лютого 2022 року про зарахування до військової частини, який він також через додаток Viber переслав бухгалтеру ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять».

07 вересня 2022 року під час бойових дій при звільненні м. Ізюм Харківської області він отримав тяжке бойове поранення у зв`язку з чим вибув на лікування.

05 січня 2023 року підрозділом медичної роти військової частини НОМЕР_1 йому було видано довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 128 від 05 січня 2023 року.

19 травня 2023 року управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 видало йому посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 .

Після проходження ВЛК у період з 25 серпня 2023 року по 07 вересня 2023 року він був визнаний обмежено придатним до військової служби відповідно до довідки ВЛК від 14 вересня 2023 року № 1642.

З виписки з акту медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААГ № 417563 від 16 жовтня 2023 року він отримав ІІІ групу інвалідності безтерміново.

У зв`язку з цим, 12 січня 2024 року його було передано з військової частини НОМЕР_1 продовжувати нести військову службу до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 йому виповнилось 60 років, тому він був звільнений у відставку відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08 червня 2024 року № 160.

У зв`язку із звільненням у нього виникла необхідність у зверненні до Пенсійного Фонду України для здійснення перерахунку стажу років та призначення пенсії за віком, проте для цього йому була необхідна трудова книжка, яка знаходилась у ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять».

08 липня 2024 року під час передачі трудової крижки від кадровика товариства він дізнався, що він був звільнений з посади директора за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно наказу № 23-2023 від 24 січня 2023 року.

Ставити свій підпис у трудовій книжці під записом про звільнення від 24 січня 2023 року за угодою сторін він відмовився, оскільки ніякої згоди на звільнення він не надавав ні письмово, ні усно. Відповідач з ним це питання не узгоджував. Копію наказу про звільнення йому надано не було.

Вважає його звільнення з посади директора товариства незаконним та безпідставним.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

- визнати незаконним звільнення директора ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять» ОСОБА_1 від 24 січня 2023 року згідно наказу № 23-2023 від 24 січня 2023 року за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України;

- поновити його на посаді директора ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять» з 24 січня 2023 року;

- стягнути з ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 січня 2023 року по дату ухвалення рішення суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 14 серпня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 14 серпня 2024 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

З відзиву на позовну заяву представника відповідача вбачається, що вона просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що після початку обстрілів та захоплення 24 лютого 2022 року військами рф територій Київської області директор ОСОБА_1 та головний бухгалтер відповідача вступили до лав ЗСУ. Наказом № 2а від 28 лютого 2022 року увільнено ОСОБА_1 від посадових обов`язків на час проходження служби в особливий період на період з 25 лютого 2022 року. Під час підготовки відзиву встановлено велику кількість порушень з боку позивача під час його роботи на посаді, що є підставою на разі для звернення до правоохоронних органів та порушення питання проведення внутрішнього аудиту товариства. Власником відповідача було погоджено звільнення позивача за згодою сторін ще у червні 2022 року, ОСОБА_2 завжди був на зв`язку з ОСОБА_1 під час його служби в ЗСУ, матеріально надавав посильну матеріальну допомогу за запитом позивача. У подальшому позивачем в телефонному режиму остаточно погоджено його заяву про звільнення з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) з 24 січня 2023 року. Рішенням № 23-2023 одноособового учасника ТОВ «ПД «ПАМ`ЯТЬ» від 24 січня 2023 року вирішено звільнити з посади директора товариства ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. На підставі рішення видано наказ № 01-04/22 від 24 січня 2023 року, про що негайно повідомлено позивача та запрошено за остаточним розрахунком при звільненні, оскільки відомості про карткові рахунки для виплати заробітної плати відсутні. Припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою. Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України можуть бути укладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на п. 1 ст. 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення. Позивач від підпису щодо отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення, позивач відмовився. З огляду на присутність тільки одного працівника під час вручення документів позивачу, 08 липня 2024 року була відсутня можливість скласти письмовий акт про відмову від підпису та отримання копії наказу. У зв`язку із звільненням із ЗСУ, позивач мав би прибути на робоче місце до ТОВ «ПД «ПАМ`ЯТЬ» ще 10 червня 2024 року та дізнатися про своє звільнення. Однак, позивач на робоче місце не прибув, до обов`язків не приступив, займався оформленням своєї пенсії. Дана поведінка позивача підтверджує про обізнаність позивача про звільнення з посади.

Крім того, відповідач заявляє про застосування наслідків спливу строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України. Згідно ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. Позивач звернувся за захистом своїх прав 08 серпня 2024 року до суду з позовом. 08 липня 2024 року позивач отримав трудову книжку, відмовився від підпису про отримання як копії наказу про звільнення, так і трудової книжки. Фактично, про своє звільнення позивач мав би дізнатися 10 червня 2024 року, на наступний день після звільнення з лав ЗСУ та приступивши до своїх обов`язків як директора відповідача. Строки, передбачені ст. 233 КЗпП України на момент звернення ОСОБА_1 08 серпня 2024 року до Солом`янського районного суду міста Києва з цим позовом збігли, оскільки, навіть керуючись датою 08 липня 2024 року - останній день строку на подання позову припадає на 07 серпня 2024 року.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04 грудня 2017 року наказом № 6 позивача було прийнято на посаду директора ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять» на підставі протоколу № 1 Загальних зборів учасників ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять».

З позову вбачається, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України 24 лютого 2022 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою вступити до лав Збройних Сил України, де його поставили на військовий облік та направили до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_1 .

25 лютого 2022 року відповідно до витягу з наказу № 48 командира військової частини НОМЕР_1 позивача було зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду розвідника 3 розвідувального відділення розвідувального взводу мотопіхотного батальйон та з 25 лютого 2022 року постановлено на всі види забезпечення.

Наказом № 2а від 28 лютого 2022 року увільнено ОСОБА_1 від посадових обов`язків на час проходження служби в особливий період на період з 25 лютого 2022 року.

07 вересня 2022 року під час бойових дій при звільненні м. Ізюм Харківської області позивач отримав тяжке бойове поранення у зв`язку з чим вибув на лікування. Зазначене підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 05 січня 2023 року.

19 травня 2023 року управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 видало позивачу посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 .

Після проходження ВЛК у період з 25 серпня 2023 року по 07 вересня 2023 року позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби відповідно до довідки ВЛК від 14 вересня 2023 року № 1642.

З виписки з акту медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААГ № 417563 від 16 жовтня 2023 року він отримав ІІІ групу інвалідності безтерміново.

ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу виповнилось 60 років, тому останній був звільнений у відставку відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08 червня 2024 року № 160.

З позову вбачається, що у зв`язку із звільненням у ОСОБА_1 виникла необхідність у зверненні до Пенсійного Фонду України для здійснення перерахунку стажу років та призначення пенсії за віком, проте для цього йому була необхідна трудова книжка, яка знаходилась у ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять».

08 липня 2024 року під час передачі трудової крижки від кадровика товариства позивач дізнався, що він був звільнений з посади директора за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно наказу № 23-2023 від 24 січня 2023 року.

Позивач вказує на те, що ставити свій підпис у трудовій книжці під записом про звільнення від 24 січня 2023 року за угодою сторін він відмовився, оскільки ніякої згоди на звільнення він не надавав ні письмово, ні усно. Відповідач з ним це питання не узгоджував. Копію наказу про звільнення йому надано не було.

У зв`язку з цим, позивач просить суд ухвалити рішення, яким:

- визнати незаконним звільнення директора ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять» ОСОБА_1 від 24 січня 2023 року згідно наказу № 23-2023 від 24 січня 2023 року за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України;

- поновити його на посаді директора ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять» з 24 січня 2023 року;

- стягнути з ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 січня 2023 року по дату ухвалення рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Позивач просить визнати незаконним звільнення директора ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять» ОСОБА_1 від 24 січня 2023 року згідно наказу № 23-2023 від 24 січня 2023 року за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Посилається на те, що ніякої згоди на звільнення він не надавав ні письмово, ні усно. Відповідач з ним це питання не узгоджував.

З відзиву на позовну заяву представника відповідача вбачається, що позивачем в телефонному режиму остаточно погоджено його заяву про звільнення з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) з 24 січня 2023 року. Вважає, що пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України можуть бути укладені як в письмовій, так і в усній формі.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

Вбачається, що у разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Встановлено, що доказів на підтвердження існування домовленості сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою відповідачем суду не надано. Зокрема, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до відповідача із будь-якою заявою, яка б містила волевиявлення працівника на припинення трудового договору та погодження строків його звільнення.

Вбачається, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження подання позивачем відповідачу письмової заяви з проханням про звільнення.

За таких обставин, судом встановлено, що в діях відповідача щодо розірвання трудового договору з позивачем наявні ознаки неправомірності та вимога позивача про визнання його звільнення з посади директора товариства незаконним підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що звільнення позивача з посади директора товариства визнано судом незаконним, підлягає задоволенню й вимога про поновлення позивача на посаді директора ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять» з 24 січня 2023 року.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 січня 2023 року по дату ухвалення рішення суду.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У довідці про доходи ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять» від 07 жовтня 2024 року наведено розмір заробітної плати позивача помісячно за період з січня 2022 року по грудень 2022 року.

Заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці (червень та липень 2022 року) роботи складала 56634 гривні 01 копійка (28975,54 + 27658,47 = 56634,01). Відповідно середньоденна заробітна плата становить 1317 гривень 17 копійок (56634,01 / 43 дні = 1317,07).

Позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2023 року по дату ухвалення рішення суду.

За період з 24 січня 2023 року по 03 лютого 2025 року кількість робочих днів складає 530 день.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2023 року по 03 лютого 2025 року (530 робочих днів) становить 698047 гривень 10 копійок (530 х 1317,07= 698047,10).

За таких обставин, з ТОВ «Похоронний Дім «Пам`ять» підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2023 року по 03 лютого 2025 року у розмірі 698047 гривень 10 копійок.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає 9402 гривні 87 копійок судового збору.

Керуючись ст. 15 ЦК України, статтями 36, 38, 235 КЗпП України, п. 8, 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 178, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Похоронний Дім «Пам`ять» (м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26-М) про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Похоронний Дім «Пам`ять» (м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26-М) на підставі наказу № 23-2023 від 24 січня 2023 року.

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Похоронний Дім «Пам`ять» (м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26-М) з 24 січня 2023 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Похоронний Дім «Пам`ять» (м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26-М) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2023 року по 03 лютого 2025 року у розмірі 698047 гривень 10 копійок.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Похоронний Дім «Пам`ять» (м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26-М) з 24 січня 2023 року допустити до негайного виконання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Похоронний Дім «Пам`ять» (м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26-М) на користь держави 9402 гривні 87 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: