Рішення

від 04.02.2025 по справі 905/201/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.02.2025 Справа №905/201/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення (виклику) сторін

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до відповідача: 26 ДЕРЖАВНОГО ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНОГО ЗАГОНУ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

про: стягнення 13 317,08 грн, у тому числі, основний борг в сумі 10 293,28 грн, пеня в сумі 2 003,85 грн; 3%річних в сумі 417,33 грн; інфляційні втрати в сумі 602,62 грн

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до 26 ДЕРЖАВНОГО ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНОГО ЗАГОНУ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (далі - 26 ДПРЗ ГУ ДСНС УКРАЇНИ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ) про стягнення 13 317,08 грн, у тому числі, основного боргу в сумі 10 293,28 грн, пены в сумі 2 003,85 грн; 3%річних в сумі 417,33 грн; інфляційних втрат в сумі 602,62 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням 26 ДПРЗ ГУ ДСНС УКРАЇНИ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ зобов?язань за Договором постачання природного газу №04-1146/21-БО-Т від 30.11.2021 в частині повної і своєчасної оплати вартості спожитого природного газу за період січень-лютий 2022, що спричинило понесення позивачем інфляційних втрат, нарахування 3%річних та господарських санкцій.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на положення статей 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264 - 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 11 - 16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/201/24. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов?язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Сторони отримали ухвалу суду про відкриття провадження у справі в електронному кабінеті 23.02.2024, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, що сформовані у підсистемі «Діловодство спеціалізованого суду».

За змістом ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України»,«Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об?єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України N 740/2024 від 28.10.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 4024-IX від 29.10.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2024 року на 90 діб.

Таким чином, на час винесення даного рішення в Україні продовжено строк дії воєнного стану.

Приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану, наслідком чого стала дистанційна робота суду у віддаленому режимі, суд розглядає спір в межах розумних строків в контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поза межами строків, що визначені процесуальним законом.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція учасників процесу

В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» зазначив, що на виконання умов укладеного сторонами договору №04-1146/21-БО-Т від 30.11.2021 протягом січня лютого 2022 передав у власність відповідача природний газу в обсягах, вказаних в актах приймання-передачі. Оплату за спожитий природний газ відповідач не здійснив, порушивши строки оплати, визначені пунктом 5.1 договору, що є підставою для застосування ст. 625 ЦК України та нарахування пені.

Ухвалою Господарського суду Донецької області про відкриття провадження у справі від 20.02.2024 відповідачу встановлено строк протягом п?ятнадцяти днів з дня вручення ухвали надати до суду відзив на позов та докази, на яких ґрунтуються їх заперечення та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзиву на позовні вимоги суду не надав, будь-яким іншим чином не повідомив суд про свою правову позицію щодо заявлених позовних вимог.

За приписами ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи та достатність часу, наданого учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по суті спору та подання доказів на підтвердження власних аргументів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом

30.11.2021 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», юридичною особою, що дії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.09.2018 №962), (надалі - Постачальник) та 26 ДПРЗ ГУ ДСНС УКРАЇНИ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ, ЕІС-код 56XS0000XQKFE009, юридичною особою, що створена та діє відповідно до законодавства України і є бюджетною установою/організацією (надалі - Споживач), укладено договір постачання природного газу №04-1146/21-БО-Т (далі - Договір).

Сторонами підписані до договору Додаткові угоди №1 від 30.11.2021, №2 від 24.01.2022, №3 від 26.01.2022.

Відповідно до пункту 1.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 30.11.2021 Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві - природний газ, згідно коду CPV за ДК 021:2015 код 09120000-6 - Газове паливо, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п.1.3 Договору).

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб. У разі якщо об?єкти Споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж: а саме: ПАТ «Маріупольгаз» (пункти 1.2., 1.5. договору).

У пункті 2.1 Договору Сторонами узгоджено, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об?єм) природного газу у період з 01.01.2022 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 2,458 тис.куб.м. з розмежуванням по місяцям в наведеній таблиці. Зокрема, встановлено, що замовленим обсягом природного газу за січень 2022 є 0,543 тис.куб.м., а за лютий 2022 є 0,483 тис.куб.м. (в редакції Додаткової угоди №3 від 26.01.2022)

Відповідно до пункту 3.5 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно з положеннями підпункту 3.5.1. пункту 3.5 Договору Споживач зобов?язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п?ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором (ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує і надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписаний уповноваженим представником Постачальника (підпункт 3.5.2. пункту 3.5 договору).

За правилами підпунктів 3.5.3. та 3.5.4. договору Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов?язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п?ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до п.3.5.1. пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об?єм) спожитого природного газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.

В будь-якому випадку обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (пункт 2.4. Договору).

У пункті 3.6. Договору Сторони погодили, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться Сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Положеннями пункту 4.4. Договору унормовано, що відповідно до кошторисних призначень Споживача на 2022 рік виділені бюджетні зобов`язання складають, на дату підписання даної додаткової угоди, 33908,11 грн, крім того ПДВ - 6781,62 грн, разом з ПДВ- 40689,73 грн. Невідповідність обсягів бюджетного фінансування вартості Договору не позбавляє Споживача від обов`язку виконання: п. 5.1. даного Договору. В подальшому бюджетні зобов`язання можуть збільшуватися відповідно до кошторисних призначень Споживача (в редакції Додаткової угоди №2 від 24.01.2022).

Відповідно до п.4.3. Договору, його загальна вартість становить 33908,11 грн, крім того ПДВ 6781,62 грн, разом з ПДВ - 40689,73 грн (в редакції Додаткової угоди №3 від 26.01.2022).

Пунктом 6.2. договору встановлено зобов?язання Споживача прийняти газ на умовах цього Договору та своєчасно оплатити вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Споживач за правилами пункту 6.2. Договору зобов?язаний самостійно контролювати власне використання природного газу та своєчасно оплатити вартість поставленого природного газу.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені розділом 5 договору, зокрема, п. 5.1 останнього визначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Оплата за природний газ у відповідності до пункту 5.3. договору здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов?язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов?язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов?язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу.

У пункті 5.5. договору Сторони узгодили, що звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється Сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу Споживачем та актів його приймання-передачі.

Положеннями пунктів 7.1., 7.2. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов?язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором. У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Споживач зобов?язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За змістом пункту 13.1. даний Договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

В розділі 14 договору визначені реквізити сторін, у тому числі зазначено, що адреса електронної пошти Споживача: dprz26-mto@dn.dsns.gov.ua.

Позивачем складені акти приймання - передачі природного газу за період січень-лютий 2022, а саме:

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, обсяг переданого газу в період січня 2022 р.: 0,42700 тис. куб. м, вартістю: 7068,56 грн;

- Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, обсяг переданого газу в період лютого 2022 р.: 0,19480 тис .куб. м, вартістю: 3224,72 грн;

Означені акти підписані тільки з боку позивача, підпис уповноваженої особи скріплено відтиском печатки підприємства.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у відповіді на запит позивача зазначило дані про обсяг природного газу, використаного споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000XQKFE009 (26 ДПРЗ ГУ ДСНС УКРАЇНИ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ) за періоди: з 01.01.2022 по 31.01.2022 427,00 м.куб ; з 01.02.2022 по 25.02.2022 194,80 м.куб. У листі зазначено, що інформація щодо обсягу природного газу, використаного вказаним споживачем в період з 26.02.2022 по 28.02.2022 оператором газорозподільної системи ПрАТ «Маріупольгаз» до інформаційної платформи не надавалась.

Зазначені відомості Оператора газотранспортної системи щодо обсягу поставленого Постачальником Споживачу природного газу в спірний період співпадають з такими відомостями, вказаними в Актах приймання-передачі природного газу.

Доказів на підтвердження направлення відповідачу акту від 31.01.2022 позивачем суду не надано.

Згідно скріншотів з електронної пошти позивача акт від 28.02.2022 за лютий 2022 направлений на адресу електронної пошти dprz26@dn.dsns.gov.ua 12.03.2022.

Суд зазначає, що вказана електронна пошта відмінна від електронної пошти відповідача, вказаної в договорі та додаткових угодах до нього dprz26-mto@dn.dsns.gov.ua. Інформації щодо підстав направлення документів на адресу dprz26@dn.dsns.gov.ua як таку, що належить відповідачу суду позивачем не надано. Доказів направлення актів на електронну пошту відповідача dprz26-mto@dn.dsns.gov.ua матеріали справи не містять.

Відомостей щодо отримання документів або направлення відповідачем мотивованої відмови від підписання актів на адресу позивача матеріали справи не містять.

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» виставила Споживачу - 26 ДЕРЖАВНОМУ ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНОМУ ЗАГОНУ ГУ ДСНС УКРАЇНИ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ рахунок-фактуру №04-1146121-БО-Т/Б21, за яким зазначено до сплати за спожитий природний газ згідно Договору №04-1146/21-БО-Т від 30.11.2021 суму 10 293,28грн (з ПДВ).

Означений документ направлений позивачем на адресу електронної пошти dprz26@dn.dsns.gov.ua 19.05.2022. Матеріали справи не містять доказів направлення рахунку на електронну пошту відповідача, вказану в договорі та додаткових угодах до нього - dprz26-mto@dn.dsns.gov.ua.

З розрахунку суми основного боргу для підприємства станом на 31.07.2023 вбачається, що загальна вартість переданого об?єму природного газу становить 10 293,28 грн, з яких: за січень 2022 року - 7 068,56 грн; за лютий 2022 року - 3 224,72 грн. Дані щодо здійснення оплати за поставлений природний газ у розрахунку відсутні.

Доказів оплати заборгованості в сумі 10 293,28 грн суду не надано.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Дослідивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв?язку, надавши оцінку доводам сторін, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.

Предметом позову у цій справі є вимога ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, 3%річних та інфляційних втрат внаслідок порушення договірних зобов?язань в частині повної і своєчасної оплати вартості поставленого природного газу за січень 2022 - лютий 2022.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку. Зобов?язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку (частина перша статті 173 ГК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов?язків у відповідності до частини другої статті 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Господарські зобов?язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перга статті 174 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, забов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов?язаних з особистим, сімейним, домашнім подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою, другою статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов?язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов?язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Частиною першою статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з встановлених обставин у справі, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд визнає, що між сторонами виникли зобов?язальні правовідносини на підставі укладеного Договору постачання природного газу №04-1146/21-БО-Т від 30.11.2021, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, не розірваний та у судовому порядку недійсним не визнаний. Сторонами договору не надано доказів на підтвердження того, що мало місце його припинення, тому суд дійшов висновку, що у спірний період договір діяв.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін стосуються сфери постачання природного газу, суд застосовує Закон України «Про ринок природного газу», яким регламентовані правові засади функціонування ринку природного газу України.

За умовами частин першої, третьої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов?язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов?язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізично-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Господарський суд також бере до уваги, що відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що реєстрація споживача у реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється постачальником на період дії укладеного договору постачання природного газу в частині його обов?язку постачати природний газ споживачу.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об?єкті споживача (абзац 2 пункту 11 розділу ІІ Правил).

Згідно до пункту 12 розділу II Правил постачання природного газу за підсумками розрахункового періоду, споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов?язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акту про фактичний об?єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов?язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору, або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника (абзац 5 пункту 12 розділу II Правил).

За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, визначеного у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов?язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Господарський суд зауважує, що принцип диспозитивності покладає на суд обов?язок вирішувати справу в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду.

Враховуючи закріплені Господарським процесуальним кодексом України принципи рівності, змагальності та обов?язковості встановлення судами обставин, що входять до предмета доказування, у відповідності до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред?явлено позов, та зобов?язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 12.03.2022 за допомогою електронної пошти направлено на електронну адресу dprz26@dn.dsns.gov.ua акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 за лютий 2022, що підтверджується наданим скріншотом з електронної пошти позивача. Натомість судом встановлено, що означена електронна пошта відмінна від електронної пошти відповідача, вказаної в договорі та додаткових угодах до нього - dprz26-mto@dn.dsns.gov.ua, відповідно матеріали справи не містять доказів направлення актів за січень 2022 та лютий 2022 на електронну пошту відповідача dprz26-mto@dn.dsns.gov.ua, зазначену в договорі та додаткових угодах до нього.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Споживач взяв на себе обов?язок у підпункті 4 пункту 6.2 та у п.5.3 Договору своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Алгоритм оплати за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) визначено п.5.1 договору, який передбачає, що 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу сплачується до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

