Постанова

від 15.01.2025 по справі 910/9477/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. Справа№ 910/9477/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ «Креативний штат Гулівер»: Жигіль Г.В. - за ордером серії АА № 1490124 від 30.09.2024.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24 (суддя Стасюк С.В., повний текст ухвали складено та підписано - 14.10.2024)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер»

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24 (суддя Стасюк С.В., повний текст ухвали складено та підписано - 14.10.2024), зокрема, відкрито провадження у справі № 910/9477/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер»; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» у розмірі 11 783 262,95 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника.

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 28, 30, 35, 39 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), ст.ст. 11, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та мотивоване тим, що матеріали справи (станом на 03.10.2024) не містять доказів задоволення боржником вимог кредитора у розмірі 11 783 262,95 грн, які, зокрема, містяться у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер».

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, зокрема, про наявність інших правовідносин між сторонами, а отже і наявність спору про право свідчить те, що 29.03.2019 між ТОВ «Креативна країна» та ТОВ «Техномода» (учасниками якого є ті ж самі особи, що і у ТОВ «Денза Констракшен») було укладено корпоративний договір, в якому додатково визнаються відносини встановлені у меморандумі про взаєморозуміння та співпрацю від 26.03.2019, а саме необхідність повернення інвестицій ТОВ «Техномода», які оформлені відповідним договором з пов`язаними із Учасником-2 компаніями за отримані ремонтні роботи, проведені в орендованому приміщенні. В цьому ж корпоративному договорі обумовлюється неподолання ТОВ «Креативний штат Гулівер» точки беззбитковості, яке визначається виходячи з показників Звіту про фінансовий результат ТОВ «Креативний штат Гулівер»

Тобто, як зазначає ТОВ «Креативний штат Гулівер», зокрема, меморандумом про взаєморозуміння та співпрацю від 26.03.2019, корпоративним договором та всією діяльністю ТОВ «Креативний штат Гулівер», чітко вбачається, що між сторонами існують правовідносини зі спільного інвестування бізнес-проєкт, де одна сторона (ТОВ «Креативна країна») вкладає нематеріальні активи у бізнес, а інша (ТОВ «Техномода» та пов`язана до неї компанія ТОВ «Денза Констракшен») - матеріальні активи у вигляді грошових коштів та/або у вигляді ремонтних робіт, меблів, тощо.

Крім того, на переконання скаржника, наявність заперечень боржника щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, безспірність яких не підтверджується судовим рішенням, є свідченням наявності спору про право щодо таких вимог ініціюючого кредитора.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

22.11.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким останнє просить суд, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24 - без змін.

29.11.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якої останнє зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» не наведено підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги.

10.12.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими останнє вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» необґрунтованою, безпідставною та такою, що не містить доказів на підтвердження своїх вимог, а тому відсутні підстави для її задоволення.

09.01.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер», арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича надійшли пояснення по справі № 910/9477/24, відповідно до яких останній просить суд, відмовити в повному обсязі у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 910/9477/24 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9477/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» про відкриття провадження у справі про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

07.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9477/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 910/9477/24, зокрема, відкрито апеляційне провадження у даній справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24 призначено на 15.01.2025.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/101/25 від 14.01.2025 у зв`язку із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 19.11.2024 про звільнення у відставку судді Полякова Б.М., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9477/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 910/9477/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 910/9477/24 відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен», адвоката Півовар Мирослави Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/9477/24.

Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 910/9477/24 відмовлено у задоволенні заяви розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер», арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/9477/24.

Явка представників учасників справи

15.01.2025 у судове засідання з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер».

Інші учасники справи у судове засідання 15.01.2025 не з`явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомили.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Слід зазначити, що копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 910/9477/24 було надіслано учасникам справи в електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представника скаржника.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 15.01.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер».

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю.

На обґрунтування вищевказаної заяви заявник посилається на те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» наявна заборгованість у загальному розмірі 17 264 537,82 грн, з яких: 11 783 262,95 грн - основний борг, 561 089, 14 грн - інфляційні втрати, 398 453,17 грн - 3% річних та 4 521 732, 56 грн - пеня.

Як вбачається з матеріалів заяви, 09.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» (замовник) укладено договір підряду № 09042019 (надалі - Договір).

Згідно з п. 2.1. Договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання забезпечити виконання робіт згідно підписаних кошторисів на об`єкті та здійснити поставку меблів та обладнання, а також виконати декорування згідно підписаних сторонами специфікацій, власними силами і/або з залученням інших організацій (надалі - субпідрядники) згідно додатків до договору (кошторисів та специфікації).

У відповідності до п. 1.6.-1.8 розділу 1 Договору «визначення», роботи - перелік робіт по розробці робочих креслень (стадія «робочий проект»), ремонтно-оздоблювальних та інженерних робіт, які зазначаються у кошторисах (додатках до договору). Меблі та обладнання - перелік яких буде вказуватись у специфікаціях, що будуть невід`ємними додатками до даного договору. Декорування - процес і результат оформлення чи прикрашання об`єкту.

В силу пп. 3.1.2. Договору, підрядник зобов`язаний виконувати роботи та здійснювати поставку меблів та обладнання протягом строку дії даного договору.

За змістом пп. 3.2.3. Договору, замовник зобов`язаний прийняти меблі та роботи з їх встановлення, роботи по декоруванню, а також протягом двох днів підписати видаткові накладні на меблі та обладнання, декор та акт приймання-передачі виконаних робіт з їх встановлення або надати продавцю мотивовану відмову від їх підписання. По наданим зауваженням сторони складають протокол, в якому визначають порядок і терміни виправлення вказаних недоліків. Якщо протягом п`яти робочих днів після отримання документів покупцем не буде надано письмових зауважень або надіслано підписані екземпляри документів, то вони вважаються підписаними і товар та роботи вважаються прийнятими покупцем.

У пункті 3.2.4. Договору передбачено, що замовник зобов`язаний оплачувати виконані роботи, декорування та поставлені меблі і обладнання в розмірі і в термін, визначений додатками до даного договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору, роботи вважаються виконаними після підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

За умовами пп. 5.2.1. Договору, право власності на меблі та обладнання та ризик їх випадкової загибелі переходить до замовника в момент підписання сторонами видаткової накладної.

Вартість робіт визначається на підставі кошторису підрядника на будівельні, оздоблювальні та проектні роботи (додаток № 1 до договору) та орієнтовно складає 28 000 000,00 грн. у т.ч. ПДВ (п. 6.1. Договору).

Згідно з п. 6.2. Договору, сума договору складається із загальної вартості підписаних кошторисів (додатків) до договору.

Сторонами було укладено додатки на виконання підрядних робіт на суму 20 541 148,88 грн (додаток № 1 до договору підряду № 09042019 від 09.04.2019) та на поставку меблів та обладнання на суму 5 450 796,06 грн (додаток № 2, специфікація № 2 до договору підряду № 09042019 від 09.04.2019).

У відповідності до пп. 6.4.1. Договору, замовник виплачує підряднику платіж в розмірі 100% від загальної вартості робіт та меблів, що зазначені в додатках, які підписуються сторонами на виконання робіт (кошторис) та поставку меблів, до 15 червня 2023 року, якщо інше не зазначено в додатках.

Пунктом 6.5. Договору передбачено, що датою оплати будь-яких платежів згідно цього договору вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок підрядника.

В силу п. 8.2. Договору, у випадку затримки замовником оплати робіт згідно з п. 6.4. даного договору, замовник виплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості заборгованості за кожен день затримки оплати.

Даний договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2023 року але не раніше ніж до виконання сторонами обов`язків по даному договору (п. 10.1. Договору).

На виконання обумовлених договірних зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» було виконано роботи та поставлено замовнику меблі та обладнання на загальну суму 26 124 910,77 грн, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме: № 1 від 31.07.2019 на суму 2 775 497,28 грн, № 2 від 24.12.2019 на суму 2 977 375,58 грн, № 5а від 02.03.2020 на суму 327 649,65 грн, № 5 від 17.02.2020 на суму 3 270 391,07 грн, № 6 від 26.06.2020 на суму 562 813,54 грн, №7 від 31.07.2020 на суму 3 480 233,80 грн, №8 від 22.09.2020 на суму 1 571 343,47 грн, № 9 від 28.10.2020 на суму 1 500 672,44 грн, № 10 від 30.11.2020 на суму 2 202 164,55 грн, № 11 від 28.01.2021 на суму 758 997,11 грн, № 12 від 29.01.2021 на суму 1 087 010,37 грн, № 13 від 14.04.2021 на суму 132 965,85 грн, а також, видатковими накладними, зокрема: №25 від 29.01.2021 на суму 872 556,00 грн, №29 від 15.02.2021 на суму 1 587 747,00 грн, №54 від 19.03.2021 на суму 2 082 851,05 грн, №48 від 26.02.2021 на суму 362 844,00 грн, № 56 від 22.03.2021 на суму 77 997,97 грн, № 57 від 22.03.2021 на суму 218 128,60 грн, № 58 від 01.04.2021 на суму 71 244,24 грн, №59 від 01.04.2021 на суму 177 427,20 грн.

Крім того, вказані обставини також підтверджуються підписаним сторонами з накладанням електронного цифрового підпису, актом звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2022-15.09.2022.

Отже, підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами, свідчить про визнання боржником такого боргу.

Близька за змістом правова позиція щодо правового значення акту звірки взаєморозрахунків у сукупності з первинними документами висловлена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 910/8299/22.

Натомість, як вказує заявник, за виконані роботи замовником проведено розрахунки частково, у розмірі 14 341 647,82 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №82 від 15.07.2019, №1362 від 17.12.2020, №1330 від 09.12.2020, №72 від 22.01.2021, №167 від 12.02.2021, №282 від 12.03.2021, №391 від 12.04.2021, №436 від 13.04.2021, №550 від 29.04.2021, №602 від 13.05.2021, №753 від 10.06.2021, №920 від13.07.2021, №1040 від 10.08.2021, №1207 від 16.09.2021, №1358 від 12.10.2021, №1532 від 11.11.2021, №1743 від16.12.2021, №67 від18.01.2022, №191 від 15.02.2022.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» було здійснено оплату за виконані роботи та поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» меблі та обладнання частково, внаслідок чого, станом на час звернення заявника до суду у Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» наявне невиконане грошове зобов`язання перед заявником у розмірі 11 783 262,95 грн.

При цьому, з доданих до заяви документів вбачається, що строк оплати за виконані роботи та поставлені меблі та обладнання за договором підряду № 09042019 від 09.04.2019 є таким, що настав.

Відтак, станом на дату звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» становить 11 783 262, 95 грн.

Разом з тим, судом не визнаються вимоги щодо 561 089, 14 грн - інфляційних втрат, 398 453,17 грн - 3% річних та 4 521 732, 56 грн - пені, оскільки, в описовій частині заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, заявником було зазначено, що відповідні нарахування ним були здійснені станом на 31.07.2024.

Натомість, до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, заявником не було додано відповідно розрахунку нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, що у свою чергу позбавляє суд можливості перевірити та встановити правильність та правомірність здійснених заявником нарахувань.

За наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер», місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер», обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В силу ч. 1 ст. 35 КУзПБ у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.

Підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14-ти днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов`язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів (ч. 2 ст. 35 КУзПБ).

При цьому, у відповідності до ч. 6 ст. 39 КУзПБ суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Разом з тим, необхідно вказати, що в матеріалах справи відсутні докази задоволення боржником вимог кредитора в сумі 11 783 262, 95 грн, які, зокрема, містяться у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі, положення ч. 6 ст. 39 КУзПБ визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право.

Близький за змістом висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20.

До того ж, Верховний Суд неодноразово робив висновок про застосування частини 6 ст. 39 КУзПБ, що про наявність спору про право у розумінні положень вищевказаної статті свідчать заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора, та який подано боржником до подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справ про банкрутство. Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21 та від12.01.2023 у справі № 926/2770-б/22.

Стосовно доводів скаржника відносно того, що 29.03.2019 між ТОВ «Креативна країна» та ТОВ «Техномода» (учасниками якої є ті ж самі особи, що і у ТОВ «Денза Констракшен») було укладено корпоративний договір, у якому додатково визнаються відносини, встановлені у Меморандумі, а саме необхідність повернення інвестицій ТОВ «Техномода», які оформлені відповідним договором з пов`язаними із Учасником-2 компаніями за отримані ремонтні роботи, проведені в орендованому приміщенні, то необхідно зазначити, що укладений між ТОВ «Креативна країна» та ТОВ «Техномода» корпоративний договір, ніяким чином не врегульовує та не відміняє зобов`язання, які виникли у ТОВ «Креативний штат Гулівер» перед ТОВ «Денза Констракшен» за договором підряду № 09042019 від 09.04.2019. Та, відповідно Меморандум безпосередньо не регулює відносини між фізичними особами - засновниками юридичних осіб, оскільки, в силу вимог статті 96 ЦК України учасники (засновники) юридичних осіб не відповідають за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасників (засновників) крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази існування будь-якого спору у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи наведене вище, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза Констракшен» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» у передбачений діючим законодавством спосіб, шляхом відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер».

За змістом ч. 8 ст. 39 КУзПБ питання введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати вирішується господарським судом в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Статтею 28 КУзПБ передбачено, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору. В ухвалі про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд пропонує трьом визначеним шляхом автоматизованого відбору арбітражним керуючим подати заяву про участь у справі.

Слід зазначити, що у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» заявник просив суд призначити розпорядникам майна боржника арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 341 від 26.02.2013), заяву про участь якого долучено до матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.

Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 28 цього Кодексу.

Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.

У разі якщо заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не містить пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією або до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не додано заяви цього арбітражного керуючого про участь у справі, або з підстав, визначених частиною третьою статті 28 цього Кодексу, цього арбітражного керуючого не може бути призначено розпорядником майна або керуючим реструктуризацією, або заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство подано боржником - юридичною особою, призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією здійснюється господарським судом самостійно з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, у порядку, що діяв до дня введення цього Кодексу в дію, шляхом застосування автоматизованої системи.

В силу ч. 3 ст. 28 КУзПБ, розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі: 1) які є заінтересованими особами у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом; 4) які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів; 5) виключено; 6) які є близькими особами боржника - фізичної особи.

Відомостей про те, що арбітражний керуючий Безпалий Сергій Олександрович здійснював управління боржником або ж є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів, судом не встановлено, не встановлено також обмежень, визначених ч. 3 ст. 28 КУзПБ, кандидатура арбітражного керуючого не належить до жодної з категорій осіб, зазначених у вказаній статті.

Таким чином, враховуючи імперативні приписи п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 341 від 26.02.2013).

Приписами ч. 2 ст. 30 КУзПБ визначено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12-ть місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно встановив розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Безпалому Сергію Олександровичу розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна боржника із розрахунку трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника.

При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24, а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24 підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний штат Гулівер» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24 залишити без змін.

3. Справу № 910/9477/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 03.02.2025.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко