Ухвала

від 29.01.2025 по справі 991/112/25

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

справа № 991/112/25

провадження №11-сс/991/64/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 січня 2025 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

07 січня 2025 року до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) ОСОБА_8 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 в межах строку досудового розслідування, а саме до 12 лютого 2025 року включно, з визначенням застави у розмірі 16 512,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 50 000 000 грн.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 січня 2025 року закрито провадження щодо розгляду вказаного клопотання.

Зазначене рішення слідчого судді обґрунтовано тим, що у цьому кримінальному провадженні відсутня будь-яка з передбачених п.1-3 ч.5 ст.216 КПК умов, тобто таке кримінальне провадження не належить до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, тому розгляд клопотання слідчого знаходиться поза межами повноважень слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі здійснення ним судового контролю, та суперечитиме припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом, у зв`язку з чим встановивши, що розгляд здійснюється за клопотанням, яке не підлягає розгляду у цьому суді, слідчий суддя постановив ухвалу про закриття провадження за клопотанням.

Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, вважаючи його необґрунтованим, незаконним та таким, що постановлено з порушенням норм кримінального процесуального законодавства України, захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив судскасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 січня 2025 року, направити справу до Вищого антикорупційного суду для розгляду клопотання слідчого ДБР у кримінальному провадженні №6202400000000913 від 17 жовтня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилався на те, що ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні підозрюється в тому, що він, будучи директором Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, тобто службовою особою державного органу, використав своє службове становище всупереч інтересам служби шляхом необґрунтованого та безпідставного укладання додаткових угод до правочинів, укладених Міністерством оборони України з суб`єктами господарювання, якими продовжено строки (терміни) постачання товарів, внаслідок чого зменшено (перераховано) виставлені штрафні санкції, тобто одержано неправомірну вигоду відповідними суб`єктами господарювання на суму 93 871 730,52 грн., що у дві тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

За таких обставин, сторона обвинувачення здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією за ст.364 КК, вчинене службовою особою державного органу, і розмір завданої шкоди у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення.

За правилами, визначеними ч.5 ст.216 КПК, за наведених вище умов досудове розслідування такого кримінального правопорушення повинно здійснюватися детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), а судовий контроль здійснювати, відповідно, слідчі судді Вищого антикорупційного суду.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, вважаючи його необґрунтованим, невмотивованим, постановленим з порушенням норм процесуального права, прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив суд скасувати ухвалу від 08 січня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою зобов`язати слідчого суддю Вищого антикорупційного суду розглянути клопотання слідчого ДБР про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 .

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилався на те, що 12 листопада 2024 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки. Враховуючи, що розмір шкоди, завданого діями підозрюваного, на момент повідомлення про підозру, становив 93 871 730,52 грн., тобто у дві тисячі і більше разів перевищував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, 19 листопада 2024 року прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора підслідність кримінальних правопорушень у вказаному кримінальному провадженні визначено за детективами НАБУ.

16 грудня 2024 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) визначено підслідність кримінальних правопорушень у вказаному кримінальному провадженні за слідчими ДБР.

27 грудня 2024 року Генеральним прокурором, відповідно до положень ч.5 ст.218 КПК, вирішено спір про підслідність та визначено підслідність кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.4 ст.425 КК у цьому кримінальному провадженні за слідчими ДБР. Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні доручено прокурорам Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора.

Таким чином, слідчі ДБР та прокурори Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора мають повноваження щодо здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні.

У той же час ч.10 ст.216 КПК визначає дискреційні повноваження прокурора на визначення ним підслідності певної категорії кримінальних проваджень. При цьому поняття «підслідність» не є тотожним поняттю «підсудність», а отже «визначення» чи «не визначення» підслідності провадження за НАБУ не тягне за собою автоматичного визначення підсудності відповідного провадження Вищому антикорупційному суду, і навпаки.

Враховуючи викладене, прокурор переконаний в тому, що підстави для закриття провадження за клопотанням прокурора про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_6 під домашнім арештом у цьому кримінальному провадженні у слідчого судді відсутні.

Позиції учасників провадження.

Захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні подану ним апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор в судовому засіданні подану ним апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав. На підтримку зазначених в ній доводів також надав суду копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 09 січня 2025 року.

Мотиви суду.

