Постанова

від 04.02.2025 по справі 910/5528/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа№ 910/5528/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайф-Київ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024

у справі № 910/5528/24 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. Трак Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайф-Київ"

про стягнення 82 076,94 грн,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.І.О. Трак Сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколайф-Київ» про стягнення 82 076,94 грн, з яких: 75 843,00 грн основного боргу, 3% річних у розмірі 522,20 грн, 607,88 грн інфляційних втрат та 5 103,86 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором № 20/07-2022 про технічне обслуговування та ремонту транспортного засобу від 20.07.2022 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг (виконаних робіт) у встановлений цим правочином строк, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, на яку були нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/5528/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайф-Київ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. Трак Сервіс" 56 006,51 грн, з яких: 50 843,00 грн основного боргу, 3% річних у розмірі 428,35 грн, 531,74 грн інфляційних втрат та 4 203,42 грн пені, а також витрати на правову допомогу в розмірі 5 686,38 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 066,20 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколайф-Київ" 04.10.2024 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 року у справі № 910/5528/24 та поставити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.О.ТРАК СЕРВІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАЙФ-КИЇВ»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАЙФ-КИЇВ» судові витрати у справі № 910/5528/24 (з урахуванням заяви від 20.12.2024).

Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Зокрема відповідач стверджує, що задовольняючи позов ТОВ «В.І.О.ТРАК СЕРВІС» до ТОВ «ЕКОЛАЙФ-КИЇВ» про стягнення 56 006,51 грн, суд першої інстанції узяв до уваги лише один наявний у позивача доказ - Акт приймання виконаних робіт, але взагалі не бере до уваги, що він був підписаний під тиском, шляхом шантажу та маніпуляцій з боку Позивача, всупереч ст.ст. 203, 215 ЦК України. Внаслідок чого, на думку відповідача, даний Акт не може вважатися добровільним і таким, що відображає дійсний стан справи.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 у справі №910/5528/24 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайф-Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 визначено колегію суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайф-Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/5528/24 до провадження у визначеному складі суддів, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайф-Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/5528/24 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 20.07.2022 між ТОВ «В.І.О. Трак Сервіс» (Виконавець) та ТОВ «Еколайф-Київ» (Замовник) був укладений договір № 20/07-2022 про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу, згідно з п. 1.1. якого, Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику послуги з технічного обслуговування та/або ремонту автомобільного транспортного засобу чи його складових частин, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як Замовника, так спеціально замовлених Виконавцем.

Замовник бере на себе зобов`язання прийняти й оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) Виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.3. Договору, перелік робіт з технічного обслуговування та/або ремонту, також терміни їх виконання, а також перелік матеріалів, що використовуються, узгоджуються Сторонами і вказуються в наряді-замовленні, який є невід`ємною частиною цього Договору. Наряди-замовлення по завершенню робіт оформляються актами виконаних робіт. Сторони можуть за погодженням між собою змінювати умови виконання робіт за даним Договором.

Умовами п. 2.1. та п. 2.2. Договору передбачено, що вартість послуг погоджується сторонами щодо кожного виду робіт і вказується в наряді-замовленні, який є невід`ємною частиною цього Договору. Крім вартості послуг, зазначених у п. 2.1 цього Договору, Замовник оплачує Виконавцю вартість матеріалів (запасних частин) Виконавця, яка вказується в наряді-замовленні.

Оплата послуг і матеріалів (запасних частин) здійснюється Замовником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в національній валюті України (гривні) на підставі сформованих рахунків на оплату (п. 2.4. Договору).

