Ухвала

від 03.02.2025 по справі 923/592/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

03 лютого 2025 рокум. ОдесаСправа № 923/592/17Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 (повний текст складено та підписано 27.09.2024, суддя Найфлейш В.Д.)

у справі №923/592/17

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Приватного підприємства "Біотранспілет"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 по справі №923/592/17 позов ліквідатора ПП Біотранспілет арбітражного керуючого Вербицького О.В. про покладення субсидіарної відповідальності задоволено частково, стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства Біотранспілет заборгованість в розмірі 15 973 392 грн. 80 коп. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП Біотранспілет у зв`язку із доведенням до банкрутства, в частині позовних вимог пред`явлених до ОСОБА_4 відмовлено.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 по справі №923/592/17.

В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що місцем його реєстрації і місця проживання була Херсонська обл., Генічеський р-н, с. Павлівка, тобто тимчасово окупована територія. Після початку повномасштабної війни розв`язаною рф, апелянт змушений був виїхати з окупованої території. Але пізніше, виїхав за кордон і з 05.02.2024 року отримав повноцінне право на тимчасове проживання в Румунії. Тому не мав змоги ні отримувати кореспонденцію, ні навіть повноцінно користуватись інтернетом і не знав про існування даного спору.

За твердженням апелянта, він не отримував ані заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, ані процесуальні документи суду першої інстанції, зокрема й оскаржуване рішення.

Про існування заяви ліквідатора та зазначеного рішення суду, як стверджує апелянта, йому стало відомо після того, як в додатку Дія відобразилось виконавче провадження з примусового виконання наказу №923/592/17 від 18.10.2024, який було видано на виконання оскаржуваного рішення.

Апелянт зазначає, що після того, як йому стало відомо про наявність виконавчого провадження про стягнення грошових коштів, він намагався ознайомитися з матеріалами справи, в тому числі з судовим рішенням і з позовною заявою. Так, апелянт звернувся 18.11.2024 електронною поштою до суду першої інстанції з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, але не отримав матеріалів справи, а суд надіслав супровідний від 09.12.2024 року в якому зазначив, що чинним законодавством не передбачено направлення матеріалів справи на електронну пошту. Лише після того, як апелянту вдалося зробити електронний кабінет суду і надіслати заяву про ознайомлення з матеріалами від 10.12.2024 року, в той же день йому надали доступ до матеріалів справи, в тому числі судового рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 витребувано від Господарського суду Одеської області матеріали справи №923/592/17 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 по справі №923/592/17 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

До суду апеляційної інстанції надійшли усі матеріли справи №923/592/17 від Господарського суду Одеської області.

Ознайомившись з наявними матеріалами справи та поданими матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 17.09.2024. Повний текст складено та підписано 27.09.2024.

Отже, з урахуванням дати складання повного тексту оскаржуваного рішення, останнім днем строку подання апеляційної скарги на нього є 17.10.2024.

Втім, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 по справі №923/592/17 була подана до суду апеляційної інстанції 30.12.2024 через систему Електронний суд, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 01.02.2022 (надійшла до Господарського суду Херсонської області 07.02.2022), арбітражним керуючим Вербицьким О.В. було подано до Господарського суду Херсонської області заяву про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності по зобов`язанням боржника (т. 6, а.с. 50-96).

До вказаної заяви було додано докази на підтвердження її направлення апелянту ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , а саме опис вкладення, список згрупованих відправлень та фіскальний чек (т. 6, а.с. 62, 65).

Колегія суддів звертає увагу на те, що така заява, та відповідно докази на підтвердження її направлення на адресу ОСОБА_1 були надані до суду першої інстанції до повномасштабного вторгнення військ рф на територію України, запровадження воєнного стану та тимчасової окупації Генічеського району Херсонської області.

Відтак, ОСОБА_1 було належним чином сповіщено про звернення арбітражного керуючого Вербицького О.В. до суду з заявою про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності по зобов`язанням боржника.

Вподальшому, ухвалою від 17.08.2023 дана справа була прийнята до провадження Господарським судом Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2023 прийнято заяву ПП «Біотранспілет» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Вербицького О.В. до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності до розгляду та відкрито провадження у справі.

Господарським судом Одеської області, з метою належного повідомлення учасників справи про розгляд справи було здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано відповідь №405266 від 12.01.2024 про місце реєстрації ОСОБА_1 . Зокрема, у відповідності до вказаної відповіді, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (т. 7, а.с. 66-67).

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (з відповідними змінами) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф.

До названого переліку, зокрема включено всю територію Генічеського району Херсонської області, тобто місцезнаходження апелянта.

Порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території визначено Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України.

Частиною 1 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України визначено, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На виконання наведених законодавчих приписів суд першої інстанції 02.04.2024, розмістив на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення із текстом відповідної ухвали в якій вказано час, дату та місце розгляду справи (т.7, а.с. 86).

Вищенаведене обставини у сукупності свідчать про те, що апелянт був належним чином повідомлений про наявність у провадженні Господарського суду Одеської області даної справи, а також про час, дату та місце розгляду справи.

Колегія суддів також наголошує на тому, що за приписами ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Так наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення апелянтом суд першої інстанції про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи.

Також, ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України визначено, що учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на виконання вищевказаних приписів Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України Господарський суд Одеської області 09.10.2024 розмістив оголошення про прийняття оскаржуваного рішення з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (т.7, а.с. 120).

Відтак, з огляду на приписи ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, з моменту розміщення тексту оскаржуваного рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, а саме з 09.10.2024 вважається, що скаржник отримав судове рішення.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про дотримання місцевим господарським судом вимог ГПК України та Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України щодо належного повідомлення скаржника про прийняття оскаржуваного рішення та обізнаність останнього про його наявність.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).

Вищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки апелянт був належним чином повідомлений про звернення арбітражного керуючого з заявою до суду першої інстанції, про розгляд справи та прийняття оскаржуваного рішення, а тому не був позбавлений можливості своєчасно звернутись з апеляційною скаргою.

Також, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання апеляційних скарг на ухвалу суду встановлена у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року - 3028 гривні.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на подання апелянтом скарги в електронному вигляді через систему "Електронний суд" застосовується понижений коефіцієнт розміру ставки судового збору.

Відтак розмір судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі становить 2422,40 грн (3028*0,8).

Проте, скаржником до апеляційної скарги належних доказів сплати судового збору не надано взагалі.

Разом з цим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 17 вересня 2024 року по справі №923/592/17.

В обґрунтування такого клопотання скаржник зазначає, що у зв`язку з тимчасовою окупацією місця свого проживання, він змушений був виїхати на тимчасове проживання за кордон, втративши і житло, і можливість повноцінно заробляти на життя.

Апелянт зазначає, що згідно з довідкою ОК-7, сформованої в застосунку Дія він заробив за 2023 рік 186746 гривень від Дитячо-юнацької спортивної школи «Україна» Херсонської міської ради, відповідно 5 відсотків річного доходу скаржника за 2023 рік становить 9 337,3 гривень.

Також, за твердженням апелянта, він був змушений вимушено переїхати на тимчасове проживання в Румунію, інших доходів немає, а доход, який він отримую в сумі трохи більше 15 тис гривень в місяць ледве покриває витрати на харчування, а тому вважає, що є підстави для звільнення його від сплати судового збору або зменшення його розміру до суми 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як за подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Суд апеляційної інстанції з приводу даного клопотання зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для звільнення від сплати судового збору.

При цьому, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не було надано жодних належних доказів на підтвердження того, що його майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Дійсно, приписи статті 8 Закону України "Про судовий збір" дозволяють суду, у тому числі звільнити скаржника від сплати судового збору, у тому разі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Однак, як вбачається з наданих апелянтом доказів, його дохід за попередній (2023) рік склав 186746 грн, відповідно 5 відсотків річного доходу апелянта за 2023 рік становить 9 337,30 грн.

Відповідно, судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у цій справі, не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника.

Судова колегія наголошує, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine) від 20.05.2010, заява № 24402/02, § 27)).

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта та звільнення останнього від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 по справі №923/592/17.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, та відповідно апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, а саме апелянту необхідно вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 по справі №923/592/17 та надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.

Керуючись ст. 174, ст. 234, ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 по справі №923/592/17.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 по справі №923/592/17 залишити без руху.

ОСОБА_1 усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 по справі №923/592/17 та надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Повідомити ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.