Рішення

від 31.01.2025 по справі 908/2846/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/191/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2025 Справа № 908/2846/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Бойко Н.А., розглянув матеріали справи

За позовом: Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035; код ЄДРПОУ 00032767)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький енергетичний альянс (бул. Вінтера, буд. 46, офіс 215, м. Запоріжжя, 69041; код ЄДРПОУ 43859282)

про стягнення 4 953 588,00 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Чечель К.І., (в залі суду) довіреність №300-02/37 від 04.11.2024, посвідчення № 38 від 02.04.2024;

Від відповідача: Чепенко М.В. (в режимі відеоконференції) - ордер серії СА № 1108107 від 04.01.2025, посвідчення № 1110 від 02.05.2019, свідоцтво серії ЧК № 001129 від 02.05.2019, адвокат;

СУТЬ СПОРУ:

25.10.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду надійшла позовна заява Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький енергетичний альянс про стягнення 4 953 588,00 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2024 справу №908/2846/24 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/2846/24 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.11.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

22.11.2024 від ТОВ Запорізький енергетичний альянс до суду надійшло клопотання № б/н від 22.11.2024 (вх. № 22887/08-08/24 від 22.11.2024) про продовження строку для подання відзиву та перенесення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 25.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 09.01.2025 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін та явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою суду від 08.01.2025 у задоволенні заяви ТОВ Запорізький енергетичний альянс про забезпечення проведення судового засідання призначеного на 09.01.2025 о 10:30 год. в режимі відеоконференції відмовлено.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 09.01.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд ЄСІКС.

08.01.2025 через підсистему Електронний суд від відповідача надійшла заява про проведення судових засідань по справі у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду і відкладення розгляду справи, та заява про вступ у справу як представник ТОВ Запорізький енергетичний альянс адвоката Чепенко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.01.2025 № 908/2846/24 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 27.01.2025 на 10 год. 30 хв., яке вирішено проводити в режимі відеоконференції з використанням підсистеми "Електронний суд та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою від 27.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 31.01.2025 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. запропоновано позивачу у строк до 30.01.2025 надіслати на адреси суду та іншим сторонам відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 31.01.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 31.01.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З позовної заяви вбачається, що АМК заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2 476 794,00 грн., накладеного рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.07.2023 №26-р/тк та пені в сумі 2 476 794,00 грн. за прострочення сплати вказаного штрафу. Посилаючись на ст. 22 та 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та ст. 56, 60 та 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції», позивач просить суд позов задовольнити.

У відзиві Відповідач заперечив проти позову з тих підстав, що розмір пені є непропорційно великим і не відповідає фактичним обставинам справи, що суперечить принципам справедливості, розумності та пропорційності. Посилається практику Верховного Суду, зокрема у справі № 903/486/22 від 11.07.2023, в якій розглянуто питання щодо зменшення розміру пені та штрафу відповідно до ст.. 233 Господарського кодексу України. Відповідач з моменту початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації зазнало значних економічних втрат. Запорізька область, де розташоване Товариство, перетворилася на регіон регулярних бойових дій. Торгово-промислова палата України визнала події, спричинені війною, форс-мажорними обставинами. На підставі ст. 233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України просить суд обмежити відповідальність ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» виключно основним штрафом, визначеним Позивачем, а також відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у повному обсязі.

Позивач своїм правом надати відповідь на відзив не скористався.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 1 ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що одним з основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах різності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктами 1, 4, 15 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, Позивач) розглянувши матеріали справи № 128-26.13/151-21 про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький енергетичний альянс» законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення від 26.07.2023 № 26-р/тк, яким визнано, що ТОВ «Запорізький енергетичний альянс» вчинило порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу в.о. Голови Комітету - державного уповноваженого від 14.06.2021 № 128-29/06-8995 у встановлений ним строк.

За зазначене порушення, на Відповідача накладено штраф у розмірі 2 476 794,00 (два мільйони чотириста сімдесят шість тисяч сімсот дев`яносто чотири) гривень.

Статтею 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення Комітету набирають чинності з дня їх прийняття. Рішення надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Особа, на яку накладено штраф рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Комітету інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі) надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції», строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції, а також органами Комітету. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Копія Рішення № 26-р/тк була надіслана Комітетом разом із супровідним листом від 31.07.2023 № 128-26.13/01-8667е та отримана Відповідачем 10.08.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303515643780. Отже, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням № 26-р/тк, закінчився 10.10.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення органу Комітету до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Зазначений строк не підлягає поновленню.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач оскаржив Рішення № 26-р/тк до Господарського суду міста Києва, ухвалою якого від 13.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/15630/23 за позовом ТОВ «Запорізький енергетичний альянс» до Комітету про визнання недійсним Рішення № 26-р/тк. Рішенням Суду першої інстанції від 22.02.2024 у справі № 910/15630/23 ТОВ «Запорізький енергетичний альянс» в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 у справі № 910/15630/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Запорізький енергетичний альянс» на зазначене рішення Суду першої інстанції. Постановою Суду апеляційної інстанції від 26.06.2024 у справі № 910/15630/23 апеляційну скаргу ТОВ «Запорізький енергетичний альянс» залишено без задоволення, а зазначене рішення Суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2024 у справі № 910/15630/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Запорізький енергетичний альянс» на зазначені рішення Суду першої інстанції та постанову Суду апеляційної інстанції. Постановою Суду касаційної інстанції від 01.10.2024 у справі № 910/15630/23 касаційну скаргу ТОВ «Запорізький енергетичний альянс» залишено без задоволення, а зазначені рішення Суду першої інстанції та постанову Суду апеляційної інстанції - без змін.

Вказаними судовими рішеннями у справі № 910/15630/23 встановлені фактичні наступні обставини, які є преюдиційними у справі № 908/2846/24 згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

«Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що під час розгляду справи № 128-26.13/151-21 комітетом було встановлено, що Антимонопольним комітетом України здійснювались заходи державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на підставі доручення Голови Комітету від 16.09.2020 року № 13-01/935.

З метою виявлення та визначення проблем, які існують на ринку електричної енергії, що можуть перешкоджати розвитку конкуренції на цьому ринку здійснювався збір та аналіз інформації, яка могла б свідчити про наявність таких перешкод.

Під час здійснення зазначених вище заходів відповідно до статей 7, 16, 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою проведення дослідження стану конкуренції на організованих сегментах ринку електричної енергії в торгових зонах Об`єднаної енергетичної системи України та "Острів Бурштинської ТЕС" Комітетом надіслано ТОВ "Запорізький енергетичний альянс" вимогу в. о. Голови Комітету - державного уповноваженого від 14.06.2021 року № 128-29/06-8995 (далі - Вимога).

Відповідно до Вимоги Товариство зобов`язано в 7-денний строк із дня її отримання надати інформацію та належним чином завірені копії документів, необхідних для дослідження стану конкуренції в межах здійснення заходів державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на підставі доручення Голови Комітету від 16.09.2020 року № 13- 01/935.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303504586920 Товариство отримало Вимогу 24.06.2021 року.

Враховуючи зазначене вище, останній день терміну надання інформації на Вимогу припадав на 01.07.2021 року.

У встановлений в. о. Голови Комітету - державним уповноваженим у Вимозі строк інформацію ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» Комітету не надано.

Обґрунтовані клопотання про продовження строку надання інформації на Вимогу з поясненням причин неможливості надання запитуваної інформації у визначений у Вимозі строк до Комітету від Товариства не надходили.

Разом із тим Товариство після ознайомлення з матеріалами справи листом від 05.05.2023 року №01/2305-5 (вх. Комітету №8-01/621-кі від 09.05.2023 року) надало інформацію на Вимогу.

Тобто ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» надало інформацію на Вимогу поза межами строку, встановленого органом Комітету для надання інформації.

Ненадання Товариством інформації на Вимогу у встановлений органом Комітету термін для надання інформації перешкоджало здійсненню заходів державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, збору й аналізу доказів під час дослідження стану конкуренції на організованих сегментах ринку електричної енергії, що здійснювались на підставі доручення Голови Комітету від 16.09.2020 року №13-01/935.

Відтак, Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України, створена відповідно до наказу Голови Антимонопольного комітету України від 24.07.2023 року № 45-ОД, розглянувши матеріали справи № 128-26.13/151-21 про порушення ТОВ "Запорізький енергетичний альянс" законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "про захист економічної конкуренції" та подання з попередніми висновками Департаменту досліджень і розслідувань ринків паливно-енергетичного комплексу та житлово-комунального господарства від 11.04.2023 року № 128-26.13/151/102-спр прийняла Рішення № 26-р/тк від 26.07.2023 року (т.1, а.с. 272-280) відповідно до якого постановила:

- Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький енергетичний альянс" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу в.о. Голови Комітету

- державного уповноваженого від 14.06.2021 року № 128-29/06-8995 у встановлений ним строк.

- За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький енергетичний альянс" штраф у розмірі 2 476 794,00 грн.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, в т.ч., неподання інформації АМК, його територіальному відділенню у встановлені органами АМК, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Згідно зі ст. 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф (абз. 6 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктами 9, 13-18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Чинним законодавством України АМК та його органи наділені дискреційними повноваженнями та мають право накладати штрафи за порушення, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції, у розмірах, визначених ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Встановлення органами АМК у діях суб`єктів господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу здійснюються на основі аналізу та оцінки доказів, зібраних під час розгляду кожної конкретної справи та виходячи з її фактичних обставин.

З рішення № 26-р/тк від 26.07.2023 року вбачається, що Комітет встановив, що відповідно до звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)" чистий дохід Позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2022 рік становить 2 476 793 600 грн.

Отже, рішенням Комітету на позивача накладено штраф у розмірі 2 476 794, 00 грн., що складає ~ 0.1 % від чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2022 рік, що відповідає вимогам частини другої статті 52 Закону.»

Таким чином, судами у справі № 910/15630/23 підтверджено обґрунтованість та законність прийняття Комітетом Рішення № 26-р/тк, яке відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов`язковим до виконання.

Доказів сплати суми штрафу у розмірі 2 476 794,00 грн. Відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»:- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу; нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Абзацом 3 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються.

Така правова позиція неодноразово викладалась у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 917/530/21, від 11.06.2019 у справі № 910/9272/18, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18 та від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18.

Нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов`язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв`язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій. Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 914/607/17.

Отже, як вбачається з наданого Комітетом розрахунку пені, її нарахування за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням № 26-р/тк, зупинялось з 13.10.2023 до 22.02.2024 (розгляд справи № 910/15630/23 Судом першої інстанції), з 05.04.2024 до 26.06.2024 (розгляд справи № 910/15630/23 Судом апеляційної інстанції) та з 15.08.2024 до 01.10.2024 (розгляд справи № 910/15630/23 Судом касаційної інстанції).

Судом перевірено Розрахунок пені за прострочення Відповідачем сплати штрафу, накладеного Рішенням № 26-р/тк, та встановлено, що його обчислено відповідно до вказаних вище норм закону наступним чином.

Період нарахування пені за прострочення сплати штрафу:

- з 11.10.2023 (наступний день після двомісячного строку для сплати штрафу, накладеного Рішенням № 26-р/тк) по 12.10.2023 включно (день, який передував винесенню ухвали Судом першої інстанції про відкриття провадження у справі № 910/15630/23);

- з 23.02.2024 (наступний день після прийняття Судом першої інстанції рішення у справі № 910/15630/23) по 04.04.2024 включно (день, який передував винесенню ухвали Судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/15630/23);

- з 27.06.2024 (наступний день після прийняття Судом апеляційної інстанції постанови у справі № 910/15630/23) по 14.08.2024 включно (день, який передував винесенню ухвали Судом касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження у справі № 910/15630/23);

- з 02.10.2024 (наступний день після прийняття Судом касаційної інстанції постанови у справі № 910/15630/23) по 07.10.2024 включно (день, до якого розраховано пеню).

Кількість днів прострочення сплати штрафу становить 121 день.

Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить: 2 476 794 х 1,5 % = 37 151,91 гривень, де 2 476 794 - розмір штрафу, накладеного Рішенням № 26-р/тк; 1,5 % - відсоток від суми штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

За 121 день прострочення сплати штрафу сума пені становить: 37 151,91 х 121 = 4 495 381,11 гривень.

Оскільки відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комітету, то Комітетом правомірно визначено максимально можливий розмір пені у сумі 2 476 794 гривень.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка є предметом стягнення у справі № 908/2846/24 становить: 4 953 588 гривень, а саме 2 476 794 - розмір штрафу, накладеного Рішенням № 26-р/тк; 2 476 794 - розмір пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до частин 7 та 9 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку; суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Статтею 25 Закону України Про Антимонопольний комітет передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

З огляду на викладене заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів Відповідача про безпідставність стягнення пені та обмеження стягнення лише сумою штрафу з урахуванням приписів ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України суд зазначає, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію відносно можливості зменшення судами пені, нарахованої за рішеннями Антимонопольного комітету України.

Так, у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 915/304/18 зазначено:

«Згідно із статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів на суб`єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, фізичними чи юридичними особами подають, зокрема, позови до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

З огляду на те, що штраф, накладений згідно з Рішенням АМК, Товариством не сплачений, Рішення АМК Товариством не виконано, при цьому Рішення АМК є чинним та обов`язковим до виконання, місцевий господарський суд, перевіривши правильність нарахування позивачем суми пені до стягнення (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру), - дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, правомірно залишив правильне по суті і законне судове рішення місцевого господарського суду без змін.

При цьому, як вірно зазначено у постанові судом апеляційної інстанції, у застосуванні приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 зі справи № 910/20661/16.

Водночас нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов`язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування.

Зазначеним спростовуються доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, про можливість зменшення розміру пені та штрафу згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та приписами статті 233 Господарського кодексу України, у тому числі, за ініціативою суду.»

Крім цього у постанові від 16 червня 2022 року у справі № 917/530/21 Верховний Суд також вказав на наступне:

« 37. Накладений Рішенням № 783-р на Товариство штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані АМК на підставі Закону № 2210 та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.

44. Натомість, у застосуванні приписів статті 56 Закону № 2210 (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 зі справи № 910/20661/16, від 22.01.2019 №915/304/18.»

Крім цього суд враховує, що вказані правові позиції застосовуються Верховним Судом і під час оголошеного в Україні воєнного стану, зокрема в постанові від 14 січня 2025 року у справі № 922/1181/24 зазначив:

«У вирішенні доводів та вимог касаційної скарги колегія суддів звертає увагу на те, що у застосуванні абзаців третього - п`ятого частини п`ятої статті 56 Закону № 2210-ІІІ у спорах про стягнення пені у зв`язку з невиконанням рішень органів АМК існує стала та послідовна судова практика, викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 914/3789/23, від 23.05.2024 у справі № 909/932/23, від 16.06.2022 у справі №917/530/21, від 23.01.2020 у справі № 910/4585/19, від 17.12.2019 у справі № 910/1548/19, від 11.11.2019 у справі № 911/9/19, від 31.10.2019 у справі № 904/3778/18, від 11.06.2019 №910/9272/18, від 04.07.2019 у справі № 910/14288/18, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18».

Доказів зміни чи відступу від вказаних правових позиції Верховним Судом відповідачем суду не надано, а тому, з огляду на викладене, його заперечення щодо нарахування та стягнення пені судом до уваги не приймаються.

Суд також враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 59 443,06 грн. покладаються на Відповідача у повному обсязі, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький енергетичний альянс» (бул. Вінтера, буд. 46, офіс 215, м. Запоріжжя, 69041, ідентифікаційний код 43859282) штраф у розмірі 2 476 794 (два мільйони чотириста сімдесят шість тисяч сімсот дев`яносто чотири) грн. 00 коп. та пеню у розмірі 2 476 794 (два мільйони чотириста сімдесят шість тисяч сімсот дев`яносто чотири) грн. 00 коп. та зарахувати зазначені суми у дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький енергетичний альянс» (бул. Вінтера, буд. 46, офіс 215, м. Запоріжжя, 69041, ідентифікаційний код 43859282) на користь Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 00032767) (отримувач: Антимонопольний комітет України, код ЄДРПОУ: 00032767, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UA438201720343120001000001719) судовий збір у розмірі 59 443 (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста сорок три) грн. 06 коп.

4. Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне судове рішення складено та підписано 04.02.2025р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.