У відповідності до ст.30 КПК у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Засади розгляду справ незалежним і безстороннім судом регламентовані ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таким чином, право на «суд, встановлений законом», як структурний елемент права на справедливий суд, яке передбачене ст.6 Конвенції, та за своїм змістом є основоположною засадою, що визначає організацію судової системи держави та загалом містить дві складові: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Зокрема, у рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».

Визначення підсудності кримінального провадження є важливою складовою забезпечення права особи на справедливий розгляд судом, встановленим законом, в контексті статті 6 Конвенції.

Протилежне може призвести до одночасного вирішення одних й тих самих питань в різних судових провадженнях в одному кримінальному провадженні, в тому числі різними судами, що неминуче створить як неприпустиму конкуренцію повноважень всередині судової влади, так і поставить під загрозу прогнозованість та стабільність кримінального провадження як чітко визначеної стадійної та інстанційної процедури.

Отже розгляд і вирішення питань пов`язаних із забезпеченням кримінального провадження, як і перегляд судових рішень, прийнятих за результатами такого розгляду, мають бути негайно припинені у зв`язку з наявністю судового рішення, яким поставлені питання вже вирішено по суті, оскільки невиконання цієї вимоги може призвести до порушення принципу правової визначеності через вирішення тотожного питання різними судами однієї інстанційності в тому ж кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч.1,2, 4 ст.199 КПК).

Як вбачається з наданої прокурором ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 09 січня 2025 року, клопотання слідчого ДБР ОСОБА_8 задоволено частково, продовжено у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 в межах строку досудового розслідування, до 12 лютого 2025 року включно, із визначенням розміру застави 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 000 грн.

Отже, станом на час проведення апеляційного розгляду 29 січня 2025 року існує рішення слідчого судді, яким вирішено питання у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року щодо продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою за клопотанням слідчого ДБР ОСОБА_8 , яке у даному апеляційному провадженні не оскаржується та на підставі якого особа продовжує утримуватись під вартою, що не оспорюється учасниками апеляційного провадження.

Разом з цим, особи, які подали апеляційні скарги, відповідно до зазначених у них вимог, фактично домагаються повторного судового розгляду поставленого у клопотанні питання слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, яке вже вирішено по суті іншим слідчим суддею, та ухвалення нового судового рішення, що є порушенням принципу res judicata як складової принципу верховенства права.

Так, принцип верховенства права у кримінальному провадженні, а також кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини відповідно до ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності. Відповідно до цього принципу у разі остаточного вирішення спору судами, їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи (рішення у справі Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95, 28.11.1999, пункти 61, 62).

Крім того, у п.40 рішення по справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03 квітня 2008 року, заява №3236/03, ЄСПЛ зазначив, що «одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має наметі добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (980Ц 72) (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х)».

Отже, у разі виявлення колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду на стадії розгляду апеляційної скарги, що з того питання, яке вирішується колегією суддів вже існує чинне судове рішення, яке не скасовано, суд апеляційної інстанції не вправі приймати рішення, яке може призвести по суті до повторного перегляду питання про продовження запобіжного заходу іншим слідчим суддею.

Таким чином, після відкриття апеляційного провадження та надання прокурором відповідних відомостей під час судового засідання 29 січня 2025 року суду стали відомі обставини, що є перешкодою для подальшого апеляційного розгляду по суті поданих апеляційних скарг.

Відтак, незважаючи на факт призначення апеляційного розгляду скарг, суд апеляційної інстанції не має процесуальної можливості розглядати по суті подані апеляційні скарги, оскільки такий розгляд призведе до порушення принципу остаточності рішення суду.

Доводи осіб, які подали апеляційні скарги, про те, що питання продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, за клопотанням слідчого ДБР ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні мало вирішуватись слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, а не Печерського районного суду м. Києва, незалежно від їх обґрунтованості, не спростовують висновку про те, що повторний розгляд вказаного клопотання призведе до порушення принципу res judicata.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги обставини існування рішення слідчого судді, яким вже вирішено питання у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року щодо продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, за клопотанням слідчого ДБР ОСОБА_8 , тобто клопотання, яке вже розглянуто слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва та про повторний розгляд якого (проте вже слідчим суддею Вищого антикорупційного суду) просять особи, які подали апеляційні скарги, апеляційне провадження за апеляційними скаргами підлягає закриттю.

Керуючись ст.376, 419, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційне провадження за апеляційними скаргами прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 січня 2025 року закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3