Рішення

від 21.01.2025 по справі 904/4061/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4061/24

за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Єфремова 21К", м. Дніпро

про тлумачення змісту правочину

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Макаренко Т.А.

Представники:

Представник позивача Трофімов Д.Ю. (в залі суду) - ордер серія АЕ № 1241495 від 19.11.2023, т.1, а.с.11

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Єфремова 21К" про тлумачення ст. 8 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Єфремова 21К".

Ухвалою суду від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 30.10.2024.

Протокольною ухвалою від 30.10.2024 судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи.

Ухвалою суду від 30.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23.12.2024.

Ухвалою суду від 23.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.01.2025.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що він є членом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сергія Єфремова 21К».

Позивач стверджує, що відповідач має статут, який в ст. 8 містить положення невизначеного змісту. А саме: правило речення стосовно встановлення розміру внесків на окремі послуги - простою чи кваліфікованою більшістю - не завершено (не дописано).

За твердженням позивача, можливість тлумачення норм статут юридичної особи була встановлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.01.2022 у справі № 911/841/20.

Крім того, позивач зауважив, що статут є нормативним правочином, а тому позов про його тлумачення може бути подано протягом всього періоду чинності такого статуту.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач зауважив, що позивач у позові не зазначив, які його права є порушеними та яким чином задоволення позовних вимог у цій справі забезпечить поновлення прав та законних інтересів позивача.

Крім того, відповідач вважає, що в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у справі № 904/6054/24 вже було надано тлумачення ст. 8 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Єфремова 21К".

Також відповідач заявив про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про тлумачення ст. 8 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Єфремова 21К".

Для правильного вирішення цього спору насамперед необхідно встановити належність обраного позивачем способу захисту: чи передбачено чинним законодавством тлумачення умов Статуту юридичної особи відповідно до статті 213 ЦК України як спосіб захисту порушеного права.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Статтею 213 ЦК України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (частини перша та друга).

Правила тлумачення змісту правочину визначено частиною третьою статті 213 ЦК України, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За змістом частини четвертої статті 213 ЦК України, якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: а) мети правочину, б) змісту попередніх переговорів, в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.

За приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Однак, статут юридичної особи не є правочином в розумінні норм чинного законодавства, а є локальним нормативним актом. Аналогічний правовий висновок зроблений в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 910/10463/19, від 11.04.2024 у справі № 904/2607/23.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/21845/16 викладено правовий висновок про те, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

А отже, тлумачення умов Статуту юридичної особи відповідно до статті 213 ЦК України чинним законодавством не передбачено.

Щодо посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.01.2022 у справі № 911/841/20 слід зазначити про таке.

Насамперед слід зауважити, що предметом спору у справі № 911/841/20 не було тлумачення умов Статуту юридичної особи. Предметом первісного позову у справі № 911/841/20 було стягнення 1 906 927,12 грн. заборгованості за договором на виконання робіт; предметом зустрічного позову - визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсного правочину.

В п. 49 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.01.2022 у справі № 911/841/20 було вказано: "Такий самий принцип доцільно застосувати у випадку тлумачення норм статуту." На який позивачем і зроблено акцент в обґрунтування твердження про можливість тлумачення судом умов Статуту юридичної особи відповідно до статті 213 ЦК України.

Разом з цим, тлумачення - це інтелектуальна діяльність, спрямована на розкриття смислового змісту тексту/його частини.

Термін тлумачення в правовій сфері використовується в кількох значеннях:

1) тлумачення виступає як інтелектуальний процес розуміння та пізнання правової норми, що виражається в сукупності способів (прийомів) тлумачення;

2) тлумачення розглядається як діяльність певних суб`єктів (офіційне та неофіційне тлумачення), що має різну обов`язковість для правозастосовувачів;

3) тлумачення постає у вигляді результату інтелектуального процесу розуміння та пізнання правової норми, вираженого в мовній формі, що називається тлумаченням за обсягом (буквальне, поширювальне і обмежувальне).

В п. 49 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.01.2022 у справі № 911/841/20 іменник "тлумачення" у словосполученні "тлумачення норм статуту" використаний у смисловому значенні "розуміння та пізнання тексту/його частини". Що не тотожне правовому висновку про можливість застосування способу правового захисту у вигляді тлумачення судом умов Статуту юридичної особи відповідно до статті 213 ЦК України.

Крім того, підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору/його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючи умови угоди. Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Метою тлумачення правочину є з`ясування його змісту, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

Таким чином, при вирішенні питання щодо тлумачення умов договору, суду необхідно встановити наявність між сторонами договору спору, перевірити та встановити в чому полягає порушення прав позивача і чи дійсно є обставини, на які посилається позивач достатніми підставами для застосування статті 213 ЦК України.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Виходячи з приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності), зокрема, таких умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність, ефективність обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19.

Оскільки тлумачення не може створювати нових, а лише роз`яснює існуючи між сторонами умови угоди; тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов; тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, - крім того, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми статті 213 ЦК України в аспекті тлумачення змісту того акту (його пункту), який тривалий час був чинним та виконувався його сторонами (спірний статут був затверджений у 2017 році).

За таких обставин, позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться статутом ОСББ "Сергія Єфремова 21К" (том 1 а.с. 13 - 18), судовим рішенням у справі № 904/6054/23 (том 1 а.с. 38 - 41), заявою про державну реєстрацію (том 1 а.с. 42 - 45).

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ДО ПОЗОВНИХ ВИМОГ:

Відповідач заявив про застосування строків позовної давності.

Частиною 1 ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За таких обставин, оскільки під час розгляду даної справи встановлено відсутність порушеного права позивача, строки позовної давності судом не застосовуються.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на позивача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Єфремова 21К" (місце реєстрації: 49027, м. Дніпро, вул. С. Єфремова, б. 21К, ідентифікаційний код: 41225017) про тлумачення ст. 8 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сергія Єфремова 21К".

Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 31.01.2025.

Суддя М.О. Ніколенко