Згідно з п. 2.5. Договору, оплата послуг і матеріалів (запасних частин) здійснюється Замовником протягом 5 (П`яти) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Умовами п. 3.1. Договору передбачено, що Замовник зобов`язаний своєчасно оплачувати послуги Виконавця в повному обсязі та у строки, передбачені п. 2.5. цього Договору (пп. 3.1.1.); зобов`язаний приймати транспортний засіб та його складові частини після надання послуг (пп. 3.1.2.); зобов`язаний у разі розірвання цього Договору за власною ініціативою сплатити Виконавцю вартість фактично виконаних послуг, використаних матеріалів (запасних частин) Виконавця, а також компенсувати вартість матеріалів (запасних частин), замовлених Виконавцем для виконання послуг (пп. 3.1.3.). Замовник має право надавати Виконавцю власні матеріали (запасні частини) для виконання замовлених послуг (пп. 3.1.5.); вимагати відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання або неналежного виконання Виконавцем цього Договору, а також на безплатне усунення ним недоліків у період гарантійного строку (пп. 3.1.6.); вимагати від Виконавця документального підтвердження виду та обсягу виконаних за цим Договором послуг (пп. 3.1.8.).

Умовами п. 3.2. Договору передбачено, що Виконавець зобов`язаний забезпечувати збереження транспортного засобу, а також збереження та використання за призначенням прийнятих від Замовника матеріалів (запасних частин) (пп. 3.2.2.); зобов`язаний безплатно усувати недоліки, виявлені під час приймання виконаних за цим Договором послуг (пп. 3.2.4.). Виконавець має право припинити надання послуг у разі, коли Замовник своєчасно не виконав умови цього Договору (пп. 3.2.8.); вимагати від Замовника оплатити вартість фактично виконаних послуг, використаних матеріалів (запасних частин) Виконавця, а також компенсувати вартість матеріалів (запасних частин), замовлених Виконавцем для виконання послуг, у разі розірвання цього Договору за ініціативою Замовника (пп. 3.2.10.).

Відповідно до п. 4.1. Договору, якість Робіт, виконаних Виконавцем відповідно до цього Договору, повинна відповідати вимогам, що пред`являються відповідними технічними (іншими) нормами для даного виду Робіт.

У випадку, якщо якість виконаних Виконавцем Робіт задовольняє Замовника, Сторони підписують Акт виконаних робіт, що свідчить про належне виконання Виконавцем Робіт за даним Договором (п. 4.2. Договору).

Згідно з пп. 4.2.1. п. 4.2. Договору, уразі, якщо роботи виконані неналежним чином, Замовник має право не підписувати акт виконаних робіт до усунення Виконавцем виявлених недоліків та невідкладно заявити письмову претензію.

В разі не підписання Замовником акту та відсутності претензій щодо якості та повноти виконаних робіт протягом трьох робочих днів з часу його отримання, вважається, що роботи/послуги надані належним чином та належної якості, акт вважається таким, що підписаний Сторонами (пп. 4.2.2. п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору, у разі прострочення оплати виконаних робіт, запчастин і матеріалів Виконавця з боку Замовника, останній сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати (розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня). Оплата пені не звільняє Замовника від зобов`язань оплати простроченого платежу.

Умовами п. 5.3. Договору сторони погодили, що Виконавець має право притримати автомобіль Замовника у себе на території до отримання від Замовника повної оплати за виконані Роботи, використані запчастини і матеріали Виконавця за попереднім замовленням. При цьому Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцю вартість зберігання автомобіля у розмірі, встановленого Наказом Виконавця за кожний день знаходження автомобіля на території Виконавця.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що Сторони визначають, що всі претензії за даним Договором повинні бути розглянуті Сторонами протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з моменту отримання претензії.

На виконання умов Договору, 11.12.2023 ТОВ «В.І.О. Трак Сервіс» було виставлено рахунок-фактуру № 1-0000001540 на суму 75 843,00 грн, який підписаний сторонами, зокрема Замовником/Клієнтом 01.02.2024 та підпис засвідчений печаткою ТОВ «Еколайф-Київ».

Позивачем були надані послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортного засобу Schwarzmuller SPA-3Е, реєстраційний помер AA4054XI на загальну суму 75 843,00 грн з ПДВ (56 000,00 грн без ПДВ вартість виконаних робіт та 7 202,50 грн без ПДВ вартість використаних запасних частин та матеріалів), що підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт № 1-000000124 (відкритий 11.12.2023 - закритий 18.12.2023), підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств (зі сторони ТОВ «Еколайф-Київ» 01.02.2024).

14.03.2024ТОВ «В.І.О. Трак Сервіс» звернулось до ТОВ «Еколайф-Київ» з претензією № 01/03, в якій просило погасити заборгованість у добровільному порядку, здійснивши оплату в сумі 78 143,16 грн (75 843,00 грн заборгованості та 2 300,16 грн пені) за реквізитами, зазначеними у претензії. Вказана претензія отримана ТОВ «Еколайф-Київ» 20.03.2024, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення № 0212114776766.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково здійснено оплату виконаних позивачем робіт (наданих послуг) на загальну суму 25 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті № 1804 від 15.03.2024 на суму 15 000,00 грн (призначення платежу: оплата за товар та виконані роботи зг. рах. № 1-0000001540 від 11.12.2023) та № 1812 від 18.03.2024 на суму 10 000,00 грн (призначення платежу: оплата за товар та виконані роботи зг. рах. № 1-0000001540 від 11.12.2023), копії яких надано в матеріали справи.

13.05.2024 ТОВ «Еколайф-Київ» звернулось до ТОВ «В.І.О. Трак Сервіс» з вимогою про повернення транспортного засобу, надсилання якої підтверджується наданими в матеріали справи копіями опису вкладення до 0209307254642 від 14.05.2024, накладної Укрпошта № 0209307254642 від 14.05.2024 та фіскального чеку від 14.05.2024.

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що за твердженням позивача, в наслідок часткової оплати наданих послуг відповідач зобов`язаний оплатити 75 843,00 грн основного боргу, 3% річних у розмірі 522,20 грн, 607,88 грн інфляційних втрат та 5 103,86 грн пені.

Згідно з частиною першою ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відносини між замовниками транспортних послуг, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт», а взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем), а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом міністерства інфраструктури України № 615 від 28.11.2014 (далі - Правила).

Згідно з п. 3 та п. 4 розділу ІІІ Правил, послуги з технічного обслуговування і ремонту КТЗ чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт КТЗ, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо). Договір про технічне обслуговування і ремонт КТЗ повинен містити істотні умови відповідно до статті 25 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст. 25 Законом України «Про автомобільний транспорт» договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу є: найменування та місце розташування сторін за цим договором; перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання; вартість робіт та порядок розрахунків; перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу; перелік документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов`язання виконавця щодо проведених робіт.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга ст. 628 ЦК України).

Частиною першою ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша ст. 903 ЦК України).

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами частини першої ст. 193 ГК України.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 розділу V правил передбачено, що порядок оплати послуг з технічного обслуговування та ремонту КТЗ визначається договором.

Умовами п. 2.5. Договору передбачено, що оплата послуг і матеріалів (запасних частин) здійснюється Замовником протягом 5 (П`яти) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Оплата послуг і матеріалів (запасних частин) здійснюється Замовником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в національній валюті України (гривні) на підставі сформованих рахунків на оплату (п. 2.4. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи 11.12.2023 ТОВ «В.І.О. Трак Сервіс» було виставлено рахунок-фактуру № 1-0000001540 на суму 75 843,00 грн, який підписаний сторонами, зокрема Замовником/Клієнтом 01.02.2024 та підпис засвідчений печаткою ТОВ «Еколайф-Київ».

Умовами п. 1.3. Договору сторонами погоджено, що наряди-замовлення по завершенню робіт оформляються актами виконаних робіт.

На виконання умов Договору, позивачем були надані послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортного засобу Schwarzmuller SPA-3Е, реєстраційний помер НОМЕР_1 на загальну суму 75 843,00 грн з ПДВ (56 000,00 грн без ПДВ вартість виконаних робіт та 7 202,50 грн без ПДВ вартість використаних запасних частин та матеріалів), що підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт № 1-000000124 (відкритий 11.12.2023 - закритий 18.12.2023), підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств (зі сторони ТОВ «Еколайф-Київ» 01.02.2024).

Апелянт стверджує, що позивачем в грудні 2023 року було виставлено рахунок-фактуру № 1-0000001540 на суму 75 843,00 грн без попереднього узгодження робіт та їх вартості.

Разом із тим, колегія суддів відзначає, що проте вказаний рахунок підписаний апелянтом 01.02.2024, підпис засвідчений печаткою ТОВ «Еколайф-Київ» без зазначення зауважень щодо обсягу робіт, матеріалів та їх вартості.

Апелянт стверджує, що позивач примусив його підписати Акт прийому передачі виконаних робіт 01.02.2024, маніпулюючи утриманням транспортного засобу. Колегія суддів вважає дані твердження безпідставними з огляду на те, що у п. 5.3. Договору сторони погодили, що Виконавець має право притримати автомобіль Замовника у себе на території до отримання від Замовника повної оплати за виконані Роботи, використані запчастини і матеріали Виконавця за попереднім замовленням.

При цьому, Акт прийому передачі виконаних робіт підписаний Замовником/Клієнтом 01.02.2024 у відповідності до умов п. 4.2. та пп. 4.2.1., пп. 4.2.2. п. 4.2. Договору та підпис засвідчений печаткою ТОВ «Еколайф-Київ» без зазначення зауважень щодо наданих позивачем робіт, використаних матеріалів та їх вартості. Претензій щодо якості та повноти виконаних робіт відповідачем не заявлялись, доказів протилежного в матеріали справи надано не було.

Також колегія суддів зважає на те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з пропозиціями переглянути та узгодити перелік робіт та їх вартість.

Отже, колегія суддів відзначає, що наявними у справі доказами підтверджено факт виконання позивачем робіт (надання послуг) з ремонту і технічного обслуговування транспортного засобу Schwarzmuller SPA-3Е, реєстраційний помер НОМЕР_1 на загальну суму 75 843,00 грн з ПДВ.

Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Відповідачем було здійснено часткову оплату виконаних позивачем робіт (наданих послуг) на загальну суму 25 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті № 1804 від 15.03.2024 на суму 15 000,00 грн (призначення платежу: оплата за товар та виконані роботи зг. рах. № 1-0000001540 від 11.12.2023) та № 1812 від 18.03.2024 на суму 10 000,00 грн (призначення платежу: оплата за товар та виконані роботи зг. рах. № 1-0000001540 від 11.12.2023), копії яких надано в матеріали справи, тобто до відкриття провадження у справі, що свідчить про відсутність предмету спору в цій частині на час звернення позивача до суду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у позовних вимогах в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25000,00 грн слід відмовити.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 50843,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 5103,86 грн пені за період з 07.02.2024 по 30.04.2024, суд зазначає наступне.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Відповідно до п. 5.2. Договору, у разі прострочення оплати виконаних робіт, запчастин і матеріалів Виконавця з боку Замовника, останній сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати (розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня). Оплата пені не звільняє Замовника від зобов`язань оплати простроченого платежу.

Так, частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегія суддів відзначає, що позивачем помилково було нараховано пеню без врахування проведеної відповідачем часткові оплати. Крім того, пеня розрахована позивачем у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, тоді як умовами п. 5.2. Договору передбачена пеня у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 4203,42 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 522,20 грн за період з 07.02.2024 по 30.04.2024 та інфляційних втрат у розмірі 607,88 грн за період з 07.02.2024 по 30.04.2024, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення частини другої ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, а також у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/9723/22, від 17.10.2023 у справі № 910/19817/21, від 19.10.2023 у справі № 910/962/22.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Аналогійний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, згідно з частиною першою ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Абзацом другим п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок) передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20.

При розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом прийнято до уваги позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 та від 11.07.2023 у cправі № 910/5349/22.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розрахунок 3% річних позивачем був виконаний не вірно, оскільки не враховано здійснені відповідачем часткові оплати. За розрахунком суду позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 428,35 грн.

Крім того колегія суддів відзначає, що при здійсненні розрахунку інфляційних витрат позивачем також не були враховані здійснені відповідачем часткові оплати, а також індекс інфляції за квітень 2024 року. За розрахунком суду позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат з урахуванням меж розрахунку заявлених позивачем (за лютий-березень 2024 року (07.02.2024-31.03.2024), підлягають частковому задоволенню у розмірі 531,74 грн.

Щодо розподілу судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).

Частиною першою ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).

У позовній заяві позивачем було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 3028,00 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами першою та другою ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма ст. 129 ГПК України).

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною першою ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, надано, зокрема, Договір про надання правової допомоги від 01.03.2023, укладений між ТОВ «В.І.О. Трак Сервіс» (далі - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Дерев`янчук, Макаренко та партнери» (далі - Адвокат), п. 1 якого Сторони домовились, що Адвокат відповідно до умов цього договору надає Клієнту правову допомогу у юридичному супроводі судових справ, у томі числі господарських.

Вартість послуг з надання правової допомоги складає 2000,00 грн за годину праці Адвоката. Оплата юридичних послуг за цим договором здійснюється на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг Адвокатом протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня підписання такого акту (п. 4). Договір набуває чинності з моменту його укладання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 7).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя ст. 126 ГПК України).

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надана копія Акту приймання-передачі наданих послуг від 09.08.2024 до договору про надання правової допомоги від 01.03.2023, підписаного сторонами, згідно з яким Клієнту відповідно до умов Договору належним чином надано правову допомогу з ведення судової справи № 910/5528/24 в Господарському суді міста Києва, а саме: правова допомога надана Клієнту в обсязі 4,17 годин роботи Адвоката, за ціною 2 000,00 грн за годину роботи, загальною вартістю 8 333,33 грн (4,17 год. * 2 000,00 грн). Сторони претензій один до одного щодо наданих послуг не мають.

Також позивачем надана копія Деталізації надання правової допомоги для ТОВ «В.І.О. Трак Сервіс» по справі 910/5528/24, згідно з якою за травень 2024 року - вивчення матеріалів, підготовка позову - витрачений час 2,75 години; за серпень 2024 року - ознайомлення із відзивом, узгодження питань з клієнтом, підготовка відповіді на відзив - витрачений час 1,42 години, а всього витрачений час - 4,17 год. Вартість адвокат/1 година - 2 000,00 грн.

Також до матеріалів справи було долучено копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 24.04.2023 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1465 від 27.04.2000.

Частиною четвертою ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При розгляді вимог про вирішення питання розподілу судових витрат на правову допомогу, судом приймається до уваги складання та підписання представником позивача - Адвокатом Дерев`янчук В.А.: позовної заяви на 5 (п`яти) сторінках, із здійсненим розрахунком пені, 3% річних та інфляційних втрат, з доданими до неї документами та докази направлення їх відповідачу; відповідь на відзив на 2 (двох) сторінках та клопотання про долучення до справи доказів надання позивачу правової допомоги на 2 (двох) сторінках з деталізацією надання правової допомоги та Актом приймання-передачі наданих послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі № 914/1945/19, від 23.11.2021 у справі № 873/126/21).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Постановою Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 встановлено, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Разом із тим, пп. 3 частини четвертої ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що враховуючи специфіку та складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються витрати позивача на правову допомогу у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог у сумі 5686,38 грн.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколайф-Київ", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/5528/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/5528/24 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайф-Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/5528/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/5528/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколайф-Київ".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов