Рішення

від 11.09.2024 по справі 910/1228/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2024Справа № 910/1228/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Старовойтову Є.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21037

до Державного підприємства "Гарантований покупець" вул. Петлюри Симона, 27, м. Київ, 01032

про стягнення 1 677 279 107,70 грн.

Представники сторін:

від позивача: Єфремов В.О.

від відповідача: Косунець Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 1 677 279 107,70 грн., а саме 1 517 439 512,32 грн. боргу, 48 736 257,53 грн. процентів річних та 111 103 337,85 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 2294/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15.09.2021 року в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 року, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.03.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 року заяву позивача про участь у підготовчому судовому засіданні 20.03.2024 року у справі № 910/1228/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, постановлено проводити підготовче судове засідання, призначене на 20.03.2024 року у справі № 910/1228/24 в режимі відеоконференції з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом" за посиланням (https://vkz.court.gov.ua).

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання через канцелярію суду 07.03.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 15/983 від 01.03.2024 року, з доказами надсилання на адресу позивача, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на п. 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальнодоступних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 483, згідно якого гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення. Як зазначає відповідач, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» наявна заборгованість перед ДП «НАЕК «Енергоатом», зазначене є відкладальною обставиною в розумінні законодавства, а отже у відповідача не настав строк виконання грошових зобов`язань за спірним Договором. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не були враховані при зверненні з позовом до суду здійснені відповідачем до подання позову оплати та зарахування зустрічних вимог на загальну суму 264 135 562,62 грн., у зв`язку з чим просив закрити провадження у відповідній частині.

В свою чергу, через систему «Електронний суд» від позивача 12.03.2024 року надійшло клопотання про долучення доказів б/н від 11.03.2024 року, а саме копії договору № 455/03/22 від 08.03.2022 року та актів, за якими сторонами враховані зустрічні однорідні вимоги.

Також через систему «Електронний суд» 18.03.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 18.03.2024 року, з доказами надсилання на адресу відповідача, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що відповідачем не доведена наявність у позивача заборгованості перед державним підприємством "Національна атомна енергетична компанія "Енергоатом" саме за результатами проведення електронних аукціонів.

Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 20.03.2024 для ознайомлення учасників з усіма документами, які були подані, та надання сторонами часу на подання документів, зокрема, відповіді на відзив, протокольною ухвалою оголошено перерву до 25.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 за заявою представника позивача постановлено проводити підготовче судове засідання, призначене на 25.04.2024 у справі № 910/1228/24 в режимі відеоконференції з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом" за посиланням (https://vkz.court.gov.ua).

Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли: 20.03.2024 року - клопотання б/н від 20.03.2024 року про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України (код ЄДРПОУ 00019442); 20.03.2024 року - клопотання б/н від 20.03.2024 року про витребування доказів; 28.03.2024 року - заперечення на відповідь на відзив б/н від 27.03.2024 року, з доданими доказами надсилання їх копії позивачу, в яких відповідач вважає визначальним для вирішення питання про наявність підстав для задоволення позову факт існування заборгованості постачальника універсальних послуг за товарну продукцію (Електричну енергію) перед ДП «НАЕК «Енергоатом», а не процедуру, яка передувала закупівлі електричної енергії. Також відповідач зазначає про систематичне завишення позивачем у спірному періоді планових (розрахункових) розрахунків вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів та помилковість тверджень позивача про виникнення заборгованості останнього перед ДП «НАЕК «Енергоатом» внаслідок несвоєчасного отримання коштів по ланцюгу ПСО саме від ДП «Гарантований покупець». Подані документи судом долучені до матеріалів справи.

В свою чергу, від позивача через систему "Електронний суд" надійшли: 05.04.2024 року - заперечення б/н від 05.04.2024 року на клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи; 12.04.2024 року - додаткові пояснення у справі б/н від 11.04.2024 року. Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 з урахуванням заперечень представника позивача проти залучення та ненаведення відповідачем доказів на підтвердження впливу рішення з даного спору безпосередньо на права та/або обов`язки вказаного органу виконавчої влади щодо однієї зі сторін, судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення Кабінету Міністрів України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, за клопотанням відповідача витребувано у Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" необхідну для розгляду справи інформацію, а саме: Чи була наявна заборгованість постачальника універсальних послуг ТОВ "Енера Вінниця" (код ЄДРПОУ 41835359) перед ДП "НАЕК "Енергоатом", правонаступником якого є АТ "НАЕК "Енергоатом", за договором, укладеним між ТОВ "Енера Вінниця" та ДП "НАЕК "Енергоатом" на виконання пункту 5 Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 483, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 859 від 11.08.2021 року, за розрахункові періоди березень 2022 року - листопад 2023 року, та, відповідно, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 за заявою представника позивача постановлено проводити підготовче судове засідання, призначене на 22.05.2024 у справі № 910/1228/24 в режимі відеоконференції з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом" за посиланням (https://vkz.court.gov.ua).

У підготовчому засіданні 22.05.2024 протокольною ухвалою оголошено перерву до 06.06.2024.

Судом повідомлено, що на виконання вимог ухвали суду від 25.04.2024 Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" через канцелярію суду подано заяву № 50-1628/07-01-вих від 22.05.2024 про долучення доказів, а саме інформацію щодо розрахунків ТОВ «Енера Вінниця» перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за укладеним між ними Договором купівлі - продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00415 від 24.09.2021 року, з доданими копіями відповідних документів. Зокрема, ДП «НАЕК «Енергоатом» зазначено, що позивачем оплата вартості електричної енергії здійснювалась з порушенням пункту 4.3 Договору та строків, встановлених пунктом 6 Додаткових годи до нього. Заява судом долучена до матеріалів справи.

Також судом доведено до відома, що через систему "Електронний суд" 04.06.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 04.06.2024, в яких позивач зазначає, що згідно наданих ДП «НАЕК «Енергоатом» додаткових угод до Договору купівлі - продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00415 від 24.09.2021 року вбачається, що з квітня 2022 року по жовтень 2023 року позивач не закуповував у ДП «НАЕК «Енергоатом» електричну енергію за результатами проведення електронних аукціонів, а отже не має та не мав заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за електричну енергію, закуплену саме за результатами проведення електронних торгів, та 06.06.2024 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 06.06.2024 року, в яких відповідач наголошує на відсутності будь - якого взаємозв`язку між фактом проведення чи не проведення електронних аукціонів та розрахунками між учасниками ринку, на яких покладено спеціальні обов`язки, та стверджує про наявність відкладальних обставин для відповідача, що виключає можливість стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець» за спірним Договором на користь позивача. Додаткові пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, а також зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження у справі № 910/1228/24 та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.07.2024 року.

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання 18.07.2024 року через систему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання б/н від 18.07.2024 року про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, платіжної інструкції на суму 6 100 855,69 грн., та закриття провадження у справі в частині основного боргу в сумі 6 100 855,69 грн. Клопотання судом долучене до матеріалів справи.

У судових засідання з розгляду справи по суті 18.07.2024 року та 05.09.2024 року судом протокольними ухвалами оголошувались перерви до 05.09.2024 року та 11.09.2024 року відповідно.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 05.09.2024 року через систему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання б/н від 03.09.2024 року про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, платіжних інструкцій на суму 71 769 294,62 грн., та закриття провадження у справі в частині основного боргу в сумі 71 769 294,62 грн. Клопотання судом долучено до матеріалів справи.

Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 11.09.2024 року до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У судові засідання з розгляду справи по суті 18.07.2024 року, 05.09.2024 року та 11.09.2024 року з`явились уповноважені представники позивача та відповідача.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 18.07.2024 року, 05.09.2024 року та 11.09.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях з розгляду справи по суті 18.07.2024 року, 05.09.2024 року та 11.09.2024 року проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.09.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України.

Так, згідно преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Абзацом 4 пункту 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, упродовж шести років з 1 січня 2019 року виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території.

Відповідно до Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок електричної енергії» Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (позивач у справі) починаючи з 01.01.2019 року здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії юридичним та фізичним (побутовим) споживачам, відповідно до отриманої ліцензії (Постанова НКРЕКП від 14.06.2018 року № 429).

Частиною 1 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим "зеленим" тарифом або за аукціонною ціною, КМУ визначає державне підприємство для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

Згідно пункту 16 статті 1 вказаного Закону гарантований покупець електричної енергії - суб`єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 324 «Про утворення державних підприємств «Гарантований покупець» та «Оператор ринку» утворено Державне підприємство «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ», яке здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця, виданої згідно постанови НКРЕКП від 25.06.2019 року № 1217.

Відповідно до пункту 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний дотримуватися ліцензійних умов під час здійснення функцій гарантованого покупця та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; укласти договори, обов`язкові для провадження діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови цих договорів тощо.

Згідно частини 2 статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» до спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема, виконання функцій постачальника універсальних послуг, тощо.

Частиною 3 вказаної статті Закону визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії Кабінетом Міністрів України у передбачених цією частиною випадках та на визначений строк на учасників ринку (крім споживачів) можуть покладатися спеціальні обов`язки.

Кабінетом Міністрів України 05.06.2019 року було прийнято Постанову № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії», яке визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків учасниками ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - спеціальні обов`язки), що передбачають, зокрема, надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів з метою забезпечення стабільності, належної якості та доступності електричної енергії, підтримання належного рівня безпеки її постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку електричної енергії, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів прозорості та недискримінації.

Пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 року зобов`язано постачальникам універсальних послуг, Державному підприємству «Гарантований покупець», Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Приватному акціонерному товариству «Укргідроенерго» до 15 вересня 2021 укласти договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг та гарантованим покупцем, передбачених додатками 2 та 4 до Положення, затвердженого цією постановою.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 15 вересня 2021 року на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 року та спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів в процесі функціонування ринку електричної енергії на період з 01.10.2021 року до 30.12.2023 року, з метою надання послуг із забезпечення доступності для побутових споживачів, відповідно до вимог Положення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (постачальником за договором, позивач у справі) та Державним підприємством «Гарантований покупець» (замовник за договором, відповідач у справі) укладено Договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2294/02/21 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), а замовник зобов`язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №483 (зі змінами).

Місце надання послуг-територія України. Строк надання послуг - з 01 жовтня: 2021 року до 30 квітня 2022 року.

Розділами 2 - 8 Договору сторони узгодили вартість послуг та порядок оплати, права та обв`язки сторін, відповідальність і порядок розрахунків, обставини непереборної сили, інші умови, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За умовами пункту 34 Договору цей договір набирає чинності з 15.09.2021 року та діє до 30.04.2022 року. Сторона, яка вважає за необхідне розірвати цей договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні не пізніше ніж за 30 робочих днів до дати припинення дії договору.

Додатковими угодами № 747/02/22 від 20.04.2022 року, № 2226/02/22 від 31.10.2022 року, № 629/04/23 від 28.03.2023 року, № 838/04/23 від 27.04.2023 року, № 1700/04/23 від 01.06.2023 року сторони продовжили строк надання послуг та строк дії Договору до 31.12.2023 року.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору однією із сторін іншої сторони про розірвання Договору згідно п. 34 останнього.

Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір та Додаткові угоди до нього підписані представниками замовника та постачальника та скріплені печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України, а також враховуючи специфіку правовідносин сторін та предмет договору, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно п. 10 Договору факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.

Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді.

Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом, двох робочих днів з дня. отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені.

Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає, один оригінал на адресу постачальника.

Судом встановлено, що на виконання цього пункту Договору позивачем складено, підписано та направлено на адресу відповідача, а останнім, в свою чергу, підписано без зауважень Акти приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів до Договору № 2294/02/21 від 15.09.2021 року за період березень 2022 року - листопад 2023 року, а саме: №4/03.2022 від 31.03.2022 року, №7/04.2022 від 30.04.2022 року, №8/05.2022 від 31.05.2022 року, №9/06.2022 від 30.06.2022 року, №10/07.2022 від 31.07.2022 року, №11/08.2022 від 31.08.2022 року, №12/09.2022 від 30.09.2022 року, №13/10.2022 від 31.10.2022 року, №14/11.2022 від 30.11.2022 року, №15/12.2022 від 31.12.2022 року, №16/01.2023 від 31.01.2023 року, №17/02.2023 від 28.02.2023 року, №18/03.2023 від 31.03.2023 року, №19/04.2023 від 30.04.2023 року, №20/05.2023 від 31.05.2023 року; №21/06.2023 від 30.06.2023 року, №22/07.2023 від 31.07.2023 року, №23/08.2023 від 31.08.2023 року, №24/09.2023 від 30.09.2023 року, №25/10.2023 від 31.10.2023 року, №26/11.2023 від 30.11.2023 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт прийняття послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів згідно вказаних Актів приймання - передачі послуг відповідачем підтверджується засвідченим відбитком печатки та підписом представника ДП «Гарантований покупець» на зазначених актах.

При цьому, як вбачається із наданих позивачем актів, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з боку замовника відсутні.

Доказів пред`явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг та відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг та підписання актів приймання - передачі наданих послуг, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору про надання послуг в частині, зазначеній у вказаних актах, до суду не надходило.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем виконано прийняті на себе за Договором зобов`язання з надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, в обсягах, зазначених в актах приймання - передачі послуг, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Крім того, факт надання послуг та прийняття їх замовником на час підписання актів приймання наданих послуг сторонами не заперечується.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов`язання з надання послуг відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є акти приймання - передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість наданих послуг (послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів).

У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4 Договору визначено, що загальна вартість послуг за цим Договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Згідно пункту 5 Договору прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником відповідно додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

За умовами пункту 6 Договору до 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 2-5 до цього Договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу.

Відповідно до пункту 7 Договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника таким чином:

перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг ( з податком на додану вартість);

другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг ( з податком на додану вартість);

третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг ( з податком на додану вартість);

четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг ( з податком на додану вартість);

п`ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг ( з податком на додану вартість);

шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього Договору, та сумою перших п`яти платежів.

У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.

Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозованої вартості за розрахунковий місяць (сума перших п`яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Пунктом 8 Договору визначено, що фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.

Згідно пункту 9 Договору до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1-4 до цього Договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на електронну поштову адресу по одному примірнику оригіналу.

Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строк оплати послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за Договором в матеріалах справи відсутні.

На виконання вищезазначених умов Договору позивачем було направлено відповідачу інформацію за формою, встановленою в додатку № 5 до Договору «Розрахунок платежів прогнозної вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що надається постачальником універсальних послуг гарантованому покупцю у розрахунковому періоді» за періоди з березня 2022 року по листопад 2023 року, копії відповідних розрахунків наявні в матеріалах справи.

Таким чином, підписання замовником (відповідачем) актів приймання - передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та домовленостей сторін є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за фактично надані позивачем послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Суд зазначає, що згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, з інша - боржником, з в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Так, згідно акту зарахування зустрічних позовних вимог від 14.09.2023 року, станом на

14.09.2023 року сторона 1 (ДП «Гарантований покупець») має перед Стороною 2 (ТОВ «Енера Вінниця») непогашене грошове зобов`язання у сумі 1 432 102 557,81 грн., у т.ч. ПДВ 20 %, за послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів відповідно до договору № 2294/02/21 від 15.09.2021 року, з яких 446 596 314,83 грн., у т.ч. ПДВ 20% за травень 2023 року, 36 440 995,11 грн., у т.ч. ПДВ 20% за квітень 2023 року, 298 713 652,47 грн., у т.ч. ПДВ 20% за червень 2023 року, 309 473 225,78 грн., у т.ч. ПДВ 20% за липень 2023 року та 340 878 369,62 грн. з ПДВ за серпень 2023 року.

В свою чергу, станом на 14.09.2023 Сторона 2 має перед Стороною 1 непогашене грошове зобов`язання у сумі 65 079 681,01 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за купівлю електричної енергії відповідно до договору № 455/03/22 від 08.03.2022 року, з яких 65 079 681,01 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за серпень 2023 року. Строк виконання зобов`язань, зазначених у п. 1 та п. 2 цього Акту, настав, а також сторони підтверджують реальність та обсяг взаємних заборгованостей, зазначених у п.1 та п. 2 цього Акта.

Сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, зазначеними у п. 1 та п. 2 цього Акту, у сумі 65 079 681,01 грн., у т.ч. ПДВ 10 846 613,50 грн, з них: за зобов`язаннями Сторони 1 (п. 1): 36 440 995,11 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за квітень 2023 року та 28 638 685,90 грн., у т.ч. ПДВ, за травень 2023 року; за зобов`язаннями Сторони 2 (п. 2): 65 079 681,01 грн., у т.ч. ПДВ 20% за серпень 2023 року.

Відтак, за наслідками укладення сторонами вказаного Акту від 14.09.2023 року зобов`язання Сторони 2 (п.2) перед Стороною 1 за серпень 2023 року є таким, що припинено у повному обсязі; зобов`язання Сторони 1 (п.1) таким, що припинено частково, залишкова заборгованість Сторони 1 перед Стороною 2, що визначена у п. 1, становить 3 367 022 876,80 грн., у т.ч. ПДВ 20%, з яких 417 957 628,93 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за травень 2023 року, 298 713 652,47 грн.., у т.ч. ПДВ 20%, за червень 2023 року, 309 473 225,78 грн, у т.ч. ПДВ 20%, за липень 2023 року та 340 878 368,62 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за серпень 2023 року.

Окрім цього, згідно Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.10.2023 року сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, зазначеними у п. 1 та п. 2 цього Акту, у сумі 44 347 586,76 грн., у т.ч. ПДВ 7 391 264,46 грн., з них: за зобов`язаннями Сторони 1 (п. 1): 44 347 586,76 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за травень 2023 року; за зобов`язаннями Сторони 2 (п. 2): 44 347 586,76 грн., у т.ч. ПДВ 20% за вересень 2023 року.

Отже, внаслідок укладення зазначеного Акту від 13.10.2023 року зобов`язання Сторони 2 (п.2) перед Стороною 1 за вересень 2023 року є таким, що припинено у повному обсязі; зобов`язання Сторони 1 (п.1) є таким, що припинено частково, залишкова заборгованість Сторони 1 перед Стороною 2, що визначена у п. 1, становить 1 319 495 907,23 грн., у т.ч. ПДВ 20%, з яких 349 635 136,64 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за травень 2023 року, 298 713 652,47 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за червень 2023 року, 309 473 225,78 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за липень 2023 року та 340 878 369,62 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за серпень 2023 року та 20 795 522,72 грн., у т. ч ПДВ 20 %, за вересень 2023 року.

Також згідно Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.11.2023 року сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, зазначеними у п. 1 та п. 2 цього Акту, у сумі 36 296 916,25 грн., у т.ч. ПДВ 6 049 486,04 грн, з них: за зобов`язаннями Сторони 1 (п. 1): 36 296 916,15 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за жовтень 2023 року; за зобов`язаннями Сторони 2 (п. 2): 36 296 916,15 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за жовтень 2023 року.

Таким чином, з моменту підписання вказаного Акту зобов`язання Сторони 2 (п.2) перед Стороною 1 за жовтень 2023 року є таким, що припинено у повному обсязі; зобов`язання Сторони 1 (п.1) таким, що припинено частково, залишкова заборгованість Сторони 1 перед Стороною 2, що визначена у п. 1, становить 1 373 056 918,15 грн., у т.ч. ПДВ 20%, з яких 349 635 136,64 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за травень 2023 року, 298 713 652,47 грн., у т.ч. ПДВ 20% за червень 2023 року, 309 473 225,78 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за липень 2023 року, 340 878 369,62 грн., у т.ч. ПДВ 20% за серпень 2023 року, 20 795 522,72 грн., у т.ч ПДВ 20 %, за вересень 2023 року та 53 561 010,92 грн., у т.ч. ПДВ 20%, за жовтень 2023 року.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно зі статтею 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Наразі, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за даних обставин відсутні.

Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог у вказаних в актах сумах за наявності умов, встановлених статтею 601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, в порушення зазначених умов Договору за період з травня 2023 року по листопад 2023 року та станом на 30.11.2023 року у відповідача з урахуванням часткових оплат на суму 1 563 358 843,07 грн., на підтвердження чого надано виписку банку, та зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується відповідними актами зарахування зустрічних однорідних вимог, утворилась заборгованість в сумі 1 517 439 512,32 грн., в тому числі: 349 635 136,64 грн. за травень 2023 року, 298 713 652,47 грн. за червень 2023 року, 309 473 225,78грн. за липень 2023 року, 340 878 369,62 грн. за серпень 2023 року, 20 795 522,72 грн. за вересень 2023 року, 53 561 010,92грн. за жовтень 2023 року, 144 382 594,17 грн. за листопад 2023 року.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» як постачальнику послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів грошових коштів в сумі 1 517 439,32 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у ДП «Гарантований покупець» утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору № 2294/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15.09.2021 року та Додаткових угод до нього та/або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Поряд із цим, в поданому суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на наявність відкладальної обставини при проведенні розрахунків за Договором № 2294/02/21 від 15.09.2021 року про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, у зв`язку з чим суд зазначає, що підпунктом 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 року передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.

Відповідно до вимог пункту 5 Положення до спеціальних обов`язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» («бази») за період M-3, де M-розрахунковий місяць.

Згідно висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 року у справі № 910/1294/23, норма пункту 5 Положення носить визначений, недвозначний характер і її не можливо тлумачити без урахування її дійсного змісту (ширше, ніж буквальний текст), так як відповідне може призвести до безпідставного та довільного пристосування норми права до поточних фактичних правовідносин та відходу від її дійсного змісту. При цьому зміст положень наказу Міністерства енергетики України № 114 від 13.03.2022 року «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам системи розподілу та постачальникам універсальних послуг» не можна розглядати як такий, що сам по собі скасовує, змінює чи відміняє дію норм Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 483 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №859) враховуючи ієрархію правових актів між собою, зокрема, за суб`єктами нормотворення. Отже, висновки скаржника про те що, дією наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 року не скасовується підпункт 2 пункту 8 Положення є правильними, але при цьому він не врахував, що у спірних правовідносинах, врегульованих Положенням, також відсутні і підстави для зміни пункту 5 того самого Положення відповідним наказом, що було враховано судами попередніх інстанцій у прийнятті рішення.

Як встановлено судом за матеріалами справи, з метою виконання спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та з метою надання послуг із забезпечення доступності для побутових споживачів, у відповідності до вимог Положення, між ТОВ "Енера Вінниця" як постачальником універсальних послуг та ДП "НАЕК "Енергоатом" як продавцем було укладено Договір № 65-150-SD-21-00415 від 24.09.2021 року купівлі-продажу електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір 1), за умовами якого продавець зобов`язаний продати, а постачальник універсальних послуг зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE-M) для постачання побутовим споживачам ПУП (пункт 2.1.Договору).

Пунктом 3.1. Договору 1 визначено, що періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00.00 год. першого календарного дня по 24.00 останнього календарного дня такого періоду (далі - Період постачання), що зазначаються в Додатковій угоді для Періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону.

Згідно пункту 4.1 Договору 1 купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "Об`єднаної енергосистеми України" ("бази") за період М-3, де М-розрахунковий місяць, яка зазначається в аукціонному свідоцтві та Додатковій угоді для Періоду постачання.

Відповідно до пункту 4.2. Договору 1 вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт.год, та зазначається в Додатковій угоді для Періоду постачання.

Як передбачено пунктом 4.3. Договору 1, оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку Періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов Додаткової угоди для періоду постачання.

При здійсненні платежів постачальник універсальних послуг повинен вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, в якому зазначається відповідний договір та додаткова угода (п. 4.5. Договору 1).

Згідно пункту 6 додатку 1 до Договору 1 визначено, що оплата за куплену електричну енергію у Розрахунковому місяці здійснюється в такому порядку:

- за 2 банківські дні до Розрахункового місяця - у розмірі 20% вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;

- не пізніше 4-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20% вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;

- не пізніше 10-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20% вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;

- не пізніше 16-числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20% вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;

- не пізніше 22-числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20% вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці.

Як вбачається з наведеного вище та умов Договорів, ТОВ "Енера Вінниця", отримуючи кошти за Договором № 2294/02/21 на добу раніше взяло на себе зобов`язання здійснити оплату вартості купленої електричної енергії за договором № 65-150-SD-21-00415 від 24.09.2021.

Пунктом 10 Положення передбачено, що постачальники універсальних послуг мають право отримувати від гарантованого покупця оплату вартості послуги постачальників універсальних послуг.

Інших джерел фінансування, окрім коштів отриманих за умовами Договору № 2294/02/21 на оплату вартості купленої електричної енергії за договором № 65-150- SD-21-00415 від 24.09.2021 року не передбачено.

Відповідно до Наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 року № 114 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг» (далі - Наказ) встановлено, що на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням, покладені спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, зобов`язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об`єднання торгових зон була територія торгової зони «Острів Бурштинський ТЕС», за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.

Отже, виконання спеціальних обов`язків в частині купівлі-продажу електричної енергії у визначений період, а саме з наступного розрахункового періоду (періоду постачання) після прийняття Наказу та до поточного розрахункового періоду між ТОВ «Енера Вінниця» та ДП «НАЕК «Енергоатом» забезпечувалося шляхом укладення додаткових угод до Договору № 65-150-SD-21-00415 від 24.09.2021, копії яких наявні і матеріалах справи, без проведення процедури електронного аукціону, та з квітня 2022 року по жовтень 2023 року позивач не закуповував електричну енергію у ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів у відповідності до вимог пункту 5 Положення.

Зокрема, за змістом Додаткової угоди № 6 від 16.02.2022 року до Договору 1 відповідно до результатів електронного аукціону № ЕР-110222-ЕнераВінниця, що відбувся 11.02.2022 року, аукціонного свідоцтва № 03-ЕР-110222-ЕнераВінниця-1-1 та Договору 1, постачальник універсальних послуг (позивач) купує у продавця (ДП «НАЕК «Енергоатом») електричну енергію, періодом постачання якої є календарні дати з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року, відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного торгового дня періоду постачання.

В той же час, за умовами Додаткової угоди № 7 від 28.03.2022 року до Договору 1 , та подальших додаткових угод постачальник універсальних послуг (позивач) купує у продавця (ДП «НАЕК «Енергоатом») електричну енергію відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальнодоступних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 483, та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 року № 114, періодом постачання якої є календарні дати з 01.04.2022 року по 30.04.2022 року, відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного торгового дня періоду постачання.

Як зазначено в письмових поясненнях ДП «НАЕК «Енергоатом» та позивачем не заперечувалось, оплата вартості електричної енергії за Договором 1 здійснювалась ТОВ «Енера Вінниця» з порушенням пункту 4.3 Договору 1 та строків, встановлених Додатковими угодами.

Таким чином, системний аналіз зазначених вище положень законодавства та фактичні обставини справи свідчать про те, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів, проте наявність такої заборгованості за спірний період травень 2023 року - листопад 2023 року відповідачем належними та допустимими доказами не доведена, відтак, підстави для застосування у спірних правовідносинах у цій справі підпункту 2 пункту 8 Положення відсутні.

В свою чергу, відповідно до відзиву відповідача в рахунок погашення боргу за спірним Договором після 30.11.2023 року та пред`явлення позову відповідачем на розрахунковий рахунок позивача була здійснена оплата в загальній сумі 174 507 332,64 грн. за період вересень - листопад 2023 року, а саме за вересень 2023 на суму 20 795 522,72 грн. - платіжними інструкціями № 332 268 від 27.12.2023 року на суму 15 103 174,52 грн., № 337 431 від 16.01.2024 року на суму 5 456 277,38 грн., № 338 201 від 19.01.2023 року на суму 236 070, 82 грн.; за жовтень 2023 року на суму 47 460 609,72 грн. - платіжними інструкціями № 338 215 від 19.01.2023 року на суму 32 964 609,72 грн., № 346 493 від 15.02.2023 року на суму 14 495 545,51 грн.; за листопад 2023 на суму 106 251 654,69 грн. платіжними інструкціями № 327 605 від 01.12.2023 року на суму 4 538 159,81 грн., №332 249 від 27.12.2023 року на суму 101 713 494,88 грн. Копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи.

Окрім цього, між сторонами укладено Акти зарахування зустрічних вимог від 12.12.2023 року та від 17.01.2023 року, відповідно до яких в погашення боргу за спірний період було зараховано 38 130 939,48 грн. за листопад 2023 року та 51 497 290,50 за травень 2023 року.

Так, згідно акту зарахування зустрічних позовних вимог від 17.01.2024 року, станом на 17.01.2024 року сторона 1 (ДП «Гарантований покупець») має перед Стороною 2 (ТОВ «Енера Вінниця») непогашене грошове зобов`язання у сумі 1 352 497 466,25 грн., у т.ч. ПДВ 20 %, за послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів відповідно до договору № 2294/02/21 від 15.09.2021 року, зокрема, 51 497 290,50 за травень 2023 року (Сторона 1) та Сторона 2 має перед Стороною 1 непогашене грошове зобов`язання у сумі 51 497 290,20 грн., за купівлю електричної енергії відповідно до договору № 455/03/22 від 08.03.2022 року за грудень 2023 року.

Згідно акту зарахування зустрічних позовних вимог від 12.12.2023 року, станом на 12.12.2023 року сторона 1 (ДП «Гарантований покупець») має перед Стороною 2 (ТОВ «Енера Вінниця») непогашене грошове зобов`язання у сумі 1 512 901 352,51 грн., у т.ч. ПДВ 20 %, за послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів відповідно до договору № 2294/02/21 від 15.09.2021 року, зокрема, 38 130 939,48 грн. за листопад 2023 року (Сторона 1) та Сторона 2 має перед Стороною 1 непогашене грошове зобов`язання у сумі 51 497 290,20 грн., за купівлю електричної енергії відповідно до договору № 455/03/22 від 08.03.2022 року за листопад 2023 року.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивач не заперечує факт укладення та зміст вказаних Актів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.12.2023 року та 17.01.2024 року, суд зазначає про правомірність зарахування зобов`язань ДП «Гарантований покупець» щодо оплати за послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за Договором як зустрічних однорідних вимог.

При цьому відповідач просить врахувати вказану оплату та зарахування зустрічних однорідних вимог та закрити провадження в частині основного боргу в сумі 264 135 562,62 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Також від представника відповідача 18.07.2024 року та 05.09.2024 року надійшли клопотання б/н від 18.07.2024 року та б/н від 03.09.2024 року про долучення доказів оплати боргу за Договором в сумі 6 100 855,69 грн. та в сумі 71 769 294,62 грн. відповідно, з доданими копіями платіжних інструкцій № 373 429 від 31.05.2024 року, № 394 976 від 29.08.2024 року, № 395 070 від 30.08.2024 року, № 395 092 від 30.08.2024 року, у зв`язку чим відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині основного боргу у відповідних сумах.

В свою чергу, заперечень щодо факту та розміру здійсненої відповідачем часткової оплати заборгованості та зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором від позивача до суду не надходило.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

При цьому, згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Суд звертає увагу, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наведені нормативні приписи та той факт, що часткова сплата грошових коштів та зарахування зустрічних однорідних за Договором здійснена відповідачем після звернення позивача до суду з позовною заявою та на момент розгляду спору по суті предмет спору у вказаній частині відсутній, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 342 005 712,93 грн. підлягає закриттю у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Суд наголошує, що згідно частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, враховуючи здійснення часткового погашення в сумі 342 005 712,93 грн. відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за Договором підлягають частковому задоволенню в решті заявленої до стягнення суми 1 175 433 799,39 грн.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 48 736 257,53 грн. за період березень 2022 року - листопад 2023 року та інфляційні втрати за період березень 2022 року - жовтень 2023 року у розмірі 111 103 337,85 грн., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості, зокрема, в частині відсотків річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог, оскільки останній заперечував позовні вимоги в повному обсязі .

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд зазначає, що позивач здійснив закупівлю електричної енергії у ДП «НАЕК «Енергоатом» згідно Додаткової угоди № 6 від 16.02.2022 року до Договору 1 за період березень 2022 року відповідно до результатів електронного аукціону, проте починаючи з квітня 2022 року згідно Додаткової угоди № 7 від 28.03.2022 року до Договору 1 здійснював закупівлю відповідно до Положення та наказу № 114 від 13.03.2022 року, відтак визнає обґрунтованими доводи відповідача щодо необхідності застосування підпункту 2 п. 8 Положення як відкладальної обставини, та, відповідно, враховуючи наявність заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за березень 2022 року, а також визначені п. 7 Договором строки остаточної оплати послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів до 14 числа (включно) місяця, що настає за розрахунковим періодом, зазначає про настання періоду прострочення (можливості нарахування процентів річних та втрат від інфляції) після вказаної дати в травні 2022 року.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та втрат від інфляції судом встановлено, що розмір останніх, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та умов Договору, в межах визначеного судом початку періоду прострочення, становить 47 994 957,48 грн. процентів річних, 96 916 711,74 грн. втрат від інфляції, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних та втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню в сумах, визначених судом, а саме 47 994 957,48 грн. процентів річних, 96 916 711,74 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд з урахуванням закриття в частині стягнення частини основного боргу в сумі 342 005 712,93 грн., доходить висновку, що вимоги позивача в решті позовних вимог підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/1228/24 в частині вимог про стягнення 342 005 712,93 грн. основного боргу закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Петлюри Симона, 27, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21037, код ЄДРПОУ 41835359) 1 175 433 799,39 грн. (один мільярд сто сімдесят п`ять мільйонів чотириста тридцять три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять грн. 00 коп.) основного боргу, 47 994 957,48 грн. (сорок сім мільйонів дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім грн. 48 коп.) процентів річних, 96 916 711,74 грн. (дев`яносто шість мільйонів дев`ятсот шістнадцять тисяч сімсот одинадцять грн. 74 коп.) втрат від інфляції та судовий збір в розмірі 667 415,28 грн.(шістсот шістдесят сім тисяч чотириста п`ятнадцять грн. 28 коп.).

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 31 січня 2025 року.

Суддя А.М. Селівон