При цьому п. 5.1 договору сторонами окремо узгоджено як здійснюється оплата отриманого природного газу, якщо у порушення п. п. 3.5.1.-3.5.2 у відповідний період буде відсутнім підписаний акт приймання-передачі - фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору, який своєю чергою передбачає, що обсяг (об?єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

З огляду на такий порядок, що узгоджений сторонами під час укладання договору, суд вважає, що при наявності факту постачання газу, відповідач, своєчасно не отримавши акт приймання-передачі за відповідний місяць, повинен був використати для оплати дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягу поставленого природного газу, розрахувавши його вартість за цінами, що передбачені умовами договору та здійснити оплату за алгоритмом, що визначений п.5.1 договору.

Господарський суд наголошує, що 26 ДПРЗ ГУ ДСНС УКРАЇНИ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (ЕІС-код 56XS0000XQKFE009) є суб?єктом ринку природного газу та має доступ до відомостей щодо споживання природного газу у відповідний період, відображених на Інформаційної платформи (електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет). Об?єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та може відстежуватися Споживачем і використовуватися для розрахунку вартості природного газу.

Відтак, як встановлено вище, питання порядку та умов проведення розрахунків за спожитий природний газ у разі відсутності належним чином підписаного акту врегульовані положеннями пункту 5.1. Договору, однак відповідач умов Договору належним чином не виконав, остаточну оплату вартості спожитого природного газу в строк до 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, не здійснив.

Крім того, відповідач мав можливість звернутись до позивача з вимогою щодо направлення акту у формі письмового або електронного документу, у разі наявності такої необхідності.

За даними розрахунку суми основного боргу, наданого позивачем до позовної заяви, вартість переданого об?єму природного газу загальною вартістю 10 293,28 грн, з яких: за січень 2022 року - 7 068,56 грн; за лютий 2022 року - 3 224,72 грн не оплачена відповідачем. Доказів протилежного суду не надано.

Як наслідок, суд вважає, що сукупністю наявних в матеріалах справи доказів документально підтверджено факт неналежного виконання зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу відповідно до умов зазначеного договору з боку відповідача, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ за період січень-лютий 2022 підлягають задоволенню в сумі 10 293,28 грн.

За приписами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов?язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

При цьому, сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов?язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

У постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 Верховний Суд зазначив про те, що правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов?язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов?язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, ним заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 417,33 грн, що нараховані на заборгованість: за січень 2022 у розмірі 7 068,56 грн за період з 16.03.2022 по 31.07.2023 - в сумі 292,23 грн, за лютий 2022 у розмірі 3 224,72 грн за період з 16.04.2022 по 31.07.2023 - в сумі 125,10 грн.

Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що він здійснений методологічно та арифметично правильно, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 417,33 грн.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов?язань»).

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Об?єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалена постанова від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно п.26 якої визначено методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов?язання виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об?єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Згідно розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, ним заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 602,62 грн, які нараховані на заборгованість за лютий 2022 у розмірі 3 224,72 грн за період з травня 2022 по липень 2023.

Одночасно суд зазначає, що розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем до позовної заяви, окрім розрахунку на заборгованість за лютий 2022, містить нарахування інфляційних втрат на заборгованість за січень 2022 у розмірі 7 068,56 грн за період з квітня 2022 по липень 2023 - в сумі 1 581,01 грн. Разом з тим, вказана сума інфляційних втрат не входить до загальної суми інфляційних втрат, зазначених позивачем у розрахунку та у змісті позовної заяви. Відтак, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати нараховані лише на заборгованість за лютий 2022 року.

Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на заборгованість за лютий 2022 судом встановлено, що він виконаний методологічно правильно, однак арифметично неправильно, внаслідок чого суд здійснив власний розрахунок.

Згідно здійсненого судом розрахунку за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН розмір інфляційних втрат становить 602,61 грн, як наслідок стягненню підлягає сума 602,61 грн, в іншій частині позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.

Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).

Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд зауважує, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов?язань встановлюється в договорі за згодою сторін.

У пункті 7.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов?язується сплатити Постачальнику, зокрема, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Умови договору не містять особливостей щодо визначення періоду нарахування пені, як наслідок, слід застосовувати приписи ч.6 ст. 232 ГК України - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, ним заявлено до стягнення пеню в розмірі 2 003,85 грн, що нарахована на заборгованість: за січень 2022 у розмірі 7 068,56 грн за період з 16.03.2022 по 15.09.2022 - в сумі 1 322,69 грн, за лютий 2022 у розмірі 3 224,72 грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022 - в сумі 681,16 грн.

Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що він здійснений методологічно та арифметично правильно, загальний розмір пені за вказані періоди становить 2 003,85 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов?язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов?язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов?язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов?язання, ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з?ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов?язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов?язань.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов?язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов?язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов?язання, що, своєю чергою, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.

Окрім того, суд звертається до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 916/2550/22, щодо нерозумності обсягу відповідальності з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, а саме враховує наступні висновки: «При вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов?язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов?язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов?язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду».

Як вже вказувалось вище, у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану продовжувався, востаннє Указом Президента України N 740/2024 від 28.10.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 4024-IX від 29.10.2024 , продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2024 року на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв?язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

За даними, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована адреса місцезнаходження відповідача: 85700, Донецька обл., Нікольський р-н, смт Нікольське, вул. Затишна, буд. 1.

Селище міського типу Нікольське розташоване на території Маріупольського району Донецької області.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, до території України, що тимчасово окупована Російською Федерацією, станом на 05.03.2022 відноситься вся територія Маріупольського району.

Факт тимчасової окупації смт Нікольське, що розташоване на території Маріупольського району, визнається судом загальновідомим, тому згідно приписів ст. 75 ГПК України не потребує доведення.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені за ініціативою суду останній враховує істотний вплив збройної агресії проти України на діяльність відповідача, який зареєстрований на території смт Нікольське, Донецької області, що з 05.03.2022 є тимчасово окупованим військами агресора, та приймає до уваги, що у відкритому доступі у мережі Інтернет відсутні будь-які дані щодо переміщення відповідача на контрольовану територію України для продовження діяльності там. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, та/або доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору.

Суд також бере до уваги, що первісно заявлений розмір пені складає біля 20% суми основного боргу, при цьому пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо зменшення розміру пені до 5% від заявленої суми пені, а саме, до 100,19 грн. На думку суду, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов?язання.

Проаналізувавши встановлені обставини, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв?язку, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, дійшов висновку про часткове задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10 293,28 грн, 3% річних в сумі 417,33 грн, інфляційних втрат в сумі 602,61 грн, пені в сумі 100,19 грн, у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Положення статті 123 ГПК України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу, витрат, пов?язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

За п.1 ч.1ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладаються - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судовий збір, який сплачений за позовними вимогами, що є задоволеними, та сплачений за позовними вимогами, у яких відмовлено внаслідок зменшення розміру пені за ініціативою суду, відшкодовується з відповідача на користь позивача в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до 26 ДЕРЖАВНОГО ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНОГО ЗАГОНУ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ про стягнення 13 317,08 грн, у тому числі основний борг в сумі 10 293,28 грн, пеня в сумі 2 003,85 грн, 3% річних в сумі 417,33 грн, інфляційні втрати в сумі 602,62 грн - задовольнити частково.

Стягнути з 26 ДЕРЖАВНОГО ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНОГО ЗАГОНУ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (85700, Донецька обл., Нікольський р-н, селище міського типу Нікольське, вул. Затишна, буд. 1, ідентифікаційний код 33956554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (адреса місцезнаходження: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) основний борг в сумі 10 293,28 грн, 3% річних в сумі 417,33 грн, інфляційні втрати в сумі 602,61 грн, пеню в сумі 100,19 грн, судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 04.02.2025.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова